Постанова № 74645029, 12.06.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №469/249/18 12.06.2018

Провадження №22-ц/784/895/18

Провадження №22-ц/784/895/18 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Постанова

Іменем України

12 червня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

із секретарем Цуркан І.І.,

за участю:

- представника стягувача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 на ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області постановлену 23 квітня 2018 року о 15.49 год. суддею цього ж суду Гапоненко Н.О., у справі № 469/249/18, за заявою ОСОБА_3 про розстрочку виконання рішення,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 06 лютого 2012 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 в розмірі ? частини з усіх видів заробітку ( доходу) починаючи з 16 січня 2012 року і до повноліття дитини, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Крім того, за судовим наказом Березанського районного суду Миколаївської області від 29 вересня 2017 року на ОСОБА_3 покладено обов’язок сплачувати аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6Є в розмірі ? частини з усіх видів його заробітку (доходу), починаючи з 19 вересня 2017 року.

Березанський ВДВС відкрив виконавче провадження за виконавчими листами, виданими Березанським районним судом Миколаївської області і станом на 01 березня 2018 року нарахував заборгованість по аліментам в розмірі 21 397 грн. 40 коп.

20 березня 2018 року ОСОБА_3 звернувся в суд із заявою в якій зазначав, що він не може виконати рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 06 лютого 2012 року, оскільки офіційно не працевлаштований, не має постійного заробітку, а крім того, у нього погіршився стан здоров’я і йому показане оперативне лікування.

Посилаючись на наведене, просив розстрочити виконання рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 06 лютого 2012 року по сплаті заборгованості по аліментам в розмірі 21 397 грн. 40 коп. у межах виконавчого провадження за наступним графіком: рівними щомісячними платежами з 01 вересня 2018 року до 01 листопада 2018 року по 7 131 грн. 40 коп.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 23 квітня 2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на неповне та неправильне встановлення судом обставин, що мають значення для справи, просив ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення заяви.

Зокрема, стверджував, що суд першої інстанції не врахував докази, якими підтверджувалось наявність обставини, що утруднюють виконання судового рішення про стягнення аліментів, зокрема, хворобу боржника та його матеріальний стан.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 06 лютого 2012 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 в розмірі ? частини з усіх видів заробітку ( доходу) починаючи з 16 січня 2012 року і до повноліття дитини, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Крім того, за судовим наказом Березанського районного суду Миколаївської області від 29 вересня 2017 року на ОСОБА_3 покладено обов’язок сплачувати аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6Є в розмірі ? частини з усіх видів його заробітку (доходу), починаючи з 19 вересня 2017 року.

На виконання вказаних судових рішень були видані виконавчі листи, які пред’явлено до виконання.

Станом на 01 березня 2018 року державним виконавцем Березанського районного відділу ДВС ГТУЮ в Миколаївській області нарахована заборгованість ОСОБА_3 по аліментам в розмірі 21 397 грн. 40 коп.

У матеріалах справи відсутні дані, що заборгованість по аліментам виникла у зв'язку з тяжкою хворобою заявника або іншою обставиною, що має істотне значення.

Відповідно до ст.124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Виконання рішення суду є завершальною стадією цивільного процесу і здійснюється у певній процесуальній формі.

За вимогами ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

За заявою сторони суд, який розглядав справу, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч.ч.1,3,4 ст. 435 ЦПК України).

Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що розстрочення виконання рішення суду може бути надане у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Обставини, на які послався заявник, а саме відсутність офіційного місця роботи, постійного заробітку та погіршення стану здоров’я не мають характер особливих або виняткових, у зв'язку із чим не є підставами для розстрочення виконання рішення суду, у розумінні положень ст. 435 ЦПК України.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_3 про розстрочку виконання рішення суду, суд першої інстанції відповідно до вимог статей 12,13,81 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, обґрунтовано виходив із того, що надані позивачем докази на підтвердження вказаної заяви не підтверджують обставини, які об'єктивно ускладнять виконання судового рішення або наявність яких робить виконання його неможливим.

Посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на погіршення стану здоров’я не є винятковим випадком, який давав би підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки такою підставою може бути лише тяжка хвороба, якщо у зв’язку із нею особа, принаймні тимчасово втратила працездатність, чи понесла значні витрати на своє лікування (за умови, що воно не надавалось безкоштовно у державних або комунальних закладах охорони здоров'я), що унеможливлює сплату заборгованості по аліментам, однак доказів такого у справі немає.

Крім того, ст. 13 ЦК України заборонено вчинення дій або зловживання правом, якщо цими діями завдається шкода іншій особі, тому розстрочення сплати заборгованості по аліментам призведе до порушення прав дітей, які будуть позбавлені права брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на їх утримання, та спрямуванні їх на забезпечення першочергових потреб, зокрема, у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні тощо.

Водночас, не можна в повній мірі погодитись із висновком суду першої інстанції в частині вирішення питання про розподіл судових витрат понесених ОСОБА_4 на оплату професійної правничої допомоги.

Згідно частин 1, 2 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

В матеріалах справи міститься клопотання ОСОБА_3 про зменшення розміру витрат на правничу допомогу (а.с. 118).

Згідно договору № 08/18 від 23 березня 2018 року про надання правничої допомоги, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, згідно якого адвокат взяв на себе зобов’язання надавати необхідну правову допомогу клієнту, а саме – вивчення матеріалів справи, усна консультація, складання відзиву, представництво клієнта в Березанському районному суду Миколаївської області по даній справі.

Також відповідно до квитанцій до прибуткового касового ордеру, ОСОБА_4 сплатила адвокату ОСОБА_2 6 500 грн. за договором про надання правової допомоги (а.с.97,98).

Згідно акту прийому – передачі виконаних робіт від 26 березня 2018 року , адвокатом ОСОБА_2 було надано наступну правову допомогу: вивчення матеріалів цивільної справи (1 год.) вартістю 500 грн., усна консультація (2 год.) вартістю 2 000 грн., складання відзиву на заяву (6 год.) вартістю 3 000 грн., представництво в Березанському районному суді - 2000грн.

У новій редакції ЦПК України відсутня норма стосовно обмеження або граничного розміру компенсації витрат на правничу допомогу. Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким процесуальні кодекси викладені у новій редакції, Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» визнано таким, що втратив чинність. Відтак, на сьогодні закон не обмежує розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу, однак він має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданим адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або ) значенням справи для сторони.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу на приписи ст. 137 ЦПК України та не надав належну оцінку обсягу наданих адвокатом послуг та часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт ( усна консультація, складання відзиву на заяву, участь лише в одному судовому засіданні 23 квітня 2018 року 2 год.10 хв. ) нескладну категорію справи. А тому суд дійшов помилкового висновку, що витрати на професійну правничу допомогу, зазначені в розрахунку, підлягають відшкодуванню в повному обсязі в сумі 6 500 грн.

За таких обставин, колегія суддів відповідно до п.1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України вважає за необхідне змінити рішення суду в частині витрат на правничу допомогу, стягнувши на користь ОСОБА_4 із ОСОБА_3 2 000 грн. витрат на правову допомогу.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів приймає до уваги обставини даної справи, умови укладеного договору про надання правничої допомоги № 08/18 від 23 березня 2018 року, акт виконаних робіт, документи про їх оплату, часу у 30 хвилин, затраченого адвокатом на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції та виходячи з вимог п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, вважає що із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню 700 грн. у рахунок понесених нею витрат на оплату правової допомоги та 30 грн. витрат, пов’язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, зокрема поштові витрати на відправлення учасникам справи відзиву на апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області постановлену 23 квітня 2018 року в частині стягнення витрат на правничу допомогу змінити, зменшити розмір витрат на правничу допомогу стягнутих із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 з 6 500 грн. до 2 000 грн.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 за розгляд справи в суді апеляційної інстанції 730 грн.

В іншій частині оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий

Судді :

______

Повний текст судового рішення виготовлено 13.06.2018 р.