Постанова № 74650576, 22.05.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/81/18

Номер справи місцевого суду: 521/15784/15-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Кононенко Н.А., Сегеди С.М.,

За участю секретарі: Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору нікчемним та скасування державної реєстрації,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2017 року позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню – задоволено.

Виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_3 19 січня 2015 року, зареєстрований в реєстрі за № 111, яким звернено стягнення на майно: двокімнатну квартиру № 11, загальною площею 44,60 кв. м., житловою - 29,40 кв. м., що знаходиться в будинку № 34 по вул. Ак. Гаркавого у місті Одесі, яка належить ОСОБА_2 визнано таким, що не підлягає виконанню.

Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору нікчемним та скасування державної реєстрації – залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» подало до суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2017 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання виконавчого напису, вчиненого Приватним нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_3 19.01.2015 року за реєстровим №111 таким, що не підлягає виконанню та в цій частині ухвалити нове рішення, про відмову в позові.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу Х111 Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільного процесуального кодексу України (ред. з 18.03.2004 до 15.12.2017), відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 25 лютого 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальність «Український промисловий банк» та ОСОБА_2, був укладений кредитний договір №103-0131007/ФКВІП-08, згідно з умовами якого Банк відкрив ОСОБА_2 кредит в розмірі 44000,00 доларів США з розрахунку 11,6% річних за користування кредитом на строк по 24 лютого 2033 року.

В забезпечення виконання грошових зобов'язань за Кредитним договором №103-0131007/ФКВІП-08 від 25 лютого 2008 року, між Товариством з обмеженою відповідальність «Український промисловий банк» та ОСОБА_2, був укладений договір іпотеки №103-0131007/ZФКВІП-08н від 25 лютого 2008 року, предметом якого є нерухоме майно, а саме: квартира № 11, що в будинку № 34 на вулиці Академіка Гаркавого в місті Одесі, загальною площею 44,6 кв. м, житловою 29,4 кв. м., кількість житлових кімнат - дві, реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 9817592.

Іпотечний договір був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5.

30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк», відповідно до п. 4.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ТОВ «Укрпромбанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює ТОВ «Укрпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях.

В липні 2015 року ОСОБА_2 отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 16 липня 2015 року ВП №48155699, де вказувалося, що виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого напису №111 від 19 січня 2015 року, який видав приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3.

У виконавчому написі нотаріуса зазначено, що за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна, а саме: двохкімнатної квартири № 11, загальною площею 44,60 кв. м., житловою 29,40 кв. м., що знаходиться в будинку № 34 по вулиці Академіка Гаркавого у місті Одеса задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» у розмірі 526641,90 грн., та ОСОБА_2 повинен відшкодувати витрати за вчинення виконавчого напису, що становить 2500,0 грн.

Згідно із Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

У Кредитному договорі зазначено, що кредитні кошти надані ОСОБА_2 у розмірі 44000,00 доларів США, тобто саме в іноземній валюті.

Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім'ї та реєстрацію від 04 квітня 2015 року у квартирі, яка є предметом Договору іпотеки від 25 лютого 2008 року та підлягає стягненню на підставі виконавчого напису нотаріуса №111 і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, (враховуючи рішення виконкому від 09 червня 2006 року № 134 та рекомендації історико-топонімічної комісії, Одеська міська рада 27 червня 2006 року рішенням №99-V затвердила перейменування вулиць з однаковими назвами, розташованих у різних районах міста Одеси, зокрема вул. ОСОБА_6 в вул. Житомирська) постійно проживають та зареєстровані 4 члени сім'ї, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_7 (син), ОСОБА_8 (донька), ОСОБА_9 (дружина).

Також у вказаній довідці зазначена загальна площа даної квартири, а саме 44,6 кв. метрів (що не перевищує 140 кв. метрів відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»).

Відповідно до ОСОБА_1 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ОСОБА_2 не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

Відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», квартира, яка є предметом Договору іпотеки №103-0131007/ZФКВІП-08н від 25 лютого 2008 року та в якій ОСОБА_2 разом із своєю сім'єю постійно проживає не може бути примусово стягнена.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 33 закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Судом також встановлено, що під час розгляду цієї справи в Малиновському районному суді м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, третя особа – орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», Національного Банку України про визнання частково недійсним договору про передачу активів та кредитних зобов’язань.

19 травня 2016 року Малиновським районним судом м. Одеси ухвалено рішення по цій справі, яким позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, третя особа – орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності задоволено в повному обсязі. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 щодо оплати заборгованості за кредитним договором №103-0131007/ФКВІП-08 від 25 лютого 2008 року у розмірі 805377 (вісімсот п’ять тисяч триста сімдесят сім) грн. 65 коп., з якої: сума заборгованості за кредитом – 699004 (шістсот дев’яносто дев’ять тисяч чотири) грн. 16 коп., сума заборгованості за відсотками – 78463 (сімдесят вісім тисяч чотириста шістдесят три) грн. 46 коп., пеня – 19876 (дев’ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят шість) грн. 75 коп., комісія – 8033 (вісім тисяч тридцять три) грн. 28 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки – двокімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 44,6 кв. м., житловою площею 29,4кв.м., реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 9817592, яка належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 25 лютого 2008 року за реєстровим №283, зареєстрованого в державному реєстрі правочинів 25 лютого 2008 року за №2715623 шляхом визнання права власності на нього за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк». Визнано за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (ЄДРПОУ 34047020) право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 44,6 кв.м., житловою площею 29,4кв.м., реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 9817592. Стягнуто з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь держави судовий збір в сумі 3654,00 гривні (три тисячі шістсот п’ятдесят чотири гривні 00 коп.). Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», Національного Банку України про визнання частково недійсним договору про передачу активів та кредитних зобов’язань залишено без задоволення. Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню протягом дії Закону України від 03 червня 2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Так, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, місцевий суд виходив з того, що оскільки рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 травня 2016 року було звернуто стягнення на майно, а саме: на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 44,6 кв. м., житловою площею 29,4 кв. м., і існує звернення стягнення за виконавчим написом, тому, виконавчий напис повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає вимогам закону та обставинам справи.

В іншій частині рішення місцевого суду не оскаржується Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», тому предметом апеляційного перегляду є рішення в частині задоволення заявлених позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягаю виконанню.

Доводи апеляційної скарги про те, що законність виконавчого напису нотаріуса підтверджується ст. 33 Закону України « Про іпотеку» , а Закон України від 03 червня 2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» діє лише на період його чинності, є неспроможними, оскільки правильності висновків суду не спростовують.

Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, правильним є висновок місцевого суду, що оскільки рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 травня 2016 року вже було звернуто стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 805377,65 грн., а саме на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що виконавчий напис повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Тобто, порушене право позикодавця вже відновлено у встановлений законом та договором спосіб. Відповідач не зазначив та не довів про існування будь-яких перешкод для виконання зазначеного судового рішення.

Таким чином, заборгованість ОСОБА_2 по кредитному договору вже стягнута за рахунок предмета іпотеки за рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 травня 2016 року.

При цьому, вищевказане рішення суду від 19 травня 2016 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню протягом дії Закону України від 03 червня 2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Як роз’яснив Верховний Суд України в правовій позиції № 6-483цс15 від 09 вересня 2015 року, встановлений вищезазначеним Законом мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання боржником зобов’язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове звернення стягнення на майно (відчуження без згоди власника).

В пункті 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» прямо зазначено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Таким чином, даний Закон не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, і не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності.

Вищевикладене варто розуміти таким чином, що чинність Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в захисті порушеного права кредитора, а дає підставу для зупинення виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

З наведеного слідує, що висновки місцевого суду зроблені на підставі повного, всебічного та об’єктивного дослідження наданих сторонами доводів, яким судом надана вірна правова оцінка.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції.

Дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,–

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» – залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору нікчемним та скасування державної реєстрації – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: С.М. Сегеда

ОСОБА_10

Повний текст судового рішення складено 01.06.2018 року