Постанова № 74649014, 12.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/760/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: П’янової Я.В.

суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеком-комплекс" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 (головуючий суддя Котеньов О.Г., м. Харків, повний текст складено 13.04.18 р.) по справі № 820/760/18

за позовом Головного управління ДФС у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеком-комплекс"

про накладення арешту на кошти,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області, позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеком-комплекс" (далі - ТОВ "Телеком-комплекс", відповідач), в якому просив суд накласти арешт на кошти, які перебувають на рахунках ТОВ "Телеком-комплекс" (код ЄДРПОУ 32870361), відкритих в банківських установах, відповідно до банківської виписки: АТ "УкрСиббанк" номер рахунку 26053036203300, АТ "УкрСиббанк" номер рахунку: 26052036203301, ХФ АКІБ "УКРСИББАНК", "ХАРК.РЕГ.УПР." номер рахунку 2600229349000, ХФ АКІБ "УКРСИББАНК", "ХАРК.РЕГ.УПР," номер рахунку 26057293490000, ХФ АКІБ "УКРСИББАНК", "ХАРК.РЕГ.УПР," номер рахунку 26056293490001, Казначейство України (ел. адм. подат.) номер рахунку 37515000084870.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 року адміністративний позов Головного управління ДФС у Харківській області - задоволено.

Накладено арешт на кошти, які перебувають на рахунках ТОВ "Телеком Комплекс" (вул. Мельникова, буд. 2, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 32870361), відкритих в банківських установах, відповідно до банківської виписки: АТ "УкрСиббанк" номер рахунку 26053036203300, АТ "УкрСиббанк" номер рахунку: 26052036203301, ХФ АКІБ "УКРСИББАНК", "ХАРК.РЕГ.УПР." номер рахунку 2600229349000, ХФ АКІБ "УКРСИББАНК", "ХАРК.РЕГ.УПР," номер рахунку 26057293490000, ХФ АКІБ "УКРСИББАНК", "ХАРК.РЕГ.УПР," номер рахунку 26056293490001, Казначейство України (ел. адм. подат.) номер рахунку 37515000084870.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що підставою для задоволення позовних вимог судом першої інстанції слугувала та обставина, що реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків. При цьому, судом першої інстанції не надано оцінки фактичним обставинам та підставам накладення арешту на кошти на рахунку платника податків у розрізі статті 94 Податкового кодексу України.

З аналізу норм законодавства слідує, що адміністративний арешт майна платника податків відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України накладається за рішенням керівника органу державної податкової служби, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом, отже обов'язок податкового органу звернутися до суду за підтвердженням адміністративного арешту майна в межах цього строку.

Недотримання вищезазначеного строку, який в силу абзацу 2 пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України, не може бути продовжений, унеможливлює правозастосування цієї норми в силу законодавчих приписів та унеможливлює вирішення судом питання про визнання арешту обґрунтованим.

Враховуюче викладене, на думку відповідача, рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків № 4135/10/20-40-14-21-16 від 06.02.2018 року є припиненим в силу закону, що протиправно не було досліджено судом першої інстанції.

Законність вимоги щодо арешту коштів на рахунках платника податку на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України пов'язана з наявністю, правомірністю та обґрунтованістю рішення керівника податкового органу щодо застосування арешту майна платника податків.

Отже, враховуючи вимоги ст. 94 ПК України, які визначають арешт коштів на рахунках платника податків у якості складової загального арешту майна, що відрізняється виключно процедурою застосування, а тому застосування арешту коштів є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого згідно з п. 94.2 ст. 94 ПК України.

Зазначені обставини залишені судом першої інстанції поза увагою і цим обставинам не надана належна правова оцінка.

Враховуючи вищевикладене, на думку відповідача, суд першої інстанції не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та не надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання, призначеного на 12.06.2018 року, за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що Головним управлінням ДФС у Харківській області виявлено факти, що свідчать про допущення ТОВ “Телеком-Комплекс” порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 187.1 ст. 187, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України внаслідок неправомірного визначення за звітний період декларування ПДВ за грудень 2016 податкового кредиту в сумі 360192,92 грн. по взаємовідносинах з ТОВ “Апітрейдс” (податковий номер 40822930), за січень 2017 року податкового кредиту в сумі 144962,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ “Преміум Проджект” (податковий номер 40411544), за лютий 2017 року податкового кредиту в сумі 40097,70 грн. по взаємовідносинах з ТОВ “Сантехбуд” (податковий номер 33324212), за травень 2017 року податкового кредиту в сумі 431138,7 грн. по взаємовідносинах з ТОВ “Укрпром-обладнання” (податковий номер 41183279), у зв’язку з чим позивачем сформовано запити про надання інформації (пояснень та їх документальне підтвердження) № 4484/10/20-40-14-12-16 від 26.04.2017, № 8139/10/20-40-14-21-16 від 27.06.2017, № 12211/10/20-40-14-21-16 від 03.08.2017.

Відповідно до відповідей за вих. № 61 від 30.05.2017, за вих. № 71 від 13.07.2017, за вих. № 83 від 30.08.2017 на зазначені запити, ТОВ “Телеком-Комплекс” відмовило Головному управлінню ДФС у Харківській області у наданні інформації (пояснень та їх документального підтвердження).

У зв’язку з ненаданням підприємством ТОВ “Телеком-Комплекс” у запитуваному обсязі пояснень та їх документального підтвердження на обов’язкові письмові запити Головного управління ДФС у Харківській області, позивачем видано наказ № 6726 від 14.11.2017 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “Телеком-Комплекс” (податковий номер 32870361) з питань дотримання вимог податкового законодавства України.

На підставі п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4 п. 78.4 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та наказу №6726 від 14.11.2017 Головним управлінням ДФС у Харківській області видано направлення на перевірку №№ 9805, 9806 від 14.11.2017р.

Наказ про проведення перевірки № 6726 від 14.11.2017р. оскаржено ТОВ “Телеком-Комплекс” в судовому порядку та рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2017р. у справі № 820/5452/17, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2018 р., адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеком-комплекс" залишено без задоволення.

На підставі наказу №6726 від 14.11.2017р. та направлень від 14.11.2017р. №№ 9805, 9806, 14.11.2017р. фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області здійснено вихід за податковою адресою підприємства ТОВ “Телеком-Комплекс” (податковий номер 32870361) з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентами - ТОВ “Апітрейдс” (податковий номер 40822930) за грудень 2016р., ТОВ “Преміум Проджект” (податковий номер 40411544) за січень 2017 року, ТОВ “Сантехбуд” (податковий номер 33324212) за лютий 2017 року, ТОВ “Укрпром-обладнання” (податковий номер 41183279) за травень 2017 року.

При виході за податковою адресою ТОВ “Телеком-Комплекс” (м. Харків, вул. Мельникова, буд. 2) встановлено представника за довіреністю від 14.11.2017р. - громадянина України ОСОБА_1, яким пред’явлено паспорт серії ВК 003431.

Представником ТОВ “Телеком-Комплекс” відмовлено у допуску до перевірки, про що складено акт від 14.11.2017р. №4394/20-40-14-21-07 “Про відмову платника податків у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки”. В заявлених причинах відмови представник ОСОБА_1 письмово зазначив, що відсутні підстави для проведення перевірки.

Крім того, фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області складено акт від 14.11.2017р. №4395/20-40-14-21-07 “Про відмову платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу” ТОВ “Телеком-Комплекс”.

На підставі вищевикладених обставин, Головним управлінням ДФС у Харківській області прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків від 06.02.2018р. № 4135/10/20-40-14-21-16, в зв’язку з чим позивач – контролюючий орган звернувся до суду з метою накладення судом арешту на кошти, які перебувають на рахунках відповідача, відкритих у банківських установах.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпункт 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначає, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені статтею 94 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Положеннями підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Тобто, на законодавчому рівні, положеннями норм податкового законодавства розрізнені правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

При цьому, не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об’єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій, пов’язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв’язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

Частиною четвертою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що суб’єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв’язку, колегія суддів дійшла висновку, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме, або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В той же час, для звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку платника податків з підстав не допуску перевіряючих до перевірки, не є передбаченою правовою підставою визначених положеннями податкового законодавства для накладання арешту на кошти, які перебувають на рахунках Товариства, відкритих в банківських установах.

Така правова позиція підтверджена висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.02.2018 року у справі №К/9901/944/17, від 15 травня 2018 року у справі № К/9901/31351/18, які в силу приписів ч. 6 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” враховуються судом при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів зазначає, що доказів наявності у ТОВ “Телеком-Комплекс” податкового боргу та відсутності майна для погашення цього податкового боргу позивачем до суду не надано, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках відповідача.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 3 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були допущені порушення норм матеріального права, а тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 283, 308, 311, п.2 ч.1 ст. 315, 317, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеком-комплекс" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 по справі № 820/760/18 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Головного управління ДФС у Харківській області - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4