Ухвала суду № 74653429, 01.06.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 591/1186/18 Номер провадження 11-кп/786/839/18Головуючий у 1-й інстанції Янголь Є.В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

про повернення апеляційної скарги

01 червня 2018 року м. Полтава

Суддя-доповідач Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області ОСОБА_1, розглянувши апеляційні скарги захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_5 експорт» в особі генерального директора ОСОБА_5 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 29 березня 2018 року щодо ОСОБА_6,

в с т а н о в и в :

Вироком Зарічного районного суду м. Суми від 29 березня 2018 року затверджено угоду про визнання винуватості від 6.03.2018 між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_6 за кримінальним провадженням № 22018200000000028.

Визнано винуватим ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27 ч.2 ст. 258-5 КК України та на підставі ст. 69 КК України призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 8800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 149600 грн та без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та конфіскації майна.

Скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 20.11.2017, а саме автомобіля Renault Koleos, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1.

В апеляційних скаргах захисники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 подали апеляційні скарги у яких просять скасувати вирок суду щодо ОСОБА_6 та направити кримінальне провадження органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування в загальному порядку.

В апеляційній скарзі ТОВ «ОСОБА_5 експорт» в особі генерального директора ОСОБА_5 просить змінити вирок суду та виключити з тексту вироку посилання щодо причетності ТОВ «Снек Експорт» та його посадових осіб до кримінального провадження №22018200000000028 за ч.5 ст. 27 ч.2 ст. 258-5 КК України.

Перевіривши апеляційні скарги на відповідність вимогам КПК України, вважаю за необхідне повернути апеляційні скарги за наступних підстав.

Частиною 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства.

Зазначеному імперативному принципу відповідає використана у КПК законодавча техніка, зокрема в ст. 393 та 394 КПК України, що містить вичерпний перелік осіб, які мають право подавати апеляційну скаргу та особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень, та цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає.

Такими особами, які мають право подавати апеляційну скаргу є:

1) обвинувачений, стосовно якого ухвалено обвинувальний вирок, його законний представник чи захисник - в частині, що стосується інтересів обвинуваченого;

2) обвинувачений, стосовно якого ухвалено виправдувальний вирок, його законний представник чи захисник - в частині мотивів і підстав виправдання;

3) підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник;

4) законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусового заходу виховного характеру, - в частині, що стосується інтересів неповнолітнього;

5) законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру;

6) прокурор;

7) потерпілий або його законний представник чи представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;

8) цивільний позивач, його представник або законний представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову;

9) цивільний відповідач або його представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову;

9-1) представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, - у частині, що стосується інтересів юридичної особи;

9-2) фізична або юридична особа - у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про долю речових доказів, документів, які були надані суду; третя особа - у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про спеціальну конфіскацію;

10) інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.

До інших осіб належать:

- законний представник особи, стосовно якої прийнято рішення про поміщення до приймальника-розподільника для дітей або продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику (ст. 309 КПК);

- законний представник особи, стосовно якої прийнято рішення про направлення до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмови у такому направленні (ст. 309 КПК);

- особи, на майно яких накладено арешт (ст. 309 КПК);

- особи, щодо яких прийнято рішення про тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, що посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа – підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність (ст. 309 КПК);

- особа, щодо якої прийнято рішення про відсторонення її від посади (ст. 309 КПК);

- особи, яким слідчим суддею відмовлено у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, повернуто скаргу на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній (ст. ст. 304, 309 КПК);

- особа, яка звернулася із заявою про роз’яснення рішення, та учасники судового провадження стосовно ухвали про роз’яснення судового рішення або відмову в його роз’яснення(ст. 380 КПК);

- засуджений, його захисник або законний представник стосовно ухвали суду про вирішення питань, пов’язаних із виконанням вироку (ст. 539 КПК);

- особа, до якої застосовано тимчасовий арешт, її захисник чи законний представник (ст. 583 КПК);

- особа, до якої застосовано екстрадиційний арешт, її захисник чи законний представник (ст. 584 КПК);

- особа, щодо якої прийнято рішення про видачу, її захисник чи законний представник (ст. 591 КПК);

- орган, що подав клопотання, особа, щодо якої вирішено питання про виконання вироку суду іноземної держави (ст. 603 КПК);

- орган, що подав клопотання, особа, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавства України (ст. 610 КПК ).

Отже за відсутності у вичерпному переліку КПК України осіб, які мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду, його апеляційне оскарження не можливе.

Окрім цього слід зазначити, що статтею 394 КПК України визначено особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень.

Згідно з ч.4 ст.394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.ч.4, 6, 7 ст.474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч.4 ст.469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Положення ч.2 ст.473 КПК України вказують на те, що наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого є обмеження їх права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 КПК України, а для підозрюваного чи обвинуваченого також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту першого частини четвертої статті 474 КПК України.

З аналізу норм кримінального процесуального кодексу слідує, що вирок суду першої інстанції на підставі угоди може бути оскаржений обмеженим колом суб'єктів та з чітко визначених законом підстав, зазначених у частинах 3, 4 ст. 394 КПК України.

Тому на підставі п.2 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Що ж стосується посилань у апеляційних скаргах на загальні засади кримінального провадження, якими забезпечується право на апеляційне оскарження тих судових рішень, які прямо не передбачені нормами КПК, то вони не ґрунтуються на законі.

За змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, і не суперечать вимозі імперативності. Водночас подолання прогалин процедури, яку не передбачено КПК, шляхом застосування аналогічного процесуального порядку є неприпустимим, оскільки призведе до нехтування окремими правами і свободами, які однаковою мірою гарантовано державою.

Слід звернути увагу й на те, що в загальних засадах йдеться про "забезпечення права на оскарження" (п.17 ч. 1 ст. 7, ст. 24 КПК), що, як зазначено в постанові Верховного Суду України від 3 березня 2016 року № 5-347кс15, є більш широким поняттям, ніж поняття "право", яке використовується в главі 31 "Провадження в суді апеляційної інстанції", оскільки воно передбачає, крім самого "права", ще й гарантований державою механізм його реалізації. Забезпечення права на апеляційне й касаційне оскарження включає як можливість оскарження судового рішення, так і обов'язок суду прийняти та розглянути подану апеляцію чи касацію.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 Рішення у справі "Делкур проти Бельгії" від 17 січня 1970 року та пункт 65 Рішення у справі "Гофман проти Німеччини" від 11 жовтня 2001 року).

В ухвалі Європейського суду з прав людини від 8 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі "Скорик проти України" зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути.

За таких обставин наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.

У зв’язку з викладеним, враховуючи, що чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачено оскарження вироку суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості, іншими особами крім обвинуваченого, його захисника, законного представника та прокурора, вважаю за необхідне повернути апеляційні скарги захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_5 експорт» в особі генерального директора ОСОБА_5, особам, які їх подали.

На підставі викладеного та керуючись ст. 399 КПК України,

у х в а л и в:

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_5 експорт» в особі генерального директора ОСОБА_5 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 29 березня 2018 року щодо ОСОБА_6 - повернути апелянтам.

Ухвала про повернення апеляційної скарги може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1