Ухвала суду № 74644189, 07.06.2018, Новомиколаївський районний суд Запорізької області

Справа № 337/1467/18

У Х В А Л А

07 червня 2018 року смт. Новомиколаївка

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

в складі: головуючого судді Шиш А.Б.

при секретарі Вишняк Т.В.

з участю стягувача ОСОБА_1

представника служби у справах дітей ОСОБА_2

розглянувши заяву ОСОБА_3, заінтересовані особи – стягувач ОСОБА_1, боржник ОСОБА_4, Служба у справах дітей Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області, про заміну сторони виконавчого провадження,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернулася із заявою до суду, в якій вказує, що на виконання рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 26 жовтня 2009 року № 2-317/2009, було видано виконавчий лист, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліментів на її утримання, який в теперішній час знаходиться на виконанні у Відділі ДВС Хортицького РУЮ. Однак, в теперішній час вона проживає окремо від батьків, в гуртожитку навчального закладу ДНЗ "Запорізьке МВПУ", де вона навчається на 2 курсі, має самостійний дохід у вигляді стипендії, має окремий від батьків бюджет, не проживає разом з батьками та не знаходиться на утриманні матері, тому бажає отримувати аліменти від батька самостійно. Її мати отримані від батька аліменти не витрачає на її утримання, не надає їх їй для того, щоб вона їх самостійно витрачала для свого матеріального забезпечення.

В заяві ОСОБА_3 просить замінити у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2-317/2009, виданого Новомиколаївським районним судом Запорізької області 26 жовтня 2009 року, стягувача ОСОБА_1 на її правонаступника – ОСОБА_3

Заявник ОСОБА_3 та заінтересована особа – боржник ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки суду не повідомили, їх неявка, відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України, не перешкоджає розгляду заяви.

В судовому засіданні заінтересована особа стягувач ОСОБА_1 вимоги, викладені у заяві, не визнала, та пояснила, що ОСОБА_4 встановлені рішенням суду аліменти сплачує не в повному обсязі, у зв'язку з чим, станом на 04 квітня 2018 року, у нього виникла заборгованість зі сплати аліментів, у розмірі 92951 гривня 01 копійка. Кошти, які інколи надходять від боржника, зараховуються на її платіжну картку, якою вона не користується, так як картка перебуває у її доньки ОСОБА_3 Вона сама утримує дитину.

Представник Служби у справах дітей Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області ОСОБА_2 із заявою не погодилася, та пояснила, що у Служби відсутня інформація про нецільове витрачання аліментів матір'ю неповнолітньої ОСОБА_3 – ОСОБА_1, у зв'язку з чим вона не вбачає підстав для заміни сторони виконавчого провадження. Також пояснила, що в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, яка, у випадку її заміни на стягувача у виконавчому провадженні, може, попавши під вплив батька, відмовитися від отримання аліментів взагалі, не надавати їй повноважень стягувача у виконавчому провадженні.

Вислухавши пояснення стягувача, представника органу опіки та піклування, а також вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

На виконанні в Хортицькому відділі ДВС міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-317/2009, виданого Новомиколаївським районним судом Запорізької області 26 жовтня 2009 року, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18 вересня 2009 року, до повноліття ОСОБА_5

Відповідно до ч. 1 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Разом з тим судом встановлено, що сторона виконавчого провадження, зокрема стягувач ОСОБА_1, з виконавчого провадження не вибувала.

Так, ст. 179 СК України дійсно встановлено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Разом з тим, положення вказаної статті не суперечать порядку отримання аліментів законним представником дитини, з подальшим розпорядженням ними дитиною, відповідно до Цивільного кодексу України.

Суду доказів нецільового використання аліментів стягувачем ОСОБА_1 надано не було.

Навпаки, судом встановлено, що аліменти стягувач ОСОБА_1 від боржника ОСОБА_4 майже не отримує, про що свідчить заборгованість із аліментів в сумі 92951 гривня 01 копійка, а отримані аліменти зараховуються на банківську карту, яка хоч і відкрита на ім'я стягувача ОСОБА_1, проте перебуває у володінні неповнолітньої ОСОБА_3, яка отримані аліменти використовує на власний розсуд.

Також суд повністю погоджується із думкою представника Служби у справах дітей Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області ОСОБА_2, що в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, яка, у випадку її заміни на стягувача у виконавчому провадженні, може, попавши під вплив батька, відмовитися від отримання аліментів взагалі, а також заборгованості з аліментів, не надавати їй повноважень стягувача у виконавчому провадженні.

Наявність загрози правам та інтересам неповнолітньої заявниці підтверджується також перебуванням у провадженні Новомиколаївського районного суду Запорізької області цивільної справи № 322/395/18 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам.

Крім того, суд зазначає, що до вказаних правовідносин необхідно застосовувати не лише національне законодавство, зокрема ст. 179 СК України, а і міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 2 ст. 10 ЦПК України), до яких відноситься, зокрема Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року (зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року.

Так вказаною Конвенцією передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. (с. 3).

Таким чином, виходячи з аналізу норм СК України та Конвенції про права дитини, суд доходить до висновку, що положення ст. 179 СК України необхідно тлумачити як надання дитині, права якої порушуються отримувачем аліментів, права на самостійне отримання аліментів та розпорядження ними.

Враховуючи, що судом не встановлено порушень стягувачем ОСОБА_1 прав заявниці на розпорядження аліментами, а заміна неповнолітньої заявниці на стягувача у виконавчому провадженні може нашкодити інтересам самої заявниці, суд вважає, що задоволення даної заяви не сприятиме ефективному захисту прав та законних інтересів дитини, а тому вважає необхідним у задоволенні заяви відмовити.

Керуючись ст. 258, 259, 442 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

В задоволенні заяви ОСОБА_3 про заміну сторони виконавчого провадження відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Запорізької області протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення у повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 12 червня 2018 року.

Суддя А.Б.Шиш