Рішення № 74646932, 30.05.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/5566/17

Провадження № 2/359/959/2018

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2018 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарях Моргушко Л.В., Пугач Д.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача – адвоката ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3, її представника – адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду з технічною фіксацією цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_7, ОСОБА_3, про стягнення грошових коштів за договором позики внаслідок виконання зобов’язань, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи і підтримуючи який, зазначив, що 12 червня 2014 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 був укладений Договір позики за яким Позичальник позичила (взяла у борг) у Позикодавця грошові кошти в сумі 361 295 (триста шістдесят одна тисяча двісті дев'яносто п'ять) гривень 70 копійок, що на день укладення цього Договору за курсом Національного банку України становить еквівалент 31 000 (тридцять одна тисяча) доларів США 00 центів. Відповідач зобов'язалася повернути ОСОБА_7 зазначений борг до дванадцятої години ранку дванадцятого липня дві тисячі чотирнадцятого року. 12 червня 2014 року в якості забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним Договором позики, між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 були укладені Договори Іпотеки. За іпотечними договорами позивач передав в іпотеку ОСОБА_7 земельну ділянку, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Кременище, вулиця Сонячна, 18 площею 0,1200 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 3222487202:02:002:0269) та житловий будинок, який знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Кременище, вулиця Сонячна, 18, розміром житлової площі 134,6 кв. м., загальною площею 279,7 кв. м., з наступними господарським будівлями: свердловина, вигрібна яма, огорожа. Проте відповідач у визначений Договором позики термін взяті у борг грошові кошти не повернула. У зв'язку з чим, ОСОБА_7, як іпотекодержатель звернув стягнення на вищевказане заставне майно шляхом продажу ОСОБА_3. 07 квітня 2015 року позивачем була отримана заява-вимога від ОСОБА_7 за якою останній повідомив, що внаслідок порушення ОСОБА_6 основного зобов'язання, ОСОБА_5 "зобов'язаний сплатити згідно з Договором позики від 12.06.2014 року суму в розмірі 726 950 (сімсот двадцять шість тисяч п'ятдесят) гривень 00 копійок, що на сьогоднішній день за курсом Національного банку України (23,45 грн. за 1 дол. США) становить еквівалент 31 000 (тридцять одна тисяча) доларів США 00 центів протягом 31 календарного дня з моменту отримання даного листа-вимоги." Оскільки, ОСОБА_6 борг у визначений Договором позики термін не повернула, то 08 червня 2015 року між Іпотекодержателем, який діяв від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_3 були укладені договори купівлі-продажу, за якими відповідно позивач передав, а ОСОБА_3 прийняла у власність: земельну ділянку, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Кременище, вулиця Сонячна, 18 площею 0,1200 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 3222487202:02:002:0269) за ціною 158 402,64 грн. та житловий будинок, який знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Кременище, вулиця Сонячна, 18, розміром житлової площі 134,6 кв. м., загальною площею 279,7 кв. м., з наступними господарським будівлями: свердловина, вигрібна яма, огорожа за ціною 466 188,00 грн. Тому, позивач вважає, що внаслідок невиконання ОСОБА_6 своїх зобов'язань за Договором позики, його права та інтереси порушені і потребують захисту шляхом стягнення з останньої на його користь заборгованості за договором позики від 12.06.2014 року у розмірі 19 109 751 грн. 46 коп., з яких: 806 711,98 грн. – основний борг, 152 266,89 грн. – інфляційні збитки, 72 537,77 грн. – 3% річних, 17 650 858,11 грн. – пеня та 427 376,71 грн. – проценти за користування позикою.

10.04.2018 року позивач звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог, оскільки з часу звернення до суду минув вже майже рік, тому, зважаючи на неповернення боргу відповідачем, існує обґрунтована необхідність збільшення розміру заявлених позовних вимог. Згідно з викладених у позовній заяві фактичних обставин, перший день прострочення грошових зобов'язань відповідачем є 13.07.2014 р. Останнім було взято у борг 361 295,70 грн., що еквівалентно 31 000 доларів США. Таким чином, загальний розмір заборгованості за Договором позики від 12.06.2014 р. станом на 04.04.2018 р. складає: 23131 979,62 грн. з яких 816 216,61 грн. (основний борг) + 136 634,66 грн. (інфляційні збитки) + 91 304,42 грн. (3 % річних) + 22 233 740,45 грн. (пеня) + 670 300,09 грн. (проценти за користування позикою).

На підставі викладеного позивач просив сягнути з відповідача на його користь суму боргу в розмірі 23131 979,62 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 810 грн.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглянути позов на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що підставою для виконання третьою особою зобов’язань за боржника є покладення на цю особу такого зобов’язання боржником, як за власною ініціативою так і за попередньою домовленістю цієї особи з боржником, однак відповідач ОСОБА_6 не покладала обов’язку на позивача та не виявляла бажання, щоб позивач був майновим поручителем в забезпеченні виконання нею зобов’язання за договором позики. Остання нічого не знала про існування договорів іпотеки укладених між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, у зв’язку з чим підстав для задоволення позову не має, оскільки у позивача не виникло право на звернення до ОСОБА_6 з вимогою про стягнення з неї боргу за основним зобов’язанням.

Третя особа та її представник, при вирішенні даного спору поклались на розсуд суду.

Суд, дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст. 81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення своїх позовних вимог, з’ясувавши фактичні обставини справи, та, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до копії Договору позики від 12 червня 2014 року, укладеного між ОСОБА_7 (позикодавець) та ОСОБА_6 (позичальник), остання позичила (взяла у борг) у Позикодавця грошові кошти в сумі 361 295 (триста шістдесят одна тисяча двісті дев'яносто п'ять) гривень 70 копійок, що на день укладення цього Договору за курсом Національного банку України становить еквівалент 31 000 (тридцять одна тисяча) доларів США 00 центів. ОСОБА_6 зобов'язалася повернути ОСОБА_7 зазначений борг до дванадцятої години ранку дванадцятого липня дві тисячі чотирнадцятого року.

Як вбачається з копій Договорів Іпотеки від 12 червня 2014 року, укладених між ОСОБА_5 (іпотекодавець) та ОСОБА_7 (іпотекодержатель), в якості забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_6 за вищевказаним Договором позики, ОСОБА_5 передав в іпотеку ОСОБА_7 земельну ділянку, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Кременище, вулиця Сонячна, 18 площею 0,1200 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 3222487202:02:002:0269) та житловий будинок, який знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Кременище, вулиця Сонячна, 18, розміром житлової площі 134,6 кв. м., загальною площею 279,7 кв. м., з наступними господарським будівлями: свердловина, вигрібна яма, огорожа.

Відповідно до вказаних вище Договорів іпотеки, ними забезпечується виконання зобов’язань Позичальника по поверненню Іпотекодержателеві суми позики, сплаті іншої заборгованості, платежів і санкцій, що передбачені та /або випливають з Основного зобов’язання, включаючи як зобов’язання, передбачені договором позики так і будь-якими додатковими угодами про внесення до нього змін, в тому числі щодо розміру позики, пені, штрафу, строку дії договору позики, встановлення інших майнових санкцій за невиконання умов договору позики. Іпотекодавець є майновим поручителем позичальника, ознайомлений з усіма положеннями договору позики і розуміє їх. Іпотекодавець дає згоду на зміну умов договору позики, в тому числі розміру позики, пені, штрафу, строку дії договору позики, встановлення інших майнових санкцій за невиконання Позичальником умов договору позики.

Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Як встановлено частиною 1 статті 575 ЦК, іпотека є окремим видом застави, а саме заставою нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Заставодержателем в договорі застави завжди є кредитор за основним зобов'язанням, яке забезпечується заставою. Незважаючи на відсутність в законодавстві якихось чітких вказівок на цей рахунок, даний висновок є очевидним, адже застава спрямована саме на забезпечення основного зобов'язання, в якому заставодержатель має право вимоги до боржника, тобто є кредитором. У разі заміни кредитора за основним зобов'язанням, забезпеченим заставою, до нового кредитора перейдуть усі права та обов'язки попереднього кредитора-заставодержателя, якщо інше не встановленого договором або законом (ст. 514 ЦК).

Заставодавцем традиційно виступає боржник за основним зобов'язанням. Водночас закон дозволяє укладати договір застави за участю заставодавця, який не є боржником за основним зобов'язанням. Така особа у законодавстві одержала назву "майновий поручитель" (ч. 1 ст. 583 ЦК, ч. 2 ст. 11 Закону "Про заставу", абзаци шостий та сьомий ч. 1 ст. 1 Закону "Про іпотеку").

Звичайно договір застави за участю майнового поручителя є двостороннім. Однак, з метою встановлення додаткових гарантій виконання зобов’язання укладаються договори застави не тільки за участю майнового поручителя, але й за участю боржника за основним зобов’язанням.

Тобто, можна зробити висновок про можливість визначення майнового поручителя як учасника договору застави, як суб’єкта договірних відносин між ним та боржником, а також як третьої особи за договорами, забезпеченими заставою.

Таким чином, в правовідносинах з договору кредиту може бути визначено трьох осіб — кредитодавця, який одночасно є заставодержателем, позичальника, який не виступає стороною в договорі застави, і майнового поручителя, який не бере участь у договорі кредиту, але є стороною в договорі застави.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутність таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам. Інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов'язанні і застосовуються положення статей 512-519 цього Кодексу.

Пунктом 4 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов‘язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов‘язку боржника третьою особою.

За змістом зазначених норм матеріального права зобов’язання боржника за його волею може бути ним покладено на іншу особу та у випадку виконання зобов’язання іншою (третьою) особою до цієї особи переходять права та обов’язки кредитора у зобов’язанні.

При цьому підставою для виконання третьою особою зобов’язань за боржника є покладення на цю особу такого зобов’язання боржником, як за власною ініціативою так і за попередньою домовленістю цієї особи з боржником.

Таке покладення виконання зобов’язань відповідно до частини першої статті 528 ЦК України є обов’язковим для прийняття кредитором як належного виконання зобов’язань.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.06.2015 року № 6-15цс15.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що ОСОБА_6 про існування договорів іпотеки, які були укладені між ОСОБА_5 та ОСОБА_8, в забезпечення виконання її зобов’язань по поверненню суми позики, нічого не знала. Будь-яких зобов’язань на ОСОБА_5 не покладала, домовленості щодо укладення договорів іпотеки між ними не було.

Як пояснив представник ОСОБА_6 у судовому засіданні між позивачем та відповідачем також були відсутні будь-які усні домовленості щодо укладення договорів іпотеки в забезпечення виконання її зобов’язань за кредитним договором від 12.06.2014р.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази існування договірних відносин відповідача ОСОБА_6 на позивача ОСОБА_5, у зв’язку з чим, судом не встановлені між сторонами правовідношення, передбачені вищевказаними статтями.

Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_6 ані з власної ініціативи, ані за попередньою домовленістю не вступала в договірні відносини з позивачем ОСОБА_5, то останній не міг набути права кредитора за Договором позики від 12.06.2014 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а отже і не міг набути права на звернення до суду щодо стягнення з відповідача суми боргу за невиконання її зобов’язань перед кредитором ОСОБА_7

Представник позивача в судовому засіданні вказував на те, що укладення договорів іпотеки є правомірним правочином, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним. Однак, такі твердження є помилковими, оскільки відповідачу, як суб’єкту даних договірних правовідносин, не було відомо про існування вказаних договорів та майнового поручителя, який виступив заставодавцем для забезпечення виконання нею кредитних зобов’язань.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином завіреній копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні оригінали документів, чи належним чином завірені їх копії, які були підставою виникнення даного спору, а також не були надані сторонами на виконання ухвали суду про витребування доказів, у зв’язку з чим суд приймає рішення на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до положень ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України доказування, не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, а також вищенаведених норм матеріального права та враховуючи вимоги ст.13 ЦПК України, суд приходить до висновку, що в задоволенні заявлених позивачем позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 83, 95, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 512, 526, 528, ЦК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_7, ОСОБА_3, про стягнення грошових коштів за договором позики внаслідок виконання зобов’язань, - відмовити.

Судові витрати в розмірі 8810 грн. 00 коп. судового збору віднести на рахунок позивача, що сплачений при звернені до суду.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області (пп.15.5 п.15 ч.1 Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року) протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 11.06.2018 року.

Суддя Бориспільського міськрайонного суду

Київської області ОСОБА_9