Ухвала суду № 74647080, 13.06.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7938/18

Провадження № 11-сс/779/204/2018

Категорія ст. 181 КПК України

Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М.

Суддя-доповідач Повзло

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

суддів Повзла В.В.,

ОСОБА_1, ОСОБА_2

з участю секретаря Василаш Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3, що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07.06.2018 року про задоволення клопотання слідчого СВ Івано-Франківського ВП ГУНП України в Івано-Франківській області ОСОБА_5, у кримінальному провадженні №12018090010001156 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4, -

за участю: прокурора Клебана Ю.О.

підозрюваного ОСОБА_4

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_6

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3, що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4., просить ухвалу суду скасувати, як необґрунтовану, обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання.

В обґрунтування своєї незгоди з ухвалою слідчого судді, апелянт посилається на те, що слідчий, безпідставно, вручив повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 199 КК України, його батькові, в той час як його підзахисний тимчасово виїхав за межі України. Вказує, що слідчим не було надано матеріалів для ознайомлення, незважаючи на наявну ухвалу слідчого судді з цього приводу, чим грубо порушено право ОСОБА_4 на захист. Апелянт стверджує, що жодних викликів чи повідомлень про проведення слідчих чи процесуальних дій ані він, ані його підзахисний не отримували, проте, 07.06.2018 року його підзахисного ОСОБА_4 було затримано працівниками поліції, які із загрозою застосування сили посадили ОСОБА_4 в легковий автомобіль, що на думку апелянта є незаконним. Зі слів його підзахисного апелянту стало відомо, що з боку органів поліції на нього здійснювався психологічний тиск. Жодних документів, на підставі яких проводилось затримання, працівниками поліції ОСОБА_4 не надавалось. Вказує, що йому та його підзахисному заборонили спілкуватись по телефону на предмет з’ясування обставин затримання. Апелянт азначає, що після часткового ознайомлення з матеріалами провадження ним встановлено, що жодних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 199 КК України, немає. Апелянт вказує, що ні йому, ні підозрюваному не надано на ознайомлення матеріалів аудіо та відео (контроль особи), що є порушенням вимог ст. 20, ч. 2 ст. 21 КПК України. Вважає, що додані слідчим до клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 документи, жодним чином не підтверджують факт вчинення інкримінованого ОСОБА_4 злочину. Посилається на те, що клопотання слідчого та повідомлення про підозру від 27.03.2018 року містять неправильні відомості, зокрема щодо номеру кримінального провадження та анкетних даних ОСОБА_4 Апелянт також вважає, що твердження, що містяться в клопотання слідчого, на предмет того, що ОСОБА_4 переховувався від органів досудового слідства, жодним чином не підтверджено. Апелянт вважає, що слідчий незаконно посилається на докази, які здобуті в ході розслідування іншого кримінального провадження. Апелянт також висловив свою незгоду з постановами слідчого про зупинення досудового розслідування та оголошення ОСОБА_4 в розшук. Крім того, апелянт вважає, що навидь у разі припущення обґрунтованої підозри, застосований слідчим суддею розмір застави для ОСОБА_4 є непомірним.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 слідчий суддя врахував вимоги п.п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, слідчий суддя врахував наявність доказів про вчинення ОСОБА_4 інкримінованого кримінального правопорушення, за яке може бути призначено покарання до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, а також матеріали, що характеризують підозрюваного. Слідчим суддею встановлено, що органами досудового слідства доведено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а також в повному обсязі доведено обставини, які оправдовують обмеження права ОСОБА_4 на свободу, що, на думку слідчого судді, унеможливлює застосування до підозрюваного інших більш м’яких запобіжних заходів. Крім того, слідчим суддею визначено розмір застави, що становить 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 352 400 гривень, оскільки, на думку судді, внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Під час апеляційного розгляду:

- підозрюваний ОСОБА_4 просив вимоги апеляційної скарги задовольнити, ухвалу слідчого судді скасувати, обрати щодо нього запобіжний захід, що не пов'язаний з триманням під вартою;

- захисники ОСОБА_3 та ОСОБА_6 просили вимоги апеляційної скарги задовольнити, ухвалу слідчого судді скасувати;

- прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав її безпідставною, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали провадження, обговоривши доводи й мотиви апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а ухвалу слідчого судді – скасувати, виходячи з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. ч. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен, окрім даних, передбачених ст. 177 КПК України, взяти до уваги тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, характер справи, тяжкість покарання та наслідки вчинення протиправних діянь.

Під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що зазначені вимоги закону суддею дотримані.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає висновки слідчого судді про необхідність обрання щодо підозрюваного ОСОБА_4 виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою такими, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовим позиціям ЄСПЛ.

Застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слідчим суддею перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, що підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 199 КК України. Вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення доведена слідчим та прокурором та сумнівів у колегії суддів щодо їх достатності, не викликає.

Крім того, на думку колегії суддів, слідчим суддею також зроблений правильний висновок про наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, оскільки органами досудового слідства ОСОБА_4 вже було оголошено в розшук. Крім того, у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні інкримінованого злочину йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі строком до десяти років з конфіскацією майна, тому наслідки втечі можуть бути для підозрюваного менш небезпечними ніж кримінальне переслідування; ризик знищити, сховати чи пошкодити речі, які мають суттєве значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; ризик незаконно впливати на свідків та експертів.

На підставі чого, за результатами розгляду клопотання, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що прокурором під час судового розгляду доведено, що більш м'який запобіжний ніж тримання під вартою не зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків.

На думку колегії суддів, слідчий суддя, врахувавши наявність обґрунтованої підозри, наведених вище ризиків, того факту, що у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком до десяти років з конфіскацією майна, переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, в результаті чого він був оголошений у розшук, дійшов до законного та обґрунтованого висновку про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки жоден більш м'який запобіжний захід не здатний запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні слідчого про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

З огляду на викладені обставини колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки специфіка вчинення кримінального правопорушення та суворість можливого покарання за вчинений злочин, не дає підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу. При цьому слідчий суддя прийняв правильне рішення про необхідність задовольнити клопотання слідчого.

Доводи апелянта за змістом апеляційної скарги про неналежне врахування слідчим суддею даних про особу підозрюваного не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

Твердження в апеляційній скарзі про невмотивованість висновків суду щодо необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 є безпідставними, оскільки суперечать наявним у матеріалах кримінального провадження доказам, які містять фактичні дані на підтвердження наведених слідчим суддею в ухвалі обставин.

Крім того, в своїй ухвалі слідчий суддя чітко мотивував чому саме до підозрюваного неможливо застосувати інших більш м’яких запобіжних заходів.

Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні дані, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 199 КК України.

Посилання апелянта на те, що клопотання слідчого та повідомлення про підозру від 27.03.2018 року містять неправильні відомості, зокрема щодо номеру кримінального провадження, та анкетних даних ОСОБА_4 не є безумовними підставами для скасування постанови слідчого судді.

Доводи апелянта про порушення права на захист, не є слушними, оскільки апелянтом не додано жодних ґрунтовних доказів з цього приводу.

Твердження апелянта в частині того, що слідчий незаконно посилається на докази, які здобуті в ході розслідування іншого кримінального провадження, також не є слушними, оскільки до матеріалів клопотання слідчого додані докази, які доводять як наявність обґрунтованої підозри так і наявність ризиків, передбачених законом для обрання відповідного запобіжного заходу.

Всі інші доводи апелянта, зокрема щодо відсутності доказів вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підлягають, здійснення психологічного тиску тощо, не можуть бути перевірені під час апеляційного розгляду в межах оскаржуваного рішення та не є підставами для скасування рішення слідчого судді.

За вказаних вище обставин, доводи апеляційної скарги в частині того, що висновки слідчого та прокурора про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України ґрунтуються виключно на їх припущеннях, на думку колегії суддів, є безпідставними.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею дотримані як вимоги ст. ст. 176, 177, 178, 183 КПК України, так й права осіб гарантованих ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Між тим, на думку колегії суддів, застосувавши до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді взяття під варту, слідчий суддя визначив йому заставу в розмірі 352 400 гривень, що не в повній мірі узгоджується з вимогами і положеннями ч. 3 ст. 183 КПК України в частині обґрунтованості обраного ним розміру застави з урахуванням матеріального та сімейного становища підозрюваного.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, санкція статті якого передбачає показання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Між тим, діючим законодавствам передбачено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Колегія суддів вважає, що зміст підозри ОСОБА_4 у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, підвищена суспільна небезпечність інкримінованого йому діяння, данні про особу підозрюваного, такими, що відносяться до виключних обставин, у зв’язку із чим, необхідно вийти за межі розміру застави, передбаченої п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

При визначенні підозрюваному розміру застави, колегія суддів враховує матеріальний стан підозрюваного ОСОБА_4, та висновки Європейського суду з прав людини в частині того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього, тому застава обрана слідчим суддею у виді 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 352 400 гривень, є явно непомірною для підозрюваного, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та прийняття нової, та відповідно часткового задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що застава в межах передбачених законом, зокрема від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на думку колегії суддів, не здатна забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 своїх процесуальних обов'язків, тому колегія суддів вважає доцільним визначити підозрюваному заставу, відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, у межах, що перевищують максимальний розмір застави для осіб обвинувачених у вчиненні тяжкого злочину, а саме – 100 (сто) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року, що складає 176 200 (сто сімдесят шість тисяч двісті) гривень, що буде достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов’язків, передбачених цим Кодексом.

Саме такий розмір застави, на переконання колегії суддів, є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього законом обов'язків та є помірним для ОСОБА_4

На підставі викладеного, та керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 12, 176-178, 181, 183, 194, 376, 404, 407, 419, 422 КПК України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3, що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07.06.2018 року про задоволення клопотання слідчого СВ Івано-Франківського ВП ГУНП України в Івано-Франківській області ОСОБА_5, у кримінальному провадженні №12018090010001156 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4, - скасувати.

Прийняти нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів — до 05 серпня 2018 року включно.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань (№12).

Розмір застави визначити в межах 100 (ста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 176 200 (сто сімдесят шість тисяч двісті) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок за реквізитами:

- одержувач коштів: Апеляційний суд Івано-Франківської області; код ЄДРПОУ: 05382963; МФО: 820172; ОСОБА_1: Державна казначейська служба України, м. Київ; рахунок: 37316089002139.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:

1) прибувати до визначеної службової особи – слідчого, прокурора або суду, із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

4) утримуватись від спілкування з потерпілими, свідками;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді В.В. Повзло

ОСОБА_1

ОСОБА_2

Згідно з оригіналом:

Суддя В.В. Повзло