Рішення № 74654929, 05.06.2018, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/19338/14-ц

Провадження № 2/643/236/18

05.06.2018

05 червня 2018 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Сугачової О.О.,

за участю секретаря Абсалямової А.Р.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому зазначає, що 06.12.2010 між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір та останній банком наданий кредит у розмірі 8000грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Позичальник зобов’язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом згідно строків та на умовах, передбачених кредитним договором. Однак, позичальником належним чином не виконуються зобов’язання по поверненню кредиту та нарахованих відсотків, тому станом на 31.10.2014 загальна сума простроченої заборгованості за кредитним договором складає 13440,11грн., що позивач просить стягнути на свою користь разом із судовими витратами.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надавши заяву про слухання справи за його відсутністю.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо вимог позову у повному обсязі, надавши письмові заперечення, із яких вбачається, що копія анкети-заяви не може підтверджувати існування кредитного договору, т.я. є згодою відповідач на оформлення пенсійної картки, в анкеті відсутні умови, які істотними для кредитного зобов’язання, розрахунок заборгованості не є підтвердженням існування боргу тощо, а також позивачем порушено строки позовної давності, оскільки заборгованість нарахована 26.09.2011, а позов пред’явлений 24.11.2014.

Суд, вивчивши доводи позивача, заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 16.02.2015 позовні вимоги задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 06.12.2010 в розмірі 13440грн.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 23.08.2016 вказане заочне рішення скасовано.

Так, судом встановлено, що 06.12.2010 між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір та останній банком наданий кредит у розмірі 8000грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає дії картки (а.с. 8-33).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Свої зобов’язання банк виконав цілком в обговорений у договорі термін у відповідності до умов договору.

Відповідно до правил ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Як вбачається із вказаного кредитного договору відповідач, будучи ознайомленою із умовами кредитування, дала свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, про що підписала договір разом із заявою щодо «Умов та правил надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною краткою та «Тарифами Банку».

При цьому, ОСОБА_2 свої зобов’язання щодо повернення суми кредиту за договором порушила, тому станом на 31.10.2014 загальна сума простроченої заборгованості за кредитним договором складає 12923,35грн., з яких: - 7626,51грн. заборгованість за кредитом; - 3997,40грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; - 700грн. заборгованість з комісії за користування кредитом, а також штрафи у відповідності до п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: - 500грн. штраф, як фіксована частина та 616,209грн. штраф, як процента складова, що вбачається із відповідних розрахунків (а.с.5-7, 105-110, 116-119,136-139).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Далі, ч.2 ст. 1050 ЦК України визначає, що якщо договором встановлено обов’язок позивальника повернути позику частинами то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець маж право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплатити проценти.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. ст. 546, 611, 612 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки, відшкодування збитків. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Далі, відповідач стверджує, що анкета-заява не може підтверджувати існування кредитного договору, оскільки це є лише згода на оформлення пенсійної картки, а також відсутні умови кредитного зобов’язання.

Так, позивачем надано у підтвердження вимог позову анкету-заяву від 18.05.2010, в якої вбачається особистий підпис ОСОБА_2 про те, що остання ознайомлена та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку, Тарифами банку, що разом і складає договір банківського обслуговування.

Також відповідачу надано на ознайомлення Умови та Правила у письмовому вигляді, про ознайомлення з чим свідчить власний підпис у заяві про приєднання.

Наказом банку затверджені зазначені Умови та Правила надання банківських послуг (а.с.120).

Із заяви також вбачається, що відповідач зобов’язався самостійно ознайомитися зі всіма змінами Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів на сайті «ПриватБанку».

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі. Він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Укладання договору здійснюється за принципом укладання між банком і клієнтом договору приєднання.

Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлення однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ст. 634 ЦК України).

Далі, із наказу банку № PR2007 249 від 20.02.2007 вбачається, що встановлений порядок масового випуску кредитних карт для тримачів зарплатних та пенсійних карток. Для клієнтів – тримачів пенсійних карт з віком не більше 65 років випуск кредитних карт здійснюється в пакет з пенсійною карткою (а.с.133-135).

06.12.2010 ОСОБА_2 підписано довідку про умови кредитування картки «Універсальна 55», а оскільки остання вже індефікована у банку, то для отримання цієї картки повторно анкета-заява не підписувалась.

Надання банком фото клієнта ОСОБА_2 з картою, виписку по картрахунку підтверджує те, що останній видано платіжну картку та відкрито картрахунок з встановленням кредитного ліміту та чітко просліджується користування ОСОБА_2 ҐН.М. грошовими коштами через банкомат, здійснення розрахунків через термінали тощо.

Також із розрахунку заборгованості, виписки про рух коштів вбачається, що відповідач частково сплачувала заборгованість за договором.

Далі, розрахунок заборгованості, що міститься в матеріалах справи інформаційною довідкою по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахункам кредитної угоди і також відображує стан нарахувань у певні періоди часу.

Факт користування ОСОБА_2 кредитними коштами підтверджений банківською випискою по кредитному рахунку у відповідності до Переліку типових документів, затверджених наказом Мінюсту від 12.04.2012 № 578/5.

З боку відповідача не надано будь-яких доказів, які б спростовували виниклу заборгованість за кредитом, її розмір, контррозрахунок не наданий тощо.

Відповідно до п. 23 Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз’яснено, що договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія 0 однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов’язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладання кредитного договору – договору про відкриття кредитної лінії.

Отже, вищевикладене свідчить про те, що з боку позивача належним чином доведено доводи і вимоги позову, а заперечення відповідача, на думку суду, є безпідставними і непереконливими.

Далі, відповідач вважає, що банком пропущений строк звернення до суду, оскільки заборгованість виникла 26.09.2011, а позивач звернувся з позовом 24.11.2014.

Відповідно до ст. 259 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа дізналися або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч.ч.1,5 ст. 261 ЦК України).

Як вбачається, із розрахунку заборгованості останній платіж відповідача здійснено 24.03.2014 в сумі 200грн.

Відповідно до п. 1.1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років, тобто до 2064.

Отже, суд вважає позовну давність позивачем не порушено, тому відсутні підстави для її застосування за вимогою відповідача.

Документи, що надані з боку позивача на адресу суду за клопотання представника позивача згідно ухвали суду про витребування доказів, підтверджують доводи позивача та не спростовують висновків суду.

Згідно вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем, суд присуджує з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 81, 83, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, ст.ст. 257, 259, 526, 546, 625, 1048, 1049, 1050,1054 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ((ІПН: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО № 305299) заборгованість за кредитним договором від 06.12.2010 в розмірі 13440 (тринадцять тисяч чотириста сорок)грн., 11 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ((ІПН: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три)грн., 60 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів.

Повний текст складений 13.06.2018.

Суддя