Постанова № 74660160, 07.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження

№ 22-ц/796/4361/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня2018 року місто Київ

справа № 752/25074/17

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Левенеця Б.Б.

за участю секретаря судового засідання - Волошина В.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 лютого 2018 року, ухвалене під головуванням судді Новак А.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробничої фірми «Стромкомплект» про визнання договорів недійсними в частині, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року позивач звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просив:

визнати частково недійсним у частині покупця укладений 26 червня 2015 року між Науково-виробничою фірмою «Стромкомплект» у формі ТОВ та ОСОБА_1 попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Панченком О.В., зареєстрований в реєстрі за №1324, визнавши покупцем за вказаним договором ОСОБА_2;

визнати частково недійсним у частині покупця укладений 30 червня 2015 року між ПАТ «Український будівельно-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу цінних паперів №226БВ108, визнавши покупцем за вказаним договором ОСОБА_2;

визнати частково недійсним у частині покупця, укладений 30 червня 2015 року між ПАТ «Український будівельно-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу цінних паперів №227БВ108, визнавши покупцем за вказаним договором ОСОБА_2;

визнати частково недійсним у частині інвестора укладений 30 червня 2015 року між Науково-виробничою фірмою «Стромкомплект» у формі ТОВ та ОСОБА_1 договір №34-Ф-ГС про участь у будівництві об'єкту нерухомості, визнавши інвестором за вказаним договором ОСОБА_2;

визнати частково недійсним у частині інвестора укладений 30 червня 2015 року між Науково-виробничою фірмою «Стромкомплект» у формі ТОВ та ОСОБА_1 договір №35-Ф-ГС про участь у будівництві об'єкту нерухомості, визначивши інвестором за вказаним договором ОСОБА_2

В мотивування вимог посилався на те, що з 08 жовтня 1987 року по 31 жовтня 2016 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1

Вказував, що з березня 2015 року стосунки у нього з відповідачем суттєво погіршилися, сторони перестали вести спільне господарство та фактично припинили шлюбні відносини.

Зазначав, що у червні 2015 року вінприйняв рішення придбати для себе за належні йому особисто кошти одночасно декілька квартир та машиномісць у новобудові по вул. Горького, 34-Б - вул. Саксаганського, 37-Д у мусті Києві, щоб у подальшому, після введення будинку в експлуатацію провести в них ремонтні роботи з метою подальшої здачі в оренду.

Посилався на те, що з огляду на значну кількість об'єктів нерухомості, які він мав намір придбати, з міркувань оптимізації оподаткування власного доходу від здачі в оренду та можливого продажу цього ж та іншого належного йому нерухомого майна, вирішив деякі з об'єктів, які мав намір купити оформити на свою дружину та доньку, оскільки не зважаючи на погіршення стосунків з ОСОБА_1, на той час ще мав довіру до своєї дружини та доньки.

Вказував, що 26 червня 2015 року між Науково-виробничою фірмою «Стромкомплект» у формі ТОВ (продавець) та ним, який діяв від імені відповідача ОСОБА_1(покупець), за довіреністю від 28 грудня 2011 року, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корольчук О.С. було укладено попередній договір купівлі-продажу машиномісць, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Панченком О.В., зареєстрований в реєстрі за №1324 та 30 червня 2015 року вінаналогічним чином уклав договори №226БВ108, №227БВ108 купівлі-продажу цінних паперів, договори №34-Ф-ГС та №35-Ф-ГС про участь у будівництві об'єкту нерухомості від імені ОСОБА_1

Зазначав, що хоча він і уклав оспорювані договори формально на ім'я ОСОБА_1, яка на той час була його дружиною, однак він діяв виключно у власних інтересах, оскільки саме він мав наміри на придбання квартир та машиномісць, домовлявся про всі істотні умови договорів та сплатив свої особисті грошові кошти, що є підставою для визнання вищевказаних договорів частково недійсними в частині покупця та інвестора згідно ст.ст.203, 215, 655 ЦК України, та визнання його покупцем та інвестором за цими договорами.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23 лютого 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано частково недійсним у частині покупця укладений 26 червня 2015 року між Науково-виробничою фірмою «Стромкомплект» у формі ТОВ та ОСОБА_1 попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Панченком О.В., зареєстрований в реєстрі за №1324, визнавши покупцем за вказаним договором ОСОБА_2;

Визнано частково недійсним у частині покупця укладений 30 червня 2015 року між ПАТ «Український будівельно-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу цінних паперів №226БВ108, визнавши покупцем за вказаним договором ОСОБА_2;

Визнано частково недійсним у частині покупця, укладений 30 червня 2015 року між ПАТ «Український будівельно-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу цінних паперів №227БВ108, визнавши покупцем за вказаним договором ОСОБА_2;

Визнано частково недійсним у частині інвестора укладений 30 червня 2015 року між Науково-виробничою фірмою «Стромкомплект» у формі ТОВ та ОСОБА_1 договір №34-Ф-ГС про участь у будівництві об'єкту нерухомості, визнавши інвестором за вказаним договором ОСОБА_2;

Визнано частково недійсним у частині інвестора укладений 30 червня 2015 року між Науково-виробничою фірмою «Стромкомплект» у формі ТОВ та ОСОБА_1 договір №35-Ф-ГС про участь у будівництві об'єкту нерухомості, визначивши інвестором за вказаним договором ОСОБА_2

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просиласкасувати рішення суду та постановити нове про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказувала, що суд при ухваленні рішення не врахував того, що ОСОБА_2, укладаючи спірні договори діяв саме від її імені на підставі довіреності та вона через позивача вносила кошти за придбання нерухомості за договорами.

Вказувала, що вибір спірних квартир здійснювався родиною ОСОБА_2 спільно, всі умови придбання даного майна спільно обговорювалися та детально вивчалися нею. Факти обговорення деталей придбання спірного майна частково відображенні в листуванні електронною поштою між нею, ОСОБА_2 та дочкою ОСОБА_6, у приєднанні до матеріалів справи яких судом було відмовлено.

Зазначала, що суд фактично не взяв до уваги жодних доказів по справі та на підставі показань свідків зробив висновок про те, що саме позивач ОСОБА_2 мав наміри на придбання квартири та машиномісць за оспорюваними договорами для себе особисто, що вказує на односторонній розгляд справи.

Посилалася на те, що твердження суду про те, що є доведеним факт отримання ОСОБА_2 у борг від ОСОБА_7 грошових коштів у розмірі 400000 доларів США з метою придбання для особистих цілей ряду об'єктів нерухомого майна визначених у спірних договорахє необґрунтованим, оскільки позивачуне було жодної доцільності в отриманні коштів в позику, так як він знав, що саме для придбання спірного майна, нею було отримано в позику від чоловіка дочки ОСОБА_8 коштів у розмір 300000 доларів США за які й було придбано спірне майно.

Вказувала, що особистих коштів для придбання спірного майна одноособово у ОСОБА_2 не могло бути, оскільки всі наявні в родині кошти були спільними і в даному випадку судом першої інстанції є не доречним застосування норми ст.57СК України.

Зазначала, що твердження суду про те, що оригінали договорів та платіжних документів зберігаються у позивача, а тому це підтверджує фактичні обставини в частині того, хто саме мав волевиявлення на набуття прав та обов'язків покупця та інвестора за оспорюваними договорами є припущення суду, і не може бути покладено в основу рішення суду.

В поданому на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 відзиві представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_9 проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на їх необґрунтованість. Вказував, що доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки доказів та відповідачем ОСОБА_1 не надані, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження спростувань пояснень позивача та встановлених судом першої інстанції обставин.

У порядку п.8 ч.1 Розділу XIIІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Згідно з п.3 Розділу XIIПрикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач та її представник апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з вищевказаних підстав.

Позивач та його представник проти апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції у справі залишити без змін.

Відповідач Науково-виробничафірма «Стромкомплект» у формі ТОВ у судове засідання не з'явився про день, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, направив на адресу суду клопотання, в якому просив розглядати справу у відсутності представника товариства.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутності відповідача Науково-виробничої фірми «Стромкомплект» у формі ТОВ на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності даних позовних вимог.

Проте, з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки такого висновку суд дійшов, не з'ясувавши дійсні обставини спору, не перевіривши доводи і заперечення сторін та без належної оцінки доказів.

Зазначені порушення норм матеріального та процесуального права є підставою відповідно до ст.376 ЦПК України до скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті заявлених позовних вимог.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 08 жовтня 1987 року, який було розірвано рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2016 року.

28 грудня 2011 року ОСОБА_1 видала на ім'я ОСОБА_2 довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корольчук О.С., зареєстрованою в реєстрі за №2266, згідно якої уповноважила останнього бути її представником у всіх без винятку установах, з усіх питань, що її стосується (т.1 а.с.36-37).

Вказана довіреність ОСОБА_1 не скасована.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 червня 2015 року було укладено попередній договір купівлі-продажу машиномісць між Науково-виробничою фірмою «Стромкомплект» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), від імені якої діяв ОСОБА_2 на підставі довіреності від 28 грудня 2011 року.

Вказаний договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Панченком О.В. та зареєстрований в реєстрі за №1324.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору купівлі-продажу машиномісць сторони зобов'язалися в строк до 26 червня 2016 року на умовах і в порядку, встановленими цим попереднім договором, укласти договори купівлі-продажу машиномісць за будівельним номером: №64, проектною площею 21,69 кв.м, №65, проектною площею 15,67 кв.м, №52, проектною площею 22,40 кв.м, розташованих на першому поверсі (рівні) підземного паркінгу по вул. Горького, 34-Б - Саксаганського, 37-Д в місті Києві на умовах і в порядку встановлених цим попереднім договором.

Згідно з п. 2.2 договору загальна вартість машиномісць на момент укладення попереднього договору становила 1687500 грн., в тому числі ПДВ 281250 грн., що на день укладення цього попереднього договору є еквівалентом 75000 доларів США за курсом, встановленим АТ «Укрбудінвестбанк» м. Київ.

Пунктом 2.3 вказаного договору передбачено, що визначена п.2.2 попереднього договору вартість об'єкту нерухомості сплачується покупцем авансом, протягом 2 робочих днів з моменту укладення попереднього договору, та заліковується в якості повної оплати вартості об'єкту нерухомості за основним договором.

Як вбачається з квитанції №40719 від 26 червня 2015 року, позивачем ОСОБА_2 внесена готівка в розмірі 1689187,50 грн. на поповнення поточного рахунку відповідача та цього ж дня ці кошти платіжним дорученням на суму 1687500 грн. перераховано як аванс за машиномісця №№52, 64, 65 згідно попереднього договору від 26 червня 2015 року, що не оспорюється сторонами.

В даній квитанції платником зазначено: ОСОБА_1 ч/з ОСОБА_2 (т.1 а.с. 38).

30 червня 2015 року між ПАТ «Український будівельно-інвестиційний банк» та ОСОБА_1, в особі її представника ОСОБА_2, який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 28 грудня 2011 року було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №226БВ108 та договір купівлі-продажу цінних паперів №227БВ108.

У цей же день, 30 червня 2015 року, між ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності від 28 грудня 2011 року та Науково-виробничою фірмою «Стромкомплект» у формі товариства з обмеженою відповідальністю було укладено договори про участь у будівництві об'єкту нерухомості №34-Ф-ГС та №35-Ф-ГС відповідно.

Згідно з п.1.1 договору купівлі-продажу цінних паперів №226БВ108 від 30 червня 2015 року, довіритель продає за участю повіреного, а покупець купує такі цінні папери: облігації цільові забезпечені у кількості 6317 штук, договірна вартість одного цінного паперу складає 332,04 грн, загальна договірна вартість цінних паперів (сума договору) складає 2097496,68 грн., номер лоту 187.

Відповідно до п.2.1 даного договору загальна вартість цінних паперів на дату підписання цього договору 2097496,68 грн.

Характеристики об'єкта нерухомості, який має бути переданий інвестору відповідно до договору і інформації про випуск, визначені в п.2.4 договору №34-Ф-ГС про участь у будівництві об'єкту нерухомості: однокімнатна квартира №197, загальною площею 63,17 кв.м, розташована на 22 поверсі житлового будинку з вбудовано - прибудованими приміщеннями загальноміського користування та підземними автостоянками на вул Горького, 34-Б - Саксаганського, 37-Д у Голосіївському районі міста Києва. Зазначені адреса і номер є будівельними, а загальна площа об'єкту нерухомості - проектною.

Згідно зп.1.1 договору купівлі-продажу цінних паперів №227БВ108 від 30 червня 2015 року, довіритель продає за участю повіреного, а покупець купує такі цінні папери: облігації цільові забезпечені у кількості 5806 штук, договірна вартість одного цінного паперу складає 332,04 грн., загальна договірна вартість цінних паперів (сума договору) складає 1927824,24 грн., номер лоту 188.

Відповідно до п.2.1 вказаного договору загальна вартість цінних паперів на дату підписання цього договору 1927824,24 грн.

Характеристики об'єкта нерухомості, який має бути переданий інвестору відповідно до договору і інформації про випуск, визначені в п.2.4 договору №35-Ф-ГС про участь у будівництві об'єкту нерухомості: однокімнатна квартира №198, загальною площею 58,06 кв.м, розташована на 22 поверсі житлового будинку з вбудовано - прибудованими приміщеннями загальноміського користування та підземними автостоянками на вул Горького, 34-Б - Саксаганського, 37-Д у Голосіївському районі міста Києва. Зазначені адреса і номер є будівельними, а загальна площа об'єкту нерухомості - проектною.

Загальна площа об'єкту нерухомості відповідає лоту облігацій, який придбано інвестором за договором купівлі продажу цінних паперів: номер лота 188, кількість облігацій 5806 шт.

Як вбачається з квитанції №43477 від 30 червня 2015 року, позивачем внесена готівка в розмірі 4030477,00 грн. на поповнення поточного рахунку відповідача ОСОБА_1 та ці кошти цього ж дня було перераховано як безготівкову оплату вартості іменних цільових облігацій за договором купівлі-продажу цінних паперів №226БВ108 платіжним дорученням №43478 від 30 червня 2015 року на суму 2097496,68 грн., та за договором купівлі-продажу цінних паперів №227БВ108 платіжним дорученням №43479 від 30 червня 2015 року на суму 1927824,24 грн. відповідно.

У зазначених квитанціях платником зазначено: ОСОБА_1

Так, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину встановленню підлягають обставини, зокрема, з яких підстав заявлені позовні вимоги та чи наявні правові підстави його недійсності.

Відповідно до положень ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За своєю суттю договір купівлі-продажу передбачає для однієї сторони право отримання предмета купівлі-продажу у власність та зобов'язання сплатити його покупну ціну, а для другої сторони право на отримання ціни та обов'язок передати предмет договору наступному власнику.

Крім того, покупець може домовитись з іншою особою про придбання власності за її рахунок з наступним відшкодуванням цій особі витрат.

Отже, за звичаями ділового обороту презюмується, що предмет договору належить продавцю та переходить у власність покупця, якщо інше не передбачено домовленістю сторін, та покупець має сплатити ціну за власний рахунок, якщо інше не передбачено домовленістю сторін договору або покупцем та іншою особою.

Як вбачається з роз'яснень, які викладені в п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.203 кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Положеннями ст.217 ЦК України визначено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідків недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був вчинений без включення до нього недійсної частини.

Якщо при вирішенні позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним з підстав, що насправді покупцем є інша особа, суд встановить, що фактично майно було придбано за кошти іншої особи і для неї та що інших підстав для визнання цієї угоди недійсною немає, вказаний договір визнається недійсним лише в частині, що стосується покупця, і покупцем за цим договором визнається особа, за рахунок коштів якої і для якої фактично укладався цей договір.

Звертаючись до суду з вищевказаним позовом, позивач посилався на те, що саме він у власних інтересах, а не відповідач ОСОБА_1, мав намір придбати для себе декілька квартир та мішиномісць у незавершеному будівництвом житловому будинку по вул. Горького, 34-Б - Саксаганського, №37-Д у місті Києві. З цією метою він одноособово до моменту укладення відповідних договорів вів переговори з працівниками відділу продажу забудовника, погодив з забудовником інвестування одночасно трьох однокімнатних та однієї трикімнатної квартир на 22-му поверсі, а також трьох машиномісць, самостійно обговорював умови їх придбання, а також запозичив необхідні кошти на їх придбання.

Зазначав, що з огляду на значну кількість об'єктів нерухомості, які він мав намір придбати, з міркувань оптимізації оподаткування власного доходу від здачі в оренду та можливого продажу цього ж та іншого належного йому нерухомого майна, вирішив деякі з об'єктів, які мав намір купити оформити на свою дружину.

При цьому, вказував, що вищезазначені обставини свідчать про наявність підстав для визнання договорів частково недійсними в частині покупця та інвестора з підстав, передбачених ст.ст.203, 215, 655 ЦК України.

Позивач вказував, що кошти, за які було придбано квартири він отримав від ОСОБА_7 згідно договору безпроцентної цільової позики від 25 червня 2015 року, згідно якого останінй надав йому грошові кошти у сумі 8468000 грн., що становить еквівалент 400000 доларів США.

Відповідно до п.п.2, 3, 5 договору безпроцентної цільової позики від 25 червня 2015 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_7, позика надається позикодавцем позичальнику для участі у фінансуванні будівництва об'єктів нерухомості, що розташовані у житловому будинку по вул. Горького, 34-Б - Саксаганського, 37-Д у місті Києві, в тому числі шляхом придбання позичальником цільових облігацій та/або майнових прав на підставі відповідних договорів, укладених позичальником з забудовником та/або будь-якими іншими особами.

Позика передається позикодавцем позичальнику безпосередньо при підписанні сторонами цього договору готівкою, що підтверджується підписами сторін на примірниках договору.

Позичальник зобов'язується використати позику за визначеним в п.2 цього договору цільовим призначенням в строк, що не перевищує одного календарного місяця з моменту укладення сторонами цього договору, шляхом укладення позичальником з забудовником та/або будь-якими іншими особами відповідних договорів, що передбачають набуття позичальником у власність (в тому числі, у майбутньому) об'єктів нерухомості, зазначених в п.2 договору.

Цього ж дня, 25 червня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 було укладено договір безпроцентної цільової позики.

Згідно з п.1 вказаного договору позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти в сумі 4234000 грн., що становить еквівалент 200000 доларів США за курсом НБУ станом на дату укладення даного договору.

Відповідачем ОСОБА_1 була також надана розписка від 24 квітня 2015 року відповідно до якої вона взяла у борг у ОСОБА_8, який є її зятем 300000 доларів США на придбання двох однокімнатних квартир та трьох машиномість, що знаходяться за адресою: місто Київ, вул. Горького, 34-Б - Саксаганського, 37-Д.

Відповідач зазначала, що грошові кошти, які належали її затю та які вона взяла в борг зберігалися у них у сейфі, а відтак у позивача не було необхідності запозичати кошти в інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи у червні 2015 року ОСОБА_2, ОСОБА_1 та їх дочкою ОСОБА_6 в житловому будинку по вул. Горького, 34-Б - Саксаганського, 37-Д у місті Києві було придбано одну трикімнатну квартиру, три однокімнатних квартири та три машиномісця.

Так, 26 червня 2015 року ОСОБА_11 було придбано та оформлено на власне ім'я трикімнатну квартиру №191, загальною площею 139,69 кв.м, що підтверджується договором купівлі-продажу цінних паперів №210БВ108 від 26 червня 2015 року, договором №32-Ф-ГС про участь у будівництві об'єкту нерухомості від червня 2015 року та квитанцією, що не заперечувалося у судовому засіданні позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, на час придбання спірного майна позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі.

У судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 пояснювала, що вибір спірних квартир здійснювався їх родиною спільно, всі умови придбання майна обговорювалися та детально вивчалися, що підтверджується наданими скриншотами та роздруківками електронних листів між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, ОСОБА_1 та її дочкою ОСОБА_6 (т.3 а.с.27, 33-69, 82-95, 97-99, 102-115, 128-129, 132-134, 138-146).

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні також вказував на те, що дійсно він радився в тому числі і з ОСОБА_1 з приводу придбання спірного майна. Зазначав, що відповідач є творчою людиною, а тому остання брала участь разом з ним у ремонтах та переплануваннях квартир, які він купував.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, отримані за договорами безпроцентної цільової позики ОСОБА_2 кошти не були повернуті ОСОБА_7 та ОСОБА_10

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з наявних у матеріалах справи доказів, колегія суддів вважає, що позивачем ОСОБА_2 не надано доказів того, що саме він, за свої особисті кошти та у власних інтересах, а не в інтересах сім'ї придбав спірні квартири та машиномісця.

Не знайшли свого підтвердження у судовому засідання також твердження позивача про те, що саме з міркувань оптимізації оподаткування власного доходу від здачі в оренду та можливого продажу цього ж та іншого належного йому нерухомого майна, ОСОБА_2 вирішив деякі з об'єктів, які мав намір купити оформити на свою дружину ОСОБА_1, оскільки вказані доводи спростовуються нормами Податкового кодексу України (п.167.2 ст.167, п.п.172.1, 172.1 ст.172), згідно яких для оптимізації доходу, вказане спірне майно потрібно було придбавати на різних осіб.

Посилання суду першої інстанції на те, що так як оригінали договорів та платіжних документів зберігаються у позивача, що в певній мірі у сукупності з іншими доказами також підтверджує фактичні обставини в частині того, хто саме мав волевиявлення на набуття прав та обов'язків покупця та інвестора за оспорюваними договорами, оскільки подібні документи зазвичай зберігаються саме тією особою, яка за рахунок власних коштів здійснювала оплату та є фактичним покупцем, колегія суддів вважає помилковими, оскільки як вбачається з матеріалів справи на момент укладення спірних договорів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, при підписанні договорів, один його примірник залишався у сторони покупця, а відтак не має правового значення, в кого з подружжя зберігалися зазначені документи, а навність оригіналів договорів у ОСОБА_2 не свідчить безумовно про те, що саме він був покупцем за вказаними договорами і діяв у своїх інтересах.

Щодо пояснень свідків: ОСОБА_12 та ОСОБА_13, якими суд першої інтанції мотивував своє рішення щодо наміру саме позивача ОСОБА_2 придбати для себе спірні квартири та машиномісця, то колегія суддів вважає необхідним зазначити, що оскільки свідки пояснювали, що дійсно позивач сам вів усі переговори, однак як вбачається з матеріалів справи на час укладення оспорюваних договорів відповідач перебувала за кордоном, а позивач діяв від її імені та за її згодою на підставі нотаріально посвідченої довіреності, та вказані покази також не свідчать про те, що позивач діяв не в інтересах сім'ї.

Підсумовуючи викладене та з урахуванням всіх наданих пояснень сторін, доказів, які містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність факту укладення оспорюваних в частині договорів саме позивачем в своїх інтересах, за власні кошти та з метою оптимізації оподаткування власного доходу.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Виходячи з положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 4800 грн.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 лютого 2018 року скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробничої фірми «Стромкомплект» про визнання договорів недійсними в частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 судові витрати у розмірі 4800 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 12 червня 2018 року.

Головуючий:

Судді: