Рішення № 74659218, 13.06.2018, Бахмацький районний суд Чернігівської області

Справа № 728/1716/17

2/728/17/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року Бахмацький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді - Лободи Н.В.

за участі секретаря судового засідання - Кирути Л.І.

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

представника відповідача – адвоката ОСОБА_3

третьої особи – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бахмачі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, треті особи – приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна», ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Бахмацького районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_5, третя особа – ПрАТ «СК «Провідна» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, мотивуючи свої вимоги тим, що 31.07.2016 року близько 22:00 год. ОСОБА_5 на 118 км автодороги Кіпті-Глухів-Бачівськ, керуючи автомобілем НОМЕР_1, на перехресті нерівнозначних доріг, виконуючи маневр обгону, здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, НОМЕР_3 і за кермом якого знаходився ОСОБА_4 У результаті ДТП автомобіль НОМЕР_4 з причепом ММЗ – 81021, д/н НОМЕР_5 отримав механічні пошкодження.

08.11.2016 року Бахмацьким районним судом Чернігівської області було закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП у зв»язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Відповідальність ОСОБА_5, який керував автомобілем НОМЕР_1, була застрахована у ПрАТ «СК «Провідна», яке в межах страхового полісу виплатило позивачу 39950 грн., однак даної суми недостатньо для відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП, які згідно з висновком експерта становлять 92310.69 грн., тому позивач решту суми – 52360.69 грн. просить стягнути з відповідача разом з судовими витратами.

Вказана позовна заява надійшла до суду і провадження у справі було відкрито до набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», однак, згідно з п.9 Прикінцевих і перехідних положень ЦПК України, з урахуванням змін, внесених вищевказаним Законом України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито (порушено) до набрання чинності цим Законом, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цим Законом, то ж дана позовна заява розглянута згідно з нині діючими нормами цивільного процесуального законодавства.

Згідно з ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 05.03.2018 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено ОСОБА_4

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі з вищевикладених підстав та стягнути з ОСОБА_5 в рахунок відшкодування збитків 52360.69 грн., при цьому пояснила, що претензій до ОСОБА_4 вона не має; свій автомобіль не вважає фізично знищеним.

Представник позивача – ОСОБА_2 в судовому засіданні також підтримав вимоги ОСОБА_1, просив їх задовольнити та додатково пояснив, що позивач винним у заподіянні їй збитків вважає відповідача ОСОБА_5, відповідальність якого на час скоєння ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «Провідна»; вказана страхова компанія виплатила ОСОБА_1 39950 грн. страхового відшкодування, однак цього не достатньо для покриття всієї суми збитків, що визначена у висновку експерта, який ні позивач, ні він, як представник позивача, під сумнів не ставить; вважає, що вина ОСОБА_5 у вчиненні ДТП доведена, оскільки у відношенні нього був складений протокол, у якому вказано про те, що саме відповідач порушив правила дорожнього руху та скоїв правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Окрім того, представник позивача запевнив, що автомобіль можна відремонтувати і його залишки знаходяться у позивача; з тим, що транспортний засіб є фізично знищений позивач не погоджувалась ні при отриманні страхової виплати і не погоджується на даний час; що являє собою сума страхового відшкодування в розмірі 39950 грн.: різницю між вартістю автомобіля до ДТП та після ДТП, вартість нового автомобіля чи вартість відновлювального ремонту ні йому ні позивачу не відомо, оскільки представник страхової компанії цього їм не роз»яснив.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання під час розгляду справи по суті не з"явився, свою позицію виклав у письмовому виді, вимоги ОСОБА_1 вважає необґрунтованими, а свою вину в ДТП – не доведеною.

Представник відповідача – адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги ОСОБА_1 також не визнав у повному обсязі, вважає їх такими, що суперечать закону та зауважив, що вина ОСОБА_5 у заподіянні позивачу збитків жодним чином не доведена, а сума, яку просить стягнути ОСОБА_1 з ОСОБА_5 належним чином не обґрунтована, до того ж позивач не визначила природу даного стягнення: це вартість ремонту пошкодженого автомобіля чи вартість нового автомобіля, чи різниця між вартістю автомобіля до ДТП і після ДТП.

Окрім того, представник відповідача в письмових поясненнях вказав, що висновок експерта № 5531-5533/17-24 від 12.02.2018 року не заслуговує на увагу, оскільки оцінка вартості автомобіля ОСОБА_1 визначена на день проведення експертизи; висновок має ряд неточностей та суперечливих фактів у зазначенні дати огляду; експертом взято до уваги вартість автомобіля 2008 року випуску, в той час як дата випуску автомобіля ОСОБА_1 - 2007 рік; експертом не надано документального підтвердження вартості автомобілів 2007 року випуску та 2008 року випуску; експертом не надано пояснень щодо правомірності застосування при розрахунках величини відновлювальних робіт для автомобілів виробництва країн далекого зарубіжжя – 145 грн.; експертом неправильно зазначено дату ДТП.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що того дня, коли сталася ДПТ, близько 22:00 год. він разом зі своїми знайомими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 їхав належним ОСОБА_1 автомобілем з причепом і на трасі в районі с.Пальчики побачив, як на узбіччі невідома жінка зупиняла транспортні засоби; він вирішив розвернутися та допомогти жінці, при цьому подивився в дзеркало заднього виду, зменшив швидкість, ввімкнув показчик лівого повороту, в тому числі і на причепі, пропустив зустрічний автомобіль і почав розворот, однак коли вже закінчував маневр, то почув удар у своє авто; автомобіль, яким він керував, від удару розвернуло; перед початком маневру у дзеркало заднього виду він бачив транспортний засіб, який з ним зіткнувся, однак той був ще далеко, але рухався із швидкістю приблизно 100 км/год; удар відбувся на зустрічній смузі руху.

Окрім того, ОСОБА_4 пояснив, що він після удару одразу зупинився, включив аварійний світловий сигнал, разом зі своїми пасажирами вийшов з автомобіля та особисто викликав працівників поліції; ОСОБА_5, який керував транспортним засобом, що зіткнувся з його автомобілем затиснуло в салоні; разом з ОСОБА_5 у авто були дві жінки та один чоловік; траса була суха; на асфальті від автомобіля, яким керував ОСОБА_5 був гальмівний шлях; хвилин через 20-30 приїхали працівники поліції, почали робити заміри та оформляти ДТП.

ОСОБА_4 запевнив, що протокол у відношенні нього поліцейські не складали, однак він підписував якісь документи; вважає, що винним у ДТП є ОСОБА_5 і саме він має відшкодовувати завдані позивачу збитки.

Представник третьої особи – ПрАТ «СК «Провідна» в судове засідання не з»явився, надав письмові пояснення щодо позову, в яких просив справу розглянути без його участі та зазначив, що за полісом №АЕ/4759717, згідно з яким застрахована цивільно-правова відповідальність водіїв, що експлуатують транспортний засіб – автомобіль НОМЕР_6, позивачу ОСОБА_1 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 39950.00 грн. Розмір збитку визначений на підставі ст.ст.30, 36 ЗУ «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та договору про врегулювання страхового випадку № НОМЕР_7 від 06.06.2017 року.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що він одного вечора, в кінці липня 2016 року разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 їхав по а/д Кіпті-Глухів-Бачівськ зі сторони с.Красне; він був в якості пасажира і сидів на передньому сидінні; ОСОБА_7 сидів на задньому сидінні; за кермом автомобіля був ОСОБА_4; за 500 м від с.Пальчики на узбіччі вони побачили жінку, яка зупиняла автомобілі і вирішили повернутися та з»ясувати що сталося; при розвороті, який здійснювався ОСОБА_4 на перехресті, у заднє ліве крило їхнього автомобіля здійснив зіткнення автомобіль, яким керував ОСОБА_5; перед розворотом ОСОБА_4 пригальмував і метрів за 150 увімкнув показчик повороту; удар мав місце на роздільній полосі; припускає, що виходячи із сили удару автомобіль ОСОБА_5 рухався із швидкістю приблизно 110 км/год; траса була суха; чи був гальмівний шлях він автомобіля ОСОБА_5 він не пам»ятає; важає, що саме ОСОБА_5 є винним у даній ДТП, оскільки перевищив швидкість руху і здійснив обгін на перехресті.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що одного разу, влітку 2016 року, ввечері він разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 їхав на автомобілі ВАЗ по трасі Кіпті-Глухів-Бачівськ зі сторони м.Батурина; він сидів на правому задньому сидінні; під час поїздки на узбіччі вони побачили жінку, яка зупиняла транспортні засоби; проминувши жінку, вони вирішили повернутися та спитати що сталося; за кермом був ОСОБА_4, який здійснював розворот на перехресті, при цьому увімкнув показчик повороту приблизно метрів за 300-400 від місця, де здійснював розворот; коли авто вже майже розвернулося, то він відчув сильний удар у транспортний засіб, від якого на деякий час втратив свідомість; переконаний, що водій автомобіля, який зіткнувся з ними, міг уникнути ДТП.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що одного разу, 2016 року влітку, близько 21:00 год. вона разом зі своїм батьком ОСОБА_5, матір»ю ОСОБА_9 та знайомим ОСОБА_10 їхали до м.Чернігова і в районі села Пальчики побачила, як попереду повільно, із швидкість приблизно 5 км/год рухався автомобіль з причепом; даний транспортний засіб обганяли інші автомобілі; її батько, який був за кермом, також почав маневр обгону і в цей час відбувся удар у даний автомобіль, який раптово почав розвертатися; авто, в якому вона їхала, рухалося із швидкістю приблизно 100 км/год.

Окрім того, свідок запевнила, що не звернула увагу на те, коли і як почав розворот автомобіль, з яким відбулося зіткнення і не може сказати яка при цьому була до нього відстань, однак габаритні вогні на причепі точно не були увімкнені; автомобіль знаходився ближче до правої сторони дороги, що говорило про те, що він дає дорогу автомобілям, які його обганяють; після удару всі вийшли з транспортних засобів, при цьому ОСОБА_4 говорив, що думав, що «проскочить».

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що одного разу, влітку 2016 року, увечері вона разом зі своїм чоловіком, донькою та ОСОБА_10 їхала автомобілем по трасі до м.Чернігова; за кермом був її чоловік ОСОБА_5; попереду дуже повільно, ближче до правої обочини дороги їхало авто з причепом, яке метрів за 70 від них, з лівої сторони обігнали два автомобілі; при цьому на причепі у вказаного транспортного засобу показчики поворотів та габаритні вогні не були увімкнені; раптом дане авто почало розвертатися і автомобіль, в якому вона перебувала, з ним зіткнувся; все відбулося раптово і її чоловік не міг уникнути даного зіткнення, не дивлячись на те, що гальмував.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що у 2016 році, влітку, вечором він разом з ОСОБА_5, його донькою та дружиною їхав автомобілем до м.Чернігова; за кермом був ОСОБА_5, а він сидів на передньому пасажирському сидінні; на трасі перед ними дуже повільно, ближче до правої сторони дороги по ходу руху їхало авто з причепом, яке метрів за 70 від них обігнали 2 автомобілі; ОСОБА_5 теж почав обгін даного авто, увімкнувши лівий показчик повороту, але в цей час автомобіль, який їхав попереду почав маневр повороту наліво, при цьому показчики поворотів, в тому числі і на причепі, у нього не світилися; він бачив лише габаритні вогні на причепі; автомобіль, в якому він їхав на перехресті зіткнувся з автомобілем з причепом; ОСОБА_5 на відстані метрів за 10 від причепа почав гальмувати, але зіткнення уникнути не вдалось.

Експерт ОСОБА_12, який був допитаний в судовому засіданні в режимі відеоконференції суду пояснив, що він проводив автотоварознавчу експертизу у даній справі і надав суду висновок №5531-5533/17-24 від 12.02.2018 року, згідно з яким визначив вартість матеріального збитку, завданого ОСОБА_1 внаслідок пошкодження її автомобіля ВАЗ у ДТП, яка мала місце 31.07.2016 року в розмірі 92310.69 грн.; огляд автомобіля він проводив 11.01.2018 року, про що вказано у висновку.

Окрім того, експерт пояснив, що у висновку у даті огляду при зазначенні довідкової ціни аналогічного середньостатистичного уживаного КТЗ автомобіля «ВАЗ 210992 20 5 МТ» 2007 року випуску допущено помилку: дата вказана як 11.02.2017 року; аналогічна помилка у даті огляду допущена і при зазначенні довідкової ціни аналогічного середньостатистичного уживаного КТЗ автомобіля «ВАЗ 210992 20 5 МТ» 2008 року випуску, однак курс НБУ у висновку в обох випадках зазначений правильно – 1 у.о. = 1 USD = 28.329 грн., тобто той, який мав місце станом на 11.01.2018 року; відповідних підтверджень щодо вказаного курсу до висновку ним не додано.

Також експерт пояснив, що, не дивлячись на те, що автомобіль ОСОБА_1 випущений у 2007 році, він брав до уваги вартість аналогічного середньостатистичного уживаного КТЗ 2008 року випуску, тобто автомобіля, який був випущений пізніше, оскільки термін експлуатації належного позивачу автомобіля на дату ДТП становив дев»ять з половиною років, а на дату огляду – майже одинадцять років і такий порядок визначення збитків передбачений Цивільним кодексом України; також у висновку він помилково зазначив, що вартість однієї нормо-години ремонтних робіт була ним визначена виходячи із вартості ремонтних робіт автомобілів країн далекого зарубіжжя, хоча автомобіль ВАЗ не відноситься до таких автомобілів, однак вартість однієї нормо/години – 145 грн. – у висновку вказана правильно; окрім того, у висновку він помилково вказав, що збитки визначені станом цін на момент пошкодження – 03.10.2015 року, хоча насправді збитки були визначені станом на момент проведення огляду – 11.01.2018 року.

Окрім того, експерт пояснив, що автомобіль фізично знищений і він не визначав його залишкову вартість, оскільки відсутня офіційна методика проведення таких розрахунків; яким чином можна виправити недоліки наданого ним висновку пояснити не зміг.

Заслухавши пояснення учасників справи, повно та всебічно дослідивши докази, розглядаючи позов в межах заявлених вимог, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ч.1, ч.2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Так, судом встановлено, що згідно з протоколом серії АП2 №146837 від 13.09.2016 року, ОСОБА_5 31.07.2016 року близько 22:00 год. на км 118+200 а/д Кіпті-Глухів-Бачівськ, керуючи автомобілем ВАЗ – 2107, д/н НОМЕР_8 на перехресті нерівнозначних доріг, в порушення вимог п.14.6 Правил дорожнього руху, виконуючи маневр обгону, здійснив зіткнення з автомобілем ВАЗ – 21099 д/н НОМЕР_9 та причепом ММЗ 81021, д/н 1673СУ. В результаті ДТП автомобілі та причеп отримали механічні пошкодження. Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ст.124 КУпАП (а.с.5).

Згідно з свідоцтвом про реєстрацію серії СХТ 278285, транспортний засіб ВАЗ 210994 – 20 сірого кольору, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_9 зареєстрований за ОСОБА_1 (а.с.6, 68, 84).

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію серії СВС 055612, транспортний засіб ВАЗ 210740 – 110-30 синього кольору, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_8 зареєстрований за ОСОБА_5 (а.с.71).

Згідно з полісом № АЕ/4759717, який діяв з 11.11.2015 року до 10.11.2016 року цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ – 210740-110-30, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_8 зареєстрована у ПрАТ «СК «Провідна»; страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну складає 50000 грн.; страхувальником за даним полісом є ОСОБА_5 (а.с.72).

01.08.2016 року ОСОБА_5 повідомив ПрАТ «СК «Провідна» про настання ДТП за участі транспортного засобу ВАЗ 210740-110-30, реєстраційний номер НОМЕР_8, 2008 року випуску, що сталася 31.07.2016 року о 22:00 год. на трасі Кіпті-Глухів-Бачівськ в районі села Пальчики і внаслідок якої завдані збитки майну у виді транспортного засобу ВАЗ 210994-20, реєстраційний номер НОМЕР_9, яким керував ОСОБА_4; у даному повідомленні наявне пояснення ОСОБА_5 про те, що своєї вини у даній ДТП він не визнає (а.с.70).

02.08.2016 року власник транспортного засобу ВАЗ 210994-20, реєстраційний номер НОМЕР_9 - ОСОБА_1 подала до ПрАТ «СК «Провідна» заяву № НОМЕР_7 про виплату страхового відшкодування згідно із страховим полісом ОСОБА_5 № АЕ/4759717; цього ж дня був складений акт огляду транспортного засобу ВАЗ 210994-20, реєстраційний номер НОМЕР_9, який підписаний представником ПрАТ «СК «Провідна», власником транспортного засобу – ОСОБА_1 та учасником ДТП – ОСОБА_4 (а.с.67, 73).

Згідно з постановою слідчого Бахмацького ВП ГУНП в Чернігівській області від 09.08.2016 року, було закрито кримінальне провадження № 12016270070000689 від 01.08.2016 року у зв»язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення; копію даної постанови направлено начальнику ВДАІ Бахмацького ВП ГУНП в Чернігівській області для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності (а.с.7, 74)

Відповідно до постанови Бахмацького районного суду Чернігівської області від 08.11.2016 року було закрито справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_5 у зв»язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП; наявність чи відсутність вини ОСОБА_5 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП вказаним судовим рішенням не встановлено (а.с.8,75).

Відповідно до звіту №556/17 про оцінку вартості збитку колісного транспортного засобу – автомобіля легкового ВАЗ 210994-20 VIN Y6D21099470050677, реєстраційний номер НОМЕР_9, що належить фізичній особі ОСОБА_1, який наданий суду ПрАТ «СК «Провідна», вартість відновлювального ремонту КТЗ перевищує його ринкову вартість; вартість матеріального збитку складає 84103.42 грн. (а.с.76-96).

Відповідно до умов договору від 06.06.2017 року про врегулювання страхового випадку № НОМЕР_7 за договором обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/4759717/2502/16 від 10.11.2015 року, укладеного між ПрАТ «СК «Провідна» та ОСОБА_1, сторони дійшли згоди про те, що розмір страхового відшкодування за договором по ДТП, що сталася 31.07.2016 року складає 39950.00 грн. (а.с.97).

Розмір збитку був визначений на підставі вищевказаного договору від 06.06.2017 року та ст.ст.30,36 «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і ОСОБА_1 було виплачено страхове відшкодування на суму 39950.00 грн. (а.с.66, 98-101).

Згідно з висновком експерта №5531-5533/17-24 від 12.02.2018 року, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля ВАЗ 210994, державний реєстраційний номер НОМЕР_9 ОСОБА_1 внаслідок його пошкодження у ДТП 31.07.2016 року станом цін на момент проведення експертизи складає 92310.69 грн.; вартість ремонтно-відновлювальних робіт необхідних для усунення пошкоджень, отриманих автомобілем ВАЗ 210994, державний реєстраційний номер НОМЕР_9 станом цін на момент проведення експертизи складає 108807.33 грн.; проведення ремонтно-відновлювальних робіт є недоцільним (а.с.141-165).

Відповідно до ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об»єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі ст.1188 ЦК України, шкода заподіяна внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Частиною 2 ст.1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З абз.2 п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вбачається, що коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Згідно з ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року №1961-ІV (далі Закон №1961-ІV), обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону №1961-ІV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з положеннями п.30.1, п.30.2 ст.30 вищевказаного Закону, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим.

Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з п.8.2 ОСОБА_2 товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного ОСОБА_2 України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості колісного транспортного засобу на момент пошкодження, якщо, незважаючи на принципи внеску та найбільш ефективного використання, вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу не менша за його ринкову вартість.

Положеннями п.15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз’яснено порядок визначення розміру та відшкодування шкоди, якщо транспортний засіб не може бути відновлений або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження. При цьому розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов’язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано ст.30 Закону №1961-ІV, який згідно зі ст.8 ЦК України (аналогія закону) може застосуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.

Згідно з ч.2 п.36.2 ст.36 Закону №1961-ІV, страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи якщо страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Таким чином, як було встановлено судом, страхове відшкодування в розмірі 39950.00 було виплачене позивачу страховою компанією відповідно до положень ст.ст.30, 36 Закону №1961-ІV.

Факт того, що ОСОБА_1 не погоджувалась з тим, що її автомобіль є фізично знищеним і знаходиться за місцем проживання позивача не заперечувався в судовому засіданні ні позивачем, ні її представником, однак що являє собою сума страхового відшкодування, на яке позивач погодилась відповідно до Договору про врегулювання страхового випадку № НОМЕР_7 від 06.06.2015 року позивач та її представник суду пояснити не змогли.

Доказів в підтвердження того, яким чином була визначена сума страхового відшкодування в розмірі 39950.00 грн. і чи є ця сума різницею між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, суду не надано.

Суд позбавлений можливості самостійно перевірити дані розрахунки, оскільки матеріали справи не містять відомостей про вартість належного позивачу транспортного засобу після ДТП.

Щодо висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчої експертизи №5531-5533/17-24 від 12.02.2018 року, то як було встановлено судом, даний документ має значну кількість помилок та описок, наявність яких визнав допитаний в судовому засіданні експерт, при цьому пояснюючи деякі неточності висновку, він запевняв, що мав на увазі зовсім інше, ніж вказано у висновку (зокрема щодо зазначення дати огляду автомобіля, дати огляду при зазначенні довідкової ціни аналогічного середньостатистичного уживаного КТЗ, розрахунку вартості однієї нормо-години ремонтних робіт та дати станом на яку розраховувались збитки); до висновку не додані всі необхідні документи, на підставі яких були проведені розрахунки; яким чином можна усунути вищевказані недоліки висновку експерт конкретно та однозначно пояснити не зміг.

Оскільки рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, тому суд вважає слушним зауваження представника відповідача щодо даного висновку і не може взяти його до уваги.

Судом неодноразово наголошувалось на необхідності подання доказів як на підтвердження позовних вимог, так і на підтвердження заперечень, оскільки згідно з п.3, п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України суд сприяв учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, роз»яснював наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, проте інших доказів, ніж ті, які були досліджені в судовому засіданні, учасники справи суду не надали і відповідних клопотань, зокрема про призначення повторної чи додаткової автотоварознавчої експертизи не заявляли.

Також, дослідженими судом доказами не доведено наявність вини саме відповідача у заподіянні шкоди позивачу, оскільки ОСОБА_5 з моменту повідомлення страхової компанії про ДТП заперечував свою вину у порушенні правил дорожнього руху, вина його не була встановлена ні на досудовому розслідуванні кримінального провадження, ні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, ні в ході розгляду даної справи.

Факт виплати ПрАТ «СК «Провідна», де була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача, страхового відшкодування позивачу не є належним доказом винуватості ОСОБА_5 у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 31.07.2017 року близько 22:00 год. на автодорозі Кіпті-Глухів-Бачівськ за участі автомобіля НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_5 та автомобіля НОМЕР_10, який рухався з причепом ММЗ-81021, д/н 1673СУ і за кермом якого знаходився ОСОБА_4

Не дивлячись на те, що шкода позивачу була завдана внаслідок ДТП, яка мала місце за участі відповідача ОСОБА_5 та третьої особи ОСОБА_4, позивач ОСОБА_1 та її представник запевняли, що претензій до ОСОБА_4 вони не мають і винним у заподіянні шкоди вважають саме ОСОБА_5, оскільки у відношенні нього був складений протокол про адміністративне правопорушення.

Виходячи з роз’яснень, викладених в абзаці 3 пункту 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року „Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки” відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності, а тому і відсутність протоколу про адміністративне правопорушення за порушення Правил дорожнього руху на водія автомобіля ОСОБА_4 при вирішенні цивільно-правового спору також не є підставою для висновку про відсутність його вини в заподіянні шкоди.

Як встановлено судом, власником автомобіля НОМЕР_11 є позивач ОСОБА_1, але на час дорожньо–транспортної пригоди зазначеним автомобілем керував ОСОБА_4, маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, що передбачено пунктом 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306 (а.с.68,69).

За таких обставин, у ОСОБА_4 в силу ст.398 ЦК України на законних підставах виникло право володіння джерелом підвищеної небезпеки, а у його власника на підставі ст.15, п.8 ч.2 ст.16, ст.22 ЦК України виникло право на відшкодування шкоди (збитків) у випадку пошкодження майна, у володільця - обов’язок по їх відшкодуванню, якщо він не доведе, що шкода завдана не з його вини.

Разом з тим, всупереч позиції позивача та її представника щодо беззаперечної вини ОСОБА_5 у вчиненні ДТП, яка мала місце 31.07.2016 року, представником позивача було заявлено клопотання про призначення експертизи для визначення винуватця ДТП, у задоволенні якого ухвалою суду від 22.11.2017 року було відмовлено, оскільки представником позивача не були надані необхідні для проведення вказаної експертизи вихідні дані.

Повторно клопотання стосовно призначення автотехнічної експертизи учасники справи не заявляли, не дивлячись на те, що суд сприяв їм в реалізації їхніх прав та роз»яснював наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій.

Оскільки рішення суду не може грунтуватися на припущеннях, то без належних доказів, зокрема висновків автотоварознавчої та автотехнічної експертиз неможливо повно та об»єктивно встановити всі обставини справи, а також характер та суму шкоди, завданої позивачу внаслідок ДТП, яка сталася 31.07.2016 року, тому вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_5 52360.69 грн. суд вважає не доведеними.

Таким чином, всі встановлені судом обставини у своїй сукупності свідчать про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 83, 89, 265, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_5, треті особи – приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна», ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди – відмовити повністю.

Позивач – ОСОБА_1, 16500, м.Бахмач Чернігівської області, вул.Соборності,62/19, РНОКПП – НОМЕР_12.

Відповідач – ОСОБА_5, 16531, с.Красне Бахмацького району Чернігівської області, вул.Мирна (Ватутіна),11, РНОКПП – НОМЕР_13.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

- Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна», 03049, м.Київ, проспект Повітрофлотський,25, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ – 23510137;

- ОСОБА_4, 16500, м.Бахмач Чернігівської області, вул.Соборності,62/19, РНОКПП та серія і номер паспорта в матеріалах справи відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Бахмацький районний суд Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Бахмацького районного суду Н.В.Лобода