Ухвала суду № 74645358, 12.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

12 червня 2018 р.Справа № 629/2215/18 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.

розглянувши клопотання за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04.05.2018р. по справі № 629/2215/18

за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1

до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та м. Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04.05.2018р. відмовлено у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та м. Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії.

На зазначену ухвалу суду ОСОБА_1, ОСОБА_2 29.05.2018 подали апеляційну скаргу.

Скаржниками разом з апеляційною скаргою подано заяву про звільнення від сплати судового збору, в якій апелянти зазначають, що на підставі ч.3 ст 22 ЗУ "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав, оскільки вони є споживачами холодної (питної) води, а діями відповідача порушені права та інтереси апелянтів, тому просять суд звільнити від сплати судового збору.

Колегія суддів, розглянувши клопотання про звільнення від сплати судового збору, вважає, що таке клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З наведеного випливає, що звільнення від сплати судового збору є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.

Так, згідно ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю.

Першорядним нормативно-правовим актом національного законодавства, який регулює порядок справляння судового збору, є Закон України «Про судовий збір», а тому саме правові приписи, закріплені в цьому законі, застосовуються при обчисленні судового збору, його сплаті, а також звільненні осіб від його сплати у випадках, визначених статтею 8 Закону.

За змістом статті 8 Закону України «Про судовий збір», вбачається, що споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав, не відносяться до суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях, а тому посилання позивача на положення Закону України «Про захист прав споживачів» є помилковим.

Саме до такого висновку зводиться правова позиція, викладена Верховним Судом України в ухвалі від 21 квітня 2016 року (справа № 6-756цс16).

Згідно фактичних обставин, встановлених судами, позивачі оскаржують судове рішення, яким відмовлено у відкритті провадження.

Так, відповідно частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору саме за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Проте ця норма не звільняє споживачів від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, тому вимога про застосування до адміністративних правовідносин щодо справляння судового збору правових приписів, закріплених у частині другій статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», не зумовлює звільнення від сплати судового збору при подачі апеляційної скарги за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.133, 143, 328 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04.05.2018 р. по справі № 629/2215/18 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5