Постанова № 74641970, 12.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 523/6305/17

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Аліна С.С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Джабурія О.В.

суддів: Кравченко К.В. , Вербицька Н. В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13.04.2018р. по справі № 523/6305/17 за позовом ОСОБА_1 до управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення №178/17 від 18.04.2017 року,

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі – відповідач, ОСОБА_2 ДАБК ОМР) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення №178/17 від 18.04.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Дана квартира належить позивачці на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 30.12.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3

Так, 25.04.2017 р. ОСОБА_1 було отримано поштову кореспонденцію від ОСОБА_2, а саме: реєстроване поштове відправлення 6500905201500: ОСОБА_2 ДАБК ОМР від 12.04.2017 р.; акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил від 10.04.2017 року; протокол про адміністративне правопорушення від 10.04.2017 р.; Припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 10.04.2017 року. Реєстроване поштове відправлення: 6500905243114: лист Управленні ДАБК ОМР від 19.04.2017 р.; постанова ОСОБА_2 ДАБК ОМР від 18.04.2017 р. № 178/17.

Після ознайомлення з постановою від 18.04.2017 р. № 178/17 позивач прийшла до висновку про наявність помилки, оскільки вона не проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

ОСОБА_1 посилається на те, що вона є людиною похилого віку, весь час проводить за місцем своєї реєстрації та постійного проживання. 10.04.2017 р. її не було за адресою проведення перевірки. При цьому, під час проведення перевірки у квартирі була присутня донька позивачки.

Позивач також вказує на те, що лист ОСОБА_2 ДАБК ОМР від 12.04.2017 р. містив інформацію про те, що 18.04.2017 р. відбудеться розгляд справи про адміністративне правопорушення, однак нею був отриманий цей лист лише 25.04.2017 р.

У зв’язку з викладеним ОСОБА_1 вважає дії відповідача такими, що порушують її права, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки вона мала право бути присутньою під час проведення перевірки та мала право бути присутньою під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та надавати свої доводи та заперечення.

Справа слухалась за відсутністю представника відповідача, який був належним чином повідомлений про день, час та місце слухання справи, про причини своєї неявки суду не повідомив.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення № 178/17 від 18.04.2047 р. – відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою на зазначене рішення. Апелянт просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким скасувати постанову Управляння ДАБК ОМР від 18.04.2017 року № 178/17.

Апелянт вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що вона була завчасно повідомлена та присутня під час перевірки містобудівного законодавства оскільки у графі «підпис особи» у протоколі перевірки, акті перевірки та приписі зазначено «відмовилась від підпису». Однак, акт відмови від підпису відсутній, відсутня будь-яка аудіо чи відео фіксація проведення перевірки, яка підтверджувала б її присутність, відсутні показання свідків та будь-які інші докази, які б вказували на її присутність.

Вказані обставини, на думку апелянта, стали причиною передчасних висновків ДАБК, але за умови завчасного повідомлення ОСОБА_1 могла бути присутня та надати документи інспектору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 85,0 кв.м., житловою площею 49,9 кв.м., яка складається з чотирьох житлових кімнат, на підставі договору купівлі-продажу від 30.12.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстровий № 3891.

Як вбачається з акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 10.04.2017 року, який складений ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, встановлено про те, що власниця квартири – ОСОБА_1 виконує будівельні роботи з реконструкції вищеозначеної квартири, без набуття права на виконання таких робіт, що є порушенням п. 2 ч. 1 ст. 34, абз. 2 ч, 2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». При цьому, в акті перевірки вказано про те, що перевірка проводилася у присутності ОСОБА_1, яка відмовилася від підпису, про що зроблено відповідний запис в акті перевірки (а.с.17-20).

28.03.2017 року головному спеціалісту інспекційного відділу ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради ОСОБА_4 видано направлення на проведення позапланової перевірки щодо будівельних робіт з будівництва господарської споруди за адресою: АДРЕСА_1.

10.04.2017 року ОСОБА_2 ДАБК ОМР складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.96 ч.8 КпАП України, а розгляд справи призначено на 18.04.2017 року о 10-30 годині.

При цьому у протоколі вказано про те, що апелянт відмовилася від підпису та отримання протоколу, про що було зроблено відповідний запис в протоколі.

10.04.2017 року ОСОБА_2 ДАБК ОМР видано припис про усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил у термін до 12.05.2017 року. У приписі вказано про те, що ОСОБА_1 відмовилася від отримання припису, про що зроблено відповідний запис в приписі.

Постановою ОСОБА_2 ДАБК ОМР від 18.04.2018 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. за ст. 96 ч.8 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 10200 гривень.

Копію постанови ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 18.04.2018 року, ОСОБА_1 отримала 25.04.2018 року.

23.05.2017 року позивач подала декларацію про реконструкцію квартири за адресою: АДРЕСА_1, яку було зареєстровано в ОСОБА_2 ДАБК ОМР за №ОД142171432490.

ОСОБА_5 ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до положень статей 36, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466, та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 встановлено декларативний принцип на отримання права на виконання підготовчих робіт і будівельних робіт та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І - III категорій складності. При цьому, замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.

Згідно з даними Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, відомості про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відомості щодо реєстрації дозвільних документів на проведення будівельних робіт та документів про готовність об’єкта до експлуатації за вказаною адресою відсутні.

У відповідності до п. 3.2 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво»: будівництво – це нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт та технічне переоснащення об’єктів будівництва.

Відповідно до п. 3.7 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво»: реконструкція – це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об’єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об’єкту в цілому або його частин (за умови їх автономності).

Статтею 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» чітко визначено, після чого замовник має право виконувати будівельні роботи.

Крім того, підстави початку підготовчих та будівельних робіт, які, крім статей 34 і 35 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», регулюються також постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 «Про деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт».

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після подання ним повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю – щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, апелянт ОСОБА_1 була зобов'язана повідомити відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю про початок виконання нею будівельних робіт.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), об'єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється. Отримання замовником інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт, крім направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до частини першої цієї статті, не вимагається.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт, порядок його подання, форма повідомлення про зміну даних у поданому повідомленні визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 8 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданому ним повідомленні про початок виконання будівельних робіт, та за виконання будівельних робіт без повідомлення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Квартиру апелянта за вищевказаною адресою, відповідно до ДСТУ-Н.Б.В.1.2- 16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об’єктів будівництва» (Додаток А), віднесено до III категорії складності.

Колегією суддів встановлено, що позивачка в порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не повідомила відповідний орган ДАБК про початок виконання будівельних робіт.

Судом встановлено відсутність подання позивачем до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю повідомлення про початок виконання ним будівельних робіт за формою, передбаченою ч. 3 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Під час проведення позапланової перевірки з виїздом на місце встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1, виконуються будівельні роботи з реконструкції квартири шляхом демонтажу підвіконних частин віконних прорізів у зовнішніх капітальних несущих стінах, зокрема між кімнатами та лоджіями, чим збільшено загальну та житлову площу квартири; розширено санвузол шляхом демонтажу перегородок; влаштовано дверний проріз між приміщеннями кухні та житлової кімнати.

Зазначені будівельні роботи відносяться до робіт, які належать до самочинного будівництва визначеного п 3.2 Порядку проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державним комітетом будівництва України № 127 від 24.05.2001 року (із змінами та доповненнями).

Зокрема, згідно вказаного пункту, будівельні роботи в багатоповерхових будинках не належать до самочинного будівництва: роботи з перепланування, не пов’язані зі змінами (збільшення чи зменшення) житлової або допоміжної площ за рахунок демонтування перегородок, комор, знесення печей, камінів та грубок, засклення балконів, лоджій, улаштування дверних прорізів у внутрішніх некапітальних стінах; перестановка в межах призначених приміщень, обладнання.

Таким чином, за результатами проведеної перевірки було встановлено, що ОСОБА_1, власниця квартири за адресою: АДРЕСА_1, виконує будівельні роботи з реконструкції житлової квартири без набуття права на виконання таких робіт, що є порушенням п. 2 ч. 1 ст. 34, абз. 2 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Позивач від отримання складених матеріалів (акт, протокол, припис) відмовився та відповідно до Порядку 553 зазначені матеріали разом з повідомленням про дату та час слухання справи були направлені завчасно.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не оскаржено припис від 10.04.2017 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівельних норм, державних стандартів і правил. Строк виконання припису 12.05.2017 року.

При цьому, посилання апелянта на той факт, що вона проживає за іншою адресою, не спростовують факт виконання будівельних робіт без отримання права на ї виконання. Крім того, позивачем не додано будь-яких доказів на спростування встановленого відповідачем факту. Право позивача щодо присутності під час проведення перевірки не було порушено, оскільки доступ до приміщення за зазначеною адресою було отримано у добровільному порядку після пред’явлення посадовою особою відповідача службового посвідчення та направлення на проведення перевірки. На фотофіксації с місця проведення перевірки вбачається наявність забудовників (представників апелянта), а також на місті було зроблено фото паспорта громадянина України ОСОБА_1, при цьому апелянт ні у позовній заяві, ні в апеляційній скарзі не зазначає про наявність на об’єкті сторонніх осіб під час проведення перевірки.

Колегія суддів не бере до уваги представлену апелянтом Декларацію про готовність об’єкта до експлуатації, який належить до І-ІІІ категорії складності від 23.05.2017 року, оскільки це не є дозвільним документом на проведення будівельних робіт.

На час проведення перевірки, 10.04.2017 року, ОСОБА_1 не мала дозвільних документів на проведення будівельних робіт з реконструкції квартири шляхом демонтажу підвіконних прорізів у зовнішніх капітальних несущих стінах, чим було збільшено загальну та житлову площу квартири, тощо, що належить до самочинного будівництва та є порушенням п. 2 ч. 1 ст. 34, абз. 2 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Таким чином, пояснення апелянта не спростовують факту вчинення нею адміністративного правопорушення з виконання будівельних робіт з реконструкції житлової квартири без набуття права на виконання таких робіт.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії ОСОБА_1 були вірно кваліфіковані за ч. 8 ст. 96 КпАП України, складені ОСОБА_4, протокол, припис та оскаржувана постанова про притягнення останньої до адміністративної відповідальності, якою застосовано до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу за вчинення зазначеного правопорушення, винесена з дотриманням норм чинного законодавства України, а тому є правомірною і підстави для її скасування відсутні.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії належним чином не обґрунтовані, не підтверджені наявними матеріалами справи та задоволенню не підлягають.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2018 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_6Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8