Вирок № 74643777, 13.06.2018, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 444/826/16-к

Провадження № 1-кп/452/42/2018

ВИРОК

іменем України

13 червня 2018 року м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Кравціва В.І.,

суддів Пташинського І.А. та Сенечина В.М.,

секретар Макаревич Л.Р.,

з участю прокурора Гутковського В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

його захисника адвоката ОСОБА_2,

провівши в залі суду відкритий судовий розгляд у кримінальному провадженні № 12016140240000083 про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, несудимого, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,

встановив:

ОСОБА_1 25 січня 2016 року о 19 год. 50 хв. у приміщенні коридору житловому будинку ОСОБА_3, який розташований по вул. Дорошенка, 12 а у селі Малехів Жовківського району Львівської області, під час бійки, яка виникла між ним та невстановленою особою на ім’я ОСОБА_4 з одного боку і ОСОБА_3 з другого боку, умисно наніс ОСОБА_3 удари руками та ногами у різні частини тіла, спричинивши струс головного мозку, синець на повіках лівого ока та два синці на зовнішній поверхні лівого стегна, які відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров’я, тобто заподіяв потерпілому умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я, чим вчинив злочин передбачений ч. 2 ст. 125 КК України.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 винуватим себе визнав частково та показав, що 25 січня 2016 року у нього вдома перебував його знайомий ОСОБА_4, котрий мав намір встановити в себе вдома камін і він, ОСОБА_1, порадив звернутися до ОСОБА_3, так як той раніше надавав йому, ОСОБА_1, таку послугу. ОСОБА_4 зателефонував до ОСОБА_3 і домовився про зустріч у нього вдома, на що ОСОБА_3 погодився. Приблизно через пів години він та ОСОБА_4 автомобілем ОСОБА_4, яким керував його товариш, приїхали до будинку ОСОБА_3, де він та ОСОБА_4 вийшли із автомобіля і направилися до будинку. Коли вони підходили до будинку, то зустріли ОСОБА_5, з котрим він, ОСОБА_1, привітався і той пішов з подвір’я. Двері в будинок були відчинені, а тому вони зайшли та почали розмову з ОСОБА_3, котрий заявив, що камін буде встановлювати, а гроші за роботу ОСОБА_6 віддасть йому, ОСОБА_1, так як ОСОБА_3 мав перед ним борг в сумі 2 500 доларів США, на що він, ОСОБА_1, не погоджувався і між ним та ОСОБА_3 виникла сутичка, вони почали штовхатися. ОСОБА_4 намагався їх розборонити, але ОСОБА_3 вдарив його в груди і тоді почалася бійка. У ході бійки він, ОСОБА_1, наніс ОСОБА_3 всього два удари руками. ОСОБА_4 також наносив удари ОСОБА_3 У цей час син ОСОБА_3 відкрив двері, але у коридор не виходив, а кудись пішов. ОСОБА_3 вирвався від них і побіг на другий поверх, а він та ОСОБА_4 вийшли із будинку, сіли в автомобіль і поїхали. Жодних речей із будинку ОСОБА_3 він, ОСОБА_1, не брав.

Однак винуватість ОСОБА_1 у заподіянні ОСОБА_3 умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я, підтверджується такими доказами.

Заявою ОСОБА_3 про те, що він просить притягнути до відповідальності ОСОБА_1, котрий 25.01.2016, приблизно о 19 год. 50 хв. наніс йому тілесні ушкодження (том. 1 а.с. 178).

Показаннями потерпілого ОСОБА_3, які він давав 27.01.2016 під час проведення слідчого експерименту про те, що 25 січня 2016 на його мобільний телефон зателефонувала незнайома йому особа, назвавшись на ім’я ОСОБА_4 і заявила, що зараз до нього прийде. Він, ОСОБА_3, подумав, що це телефонував його двоюрідний брат ОСОБА_4. Приблизно, о 19 год. 50 хв. хтось погрюкав у вхідні двері і він, ОСОБА_3, відчинив їх та побачив перед собою двох незнайомих йому осіб, котрі відразу почали наносити йому удару у різні частини тіла, один із них вдарив його металевою трубою в голову, та заштовхали його у коридор. Там він, ОСОБА_3, впізнав, що це були ОСОБА_1 та ОСОБА_6, котрий продовжував наносити йому удари трубоподібним предметом, а ОСОБА_1 продовжував наносити удари рукам, в основному в голову. Він, ОСОБА_3, став кликати на допомогу свого сина ОСОБА_7 і той привідкрив двері у коридор, але ОСОБА_1 не дав йому змоги зайти у коридор. Тоді він, ОСОБА_3, відштовхнув ОСОБА_1 і ОСОБА_6 та вибіг на горище, захопивши за собою драбину. Через деякий час він спустився на перший поверх, де ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_6 вже не було (том. 1 а.с. 202-207).

Показаннями свідка ОСОБА_5 про те, що 25 січня 2016 року він допомагав ОСОБА_3 у проведенні ремонтних робіт у його будинку і, приблизно о 19 год., він вийшов через вікно, так як мав брудний одяг і взуття, та на подвір’ї зустрів ОСОБА_1, з яким давно знайомий, та незнайомого йому чоловіка, жодних предметів у їх руках він не бачив. Привітавшись із ОСОБА_1, він пішов додому.

Показаннями свідка ОСОБА_8 про те, що 25 січня 2016 року він був вдома в с. Малехів і знаходився в приміщенні спальні на першому поверсі, а його батько із ОСОБА_5 робили ремонт на другому поверсі будинку. Приблизно о 19 год. 30 хв. він почув як батько спускався сходами і розмовляв по телефону та відкривав вхідні двері, а також пролунав сильний батьків крик. Вибігши із кімнати, він, ОСОБА_8, побачив, як у приміщенні коридору ОСОБА_1 та ОСОБА_4 копають ногами батька, у котрого була розбита голова. ОСОБА_4 тримав в руках лом, а ОСОБА_1 закрив перед ним, ОСОБА_8, двері. Після чого батько вибіг на горище, а ОСОБА_1 та ОСОБА_4 пішли у ванну, помили руки, витерли рушником, який було вилучено під час огляду місця події.

Протоколом огляду місця події від 25.01.2016, із якого відомо, що під час огляду території та будинку, розташованого за адресою: с. Малехів, вул. Дорошенка, 12 а, у приміщенні ванни виявлено рушник, що містить сліди рідини бурого кольору, який вилучено (том. 1 а. с. 179-189).

Із висновку експерта № 242/2016-ім видно, що при огляді рушника зі слідом рідини бурого кольору знайдена кров людини, яка може походити за рахунок крові будь-якої особи з групою крові В з ізогемаглютиніном анти-А, в тому числі і від потерпілого ОСОБА_3 (том 2 а.с. 1-4).

Із висновку судово-медичної експертизи від 26 01.2016 № 31/2016 видно, що у ОСОБА_3 були наступні ушкодження: струс головного мозку, дві рани тім’яної та потиличної ділянок голови зліва, синець на повіках лівого ока, два синці на зовнішній поверхні лівого стегна, які утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою поверхнею, могли бути причинені 25.01.2016 року від ударів тупими предметами, не характерні для вільного одноразового падіння на площину з висоти власного зросту та відносяться: струс головного мозку - до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров’я, а рани, синці - до легкого тілесного ушкодження (том. 1 а.с. 191-192).

Отже, суд не враховує показання обвинуваченого ОСОБА_1 про відсутність у нього умислу на спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень та заперечення ним нанесення ударів в голову потерпілого як такі, що спростовуються сукупністю наведених доказів і ці показання дані з метою уникнути відповідальності.

ОСОБА_1 висунуте обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, а саме, він обвинувачується у тому, що 25 січня 2016 року, приблизно о 19 год. 50 хв. за попередньою змовою в групі з невстановленою особою на ім’я ОСОБА_4 через відчинені вхідні двері, проникли в житловий будинок ОСОБА_3, що розташований по вул. Дорошенка, 12 А у с. Малехів Жовківського району Львівської області, де застосувавши до ОСОБА_3 фізичне насильство, яке є небезпечним для здоров’я, що виражалося у нанесенні в голову та інші частини тіла ОСОБА_3 множинних ударів руками і ногами ОСОБА_1 та металевим предметом схожим на «фомку» невстановленою особою на ім’я ОСОБА_4, в результаті чого потерпілому заподіянні множинні тілесні ушкодження, після чого ОСОБА_1 та невстановлена особа на ім’я ОСОБА_4 відкрито заволоділи майном потерпілого ОСОБА_3, а саме ноутбуком марки «Apple», вартістю 12 750 грн., та зникли з місця події на автомобілі, тобто вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із проникненням в житло.

Однак, дане обвинувачення є необгрунованим, так як воно не доведено під час судового розгляду, виходячи із такого.

Статтею 8 Конституції України гарантовано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Положення статтей 62 та 129 Конституції України, ст. 17 КПК України визначають, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Основними засадами судочинства є, зокрема: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;

5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

За правилами ч. 1 ст. 92 КПК України обов’язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

У обґрунтування висунутого ОСОБА_1 обвинувачення стороною обвинувачення надано такі докази.

Показання потерпілого ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 раптово напали на нього, побили його та під час відходу із будинку заволоділи його ноутбуком.

Показаннями свідка ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 раптово напали на його батька, хоча він не був свідком початку конфлікту між ними, а також про те, що ОСОБА_1 після побиття його батька перед тим як вийти із будинку зайшов у приміщення кухні і зі стола відкрито викрав ноутбук, який був у робочому стані, так як батько у цей день працював на ньому, та зарядний пристрій до ноутбука.

Однак зазначені показання суперечать доказам, які зібрані у даному кримінальному провадженні.

Так, із протоколу проведення слідчого експерименту від 25 березня 2016 року за участю потерпілого ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_9 розповів та показав як він 8 березня 2016 року, точної години він не пам’ятає, в своєму будинку, розташованому за адресою с. Малехів, вул. Дорошенка, 12 а, вирішив перенести свої речі, які знаходилися в коробках в кімнаті, яка є прохідною між першим та другим поверхом, та в одному із ящиків поміж літнього одягу, які він привіз із Канади і ці речі не були першої необхідності, виявив свій ноутбук «Apple», який вважав викраденим ОСОБА_1 Про виявлення ноутбука він раніше не заявив у правоохоронні органи, так як був зайнятий ремонтом і не міг виїхати з будинку (том 1 а. с. 234-238).

Із протоколу огляду предметів від 21 березня 2016 року відомо, що під час огляду предмета, який добровільно надав потерпілиий ОСОБА_3, а саме одного ноутбука марки «Apple» , сірого кольору, прямокутної форми встановлено, що ззаду (знизу) відсутня батарея до вказаного ноутбука (том 1 а.с. 232).

Із висновку судової експертизи комп’ютерної техніки та програмних продуктів по кримінальному провадженні № 12016140240000083 від 13 квітня 2016 року відомо, що представлений на дослідження ноутбук «Apple МасВоок Pro» моделі А 1226 серійний № W874328XXXAH знаходиться у несправному стані. Несправність полягає у механічному пошкодженні матриці дисплея, обірваному шлейфі до системної плати, відсутності акумуляторної батареї та адаптера живлення (том. 1 а.с. 244).

Крім того, ОСОБА_3 під час написання заяви про вчинення злочину зазначив, що у нього викрали ноутбук марки «МАК» (том. 1 а.с 178).

Під час проведення слідчого експерименту потерпілий ОСОБА_3 показав, що ноутбук знаходився на кріслі в приміщенні кухні (том 1 а.с. 207), а свідок ОСОБА_8 показав, що ОСОБА_1 викрав ноутбук зі стола і вийшов з ним із будинку.

Також, судом ураховується те, що з потерпілим ОСОБА_3 особа на ім’я ОСОБА_4 попередньо домовилися про зустріч і ОСОБА_1 та ОСОБА_6 відкрито йшли до будинку ОСОБА_3, навіть після того як на подвір’ї їх зустрів ОСОБА_5, котрий не бачив у них предмета подібного на «фомку».

Отже, суд не враховує показання потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_8 про те, що 25 січня 2016 року вчинили напад на ОСОБА_3 та про те, що в ході цього нападу із приміщення кухні було викрадено його ноутбук марки «Apple».

У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» роз’яснено, що розбій як злочин проти власності (стаття 187 КК) - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.

Під нападом за статтею 187 КК слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України із-за відсутності об’єктивної та суб’єктивної сторони цього злочину.

Згідно ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Так, як під час судового розгляду встановлено, ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_3 умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я, то є підстави для зміни обвинувачення, висунутого ОСОБА_1, на обвинувачення у вчиненні тобто злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, що покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

При призначенні покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину та особу винного.

ОСОБА_1 вчинив злочин невеликої тяжкості.

До кримінальної відповідальності він притягається вперше, позитивно характеризується, що вбачається як із характеристики так і підписних листів.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_1 покарання у виді громадських робіт, яке є необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Речовий доказ підлягає поверненню володільцю.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України і призначити покарання у виді громадських робіт на строк сто вісімдесят годин.

Речовий доказ - ноутбук марки «Apple» сірого кольору, який зберігається при матеріалах кримінального провадження, повернути ОСОБА_3

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертиз в сумі 7 574,40 грн.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано, і може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області шляхом подання апеляційної скарги через суд, який ухвалив вирок, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя

Судді