Рішення № 74641770, 03.09.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5380/15 Справа № 207/7/13 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Бараннік О.П.

Категорія

03 вересня 2015 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2015 рік вересень 03 дня Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - Бараннік О.П.,

суддів - Колодяжної Н.Є., Лисичної Н.М.,

при секретарі - Самокиша О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_5, приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання договору купівлі-продажу квартири нікчемною угодою та визнання права власності на квартиру згідно договору дарування, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про розподіл майна набутого за час шлюбу, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири нікчемною угодою та визнання права власності на квартиру згідно договору дарування, посилаючись на те, що відповідачка ОСОБА_4 є його рідною бабусею по батькові - ОСОБА_8.

На підставі свідоцтва про право власності від 31 серпня 1994 року ОСОБА_4 належала двокімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 45.5 кв.м. та житловою – 29,2 кв.м..

28 січня 2006 року позивач зареєстрував шлюб з відповідачкою ОСОБА_2, а 14 липня 2006 року у них народилась донька ОСОБА_9.

Позивач зазначає, що залишаючись зареєстрованим в вищевказаній квартирі своєї бабусі ОСОБА_4, він разом з дружиною та донькою фактично проживав в однокімнатній квартирі батьків ОСОБА_7 що розташована за адресою : проспект Конституції, 38/1 в м. Дніпродзержинську.

Однак, щоб поліпшити їхні житлові умови та зберегти сім’ю, в якій часто виникали сварки за різних побутових причин, ОСОБА_4 вирішила подарувати свою двокімнатну квартиру позивачеві. Однак, при оформленні договору дарування з’ясувалося, що за дарування позивач повинен був сплатити значну для нього суму, якої у нього не було. Тоді за пропозицією дружини позивача ОСОБА_7, яка умовила ОСОБА_4 скласти договір купівлі-продажу спірної квартири, 20 січня 2009 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_6 і був посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, але після укладення якого ОСОБА_4 примусила позивача та його дружину розписатися у написаній нею власноручно розписці, що в подарованій позивачеві квартирі ОСОБА_4 буде прописаною і до кінця її життя це житлове приміщення не продаватиметься і не мінятиметься.

В травні 2009 року позивач і відповідачка ОСОБА_7 припинили сімейні відносини, після чого ОСОБА_7 стала вимагати розірвання шлюбу та розподілу квартири АДРЕСА_1.

Посилаючись таким чином на зазначені обставини та на те, що в дійсності при посвідченні договору купівлі-продажу відповідачці ОСОБА_4 ніяких грошей не передавалось, що передача квартири була безоплатною, у зв’язку з чим укладений договір купівлі-продажу є удаваним правочином, який вчинено для приховання іншого правочину, а саме договору дарування, позивач вимушений був звернутися з даним позовом до суду.

Не погодившись з позовними вимогами ОСОБА_3, ОСОБА_7 звернулася до суду з зустрічним позовом про розподіл майна набутого за час шлюбу і посилаючись на те, що договір купівлі-продажу спірної квартири відбувся повністю, просила визнати квартиру АДРЕСА_1 майном набутим за час шлюбу та виділити їй у власність 1/2 вказаного житлового приміщення.

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 05 листопада 2013 року визнано нікчемним правочином договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений 20 січня 2009 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстр № 79 ВМВ № 356055, зареєстрований в ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» 03.02.2009 року, реєстраційний номер 25855168, номер запису 22000 в книзі 144, номер витягу 21750851. Цим же рішенням суду за ОСОБА_3 визнано право власності на вищезазначену квартиру як набуту внаслідок дарування її бабусею ОСОБА_4. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна набутого за час шлюбу відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на незаконність та необґрунтованість зазначеного рішення суду, просила його скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її зустрічний позов, а у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на квартиру згідно договору дарування – скасуванню з послідуючим ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів передачі грошових коштів під час укладання договору купівлі-продажу та з наявності розписки, складеної позивачем і його дружиною ОСОБА_7 про фактичне дарування спірної квартири, в результаті якого була досягнута домовленість між сторонами про те, що ОСОБА_4 залишиться прописаною у вказаному житловому приміщенні, яке не буде ні продаватися, ні обмінюватися до кінця її життя.

З таким висновком суду повністю погодитись не можливо, оскільки він зроблений поверхово, без належного з’ясування дійсних обставин, зібраних доказів по справі та в порушення норм матеріального права, виходячи з наступного.

Відповідно до положень частини 1 статті 664 ЦК України обов’язок продавця передати товар покупцеві вважаться виконаним у момент :

-вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов’язок продавця доставити товар ;

-надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов’язку передати товар.

Як видно з пункту 10, укладеного 20 січня 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 договору купівлі-продажу спірної квартири, сторони домовились, що під передачею квартири за цим договором слід вважати передачу ключів від квартири, яка відбудеться при підписанні цього договору /а.с.13 – 13/.

В той же час, як видно з матеріалів справи і що підтвердила відповідачка ОСОБА_4 в судовому засіданні першої інстанції, ні грошей від ОСОБА_3 та ОСОБА_7 вона за квартиру не отримувала, ні ключів від спірної квартири нею їм також не передавались. З 04.06.1976 року вона є зареєстрованою у спірній квартирі і на момент укладання договору у вказаному житловому приміщенні проживала її інша онука ОСОБА_10.

Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року, якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання укладеного правочину, суд ухвалює рішення про визнання такого правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

Таким чином, з огляду на викладене, а також на те, що ухвалюючи рішення про визнання за ОСОБА_3 права власності на спірну квартиру, як набуту внаслідок її дарування бабусею ОСОБА_4, судом першої інстанції не були враховані зазначені вище положення норм матеріального права та відповідні роз’яснення постанови Пленуму Верховного Суду України, рішення суду у вказаній частині не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням у вказаній частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 щодо визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1, згідно договору дарування.

З цих підстав і апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, п.п. 1, 4 ст. 309, ст.ст. 313 – 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів –

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 листопада 2013 року в частині визнання за ОСОБА_3 права власності – скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_5, приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання права власності на квартиру згідно договору дарування – відмовити.

В іншій частині рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 листопада 2013 року – залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але на нього може бути принесена касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді :