Постанова № 74645503, 04.06.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 817/2200/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"04" червня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Капустинського М.М.

ОСОБА_1,

за участю секретаря Кошиль О.Ю.,

представника позивача:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_2 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "16" лютого 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_4 третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинення певних дій, , -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року позивачка звернулась до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" ОСОБА_4 (далі – відповідач, Уповноважена особа), в якому просила зобов’язати відповідача включити дані про рахунок позивача до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд) по банківському рахунку №26200530087701 на суму 20139,35 грн.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2018 року позов задоволено повністю.

Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_4 включити дані про рахунок ОСОБА_3 до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по банківському рахунку №26200530087701 на суму 20139 (двадцять тисяч сто тридцять дев’ять) грн. 35 коп.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Зокрема апелянт в апеляційні скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини ,що мають значення для справи, висновки викладені у судовому рішенні не відповідають встановленим обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.

Розглянувши справу в межах, визначених статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.03.2016 між позивачем (далі – Сторона 1) та ТОВ "Інвестиційно-Розрахунковий центр" (далі – Сторона 2) укладено договір №980-053-000199727 "Капітал+ (з виплатою процентів щомісячно)". При цьому, пунктом 1.5 вказаного договору ПАТ "Банк Михайлівський" визначений як повірений від імені Сторони 2.

Відповідно до п. 1.1 - 1.2 договору Сторона 2 приймає від Сторони 1 у власність кошти в сумі 20000 грн. (з виплатою процентів) на строк 182 дні та зобов'язується повернути кошти і виплачувати проценти у безготівковій формі на рахунок Сторони 1 №26200530087701 в ПАТ "Банк Михайлівський".

Згідно з п.8.4 договору №980-053-000199727 сторони погодили, що даний договір (крім положень пунктів 8.1.) є договором позики та регулює відносини сторін, що пов'язані з наданням позики Стороною-1 Стороні-2 у сумі, на строк та у порядку, передбаченому цим Договором, в зв'язку з чим взаємовідносини сторін за цим Договором регулюються ст.1046-1053 Цивільного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що встановлюють правила та вимоги до договорів позики (а.с.10-11).

Крім того , 09.03.2016 був укладений договір добровільного страхування фінансових ризиків "КАПІТАЛ" №К980-053-000199727. Згідно з умовами даного договору страхування, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ФОРТЕ" зобов'язана здійснити виплату страхового відшкодування у разі настання страхового випадку (а.с.15).

На виконання своїх зобов'язань за вищезазначеним договором позики від 09.03.2016, ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" (далі – ТОВ "ІРЦ") 19.05.2016 перерахувало на поточний рахунок позивачки, відкритий в ПАТ "Банк Михайлівський", кошти в загальній сумі 20139,35 грн., що підтверджується випискою про стан рахунку №26200530087701, зокрема: 139,35 грн. з призначенням платежу "Оплата процентів по договору №980-053-000199727 від 09.03.2016"; 20 000 грн. з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором №980-053-000199727 від 09.03.2016" (а.с.12).

На підставі рішення Правління Національного банку України від 23.05.2016 №14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 23.05.2016 №812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Наказом тимчасової адміністрації ПАТ "Банк Михайлівський" від 24.05.2016 №27/1 вирішено створити комісію по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними (а.с.57).

Наказом тимчасової адміністрації ПАТ "Банк Михайлівський" від 01.06.2016 №42/2 затверджено результати проведеної перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, які викладено в акті №2 Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, за яких встановлено нікчемність правочинів (транзакцій) з виконання 19.05.2016 платіжних документів ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" по перерахуванню коштів на рахунки 12 160 фізичних осіб у сумі 1 298 015 973, 74 грн. у відповідності до положень п. 7 - 9 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Вирішено на виконання вимог ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України застосувати наслідки нікчемності правочинів (транзакції) з виконання 19.05.2016 платіжних документів ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" по перерахуванню коштів на рахунки 12160 фізичних осіб у сумі 1 298 015 973,74 грн. та видати відповідне розпорядження (а.с. 59-62).

Відповідно до витягу від 02.02.2018 з додатку 2 до акту Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними №2 від 01.06.2016, ОСОБА_3 включена до переліку фізичних осіб, на рахунки яких 19.05.2016 здійснено перерахування коштів у сумі 20139,35 грн. з поточного рахунку №26509300055802 ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" (а.с. 56).

Виконавчою дирекцію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13.06.2016 №991, яким продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" з 23.06.2016 до 22.07.2016 включно.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 12.07.2016 №124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.07.2016 №1213 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку", яким розпочато процедуру ліквідації банку з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно та призначено ОСОБА_5 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, делеговано йому всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01.09.2016 №1702 змінено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський", всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" делеговано ОСОБА_4 з 05.09.2016 року.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.01.2017 №265 визначено повноваження уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" та делеговано повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування ОСОБА_4 з 25.01.2017.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на момент віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних, на розрахунковому рахунку позивачки вже знаходилися грошові кошти у сумі 20139,35 грн.

З метою отримання свого вкладу за Договором від 09.03.2016 №980-053-000199727 позивачка надіслала ПАТ "Банк Михайлівський" заяви відповідного змісту від 23.12.2016, 26.09.2017 та від 08.11.2017 з проханням включити її до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду та провести виплату відшкодування коштів (а.с.13,52-54).

Листом від 12.09.2016 за №ЗГ1(К)/11186 позивачку було повідомлено про нікчемність переказів коштів (транзакцій), здійснених ТОВ "ІРЦ" 19.05.2017 на користь позивачки на поточний рахунок №26509300055802 в сумі 20139,35 грн., відкритий в ПАТ "Банк Михайлівський", на підставі статті 215 Цивільного кодексу України, п. 7-9 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Вказано, що у відповідності до вимог ст.216 Цивільного кодексу України, сума коштів 20139,35 грн. має бути повернута ПАТ "Банк Михайлівський" (а.с.12).

Листом від 14.11.2017 за №3Г1(К)/74576 представник ПАТ "Банк Михайлівський" повідомив про те, що розгляд заяви про прирівняння до вкладника неплатоспроможного банку здійснюється на підставі заяви клієнта. Обов'язковими документами, що мають додаватися до заяви є: оригінал або нотаріально посвідчена копія договору та додаткових угод до нього (у разі наявності), укладеного з небанківською фінансовою установою та інших документів.

Розгляд заяви по суті та прийняття рішення про подання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткової інформації щодо виплати коштів особам можливий тільки після отримання банком документів, що відповідають вищевказаним вимогам (а.с. 14).

Колегія суддів, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Пунктами 1.24, 1.30 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 №2346-III (надалі - Закон №2346-III) визначено, що переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі; платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно, 19.05.2016 ТОВ "ІРЦ" ініціював переказ коштів зі свого розрахункового рахунку, який відкритий в ПАТ "Банк Михайлівський" на повернення позики та сплату процентів позивачці на підставі договору, укладеного між ними.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 №4452-VI (надалі - Закон №4452-VI).

В пп.3 ч. 1 ст. 2 Закону №4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору:

банківського вкладу (депозиту),

банківського рахунку

або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України №4452-VI, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Згідно вимог ч.1 ст.26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" розроблено Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду №14 від 09.08.2012 (далі – Положення №14), яке визначає порядок та черговість відшкодування коштів за вкладами Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Пунктами 1, 2 рішення виконавчої дирекції Фонду № 823 від 26.05.2016 внесено зміни до Положення № 14, а саме: визначено, що виплата коштів та відшкодування гарантованої суми вкладникам банків, які віднесені до категорії неплатоспроможних або щодо яких прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії до 01 липня 2016 року, здійснюється відповідно до Положення №14 у редакції, що діяла до набрання чинності цим рішенням №823, крім пунктів 6-12 розділу ІІ.

Так, згідно з п. 3 розділу І Положення №14 (у редакції, чинній до набрання чинності рішенням виконавчої дирекції Фонду № 823 від 26.05.2016) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

У разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Пунктом 2 розділу ІІ Положення №14 визначено, що загальна розрахункова сума - загальна сума вкладів та відсотків, зменшених на суму податку, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, а у разі ліквідації банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", на день початку ліквідації банку; розрахункова сума - сума коштів в межах гарантованої, яка є частиною загальної розрахункової суми та яка повертається вкладнику під час дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду та/або за рахунок власних коштів банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону, Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

У абзаці четвертому частини першої статті 26 Закону визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

При цьому, згідно з ч. 5 зазначеної статті Закону, гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених частиною четвертою статті 26 Закону.

Зокрема, ч. 4 ст. 26 Закону визначено, що Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред’явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб’єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов’язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов’язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.

Даний перелік випадків, коли Фонд не відшкодовує вклади є вичерпним.

Таким чином , кошти на поточних рахунках фізичних осіб, в тому числі й позивачки, які були зараховані на такі рахунки внаслідок повернення ТОВ "ІРЦ" позик, не відносяться до жодного з визначених Законом випадків, у яких Фонд не відшкодовує кошти.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує, зокрема:

- перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

- перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону.

Частинами 2, 4 ст. 38 Закону №4452-VI встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті.

Так, Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Згідно ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов’язання без встановлення обов’язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов’язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов’язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов’язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов’язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов’язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов’язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Таким чином, які вірно зазначає суд першої інстанції, перевірка правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, здійснюється Фондом відносно правочинів (у тому числі договорів) укладених саме з банком, як стороною відповідного правочину.

Як вбачається з матеріалів справи договір №980-053-000199727 укладений між ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та ОСОБА_3. Отже транзакції, що проведені 19.05.2016, були вчиненні на умовах даного договору.

Тому, ПАТ "Банк Михайлівський", виконуючи розрахунковий документ ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на переказ коштів на користь позивачки, не набув прав на кошти, які переказувались, оскільки не є стороною переказу коштів, а є лише виконувачем своїх зобов'язань за договорами банківського рахунку перед клієнтом, забезпечуючи рух коштів від ініціатора до отримувача переказу, тобто позивачки.

Списання та зарахування коштів за банківськими рахунками здійснюється відповідно до договорів обслуговування банківських рахунків та Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, згідно п. 1.4 гл. 1 якої, розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Також пунктом 1.9 гл. 1 зазначеної Інструкції передбачено, що доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках.

Колегія суддів зазначає, що договір укладений між позивачкою та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" за своєю природою та змістом не є розрахунковими документами і очевидним є те, що станом на 19.05.2016 ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" мав достатній залишок коштів на рахунку для здійснення транзакцій з їх повернення на рахунок позивача, а джерело походження цих коштів не мало значення для здійснення банківської операції по їх перерахунку. Договір про обслуговування банком банківського рахунку передбачає право банка відмовити у проведенні розрахункових та касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом норм чинного законодавства України, умов цього договору та банківських правил оформлення розрахункових, касових документів, заяв, доручень і строків їх подання до банку. ПАТ "Банк Михайлівський" при проведенні розрахункових операцій зазначених фактів не було встановлено, а отже операції по перерахунку коштів є правомірними та відповідали діючому законодавству України.

Крім того, умовами договору №980-053-000199727 передбачено можливість дострокового повернення коштів.

Також, 19.11.2016 набрали чинності положення пункту 15 Прикінцевих Положень Закону України №4452-VI, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" від 15.11.2016 № 1736-VIII, яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи, як позика або вклад до небанківської фінансової установи ОСОБА_6, ЩО ВИСТУПИВ ПОВІРЕНИМ за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Відомості про інформування ОСОБА_3 під розпис про те, що на кошти у сумі 20139,35 грн., залучені ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" згідно договору №980-053-000199727 не поширюються гарантії, передбачені Законом України №4452-VI, у матеріалах справи відсутні.

Оскільки повернення ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" і перерахування коштів на рахунок позивача в ПАТ "Банк Михайлівський" та зарахування цих коштів останнім здійснено 19.05.2016, то кошти в сумі 20139,35 грн. є банківським вкладом, який здійснено до прийняття рішень Правлінням Національного банку України від 23.05.2016 № №14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" та виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.05.2016 №812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Згідно п. 5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, що затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14, Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку такі переліки: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, згідно з додатком 3 до цього Положення.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов’язаний ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв’язку з їх прирівнянням до вкладників

Отже, у разі наявності підстав для включення даних про рахунок вкладника, який раніше не був включений до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом, уповноважена особа має подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідне доповнення до переліку.

Також, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб фактично заперечується, що кошти позивачки в сумі 20139,35 грн. є банківським вкладом у розумінні вимог Закону України "Про банки та банківську діяльність" та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки їх зарахування відбулося на підставі нікчемних транзакцій.

На підтвердження наявності ознак нікчемності операцій (транзакцій) з переказу коштів, здійснених 19.05.2016 ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на рахунок позивачки відкритий у ПАТ "Банк Михайлівський", представник Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб посилається на те, що між ПАТ "Банк Михайлівський" (новий кредитор) та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" (первісний кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №1805 від 18.05.2016, згідно з яким первісний кредитор зобов'язується відступити новому кредитору права вимоги, належні первісному кредитору, за кредитними договорами з усіма додатковими угодами до них, укладеними з фізичними особами, права вимоги за якими належать первісному кредитору, перелік яких наведено у додатку №1 до вказаного договору, що відбулося у порушення постанови Правління Національного банку України від 22.12.2015 №917/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" із внесеними постановою від 27.04.2016 №295/БТ змінами (а.с.57,86).

На підставі викладеного, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_5 винесено наказ від 01.06.2016 №42/2 "Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними".

Натомість, даний договір відступлення права вимоги від 18.05.2016 №1805 стосується відступлення права вимоги за кредитними договорами, у той час коли у межах спірних правовідносин між позивачкою та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" укладено договір, який предметно відноситься до договору позики, де кредитором виступає позивачка, а не ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр".

Таким чином, колегія суддів погоджується, що факт укладення між ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" договору відступлення права вимоги від 18.05.2016 №1805 не міг жодним чином вплинути на нікчемність оскаржуваних операцій.

Крім того, судом вірно встановлено, що між ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" (первісний кредитор) та ПАТ "Банк Михайлівський" (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги від 19.05.2016 №1, згідно з яким на користь ПАТ "Банк Михайлівський" відступлено права вимоги, належні ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", за договорами купівлі-продажу цінних паперів з усіма додатковими угодами до них, які укладені між ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та юридичними особами, що, за твердженням відповідача, відбулося у порушення постанови Правління Національного банку України від 22.12.2015 №917/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" із внесеними постановою від 27.04.2016 №295/БТ змінами (а.с.46,89).

Разом з тим, наведений вище договір відступлення права вимоги від 19.05.2016 №1 стосується відступлення права вимоги за договорами купівлі-продажу цінних паперів з усіма додатковими угодами до них, які укладені ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та юридичними особами у той час коли у межах спірних правовідносин між позивачкою та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" укладено договір, який предметно відноситься до договору позики, де кредитором виступає позивачка, а не ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр".

Таким чином , факт укладення між ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" договору відступлення права вимоги від 19.05.2016 №1 не міг жодним чином вплинути на нікчемність операцій.

Також відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року за № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 Цивільного кодексу України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону.

Відповідно до ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин може бути визнаний недійсним.

У випадку, якщо правочин порушує публічний порядок, він є нікчемним у відповідності до вимог статті 228 Цивільного кодексу України. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Як зазначено в пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Уповноваженою особою не наведено та не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що укладений з позивачем договір банківського вкладу (депозиту) був спрямований на завдання шкоди державі. Самого ж по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Таким чином, за обставин відсутності у розпорядчому рішенні посилань на передбачені Законом підстави визнання правочину нікчемним, таке рішення суб’єкта владних повноваження не є обґрунтованим.

На переконання суду, операції з переказу коштів на рахунок позивача, які мали місце 19.05.2016, здійснені на виконання постанови Правління Національного банку України від 22.12.2015 №917/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" із внесеними постановою від 27.04.2016 №295/БТ змінами, а не на їх порушення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що відповідач, всупереч вимогам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", порушив право позивачки щодо включення її даних до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

З огляду на викладене, з урахуванням сукупності встановлених у справі обставин та наявних у ній доказів колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції, яке прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права.

Відповідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення. Фактично вони зводяться, до повторення заперечень проти позовної заяви та незгоди з обставинами, які вірно встановлені судом першої інстанції та яким надана належна юридична оцінка.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "16" лютого 2018 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Б.С. Моніч

судді: М.М. Капустинський

ОСОБА_1

Повне судове рішення складено "12" червня 2018 р.