Постанова № 74652351, 12.06.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/2557/17 Номер провадження 22-ц/786/1169/18Головуючий у 1-й інстанції Олефір А. О. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року м. ПолтаваАпеляційний суд Полтавської області в складі колегії:

головуючого судді: Одринської Т.В.

суддів: Панченка О.О., ПікуляВ.П.

за участю секретаря - Коротун І.В.

розглянув у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: Глобинська районна державна адміністрація про визнання незаконними та скасування наказів, визнання договору оренди недійсним

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 30 березня 2018 року,-

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2017 року позивач звернувся до суду вказаним позовом. Позов вмотивовано тим, що 24 грудня 2010 року між ним, як головою «ФГ «Савченко Олександр Іванович»та Глобинською районною державною адміністрацією було укладено договір оренди землі б/н, предметом договору є земельна ділянка загальною площею 55,7852 га, у тому числі ріллі 55, 7852 га, розташована на території Пустовійтівської сільської ради. 04 серпня 2016 року, йому стало відомо, що з користування господарства, незаконно, як вважає позивач, вибула вищезазначена земельна ділянка та в зв'язку з наказами Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області він не може вільно розпоряджатися належною йому земельною ділянкою та позбавлений можливості вести законну господарську діяльність фермерського господарства. Вважає, договір оренди земельної ділянки від 02.09.2015 року, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_3 недійсним, а передача ОСОБА_3 земельної ділянки здійснена всупереч вимогам статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» та статей 116, 123, 124, 125, 126 Земельного кодексу України.

Вказав, що будь-яких дій відносно належної на підставі договору оренди земельної ділянки не вчиняв, довіреності від імені юридичної особи чи себе не видавав, правочинів спрямованих на припинення користування належної на підставі договору оренди земельної ділянки не вчиняв та нікого на такі чи подібні дії не уповноважував.

Посилаючись на викладене, просив визнати незаконним та скасувати наказ № 1018/0/75-15-СГ від 31.08.2015 року Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про розірвання договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначеня площею 55,7852 га, кадастровий номер НОМЕР_1, відповідно до якого розірвано договір оренди земельної ділянки укладений між Глобинською РДА та ОСОБА_2 та зареєстрований 17.08.2015 року, номер запису 10826222, укладено угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки, земельну ділянку передано до земель запасу, визнати незаконним та скасувати наказ № 1021/0/75-15-СГ від 31.08.2015 року Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про передачу ОСОБА_3 земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 55,7852 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, для ведення фермерського господарства, визнати недійсним Договір оренди від 02 вересня 2015 року укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та гр. ОСОБА_3 на земельну ділянку, кадастровий номер: НОМЕР_1, для ведення фермерського господарства, загальною площею площею 55,7852 га у тому числі ріллі 55,7852 га, яка знаходиться на території Пустовійтівської сільської ради Глобинського району Полтавської області.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 30 березня 2018 року позов ОСОБА_2 - задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ № 1021/0/75-15-СГ від 31.08.2015 року Головного управління Дергеокадастру у Полтавській області про передачу ОСОБА_3 земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 55,7852 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, для ведення фермерського господарства.

Визнано недійсним Договір оренди від 02 вересня 2015 року укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області (Орендодавець) та гр. ОСОБА_4 (Орендарем), на земельну ділянку, кадастровий номер: НОМЕР_1, для ведення фермерського господарства, загальною площею площею 55,7852 га у тому числі ріллі 55,7852 га, яка знаходиться на території Пустовійтівської сільської ради Глобинського району Полтавської області.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Дергеокадастру у Полтавській області на користь ОСОБА_2 сплачений ним при подачі судовий збір в розмірі 1280,00 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на момент подання, представником за довіреністю ОСОБА_2 – ОСОБА_5, заяви про розірвання договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 55,7852 кадастровий номер НОМЕР_1, довіреність не скасована, не анульована, термін її дії не було припинено. Представник діяв у межах повноважень зазначених в довіреності, тому позов в частині визнання незаконним та скасування наказу № 1018/0/75-15-СГ від 31.08.2015 року Головного управління Дергеокадастру у Полтавській області про розірвання договору оренди до задоволення не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги, в частині визнання незаконним та скасування наказу № 1021/0/75-15-СГ від 31.08.2015 року Головного управління Дергеокадастру у Полтавській області та визнання недійсним договору оренди від 02 вересня 2015 року укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що на момент винесення оскаржуваного наказу на підставі якого укладено договір оренди земельної ділянки від 02 вересня 2015 року в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, був зареєстрований попередній договір оренди, що унеможливлювало передачу зазначеної земельної ділянки в оренду іншому орендарю без реєстрації припинення іншого речового права з попереднім орендарем, так як це порушує його право.

З даним рішенням, в частині задоволення позовних вимог, не погодився ОСОБА_3, та подав апеляційну скаргу. Вважає, що суд першої інстанції встановивши факт законного розірвання договору оренди землі від 24.12.2010 року, прийшов до помилкового висновку, що оскаржувані наказ та договір оренди від 02.09.2015 року порушують право позивача. Обов’язковою умовою для визнання наказу незаконним є порушення права володіння, користування чи розпорядження позивача, яке в даному випадку не порушено. Вказує, що рішення не спрямоване на захист права користування позивача спірною земельною ділянкою, оскільки не відновлює його. Просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог, ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу №1021/0/75-15-СК від 31.08.2015 року та в частині визнання незаконним договору оренди від 02.09.2015 року.

Процесуальним правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, сторони у справі не скористалися.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції встановлено, що 24 грудня 2010 року між ОСОБА_2 та Глобинською районною державною адміністрацією було укладено договір оренди землі б/н, предметом договору є земельна ділянка загальною площею 55,7852 га, у тому числі ріллі 55, 7852 га, розташована на території Пустовійтівської сільської ради (а.с.13-16,123-127).

Довіреністю, посвідченою 10 серпня 2015 року приватним нотаріусом Глобинського районного нотаріального округу Джусь С.В., ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_5 представляти його інтереси, в тому числі, в органах Державного земельного кадастру, Головному управлінні держгеокадастру в Полтавські області. Для виконання цієї довіреності повіреній особі надав право здійснювати від його імені, крім іншого, при необхідності розірвати договори оренди (а.с.131,219). Згідно Витягу № 29442094 від 10.08.2015 року про реєстацію в Єдиному реєстрі довіреностей, вказана довіреність зареєстрована (а.с.222).

На підставі поданої заяви, представником за довіреністю ОСОБА_2 – ОСОБА_5, 31 серпня 2015 року Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області видано наказ №1018/0/75-15-сг про розірвання договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 55,7852 га, кадастровий номер НОМЕР_1, та укладення угоди про розірвання договору оренди з реєстрацією у встановленому законом порядку. Визначено, земельну ділянку передати до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності (а.с.117).

01 вересня 2015 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_2, укладено угоду про розірвання договору оренди землі (а.с. 95).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, в частині визнання незаконним та скасування наказу № 1018/0/75-15-СГ від 31.08.2015 року, виданого Головним управлінням Дергеокадастру у Полтавській області на підставі заяви представника за довіреністю ОСОБА_2 – ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що на момент подання зазначеної заяви, представник діяв у межах повноважень зазначених в довіреності, яка не скасована, не анульована, термін її дії не було припинено.

Вказані обставини сторонами у справі не оскаржують ся.

Визнаючи незаконним наказ № 1021/0/75-15-СГ від 31 серпня 2015 року та недійсним договір оренди від 02 вересня 2015 року укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_3, суд першої інстанції вважав, що спірний наказ порушує право позивача, як користувача спірної земельної ділянки, оскільки на момент укладення договору 02 вересня 2015 року був зареєстрований попередній договір оренди від 24 грудня 2010 року, що унеможливлювало передачу зазначеної земельної ділянки в оренду іншому Орендарю без реєстрації припинення іншого речового права з попереднім орендарем. Суд першої інстанції вважав, що при укладенні спірного договору, сторонами допущено порушення вимог визначених ст. 203 ЦПК України.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитися не може, виходячи з наступного.

Згідно вимог ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно п. 5 ч. 5 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога про визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності, може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Судом першої інстанції вірно встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що договір оренди землі від 24.12.2010 року, відповідно якого ОСОБА_2 був користувачем спірної земельної ділянки, було розірвано на підставі наказу № 1018/0/75-15-СГ від 31.08.2015 року та угоди про розірвання договору оренди землі від 01 вересня 2015 року, речове право на яке припинено 04 вересня 2015 року, тобто у відповідності до вимог діючого, на той час, законодавства України,

Частиною 2 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Таким чином, з 04 вересня 2015 року ОСОБА_2 не є користувачем земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 55,7852 кадастровий номер НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Учасники правочину, дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоду встановленої форми. Разом з тим, цивільні права та обов’язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Виникнення права на земельну ділянку з моменту його реєстрації встановлює і Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Цей закон визначає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, укладений договір оренди землі від 02 вересня 2015 року на підставі наказу № 1021/0/75-15-СГ від 31 серпня 2015 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_3, набув чинності з моменту його державної реєстрації, а саме: 07 вересня 2015 року. В свою чергу додаткова угода від 01 вересня 2015 року про розірвання договору оренди землі від 24 жовтня 2010 року укладеного з ОСОБА_2 відбулася 04 вересня 2015 року, тобто до реєстрації договору оренди землі укладеного із ОСОБА_3

Договір оренди землі може бути визнано у судовому порядку недійсним з підстав, передбачених ст.215 Цивільного кодексу України, ч.2ст.15 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до ч. 1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України на момент вчинення правочину.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

На підставі викладеного, колегія судді приходить до висновку, що суд першої інстанції помилкового вважав, що наказом № 1021/0/75-15-СГ від 31 серпня 2015 року виданим Управлінням Держгеокадастру у Полтавській області порушено права позивача, як користувача спірної земельної ділянки, встановивши, що з останнім, у відповідності до вимог чинного законодавства, було розірвано договір оренди.

Підстав визнання недійсним договору оренди землі від 02 вересня 2015 року укладеного із ОСОБА_3, визначених ст.ст. 203, 215 ЦПК України, колегія суддів не вбачає.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, рішення районного суду слід скасувати в частині задоволених позовних вимог, ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вимог про визнання незаконним наказ № 1021/0/75-15-СГ від 31 серпня 2015 року та недійсним договору оренди від 02 вересня 2015 року, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_3 – відмовити.

Оскільки, рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасовано, то судові витрати розподілу не підлягають.

Колегія суддів переглянула дану справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В іншій частині судове рішення не переглядалося, відповідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатом розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, 379, 382-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 30 березня 2018 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 – скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, про визнання незаконним та скасування наказу № 1021/0/75-15-СГ від 31.08.2015 року Головного управління Дергеокадастру у Полтавській області про передачу ОСОБА_3 земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 55,7852 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, для ведення фермерського господарства та визнання недійсним договору оренди від 02 вересня 2015 року, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області (Орендодавець) та гр. ОСОБА_4 (Орендарем), на земельну ділянку, кадастровий номер: НОМЕР_1, для ведення фермерського господарства, загальною площею площею 55,7852 га, у тому числі, ріллі 55,7852 га, яка знаходиться на території Пустовійтівської сільської ради Глобинського району Полтавської області - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: Т.В. Одринська

Судді: О.О. Панченко

В.П. Пікуль