Рішення № 74654872, 22.05.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 635/246/18

Провадження № 2/645/1249/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2018 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі :

головуючого судді – Шарка О.П

секретаря судових засідань – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, в якій просить стягнути заборгованість за кредитним договором від 05.12.2011 року, сума якої складає 82989 грн. 32 коп., а також стягнути судовий збір в сумі 1600,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 05.12.2011 року ОСОБА_2 стала клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк», отримавши кредит у розмірі 4600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Щодо змін кредитного ліміту Банк керується п.2.1.1.2.3., п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішення Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www://privatbank.ua, складає між ним і банком Договір, про що свідчить підпис Відповідача у заяві. При укладанні Договору сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України, відповідно якої встановлені однією зі строін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.. Відповідно до умов Договору Відповідач зобов’язувався погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. У зв’язку з порушеннями зобов’язань за кредитним договором Відповідач станом на 27.09.2017 року має заборгованість у розмірі – 82989 грн. 32 коп., яка складається з наступного: - 4497 грн. 31 коп. – заборгованість за кредитом; 70470 грн. 95 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3593 грн. 00 коп. –нараховано пені; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг; -500.00 грн. – штраф ( фіксована частина), - 3928, 06 коп. – штраф ( процентна складова).

В судовому засіданні представник позивача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся заздалегідь і належним чином, надав суд заяву з проханням розглянути справу у їх відсутність.

Відповідач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали у повному обсязі, просили у їх задоволенні відмовити, надали суду заперечення на позовну заяву, в яких зазначили, що отримання кредиту у розмірі 4600 грн. у вигляді встановлюваного кредитного ліміту на платіжну картку....», не підтверджене жодним із документів, що надані позивачем, в тому числі «Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку».Натомість, із розрахункузаборгованості за зазначеним вище договором вбачається, що початкова сума, яка була отримана ОСОБА_2 від позивача становила 2288 грн. На думку відповідача, документи, що надані позивачем не містять жодних відомостей про розмір того кредитного ліміту, про який заявлено в позовній заяві. Інтернет-сторінка на банківському сайті, на яку неодноразово посилається позивач своїй позовній заяві не існує. Оскільки протягом 12 місяців з моменту підписання 05.12.2011 року ОСОБА_2 анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, ніхто із сторін договору не повідомив про його припинення він автоматично був продовжений ще на 12 місяців, тобто до 06.12.2013 року. Зі змісту пункту 1.1.7.12Умовта Правил надання банківських послугвбачається, що автоматична пролонгація договору можлива лише 1 раз.Отже, за умовами пунктом 1.1.7.12 Умов та Правил надання банківських послуг договір про надання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карткуприпинив свою дію06.12.2013року (після спливу термінуавтоматичної пролонгації).З цієї дати договірні відносини, в тому числі щодо розміру процентів та штрафних санкцій, припинили свою дію, а лишився лише обов’язок ОСОБА_2 виконати її зобов’язання за раніше підписаним договором приєднання. Нарахування відсотків та пені в розмірах,встановлених договором закористування грошовими коштами, які належать банку, після 06.12.2013 року, на думку відповідача, є незаконним, оскільки дія останнього припинилася. В такому випадку відповідач мала б нести цивільно-правову відповідальність за несвоєчасне повернення грошових коштів отриманих нею за межами договору кредиту, оскільки іншого регулювання цих відносин не було.Таким чином, на думку відповідача, згідно розрахунку заборгованості станом на 01.12.2013 року тобто на час закінчення дії договору, у відповідача існувала заборгованість загальною сумою 2658,08 грн, яка складається з наступного:поточна заборгованість за кредитом - 2091,22 грн (стовбчик 3 розрахунку);простроченазаборгованість за кредитом - 199,04 грн (стовбчик 5розрахунку);загальна заборгованість за процентами - 217,82 грн (стовбчик 12 розрахунку);сума комісії та пені накопичувальним підсумком - 150 грн (стовбчик 14 розрахунку). З розрахунку заборгованості, наданої позивачем, видно, що після 06.12.2013 року ОСОБА_3 сплатила на користь банку 2157 грн, які були направлені банком на погашення комісії та пені (стовбчик 14 розрахунку),нарахування яких за межами дії договору є незаконним. Отже, внаслідок здійснення ОСОБА_3 платежів після закінчення строку дії договору, її заборгованість за умовами такого договору повинна була залишитися 501,08 грн. Саме ця сума може визнаватися відповідачем.В такому випадку, згідно розрахунку заборгованості станом на 30.11.2014 року тобто на час переводу кредиту в статус прострочених боргових зобов’язань заборгованість відповідача складалася з наступного:поточна заборгованість за кредитом - 4304,43 грн прострочена заборгованість за кредитом - 192,88 грн, загальна заборгованість за процентами - 2659,21 грн., сума комісії та пені накопичувальним підсумком - 393 грн. Після зазначеної дати проценти надалі не повинні були нараховуватись, а лише пеня, у відповідності до п.2.1.1.12.6.4. Умов та Правил надання банківських послуг. Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого банку, здійснений неправильно і не відображає дійсного стану наявності чи відсутності зобов’язань відповідачки, а тому не може вважатися належним доказом у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.12.2011 року став клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк», отримавши кредит у розмірі 4600 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Щодо змін кредитного ліміту Банк керується п.2.1.1.2.3., п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішення Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт.

Відповідно до умов укладеного Договору, Договір складається з Заяви позичальника, Умов надання споживчого кредиту фізичним особам .

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www://privatbank.ua, складає між ним і банком Договір, про що свідчить підпис Відповідача у заяві. Позивач свої зобов’язання за Договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме, надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

У порушення норм закону та умов кредитного договору Відповідач зобов’язання за вказаним Договором належним чином не виконав.

Відповідно до п.2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг – при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов’язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 гривень + 5 % від суми позову.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Згідно ст.530 ЦК України зазначено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язань або не виконав його в строк, встановлений договором або законом. Боржник що прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за заподіяні простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно з розрахунком заборгованості гр.ОСОБА_2 за кредитним договором №б/н від 05.12.2011 р., станом на 31.10.2017 року остання має заборгованість у розмірі – 82989 грн. 32 коп., яка складається з наступного: - 4497 грн. 31 коп. – заборгованість за кредитом; 70470 грн. 95 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3593 грн. 00 коп. –нараховано пені; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг; -500.00 грн. – штраф ( фіксована частина), - 3928, 06 коп. – штраф ( процентна складова).

Таким чином, суд стягує з Відповідача суму заборгованості за кредитним договором №б/н від 05.12.2011 р., у загальній сумі 82989 грн. 32 коп.

Будь-яких доказів, які б стали підставою для відмови позивачу у задоволенні позову Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або ос пореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Як вбачається з положень ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ч. 1 ст.76, ч.1 ст. 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є доказами, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з положеннями ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зазначеного обов'язку при розгляді даної справи відповідачем не дотримано, у зв’язку з чим вислухавши представника відповідача та відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки відповідачем порушені умови кредитного договору та норми цивільного законодавства України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 1 600 гривень, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом.

Керуючись ст.ст.526,527,530,612,625,1054 ЦК України, ст.ст.4,11-13,76-78,81,89,264-265,268 ЦПК Українивід 15.12.2017 року, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн. НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку “ПРИВАТБАНК” (р/р №29092829003111 (для погашення заборгованості), МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/нвід 05.12.2011 р., у загальній сумі 82989 грн. 32 коп. (вісімдесят дві тисячі дев’ятсот вісімдесят дев’ять гривень тридцять дві копійок).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн. НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку “ПРИВАТБАНК” судовий збір в розмірі 1600грн. 00 коп..(тисяча гривень шістсот гривень).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Надруковано в нарадчій кімнаті.

Головуючий-суддя: