Рішення № 74644160, 25.05.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 25.05.2018

Справа № 334/5885/16-ц

Провадження № 2/334/888/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Нестеренко Ю.І., розглянувши в відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор», Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» (далі - ПАТ «Запоріжтрансформатор») та Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (далі - ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат») про відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що він має загальний трудовий стаж 26 років 5 місяців, в умовах впливу шкідливих факторів - 18 років та 6 місяців. Вказує, що працював на ПАТ «Запоріжтрансформатор» та ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» в шкідливих умовах, які призвели до виникнення професійного захворювання - хронічне обструктивне захворювання легень 2 ступеня (токсикопиловий бронхіт 1-2 ступенів, емфізема легень 2 ступеня, легенева недостатність 2 ступеня).

Згідно висновків МСЕК від 25 лютого 2014 року та 15 лютого 2016 року в результаті професійного захворювання, пов'язаного з виробництвом, його визнано інвалідом 3 групи безстроково з 30% стійкої втрати професійної працездатності.

Посилаючись на те, що у зв'язку з професійним захворюванням він був вимушений тривалий час лікуватися, зазнав фізичного болю, отримав хронічне захворювання та інвалідність 3 групи безстроково із остаточною втратою професійної працездатності 30 %, у зв'язку з чим він зазнав душевних страждань, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, не може вести повноцінний спосіб життя, а тому просив стягнути на його користь моральну шкоду.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31.10.2016р., ухвала апеляційного суду Запорізької області 13.12.2016р. у даній справі скасовані ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.06.2017р. справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Уточнивши в ході розгляду справи вимоги позову, ОСОБА_2 остаточно просить стягнути солідарно з ПАТ «Запоріжтрансформатор» та ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок отриманого професійного захворювання, 24000,00 грн., по 12000,00 грн. з кожного з відповідачів.

В судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити у повному обсязі з наведених вище підстав.

Представник ПАТ «Запоріжтрансформатор» проти позову заперечував, вказуючи, що дійсно позивач працював на підприємстві з 28.08.2008 р. по 04.03.2014 р. і отримав професійне захворювання. Позивач будучи повідомленим про шкідливі умови праці на власний ризик продовжував роботу. Підприємство в свою чергу виконувало належним чином умови колективного договору та вимоги ч.1 ст. 7 Закону України «Про охорону праці», що свідчить про відсутність загальних умов відповідальності за завдання шкоди, зокрема, протиправної поведінки та її причинного зв’язку із завданою моральною шкодою.

Представник ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» проти позову заперечував, посилаючись на те, що не встановлено заборони на проведення робіт в умовах важких, шкідливих і небезпечних умов праці, протиправних дій відносно позивача, які б призвели до професійного захворювання, не вчинялося. Крім того, професійне захворювання було встановлено під час роботи на ПАТ «Запоріжтрансформатор», а тому ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» не повинно нести солідарну відповідальність за спричинену позивачу моральну шкоду.

Заслухавши пояснення осіб, які приймають участь у справі, дослідивши та оцінивши докази, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 20.10.1997 року був прийнятий на роботу на ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», звільнився 22.08.2008р. за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП, наказ №1049/02 від 18.08.2008р.

З 28.08.2008р. ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на ПАТ «Запоріжтрансформатор» на посаду електрозварника на автоматичних та напівавтоматичних машинах зварювального цеху, звільнився 04.03.2014р. у зв’язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров’я, що перешкоджає виконанню даної роботи, на підставі п.2 ст. 40 КЗпП.

За даними медичного висновку лікарсько-експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 28.01.2014 у хворого ОСОБА_1 встановлено хронічне професійне захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень 2 ступеня (токсикопиловий бронхіт 1-2 ступенів, емфізема легень 2 ступеня), легенева недостатність 2 ступеня.

Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 11.02.2014 року, загальний стаж роботи ОСОБА_1 становить 26 років 5 місяців, в умовах впливу шкідливих факторів – 18 років 6 місяців, за гігієнічною класифікацією праці умови праці відносяться до 3 класу 1 ступеня (шкідливі).

Згідно п. 16 акту, професійне захворювання виникло внаслідок тривалого стажу роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», ПАТ «Запоріжтрансформатор».

За даними санітарно-гігієнічної характеристики умов праці ОСОБА_1 від 18.12.2013р., під час роботи на ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» і на ПАТ «Запоріжтрансформатор» позивач піддавався впливу шкідливих факторів виробництва при перевищенні гранично допустимої концентрації шкідливих речовин у повітрі робочого місця. Згідно гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості і небезпеки факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, умови і характер праці електрозварника на автоматичних і напівавтоматичних машинах зварювального цеху відноситься до ІІІ класу І ступеня шкідливих і небезпечних умов праці. На ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»позивач працював зі шкідливими умовами і характером праці 9 років 11 місяців, на ПАТ «Запоріжтрансформатор» - 5 років 6 місяців.

Згідно з висновками МСЕК від 25 лютого 2014 року та від 15 лютого 2016 року позивача визнано інвалідом 3 групи безстроково з 30% стійкої втрати професійної працездатності.

Отже, мали місце порушення правил охорони праці кожним із підприємств під час знаходження в трудових відносинах з позивачем, що в сукупності знаходиться в причинному зв’язку з професійним захворюванням позивача та втратою працездатності.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належнi, безпечні і здорові умови працi.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, а тому обов'язок по відшкодуванню заподіяної працівнику моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я через неналежні умови праці покладено на роботодавця або уповноважений ним орган.

Частиною 1 ст. 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Вiдповiдно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних i нешкідливих умов працi покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачено, що вiдшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працiвнику провадиться в разi, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язкiв i вимагають вiд нього додаткових зусиль для органiзацiї свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Вiдповiдно до ст.23 ЦК України особа має право на вiдшкодування моральної шкоди, завданої внаслiдок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фiзичному болю та стражданнях, яких фiзична особа зазнала у зв'язку з калiцтвом або iншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фiзична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведiнкою щодо неї самої, членiв її ciм'ї чи близьких родичiв; у душевних стражданнях, яких фiзична особа зазнала у зв'язку iз знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честi та гідності фiзичної особи, а також ділової репутації фiзичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грiшми, iншим майном або в інший спосiб. Розмiр грошового вiдшкодування моральної шкоди визначається судом залежно вiд характеру правопорушення, глибини фiзичних та душевних страждань, погіршення здiбностей потерпiлого або позбавлення його можливостi їх реалiзацiї, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є пiдставою для вiдшкодування, а також з урахуванням iнших обставин, якi мають iстотне значення. При визначеннi розмiру вiдшкодування враховуються вимоги розумностi i справедливостi.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» згідно з ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя i здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 завдано моральних страждань та переживань у зв'язку з хронічним професiйним захворюванням отриманим на виробництвi, який тривалий час був вимушений лiкуватися, зазнав фiзичного болю, отримав хронiчне захворювання та iнвалiднiсть 3 групи безстроково із остаточною втратою професійної працездатності 30%.

Отже, сам факт виникнення у позивача професійного захворювання з настанням таких негативних наслідків, як визнання його інвалідом 3 групи безстроково зі стійкою втратою професійної працездатності 30%, свідчить про те, що позивач в силу ч.1 та п.1 ч.2 ст. 23 ЦК України має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав, і яка полягає у фізичному болі та стражданнях, яких ОСОБА_2 зазнав.

Визначаючи розмiр моральної шкоди суд враховує стан здоров'я позивача, наслiдки отриманого хронічного професiйного захворювання, характер, ступiнь та тривалiсть моральних страждань, яких зазнав позивач, тривалість вимушених змін у його життєвих стосунках та їх негативні наслідки, і виходячи з принципiв розумності достатностi, виваженості та справедливості, визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача у розмірі 24000 грн.

Як встановлено судом, позивачу під час роботи на ПАТ «Запоріжтрансформатор» (після 5 років 6 місяців праці) вперше встановлено хронічне професійне захворювання та втрата працездатності, у зв’язку з чим він звільнився 04.03.2014р. у зв’язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров’я, що перешкоджає виконанню даної роботи, на підставі п.2 ст. 40 КЗпП.

Разом з тим, професійне захворювання у позивача виникло не лише у зв’язку з роботою в умовах впливу шкідливих виробничих факторів ПАТ «Запоріжтрансформатор», а в тому числі і внаслідок тривалого стажу роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат».

Зважаючи на те, що професійне захворювання ОСОБА_2 отримав внаслідок незабезпечення ПАТ «Запоріжтрансформатор» і ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» безпечних і нешкідливих умов праці, що в сукупності знаходиться в причинному зв’язку з професійним захворюванням позивача та втратою працездатності, завдана працівникові моральна шкода підлягає відшкодуванню вказаними роботодавцями.

З огляду на відсутність документального підтвердження щодо ступеню вини кожного з відповідачів, з урахуванням встановлених судом обставин щодо тривалості та характеру і умов праці позивача на кожному з підприємств, суд дійшов висновку, що відповідачі повинні нести рівну відповідальність щодо відшкодування моральної шкоди.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що з кожного з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача на відшкодування моральної шкоди по 12000,00 грн.

При цьому суд зазначає, що ПАТ «Запоріжтрансформатор» і ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» на виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31.10.2016р. у даній справі, до його скасування ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.06.2017р., у лютому 2017 року здійснили виплату на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди по 12000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, постановами про закінчення виконавчого провадження Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя. Оскільки під час нового розгляду суд задовольнив позов у тому ж розмірі, в якому було виконане попереднє рішення, скасоване ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.06.2017р., підстави для вирішення питання про поворот виконання рішення відповідно до ст. 444 ЦПК України відсутні.

Оскільки позивачі по даній категорії справ звільняються від сплати судового збору при подачі позову, то судовий збір на користь держави має бути стягнутий з відповідачів по 275,60 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст.153, 233, 237-1 КЗпП України, - суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор», ЄДРПОУ 00213428, на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 12000,00 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», ЄДРПОУ 00194122, на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 12000,00 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор», ЄДРПОУ 00213428, судовий збір в дохід держави в сумі 275,60 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», ЄДРПОУ 00194122, судовий збір в дохід держави в сумі 275,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Складення повного судового рішення – 04.06.2018р.

Суддя: Турбіна Т. Ф.