Постанова № 74641975, 12.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/3310/17 Суддя першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Кузьмишина О.М.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю:

представника позивача: - Компанця М.Б.,

представника відповідача: - Бабинця М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 22 травня 2017 року № 0000404109,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2017 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфом» звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 22 травня 2017 року № 0000404109.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерформ» сплачено єдиний внесок у встановлений законом строк та порядок, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, банківськими виписками за вересень - жовтень 2013 року, копіями звітів про суми нарахованої заробітної плати та суми нарахованого єдиного внеску з додатками та квитанціями про прийняття за вересень - жовтень 2013 року, крім того, відповідно до Акту перевірки ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області № 2938/10-16-22-01/24593200 від 09.10.2014 року ( перевіряємий період - з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року) перевіркою повноти відображення у звітності сум нарахованої заробітної плати, з яких утримується єдиний внесок, порушень не встановлено.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції правомірним з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфом» має статус юридичної особи, зареєстровано Обухівською районною державною адміністрацією Київської області 16.01.1997 р. за № 1342120 0000 000007, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію. Як платник податків позивач перебуває на обліку у відповідача.

13.01.2017 року відповідач звернувся до позивача із листом вих. № 2173/10/28-10-41-09-08 щодо надання копій документів (платіжних доручень, виписок банку, тощо) стосовно підтвердження факту своєчасної та повної сплати єдиного внеску, який було відображено у показниках звітності страхувальника, а саме: Звіт страхувальника за вересень 2013 року від 16.10.2013 р. № 1300841907 (130401) та Звіт страхувальника за жовтень 2013 року від 12.11.2013 р. № 1301842465 (130401).

Листом вих. № 02/15 від 20.01.2017 року позивачем було надіслано до Офісу великих платників податків ДФС відповідь на цей запит, при цьому, надано у розпорядження необхідні документи, що підтвердження факт своєчасної та повної сплати єдиного внеску згідно звіту за вересень 2013 року та жовтень 2013 року, а саме:

- копії звітів про суми нарахованої заробітної плати та суми нарахованого єдиного внеску з додатками та квитанціями про прийняття за вересень-жовтень 2013 року;

- копії банківських виписок за вересень-жовтень 2013 року;

- копії платіжних доручень про сплату єдиного внеску за вересень-жовтень 2013 року.

Однак, 22.05.2017 року заступником начальника Офісу великих платників податків ДФС Дерев’янко О.В. прийнято рішення №0000404109 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску яким позивачу нараховано штраф у розмірі 33280,21 грн. та пеню у розмірі 2703,49 грн., а всього на суму 35983,70 грн.

Вважаючи вищевказане рішення протиправним, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом першим частини першої ст.. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) встановлено, що платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пункт перший та другий частини другої статті 6 Закону №2464-VI передбачає, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Так, із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Інтерфом» щомісячно формувався та подавався до органів доходів і зборів за місцем взяття на облік Звіт про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

У спірний період, вказаний звіт формувався та подавався ТОВ «Інтерфом» за формою Д4, що затверджена додатком №4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 р. N 454 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.09.2013 р. за N 1628/24160.

Вказаний звіт подавався позивачем засобами електронного зв'язку, із отриманням електронної квитанції контролюючого органу про його прийняття.

Відповідно до відомостей Звіту №Д4 за вересень 2013 року (вих. № 02/482 від 14.10.2013 р.), у рядку 8 відображено наступний показник загальної суми єдиного внеску, що підлягає сплаті, всього: 403 638,24 грн.

Відповідно до відомостей Звіту № Д4 за жовтень 2013 року (вих. № 02/539 від 11.11.2013 р.), у рядку 8 відображено наступний показник загальної суми єдиного внеску, що підлягає сплаті, всього: 373 907,03 грн.

Відповідно до відомостей Звіту № Д4 за листопад 2013 року (вих. № 02/13 від 11.12.2013 р.), у рядку 8 відображено наступний показник загальної суми єдиного внеску, що підлягає сплаті, всього: 361 232,58 грн.

Відповідно до відомостей Звіту № Д4 за грудень 2013 року (вих. № 02/13 від 14.01.2014 р.), у рядку 8 відображено наступний показник загальної суми єдиного внеску, що підлягає сплаті, всього: 378 483,04 грн.

Єдиний внесок у вищевказаному розмірі сплачено страхувальником у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями про перерахування грошових коштів. Факт повної сплати платником єдиного внеску контролюючим органом не заперечується.

01.01.2011 року набрала чинності Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. N21-5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 р. за N 994/18289.

Пунктом 4.2.1 Інструкції від 27.09.2010 р. N 21-5 встановлено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державної казначейської служби України для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь.

Частиною п'ятою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції згідно із Законом України від 04.07.2013 р. N 406-УІІ) встановлено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Відповідно до пункту 3 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» 04.07.2013 р. N 406-УІІ встановлено, що органи Пенсійного Фонду України продовжують адмініструвати єдиний внесок у частині завершення процедур такого адміністрування.

01.10.2013 р. набрала чинності Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 р. N455 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 р. за N 1622/24154).

Підпунктом першим пункту 4.2 Інструкції від 09.09.2013 р. N 455 було встановлено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України, та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь.

У період з 02.10.2013 року по 07.10.2013 року ТОВ «Інтерфом» перераховувало грошові кошти на сплату єдиного внеску згідно наступних платіжних доручень:

- номер платіжного доручення 339 від 02.10.2013 року на суму 1140,00 грн.;

- номер платіжного доручення 340 від 02.10.2013 року на суму 110,00 грн.;

- номер платіжного доручення 1462 від 02.10.2013 року на суму 7600,00 грн.;

- номер платіжного доручення 1463від 02.10.2013 року на суму 720,00 грн.;

- номер платіжного доручення 1489 від 04.10.2013 року на суму 197000,00 грн.;

- номер платіжного доручення 1490 від 04.10.2013 року на суму 20000,00 грн.;

- номер платіжного доручення 1492 від 04.10.2013 року на суму 1300,00 грн.;

- номер платіжного доручення 341 від 04.10.2013 року на суму 980,00 грн.;

- номер платіжного доручення 342 від 04.10.2013 року на суму 70,00 грн.;

- номер платіжного доручення 682 від 04.10.2013 року на суму 4671,25 грн.;

- номер платіжного доручення 345 від 07.10.2013 року на суму 950,00 грн.;

- номер платіжного доручення 346 від 07.10.2013 року на суму 90,00 грн.;

- номер платіжного доручення 1512 від 07.10.2013 року на суму 1600,00 грн.;

- номер платіжного доручення 1513 від 07.10.2013 року на суму 160,00 грн.

Грошові кошти було перераховано на розрахунковий рахунок № 37198101001016 УПФУ в м. Обухові та Обухівському районі, банк отримувача ГУ ДКСУ у Київській області МФО 821018.

Відтак, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що позивачем сплачено єдиний внесок у встановлений законом строк та порядок.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон № 2464.

Відповідно до ст.1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно ст.4 Закону № 2464 зокрема є:

- фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);

- фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);

- фізичні особи - підприємці, в тому числі, ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до ст.9 вказаного вище Закону для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.

Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Розрахункове обслуговування органу доходів і зборів здійснюється відповідно до умов договорів між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, і власниками рахунків.

Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до ч.10 ст.25 Закону № 2464, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Приписами п.2 ч.11 ст.25 вказаного Закону, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно зі ст.25 Закону № 2464, про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Відповідно до Наказу Міністерства Доходів і Зборів України, Міністерства Фінансів України від 19.09.2013 р. № 493/815 «Про затвердження Положення про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яке набрало чинності 01.10.2013 р. та було чинним на час здійснення платежів у період з 02 по 07 жовтня 2013 року, зазначено, що положення розроблено відповідно до статей 8, 9, 11, 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з метою регламентування руху коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та фінансових санкцій (штрафів та пені), що застосовуються згідно із Законом, на рахунках, відкритих в органах Державної казначейської служби України відповідно до вимог законодавства.

Розділом II вказаного Положення передбачалось, що Міністерство доходів і зборів України та територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції Міндоходів відкривають в органах Казначейства небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 «Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування» (далі - рахунок 3719) для зарахування та розподілу коштів єдиного внеску та фінансових санкцій (далі - страхові кошти).

Відкриття рахунків 3719 здійснюється на підставі заяв Міндоходів і територіальних органів Міндоходів та інших документів у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики.

Згідно з п.3.1. Положення, страхові кошти, що сплачуються страхувальниками, зараховуються на рахунки 3719, відкриті на ім'я територіальних органів Міндоходів в управліннях (відділеннях) Казначейства.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Інтерфом» здійснило перерахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період 02.10.2013 року по 07.10.2013 року на розрахунковий рахунок № 37198101001016 в ГУ ДКСУ у Київській області МФО 821018, передбачений для сплати єдиного внеску для юридичних осіб.

При цьому, з копій квитанцій про сплату позивачем єдиного внеску за спірні періоди вбачається, що така сплата була здійснена на рахунок 3719 відкритий в органах Казначейства для зарахування та розподілу коштів єдиного внеску.

У відповідності до ч.4 ст.45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Приписами ч.5 ст.45 Бюджетного кодексу України передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Аналіз норм Бюджетного кодексу України дає підстави зробити висновок, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами державного бюджету, які визнаються зарахованими до бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Поняття «єдиний казначейський рахунок» закріплене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затверджене Наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 р. № 122 (далі - Положення № 122), та визначається як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Пунктом 2.1 цього Положення встановлено, що єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Зі змісту пунктів Положення № 122 слідує, що всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування коштів на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.

За урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції, що оскаржуване рішення про нарахування штрафу пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску є безпідставним та підлягає скасуванню.

Крім цього, у 2013 році позивач, як платник податків, перебував на податковому обліку у ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області.

У серпні - вересні 2014 року ДПІ в Обухівському районі проведено планову виїзну перевірку позивача, за результатами проведеної планової перевірки складено акт № 2938/10-16-22-01/24593200 від 09.10.2014 р. «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Інтерфом» код 24593200 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2013 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2013 р.»

При цьому, контролюючий орган перевіряв правильність нарахування та утримання єдиного внеску із суми заробітної плати за той самий період (розділ 3.5.2.3 акта перевірки).

За результатами перевірки, контролюючий орган прийшов до наступних висновків:

- перевіркою повноти відображення у звітності сум нарахованої заробітної плати, з яких утримується єдиний внесок, порушень не встановлено (с. 96 акта перевірки);

- перевіркою правильності утримання єдиного внеску із сум заробітної плати, нарахованої особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) порушень не встановлено (с. 97 акта перевірки).

Враховуючи вказане, відомості оскарженого рішення відповідача від 22.05.2017 року № 0000404109 про порушення позивачем порядку сплати єдиного внеску, прямо суперечать та повністю спростовуються актом перевірки ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області № 2938/10- 16-22-01/24593200 від 09.10.2014 року.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, та з метою повного захисту прав позивача, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

О.М.Кузьмишина

Повний текст виготовлено 12 червня 2018 року.