Постанова № 74641697, 13.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року м. Київ №810/3132/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Василенка Я.М.,

Троян Н.М.,

за участю

секретаря судового засідання Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року (прийняте в порядку письмового провадження, суддя Лиска І.Г.) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

15 вересня 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 03.08.2017 №0029161413.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» подало апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, прийняте без урахування всіх обставин справи, оскільки судом не було повністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року у справі №810/3132/17 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Розгляд справи просить проводити за участі представника позивача.

22 травня 2018 року від Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№16971), у якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін. Розгляд справи просить проводити за участі представника відповідача.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, думку представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області на підставі наказу від 18.05.2017 №1129 та направлення від 22.05.2017 №1129, згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Біогазенерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Стартінвест Груп за період з 01.11.2016 по 30.11.2016.

За результатами перевірки складено Акт від 02.06.2017 року №359/10-36-14-13/33593431, відповідно до висновків якого позивачем порушено вимоги п.198.1, 198.2, 198.3, абз. г 198.5, 198.6 ст.198 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 133333 грн., в тому числі по періодам: грудень 2016 року 133333 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивачем було подано до ГУ ДФС у Київській області заперечення до акту перевірки.

23.06.2017 заперечення позивача розглянуті, внаслідок чого було прийнято рішення про проведення позапланової документальної перевірки товариства з 29.06.2017.

Податковим органом на підставі наказу від 27.06.2017 №1129 та направлення від 29.06.2017.2017 №1518, згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Біогазенерго» з питань, що виникли при розгляді заперечення по акту позапланової виїзної документальної перевірки від 02.06.2017 №359/10-36-14-13/33593431.

За результатами перевірки складено Акт від 14.07.2017 року №496/10-36-14-13/33593431, відповідно до висновків якого позивачем порушено вимоги п.198.1, 198.2, 198.3, абз. г 198.5, 198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 133333 грн., в тому числі по періодам: грудень 2016 року 133333 грн.

Як вбачається з акту перевірки, перевіряючими в ході перевірки встановлено взаємовідносини укладені між ТОВ «Біогазенерго» та ТОВ «Стартінвест Груп» у період з 01.11.2016 по 30.11.2016. Податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2016 року ТОВ «Стартінвест Груп» прийнята з відміткою «до відома», податковий розрахунок сума доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку форми №1ДФ за IV квартал 2016 року не подано, Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів за листопад 2016 року не подано, податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2016 рік не подано.

Остання податкова декларація з податку на додану вартість ТОВ «Стартінвест Груп» була подана за квітень 2017 19.05.2017 №1700047427 з нульовими показниками.

ТОВ «Біогазенерго» до перевірки не надано відомості про залучення до виконання робіт субпідрядником - ТОВ «Стартінвест Груп», діяльність з яким здійснюється за умови письмового погодження із ТОВ «Біогазенерго», відповідно до п. 6.4.3 договору підряду від 01.11.2016 року №01/11, інформацію щодо видачі в листопаді 2016 року дозволів (перепусток) на працівників ТОВ «Стартінвест Груп» або його субпідрядників на виконання поточного ремонту на об'єкті «Теплова електростанція потужністю 18МВт, що працює на біопаливі, в смт. Іванків, Київської області» та інформацію щодо проходження ними техніки безпеки на даному об'єкті.

Враховуючи вищевикладене, неможливо підтвердити факт поставки даних робіт ТОВ «Стартінвест Груп» на адресу ТОВ «Біогазенерго».

Окрім того, в Акті зазначено, що відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом п. 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції. Відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника податку шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат інших підприємств.

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 03 серпня 2017 року №0029161413 яким завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 133333 грн.

Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним, товариство з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» звернулося до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентом не було, оскільки ці операції не підтверджено відповідними документами, і, таким чином, завищення відповідачем від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду є правомірним і відповідає вимогам чинного законодавства, підстави для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Стартінвест Груп» (підрядник) укладено договір підряду №01/11 від 01.11.2016, відповідно до якого підрядник зобов'язується своїми або залученими силами і засобами за замовленням замовника виконати у встановлений строк роботи щодо поточного ремонту на об'єкті «Теплова електростанція потужністю 18МВт, що працює на біопаливі, в смт. Іванків Київської області», а замовник в свою чергу зобов'язується прийняти виконані підрядником роботи та оплати їх.

Згідно п. 1.2 статті 1 Договору підряду №01/11 від 01.11.2016 найменування, вартість та обсяг робіт за Договором визначаються відповідним Додатком до Договору. Зміни в обсяг та склад робіт має право вносити Замовник. Будь-які додаткові роботи, не передбачені цим Договором, можуть виконуватись Підрядником виключно за згодою Замовника.

Згідно п. 2.1 статті 2 Договору загальна вартість робіт за Договором складається із суми вартості робіт за кожним відповідним Додатком до цього Договору. Остаточний розрахунок за виконані належним чином Роботи Замовник здійснює після підписання сторонами на умовах ст. 8 Договору Актів приймання-передачі на весь обсяг Робіт за цим Договором, з вирахуванням сплаченого авансу (п.2.3.2 ст. 2 Договору).

Згідно п.6.1 статті 6 Договору підрядник зобов'язаний виконати Роботи належним чином - відповідно до умов цього Договору, умов документації, з дотриманням вимог будівельних норм, державних стандартів та правил, а у випадку відсутності таких норм, стандартів, правил, відповідно до вимог, яким такі Роботи звичайно повинні відповідати.

Відповідно до п.6.3.10 ст. 6 Договору обов'язком підрядника є після виконання робіт скласти, підписати та надати Замовнику для погодження та підписання акти приймання-передачі виконаних робіт.

Як зазначено у п. 6.4.3 ст. 6 Договору підрядник має право залучити до виконання робіт субпідрядників за умови письмового погодження із Замовником.

Пунктом 7.2 та пунктом 7.3 статті 7 передбачено, що роботи, виконані Підрядником, мають відповідати умовам Договору, документації, вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до Робіт відповідного характеру. Якість матеріалів, обладнання та інших ресурсів, що застосовуються Підрядником для виконання робіт, мають відповідати вимогам Замовника, документації, специфікаціям, державним стандартам, технічним умовам та мати відповідні сертифікати, паспорти та інші документи, що засвідчують їх якість.

Згідно п. 8.1. ст. 8 після виконання всього обсягу Робіт за цим Договори Підрядник зобов'язаний здати їх Замовнику по акту приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно Додатку №1 від 01.11.2016 року до договору підряду №01/11 від 01.11.2016 року підрядник зобов'язується виконати роботи з поточного ремонту на об'єкті, вказаному в п.1.1. Договору підряду, а саме: ремонтні роботи. Загальна вартість робіт за цим Додатком становить 800 000 грн., в тому числі ПДВ 133333,33 грн. Строк виконання робіт за цим Додатком - не менше двох тижнів.

На виконання умов договору сторонами оформлені договірна ціна, локальний кошторис на будівельні роботи, підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису, пояснювальна записка, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (КБ-3), акт приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в), підсумкова відомість ресурсів.

Оплата за отримані ремонтні роботи здійснена позивачем у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням від 14.11.2016 №2505 (а.с.99).

Також, в матеріалах справи містяться дефектні акти огляду пароводяних теплообмінників, маслоохолоджувачів, конденсатору від 27.10.2016 та дефектний акт системи паливоподачі від 27.10.2016, які стали підставою укладання договору підряду №01/11 від 01.11.2016.

Натомість, податковим органом зроблено висновок про відсутність реальності здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Стартінвест Груп» (за результатами здійснення яких податковим органом прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст.198 Податкового кодексу України. Так, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п.198.2 ст.198 ПК України).

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт отримання послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту отримання послуг або в разі, якщо отримані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, відповідно до яких первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та затверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання послуг або в разі, якщо придбані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно приписів п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного суду України, викладеною в постановах від 22 вересня 2015 року у справах №810/5645/14 та №2а-2717/11/2670, в яких, зокрема, зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом, а відтак, і правомірності формування податкового кредиту, судом апеляційної інстанції досліджено факт отримання послуг від підрядника, яким є ТОВ «Стартінвест Груп» до замовника, яким є позивач.

Досліджуючи рух активів у процесі здійснення господарської операції, судом встановлено наступне.

Згідно додатку №1 до договору підряду №01/11 від 01.11.2016 Підрядник зобов'язується виконати роботи з поточного ремонту на об'єкті, вказаному в п. 1.1 Договору підряду, а саме: ремонтні роботи, загальна вартість яких за цим Додатком становить 800 000, 00 грн., в тому числі ПДВ 133 333, 33 грн.

Разом з тим, згідно п. 6 Додатку №1, даний Додаток є невід'ємною частиною Договору підряду №05/10 від 05.10.2016, а не Договору підряду №01/11 від 01.11.2016.

На виконання умов Договору від 01.11.2016 №01/11 ТОВ «Стартінвест Груп» було виписано податкову накладну №109 від 14.11.2016, номенклатура «Ремонтні роботи», обсяги постачання без урахування ПДВ - 666 666, 67 грн.

Згідно платіжного доручення №2505 від 14.11.2016 ТОВ «Біогазенерго» оплатило роботи ТОВ «Стартінвест Груп» згідно Договору №01/11 від 01.11.2016 у розмірі 800000,00 грн., у тому числі ПДВ - 133 333, 33 грн.

Разом з тим, Договірна ціна на будівництво Ремонтні роботи, що здійснюються в 2016 році (а.с.61-62) була складена в поточних цінах станом на 17.11.2016, локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1 на ремонтні роботи складений в поточних цінах станом на 17.11.2016, у підсумковій відомості ресурсів до локального кошторису №2-1-1 ремонтні роботи зазначено, що поточні ціни матеріальних ресурсів прийняті станом на 17.11.2016, тобто після того, як було укладено сам договір від 01.11.2016 та здійснено оплату робіт 14.11.2016.

У розрахунку №1-4 Прямі витрати і загальновиробничі витрати: будівельні роботи/монтажні роботи, тис. грн. (а.с.75-76) вказано, що вартість матеріальних ресурсів будови (6,87401) прийнята за даними «Підсумкової відомості ресурсів» (а така була складена 17.11.2016, тобто розрахована після фактичної оплати Робіт).

Також, у розрахунку №1-4 вказано, що кошти на відрядження працівників будівельних організацій на об'єкт будівництва складають: проживання 20 чол. * 70,00 грн.*30 дн. = 42 000,00 грн.; добові: 20 чол.*100,00 грн. *30 дн. = 60 000, 00 грн.

Разом з тим, як вбачається з копії листа ТОВ «Стартінвест Груп» від 14.11.2016, ТОВ «Стартінвест Груп» просило надати дозвіл на допуск співробітників на територію ТОВ «Біогазенерго» в кількості 4 осіб для виконання робіт з 14.11.2016 по 17.11.2016 (а.с.102)

Також, з копії службової ТОВ «Стартінвест Груп» від 18.11.2016 вбачається, що ТОВ «Стартінвест Груп» просило надати дозвіл на допуск співробітників на територію ТОВ «Біогазенерго» в кількості 6 осіб для виконання робіт з 18.11.2016 по 25.11.2016 (а.с.103).

З відповідних листів неможливо встановити дані таких працівників, які виконували роботи у період з 14.11.2016 по 25.11.2016, оскільки такі не зазначено у відповідних листах, а, як вказує позивач в апеляційній скарзі, окремих перепусток на таких працівників ТОВ «Біогазенерго» не видавало, та, разом з тим, очевидним є те, що таких працівників було не 20 чоловік, як було зазначено у Розрахунку №1-4, та такі здійснювали ремонтні роботи протягом 14.11.2016-25.11.2016, що значно менше 30 днів, як зазначено у вищенаведеному Розрахунку.

Також, як вбачається з матеріалів справи лист від 14.11.2016 підписаний начальником дільниці ОСОБА_4, а службова від 18.11.2016 - ОСОБА_5, разом з тим, підтвердження щодо наявності в штаті ТОВ «Стартінвест Груп» такого працівника матеріали справи не містять.

Разом з тим, згідно Акта приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) за листопад 2016 року від 30.11.2016, витрати труда робітників-будівельників на обсяг робіт виконаних ТОВ «Стартінвест Груп» на адресу ТОВ «Біогазенерно» становить 16283,61 люд./год., заробітна плата, яка наведена у складі прямих витрат складає 379 033, 35 грн., у тому числі: зарплата робочих, не зайнятих обслуговуванням машин - 345 801, 29 грн., зарплата у складі загальновиробничих витрат - 33 232, 06 грн.

Проте, перевіркою встановлено, що ТОВ «Стартінвест Груп» податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку форми №1ДФ за IV квартал 2016 року та Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів за листопад 2016 року не подано, тобто у ТОВ «Стартінвест Груп» в листопаді 2016 року відсутні трудові ресурси, заробітна плата та внески на заробітну плату не нараховувалися та не виплачувалися, та як наслідок відсутні підстави для включення до Акту приймання виконаних робіт за листопад 2016 року від 30.11.2016 витрат труда робітників-будівельників на обсяг робіт виконаних ТОВ «Стартінвест Груп» на адресу ТОВ «Біогазенерго» в кількості 16283,61 люд./год. та заробітної плати, яка наведена у складі прямих витрат у сумі 379 033, 35 грн., що унеможливлює виконання поточного ремонту на об'єкті «Теплова електростанція потужністю 18МВт, що працює на біопаливі в смт. Іванків, Київської області» ТОВ «Стартінвест Груп» на загальну суму 800 000 грн., в тому числі ПДВ 133 333, 33 грн.

Також, як зазначено у статті 1 договору підряду №01/11 Підрядник зобов'язується своїми або залученими силами і засобами за замовленням Замовника виконати у встановлений строк роботи щодо поточного ремонту на об'єкті «Теплова електростанція потужністю 18МВт, що працює на біопаливі в смт. Іванків, Київської області».

Судом першої інстанції було зроблено висновок, що відповідно до Правил технічної експлуатації теплових установок та мереж, затверджених Міністерством палива та енергетики 14.02.2007 № 71, якими визначено, зокрема, що організація експлуатації теплових установок та мереж, їх ремонтів, налагодження і випробувань здійснюється відповідно до вимог НД і повинна забезпечувати дотримання встановлених показників (температурних графіків, тиску та витрат теплоносія тощо), надійність і економічність роботи устаткування, охорону праці відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, пожежну та техногенну безпеку відповідно до чинних НД, на виконання ремонтних робіт/поточного ремонту обов'язково розробляється Проект на ремонті роботи, який повинен бути затверджений інженером, який здійснює безпосередній нагляд, щодо виконання робіт, та надається установі/організації, яка проводить такі роботи, однак, таких документів позивачем суду не надано.

Згідно п. 5.1.3 Правил №71 Правилами повинні керуватися також організації, що здійснюють проектування, підготовку кадрів для теплових господарств, монтаж,

налагодження, обслуговування і ремонт устаткування джерел теплопостачання, теплофікаційних та тепловикористовувальних установок, теплових мереж, теплових пунктів, систем опалення і вентиляції, гарячого водопостачання, збирання і повернення

конденсату, водопідготовки та ЗВТ.

Разом з тим, позивач в апеляційній скарзі вказує, що згідно п. 1.3 Правил технічної експлуатації теплових установок та мереж, затверджених Міністерством палива та енергетики 14.02.2007 № 71, такі встановлюють основні організаційні і технічні

вимоги до безпечної, надійної та економічної експлуатації джерел теплопостачання, теплофікаційних і тепловикористовувальних установок, теплових мереж, систем опалення та вентиляції, гарячого водопостачання, збирання і повернення конденсату, водопідготовки, а також засобів вимірювальної техніки, окрім ТЕЦ, магістральних

теплових мереж та котелень, підключених до них, які належать до сфери управління Міненерговугілля України та на які поширюється дія нормативного документа ГКД 34.20.507 "Технічна експлуатація електричних станцій і мереж. Правила". А оскільки діяльність ТЕС ТОВ «Біогазенерго» підрадає під дію нормативного документа ГКД 34.20.507 "Технічна експлуатація електричних станцій і мереж. Правила", то застосування судом першої інстанції Правил технічної експлуатації теплових установок та мереж, затверджених Міністерством палива та енергетики 14.02.2007 № 71 позивач вважає помилковим.

Суд апеляційної інстанції вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки зі Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго», затвердженого загальними зборами учасників ТОВ «Біогазенерго» (код 33593431) (Протокол №3-03112015 від 03.11.2015), зокрема, статті 1, вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» створене для здійснення підприємницької діяльності, та разом з тим, відсутні докази того, що ТОВ «Біогазенерго» є тепловою електростанцією.

Відтак, доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновки суду першої інстанції щодо того, що поточний ремонт на об'єкті «Теплова електростанція потужністю 18МВт, що працює на біопаливі в смт. Іванків, Київської області» мав бути здійснений відповідно до Правил технічної експлуатації теплових установок та мереж, затверджених Міністерством палива та енергетики 14.02.2007 № 71.

Також, відповідно до пп. 6.3.7 п. 6.3 ст. 6 Договору підряду від 01.11.2016 №01/11, щодо поточного ремонту на об'єкті «Теплова електростанція потужністю 18МВт, що працює на біопаливі в смт.Іванків, Київської області», обов'язком Підрядника було «Забезпечити виконання Робіт кваліфікованими працівниками, які пройшли необхідне навчання/інструктаж».

Разом з тим, з листа та службової ТОВ «Старінвест Груп» неможливо ідентифікувати таких осіб, а інших відомостей щодо таких працівників суду не надано, однак, ТОВ «Біогазенерго» перед початком виконання таких ремонтних робіт Підрядником, мало перевірити, чи проходили такі необхідне навчання/інструктаж.

Враховуючи встановлені обставини справи, а також правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем з огляду на приписи процесуального закону (ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України) належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих контролюючим органом та зібраних судом на підставі ст. 9 КАС України доказів щодо неправомірності завищення суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 133333 грн., без документального підтвердження фактичного проведення господарських операцій з ТОВ «Старінвест Груп» на суму 800 000,00 грн., які не спричинили настання реальних правових наслідків.

Також, колегія суддів зазначає, що наявність у платника податку належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту та складу витрат, зокрема, виданих податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту та складу витрат, у разі недоведення реальності здійснення господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відтак, за відсутності факту придбання товарів/робіт/послуг , відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту та складу витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 29 березня 2018 року у справі №808/989/15.

Відтак, доводи, наведені в апеляційній скарзі позивачем, відхиляються колегією суддів, оскільки такі не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку виконаний.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 13 червня 2018 року.

Головуючий суддя В.Ю.Ключкович

Судді Я.М. Василенко

Н.М. Троян