Рішення № 74646153, 25.05.2018, Олевський районний суд Житомирської області

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/95/18-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2018 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді Ковальчука М.В.

секретаря Дворак Г.П.

прокурора Обушко Н.Д.

представника позивача ОСОБА_1

та з участю третьої особи ОСОБА_2

розглянувши позовну заяву Органу опіки та піклування Олевської міської ради в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,-

ВСТАНОВИВ :

26 березня 2018 року позивач звернувся до суду з позовом про позбавлення батьківських прав відповідача та стягнення аліментів на утримання дитини, посилаючись на те, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 є матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

ОСОБА_4, не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться його здоров'ям, навчанням, морально та матеріально не підтримує дитину, з 2009 року малолітній знаходиться на обліку служби у справах дітей як така, що перебуває в складних життєвих обставинах, у листопаді 2017 року дитина була доставлена до лікарні з діагнозом алкогольне отруєння, на ОСОБА_4 складено адміністративні протоколи за ст.. 184 КУпАП та за ст.. 180 КУпАП.

Відповідач в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник органу опіки та піклування Олевської міської ради ОСОБА_1 та представник служби у справах дітей Олевської районної державної адміністрації ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримали повністю, пояснили, що ОСОБА_4 взята під соціальний супровід з метою забезпечення потреб дитини матір'ю.

ОСОБА_3 взятий на облік службою у справах дітей як такий, що перебуває у складних життєвих обставинах у зв'язку з неналежним виконанням матір'ю батьківських обов'язків.

В ході проведення обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_3 встановлені факти неналежного виконання його матір'ю ОСОБА_4 своїх батьківських обов'язків щодо виховання дитини, зловживання відповідачем спиртними напоями та 17.11.2017 року малолітній ОСОБА_3 був доставлений до лікарні з діагнозом алкогольне отруєння.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи , дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Згідно із частиною 8 статті 7 Сімейного Кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

Відповідно до статі 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

В судовому засіданні встановлено, що матір'ю малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 є: ОСОБА_4. ( а.с.4 ).

Згідно актів обстеження матеріально-побутових умов сім'ї ОСОБА_4 від 17 листопада 2017 року, 24 січня 2018 року, встановлені факти госпіталізації дитини в дитяче відділення ЦРЛ з діагнозом алкогольного отруєння, а також виявлені випадки зловживання ОСОБА_4 алкогольними напоями.

За місцем проживання ОСОБА_4 характеризується з негативної сторони.

Відповідно до характеристики Покровської ЗОШ 1-3 ступенів, учнем якої є ОСОБА_3, встановлено, що малолітній відвідує школу не регулярно. Мати не приділяє належну увагу вихованню сина.

Відповідно до ст. 164 СК України однією з підстав для позбавлення батьківських прав батьків є ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Згідно частин 1,2 статті 12 Закону України « Про охорону дитинства » виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Частиною 1 статті 4 Закону України « Про охорону дитинства » встановлено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Згідно з п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав », позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (п. 16).

Відповідно до п.18 Постанови , зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

З матеріалів справи та з пояснень сторін вбачається, що участь матері у вихованні сина дійсно була недостатньою, мали місце випадки безвідповідального ставлення відповідача до виконання свої батьківських обов'язків щодо виховання та нагляду за дитиною.

Частиною 6 статті 19 СК України визначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

За таких обставин суд не погоджується із висновком органу опіки та піклування Олевської міської ради від 25.01.2018 року щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, відносно її малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки даний висновок належним чином необґрунтований та не підтверджується відповідними доказами, зокрема зазначені у висновку протоколи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ст.. 180 КУпАП (доведення неповнолітнього до стану сп'яніння) та за ст.. 184 КУпАП (неналежне виконання батьківських обов'язків) суду не було надано до того ж Рішення виконавчого комітету Олевської міської ради Житомирської області за №25 та Висновок органу опіки та піклування Олевської міської ради від 25.01.2018 року не засвідчені належним чином (відсутні гербові печаті та підписи міського Голови та Голови органу опіки і піклування) тому даний висновок не може бути підставою для застосування для відповідача крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав.

Таким чином, проаналізувавши детально дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні об'єктивні та безсумнівні докази свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками стосовно сина ОСОБА_3.

Враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, потреби в застосуванні якого щодо відповідача на даний час немає,а а також те , що такий захід може унеможливити в подальшому відновлення відносин матері та дитини, суд приходить до висновку про необхідність, не позбавляючи відповідача батьківських прав, надати їй можливість налагодити стосунки з сином та попередити її про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.

Оскільки інша вимога про стягнення аліментів є похідною від вимоги про позбавлення батьківських прав, тому суд також відмовляє в її задоволенні.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

В позові Органу опіки та піклування Олевської міської ради в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини - відмовити.

Повний текст рішення суду буде складено на протязі 10 днів.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Якщо в судомому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Житомирської області через Олевський районний суд Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: М. В. Ковальчук