Вирок № 74650591, 22.05.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-кп/785/10/18

Номер справи місцевого суду: 505/4269/16-к

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гончаров О. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: Гончарова О.О.

Суддів: Потаніна О.О. та Грідіної Н.В.

при секретарі: Подуст Т.П.

за участю прокурора: Каражеляско А.В.

обвинуваченої: ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Котовської місцевої прокуратури на вирок Котовського міськрайонного суду Одеської області від 14.04.2017 року

Вказаним вироком засуджено:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянку України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючу, заміжню, проживаючу в ІНФОРМАЦІЯ_4, не маючої судимості в силу ст.89 КК України,

- за ст.185 ч.2 КК України до позбавлення волі строком 3 (три) роки;

- за ст.185 ч.3 КК України до позбавлення волі строком 4 (чотири) роки.

На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.76 КК України на ОСОБА_2 покладено зобов’язання, періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, а також повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не обирався.

Вирішено питання з речовими доказами.

З вироку вбачається, що ОСОБА_2 засуджена за те, що 28.09.2016 року в період часу з 10 години 00 хвилин до 10 години 10 хвилин, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, умисно, з корисливих мотивів, знаходячись в коридорі будівлі Подільського міськрайонного центру зайнятості, розташованого за адресою: Одеська область, м. Подільськ, вул. Соборна, 239, через незачинені двері, незаконно проникна до службовою кабінету №-11, розташованого в будівлі Подільського міськрайонного центру зайнятості, та зі столу викрала мобільний телефон марки «Samsung» GT-С3530 (SЕК), вартістю 309 гривень, всередині якого знаходилися сім-карта оператора мобільного зв'язку «МТС-Україна», вартістю 25 гривень. Заволодівши викраденим, ОСОБА_2 з місця скоєння кримінального правопорушення зникла, заподіявши потерпілій ОСОБА_3 матеріальний збиток на загальну суму 334,00 гривні та розпорядилась викраденим на власний розсуд.

Крім того, 02.10.2016 року біля 15 години 00 хвилин, ОСОБА_2, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи в квартирі №-60, розташованої за адресою: м. Подільськ, пр-т Перемоги, 11 яка належить та в якій мешкає ОСОБА_4, переконавшись у тому, що її злочинні дії залишаться не поміченими, з однієї з кімнат таємно викрала мобільний телефон марки «Samsung» GТЕ-1180, вартістю 299 гривень, всередині якого знаходилися сім-карта оператора мобільного зв’язку «МТС-Україна», вартістю 25 гривень. Заволодівши викраденим, ОСОБА_2 з місця скоєння кримінального правопорушення зникла, заподіявши потерпілій ОСОБА_4 матеріальний збиток на загальну суму 324,00 гривень та розпорядилась викраденим на власний розсуд.

Також, 24.10.2016 року в період часу з 10год. 00хв. до 10год. 40хв. ОСОБА_2 маючи намір на таємне викрадення чужого майна, умисно, з корисливих мотивів, знаходячись в коридорі приміщення ДП «Котовське лісове господарство» (юридична та фактична адреса якого: м. Подільськ, вул. Мельниченка, 27-а, переконавшись у тому, що її злочинні дії залишаться не поміченими, через незачинені двері, з коридору незаконно проникла до кабінету мистецтвознавців, розташованого в будівлі ДП «Котовське лісове господарство», та зі столу, таємно викрала мобільний телефон марки «Samsung» Galaxy Core Prime, вартістю 400 гривень, всередині якого знаходилися сім-карти операторів мобільною зв'язку «МТС-Україна» та «Київстар», загальною вартістю 50 гривень, на рахунках яких знаходилось кошти загалом 10 гривень, та пластиковим чохлом до вказаного мобільного телефону, вартістю 100 гривень. Заволодівши викраденим, ОСОБА_2 з місця скоєння кримінального правопорушення зникла, заподіявши потерпілій ОСОБА_5 матеріальний збиток на загальну суму 560,00 гривень та розпорядилась викраденим на власний розсуд.

Також судом встановлено, що ОСОБА_2 24.12.2016 року приблизно о 14 год. 00 хв., маючи намір на таємне викрадення чужого майна, умисно, з корисливих мотивів, проходячи по вул. Мельниченка у м. Подільськ Одеської області, переконавшись, що її злочинні дії залишаться непоміченими, таємно, пройшла на територію домоволодіння ОСОБА_6, що розташоване у м. Подільськ Одеської області, вул .Мельниченко, 26, де через незачинені вхідні двері проникла до веранди будинку, звідки таємно викрала з трюмо жіночі зимові чоботи, вартість яких згідно товарознавчої експертизи №-23012017-1 від 23.01.2017 року складає 355 гривень. Заволодівши викраденим, ОСОБА_2 з місця події зникла, спричинивши ОСОБА_6 матеріальний збиток на суму 355 гривень.

Окрім вказаного, ОСОБА_2 25.02.2016 року, приблизно о 11год. 00хв., маючи намір на таємне викрадення чужого майна, умисно, з корисливих мотивів, знаходячись на кінцевій зупинці маршрутних таксі, що розташована у м. Подільськ Одеської області, просп. Перемоги, біля магазину «Делікатес», скориставшись відсутністю уваги з боку водія та тим, що її злочинні дії залишаться непоміченими, таємно, шляхом вільного доступу до салону автобуса, викрала з панелі приладів вказаного автобуса переносну чоловічу сумку «Fashion» темно коричневого кольору, вартість якої згідно товарознавчого дослідження №-06032017-1 складає 454 гривні, в якій знаходились: посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, медична довідка, поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, талон на автомобіль марки БАЗ А079.14, протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, ідентифікаційний код та грошові кошти у сумі 513 гривень. Заволодівши викраденим, ОСОБА_2 з місця події зникла, спричинивши ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 967 гривень.

07.03.2017 року, приблизно о 10год. 30хв., ОСОБА_2 знаходячись біля адміністративної будівлі ТОВ «Котовське Зерно», що розташоване у м. Подільськ Одеської області, вул. Соборна, 200, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу пройшла всередину вказаної будівлі, де піднявшись на другий поверх, та скориставшись відсутністю в службовому кабінеті директора ТОВ «Котовське Зерно» ОСОБА_8, переконавшись, що її злочинні дії залишаться непоміченими, проникла до вказаного кабінету, звідки таємно викрала мобільний телефон марки «Samsung Galaxy Star Advance SM-G350EZWASEK» серійний номер ІМЕІ 352989/07/182306/6, ІМЕІ 2: 352970/07/182306/4, білого кольору, що належав ОСОБА_8, вартість якого згідно висновку товарознавчого дослідження №-15032017-1 складає 1045 гривень з сім картою оператора мобільного зв’язку МТС вартістю 25 гривень. Заволодівши викраденим, ОСОБА_2 з місця події зникла, спричинивши ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 1070 гривень.

В апеляційній скарзі прокурор просив вирок скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої, з причин м’якості та ухвалити новий вирок, яким кваліфікувати дії ОСОБА_2 по епізодах від 24.10.2016 року та від 24.12.2016 року з застосуванням інших вмінених їй ознак кримінального правопорушення, ознаку у вигляді повторності, а також визнати її винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у вигляді 2 років позбавлення волі. Визнати винною її за ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 роки. Згідно до ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначити покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.

Заслухав доповідача, прокурора, який частково підтримав апеляційну скаргу і просив призначити обвинуваченої покарання без застосування ст. 75 КК України, ОСОБА_2, яка також не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вивчив матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню.

Висновку суду про доведеність винуватості засудженої ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їй правопорушень за викладених у вироку обставин, кваліфікації її дій за частиною 2 та 3 статті 185 КК України, правил дослідження доказів у кримінальному провадженні згідно зі статтею 349 КПК України та розмір призначеного ОСОБА_2 покарання прокурор не оскаржує.

Що стосується доводів прокурора про безпідставність та необґрунтованість визначення засудженої форми відбування покарання, то колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до вимог статті 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання, а згідно з частиною 2 статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Згідно із статтею 75 КК України в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Звільняючи ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції виходив з обставин, які враховувалися при визначенні виду й розміру покарання, а саме врахував щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину.

Саме вказані обставини дали суду першої інстанції підстави для висновку, що звільнення засудженої від відбування покарання з випробуванням буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Однак колегія суддів вважає, що наведена сукупність обставин не надавала підстав для висновку, що визначена засудженої форма відбування покарання в умовах ізоляції від суспільства є справедливим та виваженим заходом примусу, а також, що вона забезпечить виправленню засудженої та попередженню вчинення ній нових злочинів.

Із наведених судом першої інстанції висновків убачається формальне врахування обставин, які впливають на визначення форми відбування особою покарання, оскільки не було оцінено всіх обставин, які впливають на визначення форми відбування покарання, в їх сукупності, а надано перевагу одним обставинам над іншими, що є неприпустимим.

Зокрема, у матеріалах кримінального провадження наявні дані, що характеризують ОСОБА_2 з негативної сторони, а саме що хоча судимості вона не має, однак раніше притягувалася до кримінальної відповідальності.

Не було враховано і те, що засуджена не працює і скоїла 6 епізодів крадіжок, що також негативно характеризує ОСОБА_2

Зазначене беззаперечно вплинуло на необґрунтованість застосування статті 75 КК України та призначення покарання, яке колегія суддів вважає м'яким.

Отже, на думку колегії суддів вирок районного суду не можна вважати законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим він підлягає скасуванню у частині призначення покарання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

За викладених підстав, вирок суду першої інстанції на підставі п. 4 ч.1, ч. 2 ст. 409, п. 2 ч.1 ст. 413, 414 КПК України в частині призначеного обвинуваченої ОСОБА_2 м’якого покарання, а саме із застосуванням положень ст. 75 КК України, які не підлягали застосуванню, підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом у цій частині нового вироку, відповідно до вимог п. 2, 4 ч.1, ч. 2 ст. 420, КПК України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нового вироку.

При цьому апеляційним судом не було встановлено порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть за собою безумовне скасування вироку районного суду.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 409, 413, 414, 420 КПК України, апеляційний суд Одеської області, -

Постановив:

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Одеської області частково задовольнити.

Вирок Котовського міськрайонного суду Одеської області від 14.04.2017 року, стосовно ОСОБА_2 в частині призначення покарання - скасувати та ухвалити у цій частині новий вирок, яким:

Вважати засудженою ОСОБА_2:

- за ст. 185 ч. 2 КК України до позбавлення волі строком 3 (три) роки;

- за ст. 185 ч. 3 КК України до позбавлення волі строком 4 (чотири) роки.

На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки.

В решті вирок залишити без зміни.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили після його оголошення, але на нього може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

О.О.ОСОБА_9ОСОБА_10Потанін