Постанова № 74641721, 05.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/2075/17 Суддя (судді) першої інстанції: Житняк Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Харитонова Х.Б., за участі представників позивача Пархоменко В.М., Бойчук І.М., представника відповідача Родінченко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області та Державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 р. у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині, -

В С Т А Н О В И В :

14.12.2017р. Державне підприємство "Новгород-Сіверське лісове господарство" звернулося до суду з позовом, який в ході слухання справи неодноразову уточнювався (т.2 а.с.24,30,33) до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині від 24.11.2017р. № 00003871400 в частині основного платежу 353 572,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 176 652,00 грн. та від 24.11.2017р. № 00003891400 в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 15 377,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки відповідача щодо порушення позивачем положень Податкового кодексу України так і інших законодавчих документів є хибними та спростовуються наданими позивачем документами.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.02.2018 р. позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 24.11.2017 № 00003871400 в частині визначення податкового зобов'язання у розмірі 343 989,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 171 994,50 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 24.11.2017 № 00003891400 в частині визначення суми штрафних санкцій у розмірі 15 377,00 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.02.2018р. через порушення норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі (т.2 а.с.123).

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що позивач надав докази на підтвердження отримання дизпалива та бензину від ТОВ «Пром Гарант Плюс», внаслідок чого позивач правомірно сформував суму податкового кредити по взаємовідносинам з ТОВ «Пром Гарант Плюс».

Відповідач також не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.02.2018 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі (.2 а.с.112).

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідачем внаслідок аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних, видаткових накладних, податкових накладних, даних бухгалтерського обліку було встановлено, що протягом січня-вересня 2015р. позивачем було реалізовано лісопродукцію за ціною, що є нижчим за собівартість знеособленого кубічного метра лісопродукції, проте позивачем податкові накладні на перевищення собівартості над ціною продажу не складалися та не реєструвалися в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є порушенням п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено правильність висновків суду першої інстанції про відсутність з боку позивача порушень п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України.

В судовому засідання представники позивача підтримали аргументи апеляційної скарги підприємства та заперечували проти задоволення апеляційної скарги відповідача, представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги податкового органу та заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка ДП "Новгород-Сіверське лісове господарство" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.06.2017, за наслідками якої складено акт від 26.10.2017 №590/14/00993538 (т.1 а.с.14-54).

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п.188.1., п.200.1., п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, оскільки проведеним аналізом наданих на перевірку первинних документів та даних бухгалтерського обліку за період з 01.01.2015 по 30.09.2015 було встановлено реалізацію лісопродукції за цінами, що є нижчими від її собівартості. Відповідно до наказу ДП "Новгород-Сіверське лісове господарство" від 09.01.2015 № 12 "Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства" (т.1, а.с.178-187) зі змінами та доповненнями (в редакції, яка була чинною до 01.10.2015): при відпуску запасів у виробництво, з виробництва, у продаж та іншому вибутті оцінку їх здійснювати за методом середньозваженої вартості з періодичністю на кожен момент. Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду. Облік заготовленої лісопродукції здійснювати по знеособленому кубометру. Собівартість реалізованої лісопродукції визначати виходячи з вартості знеособленого кубічного метра лісопродукції за поточний місяць з урахуванням залишків на початок місяця. Проведеним аналізом даних ЄРПН, податкових накладних, видаткових накладних, даних бухгалтерського обліку перевіряючими було встановлено, що на протязі січня - вересня 2015 року платником було реалізовано лісопродукцію за цінами, що є нижчими за собівартість знеособленого кубічного метра лісопродукції, проте, податкові накладні на перевищення собівартості над ціною продажу, як це передбачено у п.188.1 Податкового кодексу України не складалися та не реєструвалися в ЄРПН.

Крім того, в акті перевірки зазначено про наступне порушення, а саме зазначено, що перевіркою правомірності віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ 9 313,00 грн (п/н від 31.10.2016 №77//171 та п/н від 22.12.2016 №63//171) по взаємовідносин з ТОВ "Пром Гарант Плюс" було встановлено, що із вказаним контрагентом було укладено Договір поставки №53/171 від 31.10.2016, відповідно до умов якого ТОВ "Пром Гарант Плюс" (Продавець) зобовязується передавати у власність покупця та відпускати через мережу АЗС нафтопродукти в асортименті (дизельне пальне, бензини А-95) належної якості (підтвердженої сертифікатом якості), що відповідає державним стандартам, а Покупець (ДП "Новгород-Сіверське лісове господарство") зобов`язується оплачувати вартість товару на умовах цього договору та отримувати товар на АЗС. Передача товару здійснюється на підставі попередньо оплаченого покупцем рахунку-фактури. Відпуск товару покупцю здійснюється за умови предявлення та передачі покупцем або уповноваженим представником покупця талонів, скретч-карток оператору на АЗС в робочий час, встановлений на АЗС. Підтвердженням отримання ППМ на АЗС є наявність інформаційного чека, про що заперечує у своєму позові ДП "Новгород-Сіверське лісове господарство". При цьому, в ході проведення перевірки підприємством не надано документи, що підтверджують фактичне отримання дизпалива та бензину від ТОВ "Пром Гарант Плюс" згідно договору, а саме чеків та заправочних відомостей, передбачених Інструкцією № 281 та постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442 "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами".

В акті перевірки відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем:

- п.50.1 ст.50, п.188,1., п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201, п.200.1., п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого платником, за рахунок порушень, які більш детально викладено в п.3.1.2.1, п.3.1.2.2. даного акту: занижено суму податку на додану вартість (ПДВ), що підлягає сплаті до державного бюджету за період з 01.01.2015 по 30.06.2017 на загальну суму 387 133 грн, у тому числі за вересень 2016 року 319 222 грн, жовтень 2016 року 62 705 грн, грудень 2016 року - на 5 199 грн;

- п.188.1., п.200.1., п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого платником завищено залишок від'ємного значення (р. 24) за червень 2015 року та завищено суму податку (суми ліміту (реєстраційної суми) в СЕА ПДВ), на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначеної п.200-1.3 ст. 200-1 Податкового кодексу України.

Завищення залишку від'ємного значення (р. 24) в податковій звітності з ПДВ за червень 2015 року становить 174 919грн. Відповідно штрафна санкція передбачена п.41 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України у розмірі 10 відсотків від суми завищення від'ємного значення сум ПДВ, які і залишилися непогашеним станом на 1 липня 2015 року в податковій звітності з податку на додану вартість за червень 2015 року.

На підставі вказаних висновків ГУ ДФС у Чернігівській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.11.2017р. № 00003871400 та № 00003891400 (т.1 а.с.10-13), які позивач, з урахуванням уточнень, просить скасувати: № 00003871400 в частині основного платежу 353 572,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 176 652,00 грн. та № 00003891400 в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 15 377,20 грн.

Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України даний кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 19-1 Податкового кодексу України визначені функції контролюючих органів, в тому числі контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів (п.19-11.1.2.).

Пунктом 181.1 ст.188 Податкового кодексу України (в редакції на день виникнення спірних правовідносин) передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів виходячи із звичайної ціни), за винятком товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач наказом від 12.01.2015 № 12 "Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства" в п.2.11 "Витрати" визначив, що класифікацію витрат проводити у відповідності до вимог П(С) БО 16 "Витрати". Облік заготовленої лісопродукції здійснювати по знеособленому кубічному метру, але враховуючи особливий технологічний процес заготівлі лісопродукції в лісовому господарстві, та керуючись "Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах, що належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України, затверджених наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 14.05.2013 № 124".

Позивач надав суду докази щодо обґрунтованості позовних вимог в цій частині, зокрема те, що на підприємстві видавалися накази від 30.12.2014 № 343 "Про ціни в І кварталі 2015 року", від 31.03.2015 № 83 "Про ціни в ІІ кварталі 2015 року", від 30.06.2015 № 150 "Про ціни в III кварталі 2015 року" (т.1, а.с.152-177), в яких зазначено, що при формуванні собівартості лісопродукції по франко-верхньому та франко-нижньому складах застосовувати цінові коефіцієнти співвідношення цін між сортиментами, породами, сортами, діаметрами та іншими параметрами, що відповідає вимогам "Методичних рекомендації з формування цін на лісопродукцію".

Позивач на підтвердження правової позиції також надав інші документи журнал-ордер № 5/1, 5/2, тощо.

Крім того, позивач укладав договори з іншими суб'єктами господарської діяльності на заготівлю деревини. В додатках до цих договорів зазначаються розцінки за заготівлю деревини, та коефіцієнти, які використовуються до цих розцінок в залежності від заготовлених сортиментів, тобто собівартість дров паливних і пиловника не може бути однаковою.

Таким чином, для розрахунку собівартості, яка обліковується на бухгалтерському рахунку № 90 "Собівартість реалізації" підприємство застосовує коефіцієнт співвідношення цін між сортиментами, породами, сортами, діаметрами і іншими параметрами, як того вимагають Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах Державного агентства лісових ресурсів України".

Відповідно до п.14.2 вказаних рекомендацій, фактична собівартість лісопродукції калькулюється в розрахунку на знеособлений кубічний метр деревини, без диференціації по розмірах, породах і сортах.

Тобто, підприємством коефіцієнти співвідношення цін між сортиментами, породами, діаметрами розраховуються згідно "Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах Державного агентства лісових ресурсів України", і відповідно, не порушує цим п.181.1 ст.188 Податкового кодексу України, так як формування собівартості випущеної продукції проводиться на підприємстві відповідно до діючого законодавства, а саме (Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах, що належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України затверджених наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 14.05.2013 №124 та національних Стандартів щодо ведення бухгалтерського обліку.

Колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції, що підприємству надано право самостійно встановлювати норми облікової політики, які повинні і базуються на нормах П(С)БО з врахуванням специфіки галузі, у вищенаведеному наказі від 12.01.2015 № 12 зазначаються загальні методи ведення обліку на підприємстві, а в доповнення до наказу видаються поквартальні накази про ціни, які враховують ситуацію, що склалась на ринку реалізації необробленої та переробленої деревини. Собівартість заготовленої лісопродукції визначається підприємством відповідно до наказу від 09.01.2015 № 12 "Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства" (зі змінами та доповненнями), а саме - собівартість знеособленого кубічного метра деревини, а шкала коефіцієнтів використовується платником виключно для розрахунку ціни продажу того чи іншого виду виготовленої лісопродукції у відповідному періоді, а не для визначення його собівартості.

Таким чином, доводи відповідача-апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Щодо іншого висновку суду першої інстанції щодо неправильного формування суми податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Пром Гарант Плюс» при отриманні ППМ на АЗС без підтверджуючих касових чеків, на загальну суму 9 313,00 грн., тобто щодо порушення п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або. у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442 "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" (далі - Правила №1442) розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку.

Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. У розрахунковому документі зазначається інформація про форму здійснення розрахунку. Тобто, законодавством чітко визначено можливість розрахунку за придбані у роздріб нафтопродукти і з використанням талонів, платіжних карток та смарт-карток (паливних карток).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "Пром Гарант Плюс" було укладено Договір поставки від 31.10.2016 №53/171, відповідно до умов якого ТОВ " Пром Гарант Плюс" (Продавець) зобовязується передавати у власність покупця та відпускати через мережу АЗС нафтопродукти в асортименті (дизельне пальне, бензини А-95) належної якості (підтвердженої сертифікатом якості), що відповідає державним стандартам, а Покупець (ДП "Новгород-Сіверське лісове господарство") зобов`язується оплачувати вартість товару на умовах цього договору та отримувати товар на АЗС. Передача товару здійснюється на підставі попередньо оплаченого покупцем рахунку-фактури. Відпуск товару покупцю здійснюється за умови пред`явлення та передачі покупцем або уповноваженим представником покупця талонів, скретч-карток оператору на АЗС в робочий час, встановлений на АЗС.

Підприємством були надані на перевірку відповідачу первинні документи: договір, видаткові накладні, платіжні доручення, звіти про рух нафтопродуктів по складу, відомості з обліку талонів, подорожні листи тощо, проте позивач не надав докази щодо фактичного отримання дизпалива та бензину від ТОВ " Пром Гарант Плюс", зокрема, чеки та заправочні відомості, саме ті документи які передбачені Інструкцією № 281 та постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442 "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами".

Внаслідок вказаного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог в цій частині.

Згідно з частиною 2 статті 74 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, обставини встановлені судом першої інстанції та перевірені апеляційним судом, апелянтами не спростовано, внаслідок чого, всі наведені апелянтами доводи не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Повний текст постанови виготовлено 11.06.2018 р.

Керуючись статтями 308, 309, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області та Державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 р.- залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 р. у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

О.В. Епель