Рішення № 74649837, 08.06.2018, Окнянський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Красноокнянський районний суд Одеської області)

Красноокнянський районний суд Одеської області

Справа № 506/175/18

Провадження № 2/506/163/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.06.2018 року с.м.т. Окни

Красноокнянський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Чеботаренко О.Л.

за участю секретаря судового засідання Нечитайло Є.О.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.м.т. Окни цивільну справу за позовом

Публічного Акціонерного Товариства Комерційного Банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 36914,32 грн., -

В С Т А Н О В И В:

04 квітня 2018 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що згідно укладеного договору між позивачем та відповідачем №б/н від 12.09.2012 року, відповідач отримала кредит у розмірі 10000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Своїм підписом у анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку відповідач підтвердила, що ознайомилася з Умовами і Правилами надання банківських послуг та тарифами ПриватБанку. 04 квітня 2018 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що згідно укладеного договору між позивачем та відповідачем №б/н від 12.09.2012 року, відповідач отримала кредит у розмірі 10000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Своїм підписом у анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку відповідач підтвердила, що ознайомилася з Умовами і Правилами надання банківських послуг та тарифами ПриватБанку.

Однак відповідач свої зобов’язання за договором належним чином не виконувала, у зв’язку з чим допустила заборгованість на загальну суму 36914,32 грн., з них: заборгованість за тілом кредиту – 6523,53 грн.; заборгованість за процентами за користування кредитом – 12831,09 грн., пеня – 15325,68 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - фіксована частина; 1734,02 грн. – процентна складова. Тому позивач просив стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості та судові витрати.

Відповідач подала відзив на позов, в якому посилалася на недопустимість притягнення її до подвійної відповідальності у виді стягнення пені та штрафу одночасно; на те, що умови договору є несправедливими згідно ст.ст.11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», так як його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду відповідача; просила застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені; відмовити у стягненні з неї штрафів; зменшити розмір нарахованих процентів за кредитним договором шляхом стягнення відсотків лише за період з 12.09.2012 року по 27.08.2017 року, так як в порушення п.2.1.112.2.2 Умов та Правил надання банківських послуг, за прострочення зобов’язання із терміном прострочки понад 90 днів банк нарахував і відсотки, і пеню, тоді як згідно умов відсотки за цей період Клієнт сплачувати не повинен. Крім того, позивач, знаючи про несплату нею кредиту з травня 2017 року, протягом майже року нараховував проценти за користування кредитом і лише після цього звернувся з позовом до суду, чим сприяв збільшенню розміру заборгованості по процентам і не вжив заходів щодо їх зменшення, хоча відповідно до умов договору мав право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань. Крім того, позивач мав можливість повідомити її про наявність заборгованості, оскільки вона постійно проживала за адресою своєї реєстрації, яку повідомила банку під час отримання кредиту. Щодо можливості з її боку слідкувати за ходом операцій за її карткою, то вона неодноразово усно зверталася до відділення банку, щодо отримання виписки по її рахункам, однак її не отримала, так як працівник банку постійно їй повідомляв, що не має можливості роздрукувати виписки, так як, з невідомих причин, доступ до її рахунків закритий. Крім того, вона просила, у разі винесення судом рішення щодо стягнення з неї заборгованості, врахувати її скрутне матеріальне становище, зокрема, що її донька навчається за контрактом, що вона сама оплачує комунальні послуги, утримує будинок, а щодо малолітнього сина вона є одинокою матір’ю, та розстрочити виконання судового рішення на 12 місяців.

Позивач подав відповідь на відзив, в якому посилався на те, що при укладанні договору банком надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання договору. При підписанні договору сторони обумовили обсяг взаємних прав та обов’язків за договором, встановили рівень відповідальності та порядок дій у разі порушення умов договору. Крім того, відповідач фактично прийняла пропозицію до укладення договору дією – шляхом отримання кредиту та сплати періодичних платежів. Посилання ж відповідачем на Закон України «Про захист прав споживачів» є неправомірним, так як згідно зазначеного закону споживчим є кредит, який надається споживачеві на придбання продукції, а в даному випадку грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Крім того, факт ознайомлення відповідача з Умовами та Правилами надання банківських послуг підтверджується її підписом у відповідному полі в анкеті-заяві. Посилання відповідачем на ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» є безпідставними, так як згідно зазначеної норми закону несправедливими умовами договору є встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов’язань за договором. Проте пеня за своєю правовою природою є не компенсацією, а мірою цивільно-правової відповідальності. Крім того, відповідно до ст.624 ЦК України, пеня стягується з порушника поза залежністю від компенсації завданої порушенням шкоди. Посилання відповідача на незаконність нарахування одночасно пені та штрафу є помилковим, так як згідно ст.549 ЦК України, пеня та штраф є формами неустойки, а не окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Постановою ж ВСУ по справі №6-2003цс15 визначено, що одночасне застосування пені та штрафу є порушенням норм ст.61 Конституції України лише у разі їх одночасного застосування за одне і те ж порушення. Разом з тим, за договором, штраф застосовується за порушення виконання зобов’язання, а пеня – за несвоєчасність виконання грошового зобов’язання, тобто за різні порушення. Щодо вини кредитора у збільшенні розміру заборгованості, то законом та договором встановлено право, а не обов’язок звертатися до суду з позовом щодо дострокового стягнення заборгованості у випадку порушення боржником зобов’язань за договором. При цьому відповідач не надала доказів того, що саме поведінка банку унеможливила виконання нею своїх зобов’язань, що призвело до збільшення обсягу загальної заборгованості за кредитом, як і доказів того, що кредитор відмовився прийняти належне виконання зобов’язання, запропоноване боржником. Щодо розстрочення рішення, то відповідачем не доведено наявність обставин, які можуть бути для цього підставою. Строки ж позовної давності, як щодо заборгованості за тілом кредиту, так і щодо пені не пропущено, так як останній платіж відповідачем було здійснено 28.04.2017 року, а позивач звернувся до суду з позовом 22.03.2018 року, тобто в межах строку позовної давності. Позовна давність щодо пені також не сплила, так як порушення зобов’язання триває.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. Однак від нього до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність. На задоволенні позову наполягає /а.с.33/. Тому справа розглянута у відсутність представника позивача, що відповідає положенням ст.223 ЦПК України.

Відповідач в судовому засіданні позов визнала частково, підтримавши свою позицію, визначену у відзиві на позов і вважала, що разом із тілом кредиту, відсотками та штрафними санкціями розмір її боргу перед банком має складати не більше 20000 грн.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

12 вересня 2012 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «Приватбанк» з анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку складає між нею та банком договір. При укладенні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, відповідно до положень якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Підписавши зазначену анкету-заяву, відповідач підтвердила, що ознайомилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Приватбанку.

Таким чином, ОСОБА_1 уклала з ПАТ КБ «Приватбанк» кредитний договір №б/н від 12.09.2012 року, за яким отримала кредит в сумі 10000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, що відповідає вимогам ст.1054 ЦК України /а.с.5-7, 8, 9, 10-24/.

Відповідно до п.п.2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язаний погашати заборгованість по кредиту, процентах за його користування, по перевитратах кредитного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. У випадку невиконання зобов'язань за договором, на вимогу кредитора виконати зобов'язання по поверненню кредиту /в тому числі простроченого кредиту і Овердрафту/, сплатити винагороду банку /а.с.19/.

Згідно з п.2.1.1.12.2.2 Умов та Правил надання банківських послуг встановлено, що у разі виникнення прострочених зобов’язань із терміном прострочки понад 90 днів, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірах, зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування. При цьому відсотки за користування Кредитом Клієнт не сплачує.

Крім того, п.2.1.1.12.6.1 зазначених Умов та правил, у разі виникнення прострочених зобов’язань за борговими зобов’язаннями на суму від 100 грн., Клієнт сплачує Банку пеню, відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту /а.с.21/.

Згідно витягу з тарифів, пеня = 0,24% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожен день прострочення кредиту) + 50 грн. щоразу, коли виникає прострочення по кредиту або процентам на суму від 100 грн. Пеня = 0,24% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожен день прострочення кредиту) + 100 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. другий місяць поспіль і більше /а.с.9/.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 21.01.2018 року заборгованість відповідача по кредитному договору склала 36914,32 грн., з них: заборгованість за тілом кредиту – 6523,53 грн.; заборгованість за процентами за користування кредитом – 12831,09 грн., пеня – 15325,68 грн., штраф – 2234,02 грн. /а.с.6-7/.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно п.п.2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг, ст.ст.526, 1049, 1050, 1054 ЦК України позичальник зобов’язаний належним чином виконувати взяті зобов’язання, повернути кредит та сплатити проценти, в строки та в порядку, що встановлені договором.

При цьому, відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов’язання, або не виконав його в строк, передбачений договором.

Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Таким чином, так як відповідач не виконала зобов’язання в строк, передбачений кредитним договором, то позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягають задоволенню.

Щодо відсотків за користування кредитом, то оскільки останній платіж на погашення кредиту відповідачем було здійснено 26 травня 2017 року, а відповідно до п.2.1.1.12.2.2 у разі виникнення прострочки виконання зобов’язань із терміном понад 90 днів Клієнт сплачує банку пеню, а відсотки за користування кредитом не сплачує, то позивач після 26 травня 2017 року мав право нараховувати відсотки за користування кредитом лише протягом 90 днів з зазначеної дати, тобто по 24 серпня 2017 року включно, а далі – повинен був нараховувати пеню без нарахування відсотків.

Разом з тим, як вбачається з розрахунку заборгованості, позивачем нараховано відсотки по 31 серпня 2017 року включно. Тому позов в частині стягнення заборгованості за відсотками підлягає частковому задоволенню, за виключенням відсотків, нарахованих у період з 25 по 31 серпня 2017 року – 253,05 грн. (зворот а.с.7), а саме стягненню підлягає сума 12578,04 грн.

Що стосується позовних вимог про стягнення пені, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язаний його початок.

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (стаття 264 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право у примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідач у відзиві на позов просила застосувати позовну давність до позовних вимог про стягнення пені /а.с.46-50/.

Оскільки кредитним договором не встановлена збільшена позовна давність, то правовідносини за зазначеним договором в частині позовних вимог про стягнення пені регулюються, виходячи із спеціальної позовної давності, тривалість якої відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України складає один рік.

Позивачем нарахована пеня, починаючи з 01.04.2016 року /а.с.6-7/.

При цьому, останній платіж по погашенню заборгованості відповідачем було здійснено 26.05.2017 року, що підтверджує вчинення відповідачем дій, які свідчать про визнання нею боргу.

Разом з тим, позивач направив позовну заяву до суду 22.03.2018 року, про що свідчить відмітка на конверті /а.с.34/.

Тому до позовних вимог в частині стягнення заборгованості за пенею слід застосувати позовну давність та задовольнити їх частково - в межах річного строку позовної давності (починаючи з 22.03.2017 року), що складає 11475,80 грн.

Така позиція суду узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України, висловленими у справах №6-3006цс15, 6-474цс16, відповідно до яких аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою /а.с.65/.

Посилання ж позивача на те, що підстав для застосування позовної давності до позовних вимог щодо стягнення пені немає, оскільки порушення зобов’язання триває, суперечать вищевказаним вимогам закону, у зв’язку з чим не приймаються судом до уваги.

Щодо штрафу, то п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що при порушенні Клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених цим Договором, більш ніж на 30 днів Клієнт зобов’язаний сплатити Банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору. Штраф нараховується на окремий рахунок і підлягає оплаті в зазначені банком терміни. /а.с.19/.

Згідно витягу з тарифів, штраф нараховується в розмірі 500 грн.+5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій /а.с.9/.

Разом з тим, на думку суду, позивач помилився при розрахунку розміру штрафу в частині процентної складової, так як до складу заборгованості, від якої слід розрахувати 5% врахував не лише заборгованість за кредитним лімітом та відсотками, як передбачено договором, а і заборгованість за пенею, що договором не передбачено.

Тому процентна складова штрафу підлягає стягненню в розмірі 955,08 грн. (/6523,53 грн. + 12578,04 грн./ х 5%), а позов в частині стягнення штрафу – частковому задоволенню.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача, складає 32032,45 грн. (з них: заборгованість за тілом кредиту – 6523,53 грн.; заборгованість за процентами за користування кредитом – 12578,04 грн.; заборгованість за пенею – 11475,80 грн.; штраф /фіксована частина/ - 500 грн.; штраф /процентна складова/ - 955,08 грн.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог позивачу слід відмовити.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на занадто великий розмір заборгованості, що стало наслідком неповідомлення її позивачем про наявність заборгованості протягом тривалого часу, так як повідомлення відповідача про наявність заборгованості, як і звернення до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитом є правом, а не обов’язком позивача, натомість отримання виписок про стан карткових рахунків та проведених операцій по рахункам є обов’язком відповідача (п.2.1.1.5.3 Умов та правил надання банківських послуг). Посилання ж відповідача на систематичне ненадання їй позивачем на її численні звернення виписок по особовим рахункам не підтверджуються будь-якими доказами. При цьому разове звернення до позивача з заявою про надання виписок 30 травня 2018 року, тобто через півтора місяці після відкриття провадження по справі, не свідчить про систематичне ухилення позивача від повідомлення відповідача про наявність у неї заборгованості за кредитом.

Також не приймаються до уваги посилання відповідача на подвійну відповідальність щодо стягнення штрафу та пені одночасно.

Так, за положеннями ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у справі №6-2003цс15, штраф і пеня згідно зі ст.549 ЦК України є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне і те ж порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної відповідальності за одне і теж порушення /а.с.55/.

Разом з тим, розглядаючи позовні вимоги, судом встановлено, що зазначені види неустойки за умовами договору нараховуються за різні порушення: пеня нараховується при виникненні прострочених зобов’язань на суму від 100 грн. та на строк понад 90 днів, а штраф – при порушенні строків платежів більш, ніж на 30 днів. Тому в даному випадку положення ст.61 Конституції України не порушено.

Суд не погоджується з думкою відповідача щодо дисбалансу прав кредитора і позичальника за кредитним договором, так як при укладенні договору, який за своєю правовою природою є договором приєднання, позивач зобов’язана була ознайомитись з його умовами, а підписавши договір – погодилася на всі його умови і в подальшому договір не оспорювала.

Посилання відповідача на положення ст.ст.11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» також не заслуговують на увагу, оскільки кредит за зазначеним договором не є споживчим кредитом, так як надавався у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, а не на придбання продукції у кредит.

Що стосується розстрочення виконання рішення суду, то відповідачем не доведено наявність обставин, які можуть бути для цього підставою згідно з ч.4 ст.435 ЦПК України, зокрема відповідачем не надано ні відомостей щодо розміру її щомісячного доходу, ні доказів щодо того, що відносно меншої дитини вона є одинокою матір’ю тощо. Тому в задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення слід відмовити.

При цьому, відповідачу слід роз’яснити, що вона має право звернутися до суду з заявою про розстрочення виконання рішення суду з долученням до неї відповідних доказів в порядку, передбаченому ст.435 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 526, 549, 612, 615 ЦК України, ст.ст. 10, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 435 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов Публічного Акціонерного Товариства Комерційного Банку “Приватбанк” задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 с.м.т. Окни Одеської області, на користь Публічного Акціонерного Товариства Комерційного Банку “Приватбанк” (р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул. Грушевського буд.1д) заборгованість за кредитним договором в сумі 32032,45 грн. (з них: заборгованість за тілом кредиту – 6523,53 грн.; заборгованість за процентами за користування кредитом – 12578,04 грн.; заборгованість за пенею – 11475,80 грн.; штраф /фіксована частина/ - 500 грн.; штраф /процентна складова/ - 955,08 грн.) та судовий збір в сумі 1529,06 грн., а всього стягнути – 33561,51 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

В задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення на 12 місяців ОСОБА_1 відмовити.

Відповідно до п.п.15.5) п.1 Перехідних положень ЦПК України, на рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Одеської області через Красноокнянський районний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 червня 2018 року.

СуддяОСОБА_2