Постанова № 74641691, 05.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 550/664/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Гуцала М.І.

суддів: Мельнікової Л.В. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області на рішення, Чутівського районного суду Полтавської області від 21.02.2018, суддя Антонов А.А. (повний текст рішення складено 28.02.2018) по справі № 550/664/17

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

до Управління соціального захисту населення Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа - Таверівська сільська рада Чутівського району Полтавської області

про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись з вимогами до Управління соціального захисту населення Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області (надалі УСЗН), третя особа Таверівська сільська рада Чутівського району Полтавської області (надалі Таверівська сільська рада), про визнання протиправними та скасування рішення щодо не призначення та відмову у призначенні субсидії, а також повідомлення про дорахунок/зняття сум по особових рахунках та зобов'язати відповідача відновити надання їм субсидій.

Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 21.02.2018 позов було задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Управління соціального захисту населення Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області про призначення субсидії від 29.03.2017 про не призначення житлової субсидії ОСОБА_1 з 01.12.2016;

- визнано протиправним та скасовано рішення Управління соціального захисту населення Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області про призначення субсидії від 29.03.2017 про відміну житлової субсидії з березня 2017 року, призначеної ОСОБА_2 з 01.12.2016 по 30.04.2017;

- визнано протиправним та скасовано рішення Управління соціального захисту населення Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області про призначення субсидії від 17.05.2017 р. про відміну житлової субсидії з квітня 2017 року, призначеної ОСОБА_3 з 01.04.2017 по 30.04.2017;

- визнано протиправним та скасовано рішення Управління соціального захисту населення Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області про призначення субсидії від 13.03.2017 про не призначення житлової субсидії ОСОБА_4 з 01.12.2016;

- зобов'язати Управління соціального захисту населення Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області відновити надання житлової субсидії ОСОБА_1 з 01.12.2016 по 30.04.2017;

- зобов'язати Управління соціального захисту населення Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області відновити надання житлової субсидії ОСОБА_2 з 01.12.2016 по 30.04.2017;

- зобов'язати Управління соціального захисту населення Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області відновити надання житлової субсидії ОСОБА_3 з 01.04.2017 по 30.04.2017;

- зобов'язати Управління соціального захисту населення Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області відновити надання житлової субсидії ОСОБА_4 з 01.12.2016 по 30.04.2017;

- в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідальність громадянина наступає лише в разі приховування або свідоме подання недостовірних відомостей про доходи та майновий стан, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на призначення субсидії та на визначення її розміру, інші підстави для припинення надання субсидії відсутні. Оскільки позивачі не надавали УСЗН недостовірних відомостей про свої доходи та майновий стан, що вплинуло або могло вплинути на встановлення права на призначення субсидії та на визначення її розміру, суд дійшов до висновку про втручання в права позивачів на мирне володіння їх майном.

Не погодившись з таким висновком суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій стверджує про порушення норм матеріального права. Зокрема, на думку заявника апеляційної скарги, судом порушені норми постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 р. № 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива», оскільки субсидія призначається одній із зареєстрованих осіб у житловому приміщенні. В той же час позивачі не були зареєстровані у житлових приміщеннях чи винаймали таки житло за відповідними договорами. Просить скасувати рішення суду в частині задоволення позову та прийняти нове про відмову у задоволенні таких позовних вимог.

Позивачі надали до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому стверджують про законність та обгрунтованість прийнятого судового рішення. Зазначають, що отримали від Таверівської сільської раді довідки про склад сім'ї, в яких вони зазначені уповноваженими власниками чи наймачами житлового приміщення, що є достатньою підставою для призначення та отримання житлової субсидії безвідносно до факту реєстрації їх проживання у цих приміщеннях. Додатково позивачами була подана заява, в якій вони просить розглянути справу у їх відсутність.

Третя особа, Таверівська сільська рада, у своєму відзиві на апеляційну скаргу повторила доводи відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог. Звертає увагу на те, що законодавство не покладає на неї обов'язку перевіряти достовірність заяв та поданих документів для призначення субсидії. Зазначені дані у виданих позивачам довідках про склад сім'ї не свідчить про їх реєстрацію у таких житлових помешканнях та не дає право на отримання житлових субсидій.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю доповідача, переглядаючи прийняте судом першої інстанції рішення в межах доводів та вимог поданої відповідачем апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши зібрані у ній докази, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційних вимог про скасування судового рішення з огляду на наступне.

В ході судового розгляду було встановлено, що позивачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, станом на грудень 2015 року, а ОСОБА_3, станом на квітень 2016 р. були зареєстровані в житлових приміщеннях в с. Таверівка Чутівського району Полтавської області, але фактично проживали за іншими адресами, ніж ті, за якими вони зареєстровані.

ОСОБА_4 станом на грудень 2015 року проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1, але був зареєстрований в іншому населеному пункті Чутівського району Полтавської області.

Договори найму (оренди) житла, де фактично проживали позивачі, ними не укладались.

На підставі поданих документів через уповноважену особу Таверівської сільської ради Чутівського району Полтавської області відбувся розгляд питання про призначення та виплата УСЗН житлових субсидій позивачам.

Вирішення такого питання відбувалося на підставі наданих довідок про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб щодо позивачів: від 07.12.2015 р. № 02-39/733 стосовно ОСОБА_1, від 07.12.2015 р. № 02-39/730 стосовно ОСОБА_2 та від 24.12.2015 р. № 02-39/767 стосовно ОСОБА_4, від 14.02.2016 № 02-39/239 стосовно ОСОБА_3 із зазначенням, що позивачі є уповноваженими власниками житлових приміщень, зазначених у довідках.

З грудня 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 стали отримувати субсидії, а ОСОБА_3 з квітня 2016 року.

В подальшому, протягом березня - травня 2017 року, відповідач прийняв рішення про відміну (відмову у призначенні) субсидій через подання позивачами недостовірних даних.

В свою чергу позивачі вважають, що вони подали всі документи у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 р. № 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива», якою затверджено Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (надалі Положення № 848), нічого не приховуючи та не спотворюючи.

Підставою для прийняття УСЗН рішень про відміну або не призначення субсидій позивачам стали нові довідки Таверівської сільської ради про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, в яких було зазначено про фактичне проживання позивачів з певним складом сім'ї без реєстраційного обліку.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходив з того, що позивачі не порушили норми Положення № 848. Зокрема, вони подали заяви та декларації, які були заповнені уповноваженою особою Таверівської сільської ради, разом з довідками про склад їх сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, які теж видала та подала до УСЗН Таверівська сільська рада. За таких умов позивачі не спотворювали жодної інформації в цих заявних документах, а тому, з врахуванням їх фактичного проживання, відбулося неправомірне втручання в їх право на мирне володіння майном у вигляді житлової субсидії.

Колегія суддів, не погоджуючись за такими висновками суду попередньої інстанції, звертає увагу на те, що Таверівська сільська рада надавала УСЗН довідки відповідно до запитів відповідача за формою, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 22.07.2003 № 204 «Про затвердження форми Декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, та довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб», в яких зазначала лише відомості про склад сім'ї позивачів.

Незважаючи на той факт, що в зазначених довідках не зазначалась інформація щодо зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, право позивачів на отримання житлових субсідій за такими довідками не є безумовним. Адже, згідно вимог п. 6 Положення № 848, субсидія призначається не лише за умови фактичного проживання, але й за умови наявної реєстрації осіб, зазначених у довідці, у такому житловому приміщенні (будинку). Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові вид 27.03.2018 у справі № 456/2664/17.

Так само ствердження позивачів про факт заповнення заяв і декларацій уповноваженою особою УПСЗН, визначеною у відповідності до п. 1 Положення № 848 Таверівською сільською радою, не може бути належним доказом наявного у позивачів права на призначення та отримання житлових субсидій без дотримання вимог реєстрації осіб у житловому приміщенні. Адже, відсутність умислу позивачів на спотворення достовірної інформації у таких заявних документах не змінюють встановлені законодавством правила отримання жітлових субсидій.

Передбачена Положенням № 484 можливість призначення субсидії особі, яка не зареєстрована, але фактично проживає у житловому приміщенні (будинку), в даному випаду не може бути застосована, оскільки норми пункту 6 Положення № 484 передбачена така можливість лише у разі наявного договору найму (оренди) житла, згідно якого особі нараховується плата за житлово-комунальні послуги. Про відсутність таких договорів вказує видповидач та це визнається самими позивачами. Також, позивачі не заперечували, що вони не є індивідуальними забудовниками, будинки яких не прийняті в експлуатацію.

Відповідні нормативні обмеження щодо умов призначення та отримання субсидій, зважаючи на встановлену заборону її призначення одночасно за місцем реєстрації особи та місцем її фактичного проживання, не є дискримінаційними, оскільки направлені на забезпечення реалізації рівних прав осіб на мирне володіння своїм майном.

При цьому суд апеляційної інстанції, на виконання вимог статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", застосовує як джерело права при розгляді цієї справи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Колегія суддів погоджується з тим, що вимога заявників отримувати певний розмір соціальної виплати (субсидії) може стосуватися "власності" у розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції у вигляді "виправданих (законних) очікувань", якщо в державі існує діюче законодавство, яке передбачає певні соціальні виплати.

Концепція "законних очікувань" ґрунтовно описана Європейським судом з прав людини у рішеннях винесених щодо України, як ухвалених рішеннях по суті, в яких Суд виявив порушення конкретних положень Конвенції, так і тих, де таких порушень виявлено не було (ухвали про неприйнятність), які становлять значну частину практики Суду і також підлягають безумовному врахуванню для повноти розуміння правової позиції Суду.

Наприклад, у рішенні ЄСПЛ від 26.06.2014 "Суханов та Ільченко проти України" (заяви № 68385/10 та № 71378/10), заява була визнана судом неприйнятною (§ 34-39). Зокрема, суд зазначив: "... за певних обставин "законні очікування" стосовно отримання "власності" можуть гарантуватись 1 статтею першого Протоколу. Хоча, у випадках, коли заява стосується права власності, особу, якій воно гарантована можна вважати як таку, як має "законні очікування", якщо у національному законодавстві існують достатні підстави для таких очікувань, наприклад якщо існує прецедент національних судів, що підтверджує їх існування. Однак законні очікування не виникають у випадках, коли існує суперечливість стосовно інтерпретації та застосування національного законодавства і скарги заявників постійно відхиляються національними судами.

Аналогічні висновки Суду викладені і в ухвалі про неприйнятність від 03.06.2014 за заявою "Колесник та інші проти України" (№ 57116/10) та інш.

Тож, первинним питанням, яке потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу N 1 (рішення ЄСПЛ від 02.11.2005 у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) п. 22). ЄСПЛ погоджується, що в межах свободи дій держави визначати, які виплати соціальної направленості здійснювати з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити їх виплату, вносячи відповідні зміни в законодавство. Таким чином, у позивачів, зважаючи на чіткі приписи Положення № 484 та існуючу практику Верховного Суду, не може бути законних очікувань щодо отримання одноразової грошової допомоги у бажаному для нього розмірі.

При цьому, слід зауважити, що стаття 1 першого Протоколу Конвенції не гарантує набувати щось у власність (Van der Mussele v. Belgium, 23.11.1983, § 48, Series A no.70), право на певний розмір пенсії (або іншої соціальної виплати) (Kjartan Asmundsson v. Iceland, no 60669/00, § 19 ECHR 2004 IX).

Також означена стаття не накладає жодних обмежень на державу у питанні встановлення тієї чи іншої системи соціального забезпечення чи інших виплат, чи їх зміни або скасування, встановлення типу чи розміру таких виплат, тим більше у ситуаціях бюджетної кризи з метою економії коштів чи більш справедливого їх перерозподілу у бюджетній сфері.

Підсумовуючи вищевикладене, констатуючи неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для скасування судового рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняття в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 139 КАС України та результати апеляційного перегляду судового рішення, відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області задовольнити .

Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 21.02.2018 по справі № 550/664/17 скасувати в частині задоволених позовних вимог.

Прийняти нове у цій частині судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Управління соціального захисту населення Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області , третя особа - Таверівська сільська рада Чутівського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішень щодо призначення субсидій та зобов’язань їх відновлення.

В іншій частині рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 21.02.2018 по справі № 550/664/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя ОСОБА_5Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7

Повний текст постанови складено 11.06.2018.