Постанова № 74644296, 11.06.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У.№ 317/604/17 Головуючий у 1 інстанції: Ачкасов О.М.

№ 22-ц/778/1646/18 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 червня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

ОСОБА_2

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 01 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Біленьківської громади Запорізького району Запорізької області в особі Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, третя особа: Громадська організація товариство «Перспектива» по фінансуванню будівництва та експлуатації водопостачання та електромереж села Біленьке-1, про визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що відповідно до ухвали Запорізького районного суду Запорізької області від 11.09.2002 року затверджено мирову угоду, умови якої передбачали, що адміністрація КСП «Мар’ївське» виділяє позивачам майнові паї з пайового фонду КСП «Мар’ївське», в тому числі і позивачу ОСОБА_3 в сумі 20 567 грн., витрати по сплаті держмита в сумі 51 грн., всього – 26618 грн. Факт передачі майнового паю, а саме - прокладки мереж водопроводу з пристроєм водонапірних веж Рожновського в кількості 4 штук ОСОБА_3 підтверджує випискою з протоколу загальних зборів від 15.09.2002 року, актом прийому-передачі майнового паю від 02.10.2002 року, мировою угодою від 24.07.2002 року та ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 11.09.2002 року.

Посилаючись на зазначені обставини просив суд,визнати за ним право власності на майно – прокладку мереж водопроводу з пристроєм водонапірних веж Рожновського в кількості 4 штук, які знаходяться на території Біленьківської громади Запорізького району Запорізької області.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 01 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За ст. 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з положень закону, який регулює спірні правовідносини.

Зокрема, ст. 9 Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство” визначено, що до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску. Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992 № 2343-XII (в редакції від 20.02.2002 року) усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Судом першої інстанції досліджені матеріали господарської справи № 5/6/19 з якої вбачається, та не оспорюється сторонами, що 11 березня 2002 року було порушено справу про банкрутство КСП «Мар’ївське», розпорядником майна призначено ОСОБА_4, який листом №5/6/19-7 від 06.07.2002 року повідомив про нелігітимність передачі документації ОСОБА_5, та недопустимість вчинення дій стосовно розпорядження майном підприємства, і вчинення нею дій від імені підприємства.

Згідно матеріалів господарської справи № 5/6/19 про банкрутство КСП «Мар’ївське» встановлено, що в переліку про наявність майна КСП «Мар’ївське» станом на 01.03.2002 року (том 1, стор.34-35, 37-38) та довідки про залишки матеріальних цінностей станом на 01.09.2002 року по КСП «Мар’ївське» (стор.39-46) не має відомостей про водопровід та башти Рожновського на території с.Біленьке-1, які б належали КСП «Мар’ївське». В інвентаризаційному опису № 1 від 11.11.2002 року (том 2, стор. 109-110) також це майно відсутнє.

Відповідно до листа в.о. голови державного санітарного лікаря Запорізької районної санітарно-епідеміологічної станції від 23.04.2007 року, що долучений позивачем до матеріалів справи встановлено, що водопровід на с. Біленьке-1 від свердловини Біленьківської сільської ради не прийнятий в експлуатацію у встановленому законом порядку після призупинення експлуатації постановою Головного державного санітарного лікаря Запорізького району, санепідемстанція вимушена винести постанову про заборону подачі води від свердловини на ім'я голови Біленьківської сільської ради. До введення в експлуатацію водопроводу на с. Біленьке-1 Лисогірської сільської ради необхідно вирішити питання приведення водопроводу на відповідність з вимогами нормативних документів.

З огляду на зазначені положення закону та фактичні обставини справи, суд першої інстанції зробив правомірний висновок про те, що позивачем не підтверджено належність водонапірних башт та водопроводу КСП «Мар’ївське».

Також судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до матеріалів цивільної справи № 2-920 за 2004 рік за заявою ОСОБА_3 про встановлення факту визнання права власності на об'єкт нерухомості, наявна виписка з протоколу № 1 загальних зборів членів КСП «Мар’ївське» від 28.08.2002 року (стор.14), де постановлено, що згідно поданої заяви ОСОБА_3 не заперечує отримати будинок за адресою с. Біленьке, вул. Перспективна, № 9 в рахунок забезпечення майнового паю на суму 26 576 грн. з подальшим затвердженням мирової угоди в Запорізькому суді.

Згідно рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 18.10.2004 року за ОСОБА_3 визнано право власності на незавершений будівництвом житловий будинок, розташований за адресою: с. Біленьке, вул. Перспективна, 9 Запорізького району Запорізької області, як зазначено у мотивувальній частині рішення це відбулося в якості забезпечення майнового паю.

Щодо нормативного регулювання питань переходу права власності на майно в порядку розпаювання, судом першої інстанції правильно визначені основні положення закону в цій сфері.

Так, за постановою КМУ від 28 лютого 2001 р. N 177 « Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки» проведення інвентаризації активів і зобов'язань підприємства з метою уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів підприємства правонаступник обов'язково проводить інвентаризацію активів і зобов'язань на визначену ним та комісією дату. Інвентаризації підлягають усі активи підприємства, включаючи об'єкти невиробничого призначення, об'єкти, які передані в оренду або перебувають у ремонті, на реконструкції, модернізації, консервації та зберіганні, у запасі або резерві, незалежно від технічного стану.

Відповідно до п.13 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року №177, майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком.

Свідоцтво видається сільською, селищною або міською радою згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства. Факт оформлення свідоцтва засвідчується гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради. Оформлені свідоцтва реєструються у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.

Порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств був врегульований наказом Міністерства аграрної політики від 14 березня 2001 року №62 «Про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 04 квітня 2001 року за №306/5496 (далі – Наказ), який втратив чинність 24 травня 2013 року на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 11 квітня 2013 року №253 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2013 року за №673/23205.

При виділені майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна робило відмітку про виділення майна в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчувалося підписом керівника підприємства та печаткою.

Відповідно до п.36 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі документів, що посвідчують виникнення чи перехід речових прав на конкретний об’єкт нерухомості, одним з яких є свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Виходячи з зазначених положень та враховуючи зміст довідки № 01-44/0944 від 10.04.2017 року, що видана Біленьківською сільською радою Запорізького району Запорізької області як правонаступником Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області, на території якої знаходилось спірне майно, якою встановлено, що ОСОБА_3 Лисогірською сільською радою свідоцтво про право власності на майновий пай згідно діючого законодавства в 2002 році не видавалось, записів в Книзі обліку видачі свідоцтв про право власності на майновий пай на ім’я ОСОБА_3 в Лисогірській сільській раді не має, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те. що позивачем не надано доказів на підтвердження набуття права власності у встановленому законом порядку.

Аналізуючи доводи позивача, суд першої інстанції також врахував, що за п.19.5 Статуту КСП «Мар’ївське», що прийнятий на загальних зборах членів трудового колективу та зареєстрований розпорядженням голови Запорізької райдержадміністрації № 759 від 31.12.1997 року регламентовано отримання майнового паю членами КСП, а саме, на кожного члена КСП ведеться пайова книжка. Нарахування пайового фонду, рух паю, нарахування та виплата дивідендів відображаються в книжці пайовика та на особистому рахунку. Відповідно до п.п. 19.6. Статуту заповнені пайові книжки видаються пайовику і зберігаються у нього. Книжка дійсна і продовжує зберігатись на протязі 20 років у пайщика або у особи, яка отримала спадкоємність.

Відповідно до п.22.7 Статуту паї членів підприємства видаються їм натурою або грішми чи цінними паперами після задоволення претензій кредиторів.

Процедура розпорядження майном КСП «Мар’ївське» розпочалася в березні 2002 року, був сформований комітет кредиторів та заявлені їхні вимоги. В подальшому в жовтні 2002 року розпочалася процедура ліквідації підприємства. КСП «Мар’ївське» ліквідоване в 2003 році за рішенням господарського суду. Тому тільки після задоволення вимог кредиторів можливе розпаювання майна підприємства.

Враховуючи фактичні обставини та надані позивачем докази на підтвердження власних вимог, суд першої інстанції зробив висновок про те, що позивачем не надано належних документів які свідчили б про право ОСОБА_3 на майновий пай та спірне майно.

Також судом зроблений висновок про те, що положення ст. 392 ЦК України, в даному випадку не можуть бути застосовані, тому що заданою нормою позов про визнання права власності може бути пред’явлено, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Враховано судом і те, що відповідно до ст.331 ЦК України набуття права власності на новостворене майно та об’єкти незавершеного будівництва» передбачає, що право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття об’єкту до експлуатації і після його державної реєстрації. при цьому зазначеними нормами не передбачено виникнення права власності на новостворений об’єкт нерухомості на підставі судового рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не підтвердив свою позицію, плутався на стадіях ліквідаційної процедури, а представник третьої особи був присутній на судових засіданнях без будь-яких підстав, - не спростовують висновків суду щодо предмета спору.

Зазначення в апеляційні скарзі про те, що Статут товариства «Перспектива» не затверджувався рішенням Лисогірської сільради є припущенням.

Доводи апеляційної скарги щодо причин виходу позивача з членів КСП, порядку ведення документації у КСП також не впливають на законність судового рішення, яким вирішувалося питання щодо наявності підстав правомірного набуття права власності позивача на спірне майно.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків суду першої інстанції та не спростовують їх.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 01 лютого 2018 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 8 червня 2018р.

Головуючий:

Судді: