Постанова № 74645482, 12.06.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 806/1299/16

ПОСТАНОВА

іменем України

"12" червня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Мацького Є.М.

ОСОБА_1,

за участю секретаря Баліцької Т.М.,

позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "19" березня 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання дій протиправними, стягнення недорахованих та невиплачених при звільненні коштів, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та 10 000,00 грн. моральної шкоди , -

суддя в 1-й інстанції - Черняхович І.Е.,

час ухвалення рішення - 15:28:10

місце ухвалення рішення - м.Житомир,

дата складання повного тексту рішення - 29.03.18.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з даним позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19.01.2018 вх. № 1164/18 (а.с.75-80) просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області щодо визначення стажу роботи, що дає право на одержання винагороди за вислугу років;

- визнати, що стаж роботи ОСОБА_2, який дає право на отримання щомісячної винагороди за вислугу років, відповідно до положень Постанови КМУ № 1013 від 12.09.1997, станом на 26 листопада 2008 року становив більше п'яти років;

- визнати за ОСОБА_2 право на одержання винагороди згідно Постанови КМУ № 1013 від 12.09.1997 в розмірі 20%;

- визнати протиправними дії Житомирської ОДПІ щодо не нарахування та не виплати при звільненні ОСОБА_2 надбавки за вислугу років по Постанові КМУ № 1013 від 12.09.1997 та надбавки по постанові КМУ № 268 від 09.03.2006;

- стягнути з Житомирської ОДПІ не донараховані та невиплачені при звільненні складові заробітної плати у розмірі 3 654,78 грн. з яких: 856,47 грн.- винагорода за вислугу років по постанові КМУ № 1013; 428,28 грн.- надбавка по постанові від 09.03.2006 № 268; 2370,03 грн.- суму індексації на невиплачену заробітну плату;

- стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 07.06.2010 по день прийняття судового рішення;

- стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у період з 14 серпня 2008 року по 07 червня 2010 року працював на різних посадах в Житомирській об'єднаній державній податковій інспекції. 07.06.2010 звільнився з посади головного державного податкового ревізора - інспектора відділу податкового контролюючого органу за згодою сторін, у відповідності із п.1 ст.36 Кодексу законів про працю України. Позивач вважає, що стаж роботи, якій дає право на отримання щомісячної винагороди за вислугу років, відповідно до положень Постанови КМУ №1013 від 12.09.1997, станом на 26 листопада 2008 року становив більше п'яти років, відтак він має право на одержання винагороди згідно Постанови КМУ №1013 від 12.09.1997 в розмірі 20%. Позивач вважає протиправними дії Житомирської ОДПІ щодо не нарахування та не виплати йому при звільненні надбавки за вислугу років по Постанові КМУ № 1013 від 12.09.1197 та надбавки по постанові КМУ № 268 від 09.03.2006. Також позивач вважає, що за період з 07.06.2010 по день прийняття судового рішення підлягає стягненню з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку. Позивач вважає, що з відповідача також необхідно стягнути моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_2 звернувся до суду із апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції невірно зазначає про те, що рішення комісії та наказ керівника є документом, що визначає стаж роботи, який дає право на визначення розміру винагороди за вислугу років, адже таким документом слід вважати лише трудову книжку.

Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого судді по справі, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги в порядку ст.308 КАС України, встановила наступні обставини.

ОСОБА_2 у період з 14 серпня 2008 року по 07 червня 2010 року працював на різних посадах в Житомирській об'єднаній державній податковій інспекції, що підтверджується записами в трудовій книжці.

07.06.2010 позивач звільнився з посади головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового контролю за згодою сторін, у відповідності із п.1 ст.36 Кодексу законів про працю України ( відомості з трудової книжки а.с.11-13). Стаж державної служби на день звільнення становить 7 років 10 місяців 5 днів. В період роботи в податковій інспекції крім посадового окладу ОСОБА_2 нараховувалася та виплачувалася винагорода за вислугу років, встановлена Постановою № 1013, надбавка за ранг, Згідно Закону № 3723 та надбавка за високі досягнення, згідно постанови КМУ № 268, також проводилась індексація заробітної плати.

Згідно з витягу з Протоколу № 8 від 27.08.2008 засідання комісії ДПІ у м.Житомирі по встановленню стажу роботи для нарахування щомісячної винагороди за вислугу років, роботи у державній службі та стажу роботи для нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності, відповідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 № 1013 "Про порядок виплати винагороди за вислугу років посадовими особам органів державної податкової служби, які мають спеціальне звання" (зі змінами та доповненнями), на підставі записів у трудовій книжці (військовому квитку) визначила стаж роботи, що дає право на одержання винагороди за вислугу років стаж, роботи у державній службі та стаж роботи для нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності працівникам інспекції у слідуючих розмірах. Визначила, ОСОБА_2 має стаж роботи, що дає право на одержання винагороди за вислугу років - 4 роки 5 місяців 15 днів та розмір винагороди - 10% (а.с.84).

На підставі вказаного протоколу Державною податковою інспекцією у Житомирському районі винесено наказ № 166-0 від 28 серпня 2008 року, яким наказано фінансовому відділу щомісячно виплачувати винагороду за вислугу років працівникам ДПІ у м. Житомирі у відсотках до посадового окладу та надбавки за спеціальне звання з 13.08.2008, зокрема, 10 відсотків ОСОБА_2 - державному податковому інспектору відділу погашення прострочених податкових зобов'язань (а.с.123).

Протоколом № 12 від 26 листопада 2008 року засідання комісії Державної податкової інспекції у Житомирському районі по встановленню стажу роботи для нарахування щомісячної винагороди за вислугу років відповідно до вимог Постанов Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 № 1013 "Про порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання" та №283 від 03.05.1994 "Про порядок обчислення стажу державної служби" із змінами та доповненнями, на підставі записів у трудовій книжці, визначено ОСОБА_2 стаж роботи, що дає право на одержання винагороди за вислугу років - 4 роки 8 місяців 27 днів та розмір винагороди - 10% (а.с.23 зворот).

На підставі вказаного протоколу Державною податковою інспекцією у Житомирському районі винесено наказ № 61-0 від 26 листопада 2008 року, яким зобов'язано головного бухгалтера виплачувати з 26 листопада 2008 року щомісячно винагороду за вислугу років старшому державному ревізору - інспектору відділу податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Житомирському районі ОСОБА_2 - 10 відсотків від посадового окладу та надбавки за спеціальне звання (а.с.23).

Протоколом № 2 від 16 березня 2009 року засідання комісії Державної податкової інспекції у Житомирському районі по встановленню стажу роботи для нарахування щомісячної винагороди за вислугу років відповідно до вимог Постанов Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 № 1013 "Про порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання", №283 від 03.05.1994 "Про порядок обчислення стажу державної служби" із змінами та доповненнями, на підставі записів у трудовій книжці визначила ОСОБА_2 стаж роботи, що дає право на одержання винагороди за вислугу років - 5 років 0 місяців 16 днів та розмір винагороди - 20% (а.с.24 зворот).

На підставі вказаного протоколу Державною податковою інспекцією у Житомирському районі винесено наказ № 10-о від 16 березня 2009 року, яким зобов'язано головного бухгалтера виплачувати з 01.03.2009 щомісячно винагороду за вислугу років головному державному податковому ревізору - інспектору відділу податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Житомирському районі ОСОБА_2 20 відсотків від посадового окладу та надбавки за спеціальне звання (а.с.24).

Позивач вважаючи, що протокол № 8 від 27.08.2008 винесений неправомірно, зокрема неправильно врахований стаж роботи для нарахування щомісячної винагороди за вислугу років звернувся до суду за захистом своїх прав. Позов обгрунтовував тим, що його стаж державної служби на день звільнення становить 07 років 10 місяців 5 днів (на день прийняття 06 років 00 місяців 12 днів), отже з дня прийняття на роботу до ДПІ у м.Житомирі винагорода за вислугу років мала бути встановлена на рівні 20%, а отже протокол №8 від 27.08.2008 є протиправним.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач діяв у спосіб передбачений законом та з чітким дотриманням вимог законодавства, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким в позові відмовлено, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII державна служба в Україні це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до частин другої - сьомої статті 33 Закону України «Про державну службу» державним службовцям виплачується щомісячно надбавка за вислугу років у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

Відповідно до частини другої статті 9 зазначеного Закону, регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закон України «Про державну службу» застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.

Правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, Законом «України «Про державну податкову службу в Україні», а в частині, що не врегульована ним - Законом України «Про державну службу». Відтак, спеціальним законом, що визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, є Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року № 509-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Статтею 94 Кодексу законів про працю України визначено, що заробітною платою - є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" до структури заробітної плати відноситься основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Частинами 2-7 статті 33 Закону України № 3723-ХІІ "Про державну службу" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 1013 (далі - Порядок № 1013).

Пунктом 1 Порядку № 1013 встановлено, що до стажу роботи, що дає право на одержання винагороди за вислугу років, включається час роботи: в органах державної податкової служби; на посадах і в органах, визначених Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 "Про порядок обчислення стажу державної служби"; на підприємствах, в установах, та в організаціях на посадах бухгалтерів, економістів, фінансистів, юристів, інженерів-програмістів, інженерів-системотехніків, інженерів - електроніків, якщо ці працівники мали спеціальну освіту, працювали за фахом та перейшли на роботу до податкової адміністрації (інспекції) і зараховані на відповідну посаду.

Винагорода за вислугу років виплачується посадовим особам органів державної податкової служби у таких розмірах: від 1 до 2 років -5%, від 2 до 5 років -10%, від 5 до 10 років - 20%, від 10 до 15 років - 25%, від 15 до 20 років - 30%, від 20 до 25 років - 35%, від 25 і більше років - 40% (п.2 Порядку № 1013).

За приписами п.п.3-4 Порядку № 1013 розмір винагороди визначається залежно від стажу роботи і обчислюється виходячи з посадового окладу та надбавки за спеціальне звання. Нарахування та виплата винагороди за вислугу років провадяться щомісяця за фактично відпрацьований час у межах встановленого фонду оплати праці. Документом для визначення стажу роботи є трудова книжка та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи. Стаж роботи для виплати винагороди за вислугу років визначається комісією органу державної податкової служби з питань встановлення стажу, необхідного для нарахування винагороди за вислугу років. Рішення комісії про встановлення стажу роботи або зміну його розміру оформляється протоколом і передається керівникові відповідного органу державної податкової служби для видання наказу про виплату винагороди за вислугу років.

З огляду на викладене, рішення комісії та наказ керівника є документами, що визначають стаж роботи, який дає право на визначення розміру винагороди за вислугу років.

З матеріалів справи вбачається , що рішення комісії, яке оформлено протоколом № 8 від 27.08.2008 та наказ від 28.08.2008 № 166-о "Про виплату винагороди за вислугу років працівникам інспекції" є чинними та підлягали виконанню відповідачем при нарахуванні позивачу складових заробітної плати.

Отже, за період роботи на різних посадах в Житомирській об'єднаній державній податковій інспекції позивач отримала у повному обсязі доплату за вислугу років згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 р. № 1013, як особа, що має спеціальне звання, а тому вказане не вплинуло на інші складові заробітної плати позивача, отже її право на отримання заробітної плати в повному обсязі не порушено і судовому захисту не підлягає.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржену постанову винесено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли призвести до зміни чи скасування зазначеної постанови.

Доводи, наведені позивачем, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "19" березня 2018 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Шидловський

судді: Є.М. Мацький

ОСОБА_1

Повне судове рішення складено "12" червня 2018 р.