Ухвала суду № 74657274, 12.06.2018, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/538/15-ц

Провадження № 6/697/15/2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2018 р.

Канівський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючого судді – Льон О.М.

з участю секретаря с/з – ОСОБА_1

приватного виконавця – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Каневі подання приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області ОСОБА_2 про визначення частки боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами ,-

В С Т А Н О В И В :

Приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області ОСОБА_2 звернувся до суду з поданням про визначення частки боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, посилаючись на те, що постановою приватного виконавця ОСОБА_2 від 03.02.2018 відкрито виконавче провадження № 55708003 щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь Кредитної спілки «Кредит-Агро» боргу по кредиту в розмірі 46134,06 грн. та постановою від 03.02.2018 відкрито виконавче провадження № 5570926 щодо стягнення судового збору в сумі 461,34 грн. Постановою приватного виконавця ОСОБА_2 від 10.02.2018 об’єднано вищевказані виконавчі провадження у зведене виконавче провадження № 55707926. В ході вчинення виконавчих дій встановлено, що ОСОБА_3 перебувала у шлюбі із ОСОБА_4 в період з 18.05.1991 по 01.10.2008. На підставі договору купівлі-продажу № 1863 від 29.10.2003, засвідченого Канівською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_4 в період шлюбу придбав будинок за адресою: Черкаська область, Канівський район, с. Таганча, вул. Паркова, 12. У зв’язку з тим, що нерухоме майно обліковується за чоловіком боржника, є загроза виконанню рішення суду, просить суд накласти заборону відчуження будинку за адресою: Черкаська область, Канівський район, с. Таганча, вул. Паркова, 12, та визначити частку ОСОБА_3 у праві спільної власності на вказаний житловий будинок.

Приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області ОСОБА_2 в судовому засіданні в режимі відеоконфереції, подання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити .

Боржник ОСОБА_3 та заінтересована особа ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилися, про дату, час і місце судового засідання було повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Відповідно до ч. 2 ст. 443 ЦПК України, їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Суд, заслухавши пояснення приватного виконавця, перевіривши матеріали справи, вважає, що подання підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Постановою приватного виконавця ОСОБА_2 від 03.02.2018 відкрито виконавче провадження № 55708003 з виконання виконавчого листа № 697/538/15-ц виданого 27.05.2015 Канівським міськрайонний судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь Кредитної спілки «Кредит-Агро» боргу по кредиту з урахуванням індексів інфляції в сумі 20399,98 грн., відсотків за користування кредитними коштами в сумі 13669,30 грн., а також відсотки у зв’язку з простроченням сплати боргу в сумі 12064,78 грн., а всього 46134,06 грн. ( а.с. 45).

Постановою приватного виконавця ОСОБА_2 від 03.02.2018 відкрито виконавче провадження № 55707926 з виконання виконавчого листа № 697/538/15-ц виданого 27.05.2015 Канівським міськрайонний судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь Кредитної спілки «Кредит-Агро» судовий збір в сумі 461,34 грн. ( а.с. 44).

Постановою приватного виконавця ОСОБА_2 від 10.02.2018 об'єднано вищевказані виконавчі провадження у зведене виконавче провадження № 55707926 ( а.с. 46).

В ході вчинення виконавчих дій встановлено, що ОСОБА_3 перебувала у шлюбі із ОСОБА_4 в період з 18.05.1991 по 01.10.2008, що підтверджується листом Відділу державної реєстрації актів цивільного стану управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 03.03.2018 № 533/3.1-04-05 ( а.с. 51).

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 116746943 станом на 12.03.2018, вбачається, що 29.10.2003 ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу № 1863 від 29.10.2003, посвідченого Канівською державною нотаріальною конторою, придбав будинок за адресою: Черкаська область, Канівський район, с. Таганча, вул. Паркова, 12 ( а.с. 49-50).

Згідно довідки Канівського міськрайонного суду Черкаської області (а.с. 130) вбачається, що позовних заяв про поділ майна подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в провадженні Канівського міськрайонного суду за період з 29.10.2003 по 24.05.2018 не перебувало.

Згідно інформації Приватного нотаріуса Канівського районного нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_5 за № 103/02-17 від 30.05.2018 (а.с. 144), Приватного нотаріуса Канівського міського нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_6 за № 61/02-17 від 30.05.2018 (а.с. 145), Приватного нотаріуса Канівського міського нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_7 за № 75/02-17 від 30.05.2018 ( а.с. 146) вбачається, що з 29.10.2003 по сьогоднішній день, не вчинялись правочини від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_4, щодо належного їм майна (зокрема, про поділ майна, дарування, купівлі-продаж тощо) в тому числі, але не виключно, щодо будинку за адресою: с. Таганча, вул. Паркова, 12, Канівський р-н, Черкаська область.

Згідно інформації Виконавчого комітету Таганчанської сільської ради від 03.04.2018, вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, але не проживають за цією адресою (а.с. 76).

Відповідно до правової позиції Верховного суду України у справі №6-785цс15 від 06 липня 2015 року визначено, що положеннями ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконанню рішень інших органів це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Законута інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, порядок захисту прав стягувача, боржника та інших осіб у виконавчому провадженні унормовано положеннями Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Закону України "Про виконаче провадження" державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст.32 вказаного Закону заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до п.6 ст.48 вказаного Закону стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

Відповідно до роз'яснень викладених у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», частка боржника у спільній власності з іншими особами визначається за поданням державного виконавця відповідно до положень законодавства, що регулює право власності. Такі подання мають розглядатися з додержанням вимог процесуального закону щодо допустимості засобів доказування.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені в ст.60 СК України. За змістом цієї норми майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності. Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи зазначену вище норму права та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто критеріями, за якими спірному набутому майну можна надати режим спільного майна, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя.

Відповідно до положень ч.1 ст.355, ч.1 ст.356 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві власності (спільне майно). Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Відповідно до ст.ст. 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності в натурі або його поділ з дотриманням вимог ст.183 ЦК України.

Відповідно до ст. 443 ЦПК України, питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Частиною 2 ст. 370 ЦК України передбачено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Боржник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не надали доказів того, що майно належить одному з них на праві особистої власності, тобто презумпція про рівність часток подружжя у праві спільної сумісної власності подружжя у встановленому чинним законодавством порядку не спростована.

А тому, суд приходить до висновку, що приватним виконавцем надані належні і достатні докази, які свідчать про належність спірного майна на праві спільної сумісної власності боржнику, тому клопотання в частині визначення частки ОСОБА_3 у праві спільної власності на будинок підлягає задоволенню.

Відносно вимоги приватного виконавця ОСОБА_2 про накладення заборони відчуження вказаного будинку, то суд вважає її такою, що не підлягає до задоволення, оскільки із матеріалів подання вбачається, що виконавець звернувся до суду з поданням в порядку ст. 443 ЦПК України та ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження», проте жодна з цих норм не передбачає накладення судом заборони на майно.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 443 ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

У Х В А Л И В :

Подання приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області ОСОБА_2 про накладення арешту на майно та визначення частки боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами по цивільній справі № 697/538/15-ц за позовом Кредитної спілки «Кредит-Агро» до ОСОБА_3 про стягнення боргу – задовольнити частково.

Визначити частку ОСОБА_3 в розмірі 1/2 у праві спільної власності на будинок за адресою: Черкаська область, Канівський р-н, с. Таганча, вул. Паркова, 12, реєстраційний номер нерухомого майна 2701960.

В решті подання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 15-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги, з подачею її копії.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О . М . Льон