Постанова № 74646364, 12.06.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №285/3195/17 Головуючий у 1-й інст. Михайловська А. В.

Категорія 27 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року

Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І.,

секретаря Ковальської Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 285/3195/17 за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13 квітня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Михайловської А.В. в м. Новоград-Волинський,

в с т а н о в и в :

У серпні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із даним позовом обґрунтовуючи його тим, що відповідно до договору №б/н від 03.11.2011 ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 300,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Банк свої зобов’язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач зобов’язання згідно умов укладеного кредитного договору не виконував належним чином, у зв’язку з чим, станом на 30.06.2017 утворилась заборгованість у розмірі 31193 грн 06 коп., яка складається з 632 грн 31 коп. заборгованість за кредитом; 24389 грн 18 коп. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 4210 грн 00 коп. заборгованість по пені та комісії; 500 грн 00 коп. штраф (фіксована частина); 1461 грн 57 коп. штраф (процентна складова). Враховуючи вищенаведене, позивач просив стягнути з відповідача нараховану суму заборгованості.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13 квітня 2018 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що судом не було встановлено обставин справи, які зумовлюють початок перебігу позовної давності по вимогам щодо стягнення заборгованості по кредиту в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» суд першої інстанції виходив з того, що перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником договору (графіку погашення кредиту про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення, відтак, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

Апеляційний суд вважає такі висновки помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші правочини. Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків серед юридичних фактів є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено договором кредиту і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, яка залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 03.11.2011 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно умов якого, остання, отримала кредит в сумі 300 грн 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Кредитний договір укладено шляхом підписання Анкети-заяви позичальника, в якій ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті ПАТ КБ «ПриватБанк», складає між нею та банком Договір, що підтверджується підписом позичальника у заяві.

За нормами ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Так, Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, підпис під якими не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Окрім того, у ст. 633 ЦК України передбачено, що договори, які укладаються банком з фізичними особами є публічними. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Із позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що банк звернувся до суду з вимогами про повернення кредиту у повному обсязі.

Так, відповідно до ст.257 ЦК України за договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного ОСОБА_1 України від 19 березня 2014 року у справі №6-14цс14.

Із наданої банком заяви про видачу кредиту, яка підписана позичальником, видно, що дата відкриття рахунку №5577212600748720 на ім’я ОСОБА_2 - відповідача та дата видачі платіжної картки – 03.11.2011, а строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки до 30.04.2015 року.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи, що строк дії картки закінчився 30.04.2015, а з позовом банк звернувся 31.08.2017, то строк позовної давності про застосування якого було заявлено відповідачем, щодо вимог про стягнення заборгованості за кредитом не сплив.

Відтак висновки суду першої інстанції про пропуск банком строку позовної давності для стягнення кредитної заборгованості, так як ОСОБА_1 здійснила останній платіж 12.06.2014, а позов заявлений 31.08.2017 - не відповідають нормам матеріального права, оскільки позовна давність щодо повернення кредиту в повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не після несплати чергового платежу.

Із розрахунку кредитної заборгованості та виписки по рахунку вбачається, що позичальник частково сплачував заборгованість, користувався кредитними коштами, тобто погоджувався з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами.

У п.п. 2.1.1.2.1., 2.1.1.2.6. Умов і Правил надання банківських послуг передбачено, що для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у Пам'ятці клієнта / Довідці про умови кредитування / і Заяві, підписанням яких клієнт і банк укладають Договір про надання банківських послуг.

Карта може бути використана держателем для оплати товарів і послуг, отримання/внесення грошових коштів у банківських установах і через банкомати, з метою інших банківських операцій, передбачених Договором.

Відповідно положень статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

За п. 2.1.1.5.5., 2.1.1.5.6. Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, процентах за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором; у разі невиконання зобов'язань за Договором на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих і прострочених відсотків і комісії.

Відповідно до п. 2.1.1.12.6. «Правил користування платіжною карткою» банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому тарифами Банку із розрахунку 360 календарних днів на рік.

Довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» визначено розмір щомісячного платежу 7% від суми заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження руху коштів по картковому рахунку відповідача, а також того, що відповідач користувався вказаними коштами, ПАТ КБ «ПриватБанк» надав відповідну виписку по рахунку. Із виписки вбачається, що ОСОБА_1 не лише знімала грошові кошти, але й частково погашала заборгованість.

Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо упродовж цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

ОСОБА_1 отримала кредитну картку та користувалася нею, однак умови Договору не виконувала належним чином.

Згідно розрахунку заборгованості за договором б/н від 03.11.2011 станом на 30.06.2017 утворилась заборгованість у розмірі 31193 грн 06 коп., яка складається з 632 грн 31 коп. - заборгованість за кредитом; 24389 грн 18 коп.- заборгованість по процентам за користування кредитом; 4210 грн 00 коп.- заборгованість за пенею та комісією; 500 грн 00 коп. – штраф (фіксована частина).

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що проведений позивачем розрахунок відсотків за користування кредитом не відповідає умовам укладеного сторонами договору.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги банк надав розрахунок заборгованості по кредиту №б/н від 03.11.2011, згідно якого, загальний залишок заборгованості за наданим кредитом станом на 30.06.2017 - 5 418 грн 11 коп., який складається з 632 грн 31 коп. загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 575 грн 80 коп. загальний залишок за відсотками; 4 210 грн 00 коп. заборгованість за пенею.

Що стосується розміру пені, то апеляційний суд враховує наступне.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові ( ч.4 ст.267 ЦК України).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачка просила застосувати строк позовної давності.

Таким чином розмір пені за один рік становить 1 200 грн. ( 100 грн. х 12 м.).

З огляду на наведене з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 632 грн 31 коп. загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 575 грн 80 коп. загальний залишок за відсотками; 1 200 грн 00 коп. заборгованість за пенею.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу положень ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв'язку із скасуванням рішення суду першої інстанції та частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача у розмірі пропорційно до задоволених вимог в сумі 123 грн. 52 коп. за подання позову та 185 грн. 28 коп. за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 408 грн 11 коп. та 308 грн 80 коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного ОСОБА_1 протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 12 червня 2018 року.

Головуючий

Судді