Постанова № 74642174, 06.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/10736/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,

за участі секретаря судового засідання Гром І.І.,

позивач: не з’явився

представник відповідача : ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року (головуючий суддя Мачульський В.В., м. Луцьк, повний текст постанови складено 15 вересня 2017 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

17 листопада 2016 року позивач, ОСОБА_2, звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача –Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області та просила визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.04.2016 року Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області №0019351304, яким збільшено суму грошового зобов’язання ОСОБА_2 зі сплати податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік на 589 136,23 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 147 454,06 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Луцькою ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства, фізичною особою – платником податків ОСОБА_2 за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складений акт №1099/13-04/НОМЕР_1 від 29 березня 2016 року. Перевіркою встановлено, що ОСОБА_2 порушено підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, статті 179 Податкового кодексу України шляхом заниження податку на доходи фізичних осіб за ІІІ квартал 2014 року та донараховано податок на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО), як не сплаченого податку з доходу отриманого у 2014 році на суму 583 136,23 грн., як додаткове благо в результаті прощення (анулювання) АТ «УкрСиббанк» кредитної заборгованості в розмірі 3 466 940,20 грн..

На підставі вищевказаного акта перевірки Луцькою ОДПІ 22 квітня 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0019351304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік в сумі 589 136,23 грн., та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 147 454,06 грн..

Позивач не погоджується з таким рішенням податкового органу. Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки зобов’язання позивача перед Банком за кредитними договорами були припинені шляхом передання кредитору відступного, а не прощення боргу, що не передбачає будь якого анулювання, а тим більш прощення боргу та як наслідок виникнення додаткового блага та податкового зобов’язання. Суми анульованого (прощеного) боргу з яких проводився розрахунок ПДФО не відповідають розміру фактичної заборгованості перед Банком встановленої рішенням суду від 16.09.2010 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області №0019351304 від 22 квітня 2016 року в частині збільшення ОСОБА_3 суми грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 272 832,85 грн. (двісті сімдесят дві тисячі вісімсот тридцять дві гривні) та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 68 208,21 грн. (шістдесят вісім тисяч двісті вісім гривень двадцять одну копійку).В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Присуджено на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце реєстрації 45601, Волинська область, Луцький район, сел. Липини, вулиця Січових Стрільців, будинок 29) за рахунок бюджетних асигнувань Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір в сумі 3 190,07 грн. (три тисячі сто дев’яносто гривень сім копійок).

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач –Луцька об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області, вважає, що дана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Просить скасувати постанову суду в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС доходів і зборів України про суми виплачених доходів, громадянка ОСОБА_3 в 3 кварталі 2014 року отримала дохід як додаткове благо в сумі 3 466 940,20 грн. від ПАТ «УкрСиббанк». На адресу контролюючого органу надійшла інформація від ПАТ «УкрСиббанк» по громадянці ОСОБА_3, відповідно до якої встановлено, що банком було прийнято рішення про анулювання (прощення) боргу з врученням боржнику відповідного повідомлення про таке анулювання (прощення) боргу під підпис особисто в розмірі 3 466 940,20 грн.. Апелянт вважає, що оскільки кредитором виконано вимоги п.п. 164.2.17 п.164.2 ст.164, п. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України то боржник самостійно сплачує ПДФО та відображає їх у річній податковій декларації, що не було зроблено позивачем ОСОБА_3.

Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що27 березня 2008 року між ОСОБА_2, як позичальником та АТ «УкрСиббанк», як кредитором був укладений Договір про надання споживчого кредиту №11323512000 (Кредитний договір-1) відповідно до якого, позивачу було надано кредит в іноземній валюті в сумі 200000,00 доларів США, та Договір про надання споживчого кредиту №11323517000 (Кредитний договір-2) відповідно до якого позивачу було надано кредит в іноземній валюті в сумі 12 428,89 доларів США, а позичальник зобов’язувався прийняти та повернути кредити, а також сплатити плату за кредити у порядку та на умовах, зазначених в договорах.

12 червня 2016 року між ОСОБА_2 та АТ «УкрСиббанк» укладено додаткову угоду №3 до Кредитного договору-2 щодо трансформації моно валютної лінії в мультивалютну. Згідно п.1 даної додаткової угоди сторони домовились, що для ідентифікації договору можуть застосовуватися як номер договору, зазначений при його укладенні, а саме: №11323517000 так і реєстраційний номер договору в системі обліку банку, а саме: №11413310000.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі №2-5444/2010 від 16 вересня 2010 року про стягнення заборгованості позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №11323512000 від 27.03.2008 року в розмірі 1 657 416,90 грн., та стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк» 57 912,50 грн. боргу за Договором про надання споживчого кредиту №11413310000 від 12.06.2009 року (а.с.9-11).

З матеріалів справи вбачається, що 29.09.2014 року АТ «УкрСиббанк» звернулось до позивача з листом №30-42/438, яким гарантував що у разі погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11323512000 від 27.03.2008 року у розмірі 65 844 616 дол. США, за Договором про надання споживчого кредиту №11323517000 від 27.03.2008 року (Додатковою угодою №3 від 27.03.2008 року між сторонами було домовлено, що для ідентифікації Договору може застосовуватись як номер Договору зазначений при його укладенні, а саме № 11323517000, так і реєстраційний номер Договору в системі Банку, а саме №11413310000) у розмірі 1 567 032,00 грн., а також судових витрат у розмірі 1 820,00 грн., AT «УкрСиббанк» анулює залишок заборгованості за вищевказаними договорами та зніме обтяження на предмет іпотеки (нерухоме майно), а саме: житловий будинок “А-1” загальною площею 239,7 м.кв., житловою площею 125,9 кв.м,, що знаходиться за адресою: с. Липини, вул.. Лисенка, буд. 18, Луцького району Волинської області, який належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 25.03.2008 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_4 за реєстраційним № 1017 (а.с.14).

Листами за вих. № 091 та № 092 від 29 вересня 2014 року АТ «УкрСиббанк» повідомив позивача, як боржника та платника податку на доходи фізичних осіб, що АТ «УкрСиббанк» прийнято рішення щодо анулювання кредитної заборгованості, що станом на 30 вересня 2014 року становила: 263 378,08 доларів США, що складає 3 399 730,61 грн. по курсу НБУ, штрафні санкції у сумі 44 12,87 грн., та кредитної заборгованості в сумі 62 680,13 грн., штрафні санкції у сумі 116,28 грн. ОСОБА_1 звернуто увагу позивача, що відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України анульована сума заборгованості є доходом, отриманим як додаткове благо, в зв’язку з чим, необхідно ОСОБА_2 самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб (а.с.15-16).

Ухвалою суду від 29 листопада 2017 року з метою витребування від Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (АТ «УкрСиббанк») (04070, м. Київ, вул. Андріївська 2/12) зобов’язано надати суду у строк до 09 грудня 2016 року розрахунок заборгованості ОСОБА_2 станом на 30 вересня 2014 року по кредитному договорі №11323512000 від 27 березня 2008 року та кредитному договорі №11413310000 від 12 червня 2009 року та інформацію про анулювання кредитної заборгованості громадянці ОСОБА_2 за кредитним договором №11323512000 від 27 березня 2008 року та кредитним договором №11413310000 від 12 червня 2009 року із зазначенням на підставі яких саме документів заборгованість ОСОБА_2 було визнано безнадійною, та за рахунок яких коштів (фондів) Банку, повідомити суд про причин такого анулювання, та анульованої суми кредитної заборгованості за даними кредитними договорами із зазначенням, що саме входило в ці суми (тіло кредиту, відсотки за користування кредитом і т.д.); штрафних фінансових санкцій, із зазначенням, що саме входило в ці штрафні санкції (пеня, чи відсотки за користування кредитом і т.д.).

Згідно листа АТ «УкрСиббанк» від 09 грудня 2016 року №33-32/365 слідує, що 30 вересня 2014 року на підставі протоколу засідання правління АТ «УкрСиббанк» №10/14 від 28 квітня 2014 року, анульовано кредитну заборгованість позичальника ОСОБА_2 по кредитному договору №11323512000 від 27 березня 2008 року, що станом на 30 вересня 2014 року становила 263 378,08 дол. США, що складало 3 399 730,61 грн. по курсу НБУ (сума анульованого основного боргу становила 142 735,95 дол. США, сума анульованих процентів 120 642,13 дол. США,) та штрафні санкції (пеня) у сумі 44 12,87 грн. (стягнута відповідно до рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня 2010 року) усього анульованого боргу на загальну суму 3 404 143,48 грн..

Також, на підставі рішення правління АТ «УкрСиббанк» 30 вересня 2014 року анульовано кредитну заборгованість позичальника ОСОБА_2 по кредитному договору №11413310000 від 12 червня 2009 року, що станом на 30 вересня 2014 року становила 62 680,13 грн. (сума анульованого основного боргу 18 125,85 грн., сума анульованих процентів 44 554,28 грн. та штрафні санкції (пеня) у сумі 116,28 грн. (стягнута відповідно до рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня 2010 року) усього анульованого боргу на загальну суму 62 796,41 грн..

У період з 09 березня 2016 року по 15 березня 2016 року головним державним ревізор-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління з податків і зборів фізичних осіб Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області - ОСОБА_5 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року (а.с.19).

ОСОБА_5 результатами проведення вказаної перевірки відповідачем складено акт №1099/13-04/НОМЕР_1 від 29 березня 2016 року, яким встановлено, що фізична особа ОСОБА_2 в ІІІ кварталі 2014 року отримала дохід як додаткове благо в сумі 3 466 940,20 грн. від АТ «УкрСиббанк», в результаті чого нею не нараховано та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 583 136,23 грн., чим порушено вимоги підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 та статті 179 Податкового кодексу України. Зазначено, що перевірка проведена на підставі відомостей з центральної бази даних ДРФО ДФС про суми виплачених доходів та інформації наданої СДПІ ОВП у м. Харків вих. 2094/7/28-09-43-15 від 10.08.2015 року (а.с.19-20).

На підставі вищевказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0019351304 від 22 квітня 2016 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 589 136,23 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 147 454,06 грн. (а.с.21).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під час донарахування грошового зобов’язання, контролюючий орган повинен був включити до суми отриманого доходу у вигляді додаткового блага лише основну суму прощеного боргу (неповернутого кредиту) в розмірі 1 860 607,85 грн.. Пеня, що була нарахована банком не є доходом платника податку в розумінні Податкового кодексу України та не вважаються додатковим благом отриманим позивачем в результаті такого прощення.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю,а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України(далі - Податковий кодекс).

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України, платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з пунктом 163.1 статті 163 ПК України, об’єктом оподаткування резидента є загальний місячних (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно з підпунктом 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 ПК України, загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Відповідно до абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов’язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов’язаний виконати всі обов’язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом;

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючий орган під час перевірки встановив, що згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів, громадянка ОСОБА_2 в 3 кварталі 2014 року отримала дохід як додаткове благо в сумі 3 466 940,20 грн., у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням.

Луцькою ОДПІ було нараховано позивачу суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 589 136,23 грн., де сума середньомісячного доходу, що оподатковується відповідно до п.167.1 ст.167 ПК України (в редакції, чинної станом на 2014 рік) за ставкою 15% становить 12 180,00 грн., а тому сума податку на доходи фізичних осіб складає 1 827,00 грн. (12 180,00 грн. х 15% = 1 827,00 грн.), при цьому сума середньомісячного доходу, що оподатковується за ставкою 17% становить 3 454 760,20 грн. (3 466 940,20 грн. – 12 180,00 грн. = 3 454 760,20 грн.), відтак за цією ставкою позивачу нараховано 587 309,23 грн..

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України (в редакції, чинній на момент отримання позивачем доходу) ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дисидентів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентами або нерезидентами в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна. Доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; г) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов’язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов’язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); є) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Таким чином, об’єктом оподаткування на доходи фізичних осіб є також дохід, одержаний платником податку на доходи фізичних осіб як додаткове благо.

Виходячи з приписів Податкового кодексу України визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.

Тобто, законодавець передбачає сплату податку у випадку саме отримання додаткового блага, яке залишилось у платника податку після списання боргу установою банку, у вигляді отриманих раніше коштів чи користування майном.

Відповідно до підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України (в редакції, чинній з 07.05.2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язані із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Судом встановлено, що податок на доходи фізичних осіб нарахований ОСОБА_2 за 2014 рік, однак відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

У зв’язку з цим суд до даних правовідносин застосовує підпункт 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України, чинний з 07 травня 2015 року.

Враховуючи вищевказану норму, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, нарахована банком відповідно до умов договору та анульована за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню, тому сума нарахованої та прощеної банком пені не включається до суми доходу під час нарахування податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування.

Луцька ОДПІ під час донарахування ОСОБА_2 грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб зобов’язана була включити до суми отриманого доходу у вигляді додаткового блага лише основну суму прощеного боргу (неповернутого кредиту) в розмірі 1 860 607,85 грн. У зв’язку з цим, враховуючи ставки податку, визначені в пункті 167.1 статті 167 ПК України (в редакції, чинній на момент отримання позивачем доходу), сума середньомісячного доходу, що оподатковується за ставкою 15% становить 12180,00 грн., а тому сума податку на доходи фізичних осіб за цією ставкою складає 1827,00 грн. (12180,00 грн. х 15% = 1827,00 грн.), при цьому сума середньомісячного доходу, що оподатковується за ставкою 17% становить 1 860 607,85 грн. (1 860 607,85 грн. - 12180,00 грн. = 1 848 427,85 грн.), відтак за цією ставкою сума податку на доходи фізичних осіб складає 314 232,73 грн. (1 848 427,85 грн. х 17% = 314 232,73 грн.). Отже, сума податку на доходи фізичних осіб, яка підлягала нарахуванню ОСОБА_2 повинна була становити 316 059,73 грн. (1827,00 грн. + 314 232,73 грн. = 316 059,73 грн.), що правильно розрахував суд першої інстанції.

Крім того, відповідно до абзацу 2 пункту 123.1 статті 123 ПК у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов’язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. Відтак, сума штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих позивачу має становити 79 014,93 грн. (316 059,73 грн. х 25% = 79 014,93 грн.).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем, Луцькою ОДПІ не доведено правомірность прийнятого податкового повідомлення-рішення №0019351304 від 22 квітня 2016 року в частині застосування до ОСОБА_2 суми грошового зобов’язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 272 832,85 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 68 208,21 грн., а відтак в цій частині вони є протиправними та підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив частково позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. ст. 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року у справі № 803/1686/16 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_6 судді ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повне судове рішення складено 12.06.2018 року.