Постанова № 74645428, 12.06.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 715/380/18

Головуючий у 1-й інстанції: Кибич І.А.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

12 червня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 02 квітня 2018 року (місце складання м. Вижниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, Чернівецької митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил,

В С Т А Н О В И В :

у лютому 2018 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Чернівецької митниці ДФС, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Чернівецької митниці ДФС від 17.11.2017 у cпpaвi про порушення митних правил №2157/40800/17 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України стосовно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 Чернівецької та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у poзмipi 8500 грн.

Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 02 квітня 2018 року позовну заяву повернуто позивачу, оскільки судом не визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду, наведені в заяві про поновлення процесуального строку.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану ухвалу та направити справу для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на те, що виконав вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху та надав заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду, а судом першої інстанції не надано належної оцінки підставам для поновлення пропущеного строку звернення до суду. Так, апелянт посилається на те, що скористався правом оскарження постанови Чернівецької митниці ДФС від 17.11.2017 №2157/40800/17 до вищестоящого органу, а саме ДФС України і за приписами ч. 4 ст. 122 КАС України у позивача є три місяці для звернення до суду за захистом своїх прав.

08 червня 2018 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Державної фіскальної служби України, в якому відповідач вказав на помилковість позиції апелянта щодо застосування трьохмісячного строку на оскарження постанови органу доходів і зборів у справі про порушення митних правил.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 294 та ч. 2 ст.312 КАС України справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 16.03.2018 позовну заяву ОСОБА_3 залишено без руху у зв'язку із невідповідністю її вимогам ст.ст. 160-161, 286 КАС України та запропоновано позивачу у 10-денний строк з дня отримання ухвали суду усунути недоліки позову шляхом подання суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Позивач ухвалу суду про залишення позову без руху отримав 22.03.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 24).

30.03.2018 до суду першої інстанції надійшла заява від представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Мотивуючи підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду, представником позивача зазначено, що 10.01.2018 в приміщенні Чернівецької митниці державної фіскальної служби нарочно під розписку було отримано постанову від 17.11.2017 року про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_2 за вчинення порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст. 470 Митного кодексу України. Під час розгляду справи позивач присутнім не був, а тому про прийняте рішення йому стало відомо 10.01.2018. В подальшому, 19.01.2018 року на ім'я Голови Державної фіскальної служби України було направлено скаргу на постанову Чернівецької митниці ДФС від 17.11.2017 і рішенням ДФС України від 06.02.2018 постанова Чернівецької митниці ДФС від 17.11.2017 залишена без змін, а скарга без задоволення. 21.02.2018 ОСОБА_2 звернувся до суду за захистом своїх прав. Позивач вважає, що процесуальні строки звернення до суду пропущено з поважних причин, так як він не був присутнім під час розгляду даної справи, а про прийняте рішення йому стало відомо тільки 10.01.2018.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача не наведено поважності причин, на підставі яких ОСОБА_2 пропустив строк звернення до суду після оскарження постанови Чернівецької митниці ДФС від 17.11.2017 до Державної фіскальної служби, яка постановою від 06.02.2018 залишила скаргу без задоволення, оскільки представник позивача тільки 22.02.2018 скерував адміністративний позов до суду, а відтак вказані в заяві причини об'єктивно не перешкоджали у встановлений законодавством порядок та строки подати адміністративний позов.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ст. 487 Митного кодексу України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 529 МК України скарга (адміністративний позов) на постанову органу доходів і зборів у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП визначено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

За приписами ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Враховуючи, що позовні вимоги позивача стосуються скасування постанови Чернівецької митниці ДФС в справі про порушення митних правил №2157/40800/17 від 17.11.2017 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, то суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що до спірних правовідносин має застосовуватися десятиденний строк звернення до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадку передбаченому ч. 2 ст. 123 КАС України. Так, положеннями ч. 2 ст. 123 КАС України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З матеріалів справи слідує, що суд першої інстанції, встановивши, що позовну заяву подано з пропуском процесуального строку звернення до суду, ухвалою від 16 березня 2018 року надав позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків шляхом подання суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду навівши обґрунтування причин пропуску такого строку та підстави для його поновлення.

Враховуючи, що у наданій на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивач навів обставини подання скарги на постанову Чернівецької митниці ДФС від 17.11.2017 до ДФС України, проте не вказав причин звернення до суду лише 22.02.2018 після отримання постанови ДФС України від 06.02.2018, тобто з порушенням визначеного десятиденного строку, то судом першої інстанції повернуто позовну заяву у відповідності до вимог п. 9 ч. 4 ст. 169 та ч. 2 ст. 123 КАС України.

Колегія суддів зауважує, що як при поданні позовної заяви, так і в ході апеляційного перегляду справи, апелянтом не надано будь-яких доказів того, що представник позивача отримав відповідь від ДФС України лише 14.02.2018, а відтак і не підтверджено того, що адміністративний позов подано до суду у межах строку, визначеного ст. 289 КУпАП та ч. 2 ст. 286 КАС України, який в даному випадку обраховується після винесення постанови ДФС від 06.02.2018.

Більше того, доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскільки законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то у відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень, який в даному випадку вираховується з 06.02.2018.

Суд апеляційної інстанції вважає помилковими такі доводи апелянта, оскільки ст. 122 КАС України визначає загальні строки звернення до суду, в той час як норми ст. 289 КУпАП та ч. 2 ст. 286 КАС України закріплюють спеціальний строк для оскарження рішень суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності і який вірно застосовано судом першої інстанції до даної справи.

Колегія суддів зазначає, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Відповідно до правової позиції Європейського Суду "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Перес де Рада Каванілес проти Іспанії).

Між тим, інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено саме з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства своєчасно виконувати ними процесуальні дії, передбачені КАС України.

Зважаючи на вищевказане, а також приймаючи до уваги наведену практику Європейського Суду з прав людини, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що неналежне використання наданих процесуальних прав не може визнаватись судом як поважна причина пропуску процесуального строку, оскільки позивач, 10.01.2018 отримав копію постанови Чернівецької митниці ДФС від 17.11.2017, скористався правом оскарження такої постанови до ДФС України, однак без поважних причин не звернувся до суду за захистом своїх прав протягом 10 днів з дня розгляду його скарги 06.02.2018.

Враховуючи, що судом першої інстанції надано об'єктивну оцінку щодо неповажності пропуску позивачем строку звернення до суду, то суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апелянта стосовно незаконності оскаржуваної ухвали.

Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 02 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 12 червня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5