Рішення № 74658469, 30.05.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/453/18

Справа №754/2527/17

РІШЕННЯ

Іменем України

30 травня 2018 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого - судді Зотько Т.А.,

за участі секретаря судового засідання - Малинки А.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача Седляр Д.А., Семенюшка О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного, третя особа - ОСОБА_6 про встановлення факту порушення та зобов'язання відповідача вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 в особі свого представника - ОСОБА_1 у лютому 2017 року звернувся до Деснянського районного суду м.Києва з позовом до Олімпійського коледжу імені І.Піддубного, третя особа: ОСОБА_6 про зобов'язання вчинити дії.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що він був учнем Олімпійського коледжу імені І.Піддубного та проживав у гуртожитку навчального закладу, однак 08.11.2016 заступник директора з виховної роботи Коледжу - ОСОБА_6 повідомила позивачу про те, що того відраховано зі школи-інтернату та заборонила йому знаходитись на території навчального закладу та гуртожитку. При цьому ОСОБА_6 було сказано позивачу про те, що оскільки його батько може приїхати за ним лише через 1-2 днів, а мама загалом не зможе його забрати, ОСОБА_4 може збирати свої речі, купувати квиток та їхати додому у м.Дніпро. Після даної розмови з заступником директора з виховної роботи позивач зателефонував своєму батькові та повідомив про суть розмови, на що останній заборонив йому покидати навчальний заклад до його приїзду, однак до гуртожитку позивача вже не пускали. 09.11.2016 до Олімпійського коледжу імені І.Піддубного за позивачем приїхав його батько - ОСОБА_7, але на території навчальної частини та гуртожитку позивача не було, телефонного зв'язку з ним не було, після звернення до органів поліції позивача по обіді було відшукано та передано його батькові. Враховуючи той факт, що про відрахування позивача належним чином не було повідомлено його батьків, відповідачем не було дотримано встановленої процедури відрахування ОСОБА_4 як учня закладу, а також враховуючи, що внаслідок дій ОСОБА_6 та бездіяльності адміністрації Олімпійського коледжу імені І.Піддубного неповнолітній ОСОБА_4 зник та перебував у розшуку, і був знайдений співробітниками поліції, позивач змушений звертатись до суду із вказаним позовом, відповідно до вимог якого просив суд зобов'язати відповідача звільнити ОСОБА_6 із займаної посади.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва ОСОБА_14 від 27.02.2017, було відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду.

12.12.2017 судом було прийнято від представника позивача - ОСОБА_1 заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої сторона позивача, окрім основних вимог позову, також просила суд встановити факт порушення ОСОБА_6 Закону України «Про освіту», та зобов'язати відповідача провести службове розслідування стосовно виконання останньою вимог законодавства про освіту.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2018, у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_14, справу було передано на розгляд новому складу суду - головуючому Зотько Т.А.

Ухвалою суду від 06.02.2018 по вищевказаній справі було закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

Представник позивача - ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням їх збільшення, підтримав у повному та просив суд про їх задоволення, посилаючись на обставини, що викладені у позовній заяві.

Представниками відповідача - Седляр Д.А. та Семенюшко О.І. у судовому засіданні, на відміну від заявленої при підготовчому розгляді справи судом категоричної позиції щодо позовних вимог ОСОБА_4, було пояснено про те, що адміністрація Олімпійського коледжу імені І.Піддубного дотримується принципів недопустимості порушення прав дитини в будь-якому його прояві, та детально вивчивши факти, вказані в позовній заяві, отримавши власноручні пояснення ОСОБА_6, та керуючись чинним законодавством, вважає недопустимими порушення норм Положення про загальноосвітній навчальний заклад, а саме п.30, так як зі слів ОСОБА_6 батьки позивача були повідомлені в телефонному режимі, але жодних підтверджень цього надано не було. Представники зазначили, що інцидент зі зникненням дитини з території навчального закладу може лише навести, на їх думку, про неповагу ОСОБА_6 до інтересів вихованців Коледжу та зневагу до виконання власних посадових обов'язків, дії останньої не відповідають тим діям, які повинна була вчинити заступник директора з виховної частини, головним завданням якої є адміністрування процесу виховання дітей, а не приниження та примусове виселення/відрахування без відома батьків. Враховуючи вищевикладене адміністрація відповідача вважала правомірними вимоги позивача, у зв'язку із чим представником відповідача було направлено на адресу суду заяву про визнання позову ОСОБА_4 Окрім цього, зазначили, що через строки визначені в Кодексі законів про працю, адміністрація Коледжу позбавлена права притягнути ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності за вказані дисциплінарні проступки, зокрема і звільнення її з займаної посади інакше, аніж на виконання рішення суду.

Третя особа - ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилася, разом з цим в матеріалах справи містяться клопотання від останньої про проведення розгляду справи без її участі, при цьому як було останньою зазначено поданий позивачем позов вона вважає безпідставним, без наданих належних доказів в його обґрунтування та таким, що не підлягає задоволенню судом.

Враховуючи положення ст.223 ЦПК України, суд вважав за можливе проводити розгляд даної справи у відсутності нез'явившоїся третьої особи - ОСОБА_6

Заслухавши вступне слово представника позивача - ОСОБА_1, представників відповідача - Седляр Д.А. та Семенюшко О.І., дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також їх достатність і взаємний зв'язок їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до наказу т.в.о. директора Олімпійського коледжу імені І.Піддубного Захарків С.Й. за №63-у від 24.09.2015 позивача по справі - ОСОБА_4 було зараховано з 24.09.2015 до складу учнів 10-Є класу загальноосвітнього підрозділу коледжу на відділення хокею до групи вчителя з хокею ОСОБА_9 (а.с.40).

Відповідно до наданої відповідачем копії доповідної записки від, 19.10.2016, поданої на ім'я директора Олімпійського коледжу імені І.Піддубного Семенюшка О.І., від в.о. заступника директора з виховної роботи ОСОБА_6, вбачається, що остання повідомила директора Коледжу про те, що 07.10.2016 вихователь 11-Д класу ОСОБА_10 повідомила, що двоє учнів її класу ОСОБА_4 та ОСОБА_11 запізнилися на 30 хвилин на самопідготовку. Коли діти з'явилися у класі, від них був відчутний запах алкоголю і спостерігалася неадекватна поведінка. Вихователь повідомила про дану обставину вчителя з хокею ОСОБА_9 та батьків учнів, та о 22.00 годині матір ОСОБА_11 приїхала у Коледж та забрала його додому, а ОСОБА_4 залишився в гуртожитку, так як його батьки проживають у м.Дніпро. Разом з тим, згідно даної доповідної записки вихователь повідомила, що вказані учні систематично не відвідують самопідготовку, щоденна виховна робота з ними не дає результату, а також повідомлено директора Коледжу щодо необхідності розгляду питання про подальше перебування ОСОБА_4 в навчальному закладі, так як він неодноразово грубо порушував правила внутрішнього розпорядку (а.с.47).

Згідно наданої копії витягу з протоколу №2 засідання педагогічної ради Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного від 20.10.2016, педагогічна рада коледжу, заслухавши в.о. заступника директора з виховної роботи ОСОБА_6 щодо порушень Правил внутрішнього розпорядку коледжу учнем 11-Д класу ОСОБА_4, ухвалила перевести останнього на навчання за місцем проживання (а.с.37-39).

З матеріалів справи вбачається, що 14.11.2016 представником батька позивача - ОСОБА_12 подано заяву про видачу документі ОСОБА_4, учня 11-Д класу, у зв'язку із переходом на навчання до «Броварського вищого училища фізичної культури» у м.Бровари (а.с.42,43).

На підставі поданої представником батька позивача зазначеної вище заяви, наказом директора Олімпійського коледжу імені І.Піддубного Семенюшко О.І. від 14.11.2016 за №83-у було відраховано з 14.11.2016 позивача зі складу учнів 11-Д класу загальноосвітньої школи-інтернату спортивного профілю ІІ-ІІІ ступенів Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного, відділення «Хокей», та переведено для продовження навчання у Броварському вищому училищі фізичної культури (а.с.41).

Так, відповідно до наявної копії довідки №383 від 08.12.2016, виданої Комунальним вищим навчальним закладом Київської обласної ради «Броварське вище училище фізичної культури», ОСОБА_4 є учнем 11 класу даного навчального закладу, за денною формою навчання (а.с.44).

З приводу обставин, що стали підставою для пред'явлення стороною позивача наявних позовних вимог, слід зазначити наступне.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, представником позивача у позовній заяві було зазначено про те, що 08.11.2016 заступник директора з виховної роботи ОСОБА_6, яка виступає у даній справі в якості третьої особи, повідомила ОСОБА_4, що його відраховано зі школи-інтернату та заборонила йому знаходитись на території школи-інтернату та гуртожитку. Також вказано, що ОСОБА_4 було сказано, що оскільки батько може приїхати через 1-2 дні, а мама не може приїхати взагалі, то він має збирати свої речі, купувати квиток та їхати до дому у м.Дніпро. 09.11.2016 зранку до коледжу приїхав батько позивача - ОСОБА_7 за своїм сином, проте останнього не було виявлено на території навчального закладу та гуртожитку, телефонний зв'язок з ним був відсутнім, та у зв'язку із чим в подальшому було зроблено відповідну заяву до органів поліції, після чого по обіді 09.11.2016 ОСОБА_4 було знайдено співробітниками поліції.

Так, відповідно до відповіді СВ Деснянського УП ГУ НП у м.Києві від 29.12.2016, дійсно ОСОБА_7 звертався до Управління з приводу зникнення його сина ОСОБА_4, що мало місце за адресою: АДРЕСА_1, відомості за заявою останнього було внесено до ЄРДР за №12016100030013410 від 09.11.2016. Та в ході розгляду матеріалів місцезнаходження неповнолітнього ОСОБА_4 було встановлено, після чого кримінальне провадження №12016100030013410 від 09.11.2016 було закрито (а.с.12).

При цьому, відповідно до наданої стороною відповідача копії доповідної записки від 10.11.2016, поданої ОСОБА_6 на ім'я директора Олімпійського коледжу імені І.Піддубного - Семенюшку О.І., остання повідомила директора, що ОСОБА_4 не ночував в гуртожитку 08.11.2016, та 09.11.2016 о 20.44 годині вийшов на телефонний зв'язок, о 20.50 годині вихователь ОСОБА_10 в телефонному режимі зв'язалася з учнем, потім слухавку взяв його батько і сказав, що син знаходиться з ним, згідно чого було складено акт. Також ОСОБА_6 було повідомлено про те, що батьки неповнолітнього були проінформовані про рішення педагогічної ради і весь час до 08.11.2016 ігнорували прохання вихователя ОСОБА_10 приїхати і забрати документи сина. 07.11.2016 ОСОБА_6 намагалася додзвонитися до батька неповнолітнього, але телефон було відключено, цього ж дня ОСОБА_4, сказав черговому вихователю ОСОБА_13 про те, що їде додому, зібрав речі і поїхав приблизно о 15.00 годині, так як батьки при вступі до коледжу писали заяву про дозвіл їхній дитині самостійно їздити додому. Крім того, як зазначено у даній доповідній записці, наступного ранку до навчального закладу приїхав батько позивача зі звинуваченнями, що його дитина пропала, та про те, чи ознайомлений він з рішенням педагогічної ради спочатку заперечував, а потім сказав, що ознайомлений (а.с.48).

Відповідно до ст.50 Закону України «Про освіту» від 23.05.1991 № 1060-XII (чинного на момент виникнення спірних відносин) учасниками навчально-виховного процесу є: діти дошкільного віку, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти; керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти; батьки або особи, які їх замінюють, батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу; представники підприємств, установ, кооперативних, громадських організацій, які беруть участь у навчально-виховній роботі.

Статтею 51 Закону передбачений перелік гарантованих державою прав вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів.

Разом з цим, частиною першою ст.52 вищевказаного Закону визначено, що обов'язками вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів відповідно є: додержання законодавства, моральних, етичних норм; систематичне та глибоке оволодіння знаннями, практичними навичками, професійною майстерністю, підвищення загального культурного рівня; додержання статуту, правил внутрішнього розпорядку навчального закладу.

При цьому ст.56 Закону за педагогічними та науково-педагогічні працівниками закріплений обов'язок, зокрема додержуватись педагогічної етики, моралі, поважати гідність дитини, учня, студента; а також захищати дітей, молодь від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігати вживанню ними алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам.

Відповідно до п.26 положення про спеціалізований навчальний заклад спортивного профілю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1999 за №2061, студенти коледжу та училища спортивного профілю, які не засвоюють загальноосвітню, професійну та спортивну програму, мають відхилення у стані здоров'я, систематично порушують дисципліну, спортивний режим, правила внутрішнього розпорядку, за рішенням ради навчального спортивного закладу відраховуються із закладу, а учні середньої загальноосвітньої школи-інтернату та ліцею-інтернату спортивного профілю переводяться до загальноосвітньої школи за місцем проживання. Студентам коледжу та училища спортивного профілю останнього року навчання, які з об'єктивних причин не можуть продовжувати інтенсивні навчально-тренувальні заняття, надається право закінчити навчальний спортивний заклад за іншою програмою.

Згідно п. 28 Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 за №778, за рішенням педагогічної ради гімназій (гімназій-інтернатів), ліцеїв (ліцеїв-інтернатів), колегіумів (колегіумів-інтернатів), погодженим з місцевими органами управління освітою, як виключний засіб педагогічного впливу за неодноразові порушення статуту допускається відрахування учнів із зазначених закладів та переведення їх до закладу за місцем проживання.

Разом з цим п.30 даного положення визначено, що про можливе відрахування батьки учня (особи, які їх замінюють) повинні бути поінформовані не пізніше ніж за один місяць у письмовій формі. У двотижневий строк до можливого відрахування письмово повідомляється орган управління освітою за місцем проживання учня. За сприяння відповідного органу управління освітою такі учні переводяться до іншого навчального закладу.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право оскаржити рішення педагогічної ради закладу щодо відрахування дитини з гімназії (гімназії-інтернату), ліцею (ліцею-інтернату), колегіуму (колегіуму-інтернату), спеціалізованої школи з поглибленим вивченням окремих предметів до місцевого органу управління освітою.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно із ч. 2 ст. 8 ЦК України, у разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Відповідно до пп. 6 п. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Так, згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Законодавець у ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а саме: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

При цьому, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, вказана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнані права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Звертаючись до суду із даним позовом, а також з урахуванням збільшеного розміру позовних вимог, сторона позивача просить суд: зобов'язати відповідача - Олімпійський коледж ім.І.Піддубного звільнити ОСОБА_6 із займаної посади; встановити факт порушення останньою Закону України «Про освіту»; зобов'язати відповідача провести службове розслідування стосовно ОСОБА_6 виконання вимог законодавства про освіту.

Положеннями ч.ч.1,2 ст.2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У відповідності до ст. ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з ст.ст. 79-80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Вирішуючи даний спір, суд дійшов висновку, що заявлені ОСОБА_4 позовні вимоги не обґрунтовані, не містять жодного посилання на норми законодавства, якими керується позивач при зверненні до суду, не зазначено в чому полягають порушення цивільного права позивача саме з боку відповідача.

А відтак, враховуючи вищенаведені норми законодавства, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача звільнити ОСОБА_6 як працівника установи відповідача, є безпідставною, так як спірні правовідносини регулюються нормами трудового, а не цивільного законодавства, та при цьому позивач у даних відносинах не може входити до суб'єктного складу учасників трудових правовідносин, зокрема з тих підстав, що порядок та підстави звільнення працівника регламентується виключно законом.

Зокрема, така вимога позивача порушує встановлене ст.43 Конституції України право третьої особи на працю, а відтак в силу ч.3 ст.16 ЦК України дана вимога не може бути задоволена судом.

Крім того, як вбачається з заяви відповідача про визнання позову, ними було детально вивчено факти вказані в позовній заяві, отримано власноручні пояснення 3-особи: ОСОБА_6 з приводу викладених позивачем подій, внаслідок чого було встановлено, що дії 3- особи: ОСОБА_6 не відповідали тим діям, які повинна була вчинити заступник директора з виховної роботи, однак через строки визначені Кодексом законів про працю адміністрація позбавлена можливості притягнення даної особи до дисциплінарної відповідальності за вказані дисциплінарні проступки, зокрема і звільнення її з займаної посади.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем в добровільному порядку під час розгляду справи судом було проведено службове розслідування стосовно дій 3-особи: ОСОБА_6 по виконанню вимог законодавства про освіту та встановлено факт його порушення, а відтак відсутні підстави для задоволення вимог позивача щодо зобов'язання відповідача провести службове розслідування та щодо встановлення даного факту в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що позовні вимоги не доведені належними доказами, а тому позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3, 8, 15, 16 ЦК України, ст.ст.2, 4, 5, 7, 10, 12, 13, 42, 49, 59, 76-83, 141, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354-355, Розділом ХІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог до Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного, третя особа - ОСОБА_6 про встановлення факту порушення та зобов'язання відповідача вчинити дії - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Повний текст рішення суду виготовлено 12.06.2018.

Суддя: