Постанова № 74649073, 12.06.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 295/8545/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"12" червня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Капустинського М.М.

суддів: Моніча Б.С.

ОСОБА_1,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м.Житомира на постанову Богунського районного суду м. Житомира від "09" січня 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м.Житомира про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії , -

суддя в 1-й інстанції - Зосименко О.М.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м.Житомир,

дата складання повного тексту рішення - 09.01.2018 року,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 09.01.2018р. позов задоволено. Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира щодо відмови ОСОБА_2 у встановленні статусу інваліда війни відповідно до п.9 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира встановити статус інваліда війни ОСОБА_2 відповідно до п. 9 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати відповідне посвідчення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, працюючи в складі автоколони Житомирської АТП-11855 у період з 08.05.1986 року по 15.05.1986 року проводив дезактивацію працюючих автомобілів в 30-км зоні ЧАЕС в с.Луб'янка, Поліського району, таким чином приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв'язку з чим він набув статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та йому встановлена ІІІ група інвалідності. Наведене підтверджується довідкою Житомирського АТП-11855, наказом нач. автоколони від 23.05.1986 р., довідкою до акта огляду МСЕК від 23.03.1999 року, якою позивачу безстроково встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації аварії на ЧАЕС, посвідченням серії А №120748 особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, вкладкою учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за №131740.

Повідомленням відповідача від 17.02.2016 р. позивачу було відмовлено у встановленні статусу інваліда війни через ненадання ним необхідних належних документів.

Зважаючи на викладені обставини, суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з п.9 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", до інвалідів війни належать також інваліди з числа: осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, обов'язковими умовами, за якими особу можна віднести до інвалідів війни згідно з п.9 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", є наявність у особи інвалідності, наявність доказів залучення такої особи до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Колегія суддів звертає увагу, що не усі особи, які виконували роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підпадають під дію наведеної статті.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України "Про Цивільну оборону України" силами цивільної оборони є її війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування.

Відповідно до ч.1 ст.11 вказаного Закону, невоєнізовані формування цивільної оборони створюються в областях, районах, містах Києві та Севастополі, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст.12 Закону України "«Про Цивільну оборону України" для забезпечення заходів з цивільної оборони, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій та проведення спеціальних робіт у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування створюються спеціалізовані служби цивільної оборони: енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, оповіщення і зв'язку, протипожежні, торгівлі і харчування, технічні, транспортного забезпечення та інші. Для проведення евакуаційних заходів в умовах надзвичайних ситуацій на базі місцевих державних адміністрацій створюються евакуаційні комісії.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР №1111 від 18 березня 1976 року, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06 червня 1975 року № 90, формування ЦО, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при ліквідації аварій, катастроф, стихійних сил, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення. Виконання завдань виробничого характеру на них не покладалось.

Однак, крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно розпорядження керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 15 вересня 2015 року у справі № К/9991/61693/12, 06 серпня 2015 року у справі № К/800/12449/15, від 26 травня 2015 року у справі № К/800/42043/14, від 08 квітня 2015 року у справі № К/9991/61074/11, від 21 січня 2015 року у справі № К/800/57325/14.

Отже, обов'язковою передумовою для встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення є, зокрема, встановлення, чи брав позивач участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони, та чи наявне документальне підтвердження участі позивача у таких формуваннях.

Колегією суддів встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, оскільки за відсутності доказів залучення позивача до складу саме формувань Цивільної оборони в Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м.Житомира для встановлення йому статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини, а тому дійшов помилкових висновків про обґрунтованість позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення, яким у позові ОСОБА_2 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м.Житомира задовольнити, постанову Богунського районного суду м. Житомира від "09" січня 2018 р. скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову ОСОБА_2 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя М.М. Капустинський

судді: Б.С. Моніч

ОСОБА_1

Повне судове рішення складено "12" червня 2018 р.