Ухвала суду № 74645418, 13.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

13 червня 2018 р.Справа № 820/2472/18

Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Лях О.П., суддів: Старосуда М.І. , Яковенка М.М. , перевіривши матеріали апеляційної скарги Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2018р. по справі № 820/2472/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1"

до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС

про визнання протиправною та скасування податкової вимоги та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2018р. задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1" до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправною та скасування податкової вимоги та зобов’язання вчинити певні дії.

На зазначене рішення суду Харківським управлінням Офісу великих платників податків ДФС 170518 року (повний текст судового рішенння складено 27.04.2018 року) подано апеляційну скаргу,

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018р. зазначену апеляційну скаргу було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом 10 календарних днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Згідно поштового повідомлення апелянт отримав копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 31.05.2018р.

На адресу Харківського апеляційного адміністративного суду від апелянта надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору або продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги на 30 днів.

В обґрунтування даного клопотання апелянтом повідомлено про неможливість сплати судового збору внаслідок зупинення операцій з бюджетними коштами за виконавчими провадженнями.

Колегія суддів, розглянувши зазначене клопотання, вважає, що таке клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, чинній на час подання апеляційної скарги) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, чинній на час подання апеляційної скарги) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, а єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.

З наведеного випливає, що звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.

Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні ст.ст. 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017), докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі

Таким чином, для застосування судом положень ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, чинній на час подання апеляційної скарги) повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 р. у справі “Креуз проти Польщі”, вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

При цьому, слід враховувати, що наведені положення кореспондуються із приписами ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір", згідно якої, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

З наведених положень Закону вбачається, що їх застосування підлягає виключно до осіб, рівень статків яких обмежений, з метою усунення для таких осіб перешкод фінансового характеру для доступу до правосуддя.

В той же час, обмежене або несвоєчасне фінансування бюджетної установи, суб'єкта владних повноважень, не може бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Отже, незабезпечення державою достатнього та своєчасного фінансування органу державної влади, що діє в її інтересах, не може бути визнано достатньою підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Крім того, апелянт просив у випадку відмови у задоволенні клоппотання про відстрочення сплати судового збору продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги на 30 днів. В обґрунтування цієї частини заявленого клопотання апелянтом не наведено інших доводів, окрім неможливості сплати судового збору внаслідок зупинення операцій з бюджетними коштами за виконавчими провадженнями.

Відповідно до ч.1 ст.118 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Згідно із ч.2 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З наведеного випливає, що продовження судом процесуального строку, в тому числі строку на усунення недоліків апеляційної скарги, є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується із наявними поважними підставами для цього.

При цьому, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Виходячи з наведеного, вказані заявником апеляційної скарги обставини не є підставою для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст.118, 121, 133, 143, 169, 298, 321, 325, 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС про відстрочення сплати судового збору або продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги на 30 днів – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1Судді(підпис) (підпис)ОСОБА_2 ОСОБА_3