Постанова № 74659300, 05.06.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-а/760/409/18

В справі № 760/16406/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Гак Г.М.

позивача - ОСОБА_1

відповідача - Тимошенка О.В.

представника 3-ї особи - Жамбровського М.С.

розглянувши в відкритому судовому засіданні м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції Тимошенка О.В., 3-я особа: Департамент патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження в справі, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом і просить скасувати постанову, винесену відповідачем серії ЕЕА №143032 від 12 серпня 2017 року, про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а провадження в справі закрити.

Посилається в позові на те, що 18 серпня 2017 року ним була отримана поштою постанова про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕЕА №143032 від 12 серпня 2017 року.

Відповідно до зазначеної постанови його визнано винним у порушенні п.9.2.6 Правил дорожнього руху, оскільки під час зміни руху він не користувався попереджуючими сигналами, відповідальність за що передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП.

З зазначеною постановою він не згодний, оскільки Правил дорожнього руху він не порушував, а обставини, викладені в постанові, не відповідають дійсності.

Так, у пункті 6 оскаржуваної постанови зазначено, що 12 червня 2017 року о 09:12:36 він в м. Києві по бул. Лесі Українки, 5 порушив вимоги ПДР України, в той час, коли справу розглянуто, згідно з п. 1 оскаржуваної постанови, о 10:37:56

Зазначена інформація не відповідає дійсності, оскільки він був зупинений поліцейськими о 10 годині 50 хвилин за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 7, про що ним були надані відповідні пояснення, в яких зазначено час - 10 год. 57 хв.

Виходячи з цього, вважає, що «правопорушення» було розглянуто раніше, ніж він надавав пояснення.

Крім того, вважає незрозумілим, чому правопорушення було скоєно о 09:12:36, а справу розглянуто о 10:37:56, тобто через півтори години.

При цьому саме правопорушення було скоєне та виявлено на бул. Лесі Українки, 5, справу розглянуто представниками патрульної служби по вул. Басейній, 7, а тому незрозуміло, чому він не був зупинений працівниками патрульної поліції одразу на місці скоєння адміністративного правопорушення.

Зазначив, що обставини його зупинки та притягнення до адміністративної відповідальності виглядали по іншому.

Так, у цей день о 10 годині 50 хвилин він був зупинений працівниками патрульної поліції в м. Києві по вул. Басейній, 7.

Відповідач запропонував йому пред'явити документи та поліс страхування цивільної відповідальності.

На його запитання про причину зупинки, відповіді він не отримав, після чого його почали звинувачувати в тому, чого він не скоював.

Зазначає, що ним було пред'явлено посвідчення водія, реєстраційне посвідчення на транспортний засіб та поліс ОСЦВВ.

В подальшому він в порядку ст. 268 КУпАП виявив бажання ознайомитись з матеріалами адміністративної справи, скористатися юридичною допомогою адвоката і заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою запрошення адвоката для захисту його прав та інтересів.

В задоволенні заявленого ним клопотання відповідачем відмовлено.

Після цього відповідач повернув йому документи та без будь - яких пояснень поїхав в невідомому йому напрямку на своєму службовому автомобілі, а постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕЕА №143032 на місці скоєння правопорушення не вручив.

Крім того, зазначив, що в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на докази його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував.

Зазначив, що адміністративне правопорушення позивачем було вчинено на б. Лесі України, однак на даному відрізку шляху досить інтенсивний рух, а тому позивачу було запропоновано зупинитися в менш жвавому місці.

Після зупинки позивача на вул. Басейній у м. Києві була винесена постанова і до нього було застосовано адміністративне стягнення в вигляді штрафу за порушення ПДР.

Постанову про притягнення до адміністративної відповідальності позивач отримувати на місці розгляду справи відмовився.

Вважаючи свої дії правомірними, просить відмовити в позові.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову також заперечував.

Зазначив, що 12 серпня 2017 року під час патрулювання Печерського району м. Києва та руху на патрульному автомобілі у м. Києві по бул. Лесі Українки,5 екіпажем патрульної поліції, в складі якого перебував відповідач, було зафіксовано порушення Правил дорожнього руху автомобілем марки «Мерседес Бенз ЦЛК 320» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням позивача, а саме: останній не скористався попереджувальними сигналами при зміні смуги руху.

Вказані події були зафіксовані за допомогою відео з патрульного автомобіля поліції приблизно о 09 годині 38 хвилин.

Зазначений в постанові та на відео час можуть мати відмінними, оскільки електронний термінал, за допомогою якого була роздрукована постанова, та відеореєстратор є різними пристроями, які не взаємодіють між собою, а тому можлива відмінність у вимірі часу здійснення адміністративного правопорушення, зазначеного на відео та у постанові.

Також повідомив, що після цього на світлофорі інспектор звернувся до позивача через відкрите вікно з метою з»ясувати, чи працюють у водія покажчики поворотів, на що позивач відповів позитивно.

В подальшому інспектор звернувся до позивача з вимогою зупинити транспортний засіб з дотриманням ПДР, яка була на вул. Басейній, 7 в м. Києві.

Позивача не позбавляли права отримати правову допомогу, а навпаки, було запропоновано скористатися такою допомогою шляхом виклику на місце розгляду адміністративної справи особи, яка може надавати таку правову допомогу, або шляхом використання позивачем засобів зв'язку.

Розглядаючи адміністративну справу відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно - правовими актами.

Виходячи з цього, просить у позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Судом встановлено, що 12 серпня 2017 року відповідачем винесено постанову серії ЕЕА № 143032 у справі про адміністративне правопорушення, якою на позивача було накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Зі змісту постанови вбачається, що 12 серпня 2017 року о 09:12:36 в м. Києві по бул. Лесі Українки, 5 позивач, керуючи автомобілем марки «Мерседес Бенз ЦЛК 320» д.н.з. НОМЕР_1, під час зміни руху не користувався попереджуючими сигналами, чим порушив п. 9.2.6 ПДР України.

Диспозиція частини 2 статті 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, а також створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Відповідно до п.16 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08 травня 1993 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 511) посвідчення водія на право керування транспортним засобом однієї з категорій видається особі, яка пройшла медичний огляд у порядку, встановленому МОЗ, а також підготовку або перепідготовку відповідно до встановлених планів і програм та склала теоретичний і практичний іспити в сервісному центрі МВС.

Тобто, позивач, як водій, який має посвідчення водія, зобов»язаний знати та виконувати Правила дорожнього руху.

Згідно з п.п.1.3, 1.4, 1.5 Правил учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Згідно з п.п. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

З оглянутого судом запису відеореєстратора з патрульного автомобіля вбачається, що позивач, рухаючись на автомобілі, у порушення вимог п. 9.2.6 Правил дорожнього руху при зміні смуги руху не користувався попереджуючими сигналами.

На запитання патрульного поліцейського у вікно патрульного автомобіля чи працюють в автомобілі ці покажчики, повідомив ствердно та що вони знаходяться в робочому стані.

Саме на вимогу патрульного поліцейського позивач зупинив транспортний засіб у менш жвавому місці руху по вул. Басейній. 7, де і була винесена постанова.

Заперечуючи викладені в постанові обставини, позивач у судовому засіданні посилався на те, що його автомобіль має світлий колір, а тому на його фоні поліцейський на відстані не помітив їх роботу при зміні ним смуги руху.

Зазначив при цьому, що на місці зупинки транспортного засобу він демонстрував їх роботу, їх на близькій відстані робота була помітна.

Крім того, звернув увагу суду на те, що запис здійснювався на особистий відеореєстратор відповідача, а тому запис з нього не може бути доказом у справі.

Однак, оглянувши записи як відеореєстратора, так і запис нагрудної боді камери поліцейського, вбачається, що під час руху по бул. Лесі України та зміні смуги руху попереджуючі сигнали в автомобілі позивача не працювали.

При цьому запис є якісним і чітким і не помітити їх, тим більше з незначної відстані, навіть у сонячний день та світлий час доби неможливо.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Будь-яких доказів, які б спростовували обставини, викладені в постанові, щодо скоєного адміністративного павопорушення, позивач суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Так, заперечуючи проти позову, відповідач надав відповідні заперечення, в яких привів доводи на підтвердження правомірності своїх дій з посиланнями на норми закону та Правил дорожнього руху.

Дані обставини та допущені порушення Правил дорожнього руху позивачем у судовому засіданні не спростовано.

За таких обставин суд приходить до висновку про законність дій відповідача.

Суд не приймає до уваги твердження позивача в судовому засіданні щодо неправомірності цих дій, виходячи з наступного.

Згідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення ПДР, зокрема правопорушення передбачені ст. 122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 258 КУпАП посадовими особами національної поліції на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення, яка відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.

Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейські виносять постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу.

Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП та Інструкцією передбачено, що поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Тобто, при зупинці транспортного засобу під керуванням позивача та виесенні постанови дії патрульного поліцейського відповідали вимогам закону.

Крім того, з оглянутого в судовому засіданні запису вбачається, що після винесення постанови позивач відмовився отримувати її копію.

Крім того, з цього запису вбачається, що будь-яких перешкод позивачу в намаганні скористатися правовою допомогою відповідач не чинив, а відмова відкласти розгляд справи не є бути такою перешкодою.

Що стосується часового виміру зафіксованого порушення та розгляду справи, суд зважає на наступне.

З оглянуто запису вбачається і цього не спростовував позивач, що порушення Правил дорожнього руху, яке стало підставою для застосування адміністративного стягнення, було зафіксовано на бул.Лесі Українки, 5 в м. Києві.

Позивач не заперечував і це підтверджується відеозаписом, на даній ділянці дороги рух транспортних засобів досить інтенсивний, автомобіль під керуванням позивача рухався в потоці автомобілів, а тому його зупинка в даному місці була неможлива.

Позивач не спростовував вимоги поліцейського зупинитися в менш безпечному місці і його зупинку на вул. Басейній, 7.

Крім того, з відеозапису вбачається, що винесенню постанови відносно позивача передувала тривала перепалка між ним та відповідачем, а також написання позивачем пояснення з приводу обставин допущеного порушення.

Як зазначено в ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, а тому суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що запис особистого відеореєстратора відповідача не може бути доказом у справі.

Стаття 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З відеозапису, наданого відповідачем, вбачається, що розгляд матеріалу та дії відповідача при його розгляді відповідали вимогам закону і приведені ним докази є достатніми для висновку про допущені позивачем порушення Правил дорожнього руху та необхідними для застосування до нього адміністративного стягнення.

Враховуючи викладене вище, встановлена ч.4 ст.258 КУпАП правомірність дій відповідача при винесенні постанови на місці вчинення правопорушення, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача.

Керуючись ст.ст.8, 19 Конституції України, Законом України «Про дорожній рух», ст. ст. 1, 9, ч. 2 ст. 122, 222, 258, 265-2, 268, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 72, 77, 78, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Інспектора Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції Тимошенка О.В., 3-я особа: Департамент патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження в справі відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13 червня 2018 року.

Суддя : Л.А.Шереметьєва