Рішення № 74657612, 13.06.2018, Черкаський районний суд Черкаської області

707/265/18

2/707/481/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

11 червня 2018 року Черкаський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої-судді ОСОБА_1

при секретарі Березюк Л.С.

за участю прокурора Куліш А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом заступника прокурора Черкаської області до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області в частині передачі у власність земельних ділянок та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача:

Позивач, заступник прокурора Черкаської області, звернувся до суду з позовом до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області в частині передачі у власність земельних ділянок та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, мотивуючи позовні вимоги тим, що згідно витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №21294694 від 06.05.2014 року, земельна ділянка, що розташована по вул. Дахнівська, 63 в с. Свидівок Черкаського району Черкаської області, зареєстрована за Свидівоцькою сільською радою, на підставі заяви сільського голови с. Свидівок - ОСОБА_4 відноситься до комунальної форми власності і є землею рекреаційного призначення. Рішенням Свидівоцької сільської ради №39-4 від 29.05.2014 року припинено дію договорів оренди землі з ТОВ «Український торговий дім» від 20.12.2010 року, а земельні ділянки загальною площею 6,4895 га віднесено до земель запасу (резерву) сільської ради.

Рішенням Свидівоцької сільської ради Черкаського району №13-18 від 01.06.2016 року, Свидівоцькій сільській раді надано дозвіл на розробку технічної документації щодо поділу земельної ділянки площею 6,4894 га на 50 окремих земельних ділянок площею 0,10 га - для індивідуального дачного будівництва та площею 1,4894 га - для будівництва та обслуговування об’єктів рекреаційного призначення в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради у межах населеного пункту с. Свидівок по вул. Дахнівській, 63.

Рішенням Свидівоцької сільської ради №14-10 від 15.07.2016 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності Свидівоцької сільської ради площею 6,4894 га (кадастровий №7124986000:04:005:0114) на земельну ділянку площею 1,4894 га та 50 ділянок площею 0,10 га земель рекреаційного призначення.

Відповідно до рішення Свидівоцької сільської ради №14-11 від 15.07.2016 року, 50 громадянам безоплатно передано у власність земельні ділянки, площею по 0,10 га кожна, для ведення індивідуального дачного будівництва, у тому числі ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Рішення про державну реєстрацію права власності по 50-ти земельним ділянкам прийнято державним реєстратором Свидівоцької сільської ради.

Відповідно до інформації Свидівоцької сільської ради від 03.11.2016 року спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення за функціональним використанням під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу.

10.07.2017 року Черкаським районним судом Черкаської області було задоволено позов заступника прокурора Черкаської області у справі №707/68/17, і скасовано державну реєстрацію права комунальної власності від 06.05.2014 року №21294694 за Свидівоцькою сільською радою на земельну ділянку площею 6,4895 га земель запасу (резерву) сільської ради та визнано незаконним і скасовано рішення Свидівоцької сільської ради від 15.07.2016 року №14-10 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок комунальної власності Свидівоцької сільської ради». Вищевказане рішення набрало законної сили.

Згідно з інформацією міськрайонного управління Держкомзему у м. Черкаси та Черкаському районі Черкаської області від 24.12.2010 року, станом на 01.12.2010 року оспорювана земельна ділянка загальною площею 6,4895 га згідно земельно-облікових даних обліковувалась, як землі загального користування, з яких 0,6579 га – зелені насадження та 5,8316 га – штучне водосховище.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 16.05.2016 року у справі №5026/1503/2012 визнано рішення Свидівоцької сільської ради № 2-27 від 01.12.2010 року «Про затвердження проекту землеустрою ТОВ «Український торговий дім» щодо відведення земельної ділянки під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу та надання земельної ділянки в довгострокову оренду» незаконним, укладений на підставі нього договір оренди землі - недійсним та зобов’язано повернути державі земельну ділянку площею 6,4895 га, розташовану по вул. Дахінвській, 63 у межах населеного пункту с. Свидівок Черкаського району у стані придатному для використання за цільовим призначенням.

Отже, цільове призначення спірної земельної ділянки залишається незмінним а саме: як землі загального користування, зайняті штучними водосховищами.

Таким чином, Свидівоцькою сільською радою Черкаського району порушено порядок встановлення цільового призначення земельної ділянки, оскільки в силу вимог ст. 58 Водного кодексу України землі, зайняті водосховищами, мають бути віднесені до категорії земель водного фонду.

Протиправне віднесення спірних земель до земель рекреаційного призначення та їх подальша забудова унеможливлює їх раціональне використання та охорону саме, як земель водного фонду, зайнятих штучними водосховищем.

До земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню та належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Законодавством України встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відповідно до вимог ст. 59 ЗК України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

За положеннями ст. 83 Земельного кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене законодавством України не передбачено можливості надання у приватну власність громадянам земель водного фонду для ведення індивідуального дачного будівництва.

Наявність зареєстрованого права на спірну земельну ділянку, як земельну ділянку рекреаційного призначення, порушує встановлений ст. 5 ЗК України принцип раціонального використання землі та створює загрозу для її охорони, як земель водного фонду.

Сукупність наявних доказів об'єктивно свідчить про порушення інтересів держави у сфері раціонального використання, охорони та розпорядження землями державної власності, що полягає у зміні цільового призначення земель водного фонду без передбаченого законом порядку та процедури на землі рекреаційного призначення для індивідуального дачного будівництва та передачі цієї земельної ділянки у приватну власність громадянам, в тому числі і відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Отже Свидівоцька сільська рада хоча і наділена правом розпоряджатися землями, проте зобов’язана реалізувати таке право виключно в межах та на підставі діючих законів.

Правовим наслідком прийняття органом місцевого самоврядування акту, який суперечить Конституції або законам України, відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є визнання його незаконним в судовому порядку.

Так само, відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Затвердження проекту та передача у приватну власність земельних ділянок порушує вимоги Земельного та Водного кодексів України в частині неможливості перебування таких земель у приватній власності та неможливості здійснення їх забудови. Вказане твердження має самостійне значення з точки зору визнання незаконним та скасування акта органу місцевого самоврядування в порядку ст. 21 Цивільного кодексу України.

Крім того, ч. 2 ст. 393 Цивільного кодексу України встановлює, що власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Захист порушених прав держави в силу вимог законодавства України про реєстрацію речових прав на нерухоме майно, можливий виключно шляхом скасування судом рішення про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки площею 0,10 га кожна, що розташовані в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, в межах населеного пункту с. Свидівок по вул. Дахнівській, 63 під кадастровими номерами 7124986000:04:005:0261 за громадянином ОСОБА_2, винесеного 20.07.2016 за №15522503, під кадастровим номером 7124986000:04:005:0294 за громадянином ОСОБА_3 винесеного 19.07.2016 за № 15505421.

У зв’язку з вищевикладеним позивач звернувся до суду з відповідним позовом в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Свидівоцької сільської ради від 15.07.2016 № 14-11 «Про передачу громадянам земельних ділянок рекреаційного призначення у власність», в частині передачі у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельних ділянок площею 0,10 га кожна, розташованих в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельні ділянки, загальною площею 0,10 га, розташовані в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області та стягнути з відповідачів судові витрати у справі.

Представник позивача – прокурор Куліш А.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задоволити та не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_2 та представник Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області в судове засідання не з’явилися, хоча про час і місце його проведення повідомлялися в установленому законом порядку відповідно до вимог п. 1ч. 8 та ч. 11 ст. 128 ЦПК України, а тому суд зі згоди позивача та враховуючи відсутність відзвиву на позовну заяву, ухвалює рішення при заочному розгляді справи в порядку ст.280 ЦПК України.

Заяви та клопотання, інші процесуальні дії у справі не заявлялись/не проводились.

Норми права, що підлягають застосуванню:

Відзиву на позовну заяву від відповідачів до суду не надійшло.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України – у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України - обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 13 Конституції України Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Як вбачається з положень ч. 2 ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

п. г) ч. 1 ст. 5 Земельного кодексу України визначено, що земельне законодавство базується, зокрема, на принципі забезпечення раціонального використання та охорони земель.

За правилами ст.12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить в тому числі: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно ч. 1, ч. 2 статті 20 Земельного кодексу України - віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам (п. а) ч. 1 ст. 21 ЗК України).

Відповідно до п. а) ч. 1, ч. 2 ст. 58 Земельного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами. Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Згідно ч. 1, ч. 4 ст. 59 ЗК України - землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать і землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом. (ч. 1, п. г) ч. 4 ст. 83 ЗК України).

Відповідно до ч. 1, ч. 2, п. в) ч. 3 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст..ст. 125,126 ЗК України).

ст. 3 Водного Кодексу України передбачає, що усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали;інші водні об'єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами (п. 1 ч. 1 ст. 4 ВК України).

Згідно ч. 1 ст. 85 ВК України, порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ст.. 321 ЦК України - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.. 328 ЦК України).

Відповідно до ст.. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 5, ч. 2 ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції (далі Конвенція).

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Тому рішення Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ) суд застосовує у даній справі як джерело права.

Так, згідно з частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Окрім того, ЄСПЛ виходить із того, що положення ст. 1 Першого протоколу містить три правила: (а) перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; (б) друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у право на мирне володіння майном правомірним; (в) третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу», при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду» з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і знаходяться в кращому становищі, ніж міжнародний суддя, для оцінки того, що становить «суспільний інтерес». Це поняття має широке значення, втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Також ЄСПЛ у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (рішення у справах "Хендісайд проти Сполученого Королівства" від 07.12.1976 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства"від 21.01.1986 року).

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади, обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості, з необхідністю дотримання принципу законності.

Крім того Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008р. у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03) вказує, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами,утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу,та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людиниу справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A.v.Spain). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справиє порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§66-69рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Встановлені судом обставини:

З довідки міськрайонного управління Держкомзему у м. Черкаси та Черкаському районі Черкаської області від 24.12.2010 року вбачається, що згідно земельно-облікових даних станом на 1 грудня 2010 року запитувана земельна ділянка загальною площею 6,4895 га обліковується, як землі загального користування, з них: 0,6579 га – зелені захисні насадження, 5,8316 га – штучне водосховище, в адмінмежах Свидівоцької сільської ради в межах населеного пункту с. Свидівок, вул.. Дахнівська,63.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №21294694 від 06.05.2014 року, земельна ділянка, що розташована по вул. Дахнівська, 63 в с. Свидівок Черкаського району Черкаської області, площею 6,4894 га, кадастровий номер: 7124986000:04:005:0114 належить на праві комунальної власності з цільовим призначенням – землі рекреаційного призначення, територіальній громаді Свидівоцької сільської ради.

Згідно рішення господарського суду Черкаської області від 16 травня 2014 року було визнано незаконним та скасовано рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району № 2-27 від 01.12.2010 року «Про затвердження проекту землеустрою ТОВ «Український торговий дім» щодо відведення земельної ділянки під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу та надання земельної ділянки в довгострокову оренду» щодо відведення земельної ділянки площею 6,4895 га під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу та надання земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років по вул.. Дахнівській,63 в межах населеного пункту с. Свидівок Черкаського району. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Свидівоцькою сільською радою та ТОВ «Український торговий дім» та забовязано міськрайонне Управління Держкомзему у м. Черкаси та Черкаському районі скасувати його державну реєстрацію. Зобов?язано ТОВ «Український торговий дім» повернути земельну ділянку площею 6,4895 га з кадастровим номером 7124986000:04:005:0114 до земель запасу Свидівоцької сільської ради у стані, придатному для використання з цільовим призначенням.

Рішенням Свидівоцької сільської ради Черкаського району №39-4 від 29.05.2014 року «Про припинення договорів оренди землі з ТОВ «Український торговий дім» припинено дію 2-х договорів оренди землі з ТОВ «Український торговий дім» від 20.12.2010 року № 041079600014 та №041079600015, а земельні ділянки площами 6,4895 га, що обліковувались за ТОВ «Український торговий дім» віднести до земель запасу (резерву) сільської ради.

Рішенням Свидівоцької сільської ради Черкаського району №13-18 від 01.06.2016 року «Про надання дозволу Свидівоцькій сільській раді на розробку технічної документації щодо поділу земельної ділянки», Свидівоцькій сільській раді надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 6,4894 га на 50 окремих земельних ділянок площею 0,10 га та земельної ділянки площею 1,4894 га земель рекреаційного призначення в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, в межах с. Свидівок по вул.. Дахнівській,63.

Рішенням Свидівоцької сільської ради №14-10 від 15.07.2016 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок комунальної власності Свидівоцької сільської ради» затверджено Свидівоцькій сільській раді технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельної ділянки площею 6,4894 га (кадастровий номер 7124986000:04:005:0114) на земельні ділянки площею 1,4894 га та 50 ділянок площею 0,10 га земель рекреаційного призначення в адмінмежах Свидівоцької сільської ради в межах населеного пункту с. Свидівок по вул.. Дахнівській,63, розроблену ФОП ОСОБА_5 Земельні ділянки віднесено до категорії земель рекреаційного призначення, які будуть використовуватися під розміщення культурно-оздоровчого комплексу.

Відповідно до рішення Свидівоцької сільської ради №14-11 від 15.07.2016 року «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність земель рекреаційного призначення», 50-ти громадянам передано земельну ділянку, площею 0,10 га кожному у власність для індивідуального дачного будівництва, що знаходиться по вул.. Дахнівській,63 в с. Свидівок Черкаського району. До вказаних осіб входять і відповідачі: ОСОБА_2 (кадастровий номер земельної ділянки 7124986000:04:005:0261), ОСОБА_3 (кадастровий номер земельної ділянки 7124986000:04:005:0294). Земельні ділянки віднесено до категорії земель – землі рекреаційного призначення, які будуть використовуватись для індивідуального дачного садівництва.

Згідно листа виконкому Свидівоцької сільської ради від 13.11.2016 року № 02-71/715, останній повідомляє, що земельна ділянка розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради в межах населеного пункту с. Свидівок по вул.. Дахнівській, 63 за функціональним використанням під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу. Відповідно до чинного законодавства дане функціональне використання відноситься до категорії земель рекреаційного призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність чи користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. Рішення щодо зміни цільового призначення вищевказаної земельної ділянки сільською радою не приймалось.

10.07.2017 року суддею Черкаського районного суду Черкаської області – Соколишиною Л.Б. було прийнято рішення у справі за позовом заступника прокурора Черкаської області до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_6 про визнання недійсними рішень Свидівоцької сільської ради та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за яким позов прокурора задоволено, скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 6,4895 га до земель запасу (резерву) сільської ради за Свидівоцькою сільською радою, форма власності комунальна від 06 травня 2014 року № 21294694; визнано незаконним та скасувано рішення Свидівоцької сільської ради від 15 липня 2016 року № 14-10 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок комунальної власності Свидівоцької сільської ради»; визнано незаконним та скасувано рішення Свидівоцької сільської ради від 15 липня 2016 року № 14-11 «Про передачу громадянам земельних ділянок рекреаційного призначення у власність» в частині передачі у власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,10 га, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області; скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку загальною площею 0,10 га розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, за кадастровим номером 7124986000:04:005:0258 від 20 липня 2016 року № 978755371249. Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 17.10.2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Згідно листа Черкаського обласного управління водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України від 24.05.2017 року № 763/01/10/24, вбачається, що Будище-Свидівоцький захисний масив є польдерною осушувальною системою, яка захищає територію від підтоплення Кременчуцького водосховища. До складу якої входить Будище-Свидівоцька захисна дамба, насосна станція для відкачування поверхневих вод і мережа осушувальних каналів з гідротехнічними спорудами на них. Відповідно до абзацу 4 ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі зайняті гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі виділені під смуги відведення для них. Тобто захисна насосна станція і мережа осушувальних каналів з гідротехнічними спорудами на них відноситься до земель водного фонду.

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державним реєстратором виконкому Свидівоцької сільської ради – ОСОБА_7 проведено державну реєстрацію права власності: ОСОБА_3 на земельну ділянку загальною площею 0,10 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, за кадастровим номером 7124986000:04:005:0294 від 19 липня 2016 року № 15505421; ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 0,10 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, за кадастровим номером 7124986000:04:005:0261 від 20 липня 2016 року № 15522503.

Позиція та висновки суду за результатами розгляду справи:

Отже з вищевикладеного вбачається, що Свидівоцькою сільською радою Черкаського району Черкаської області був порушений порядок встановлення та зміни цільового призначення земельної ділянки площею 6,4895 га в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, в межах с. Свидівок по вул.. Дахнівській,63, яка станом на 1 грудня 2010 року обліковувалася, як землі загального користування, з них: 0,6579 га – зелені захисні насадження, 5,8316 га – штучне водосховище, в адмінмежах Свидівоцької сільської ради в межах населеного пункту с. Свидівок, вул.. Дахнівська,63, проте рішенням Свидівоцької сільської ради №14-10 від 15.07.2016 року земельна ділянка, площею 6,4894 га віднесена до земель рекреаційного призначення, які будуть використовуватися під розміщення культурно-оздоровчого комплексу. Вказане рішення сільської ради наразі скасовано рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 10.07.2017 року, яке набрало законної сили і земельна ділянка відтепер відноситься до земель загального користування, на яких розташоване штучне водосховище, що є об’єктом водного фонду. Оскільки на землях загального користування розташоване вказане штучне водосховище вони відносяться до земель водного фонду, які не можуть передаватись у приватну власність. Тобто рішення Свидівоцької сільської ради №14-11 від 15.07.2016 року «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність земель рекреаційного призначення», серед яких є ОСОБА_2 та ОСОБА_3, є таким, що прийнято з порушенням діючого законодавства, порушує інтереси держави, а тому його необхідно визнати незаконним та скасувати в частині що стосується відповідачів. В даному випадку позбавлення відповідачів права власності на земельну ділянку відповідає інтересам суспільства. Вжиття заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод відповідачів, крім як скасування незаконного рішення органу місцевого самоврядування, не передбачено законом. Втручання держави в особі органів прокуратури направлене на скасування неправомірного рішення щодо передачі земельних ділянок, які відносяться до земель водного фонду у приватну власність громадянам та державної реєстрації права власності є законним, оскільки переслідує «суспільний інтерес».

Суд вважає, що вимога заступника прокурора, щодо скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельну ділянку також підлягає до задоволення, оскільки вказане рішення прийняте на підставі оспорюваного рішення сільської ради, яке в судовому порядку визнане незаконним та скасоване.

Судові витрати:

Згідно ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 263-265, 280 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в :

Позов заступника прокурора Черкаської області до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області в частині передачі у власність земельних ділянок та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Свидівоцької сільської ради від 15 липня 2016 року № 14-11 «Про передачу громадянам земельних ділянок рекреаційного призначення у власність» в частині передачі у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельних ділянок, площею 0,10 га кожна, що розташовані в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 0,10 га, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, за кадастровим номером 7124986000:04:005:0261 від 20 липня 2016 року № 15522503.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку загальною площею 0,10 га, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, за кадастровим номером 7124986000:04:005:0294 від 19 липня 2016 року № 15505421.

Стягнути на користь прокуратури Черкаської області судовий збір сплачений позивачем при подачі позову з Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області , ОСОБА_2, ОСОБА_3 у розмірі 2349,30 грн. з кожного.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення через суд першої інстанції до апеляційного суду Черкаської області.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 13.06.2018 року.

Суддя: ОСОБА_1