Постанова № 74641555, 12.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Єгупенко В.В.

12 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5740/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2018 по справі № 820/5740/17, ухвалене о 15:41 за адресою вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст рішення складено 28.02.2018р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.П."

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

29.11.2017р., позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “К.І.П.” (надалі – позивач, ТОВ “К.І.П.”) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (надалі – відповідач, ГУ ДФС у Харківській області), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.11.2017 № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за результатами проведеної відповідачем перевірки ТОВ «К.І.П.» 06.11.2017 було складено акт № 17597/20/40-14-12-11/35474775, відповідно до якого були встановлені порушення ТОВ «К.І.П.» вимог Податкового кодексу України та на підставі висновку якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.11.2017 № НОМЕР_1 про збільшення податкового зобов’язання податку на додану вартість на загальну суму 287124,00 грн. Не погоджуючись із висновком акту перевірки, позивач вважає податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, таким, що підлягає скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2018р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 21.11.2017 № НОМЕР_1.

Стягнуто з Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “К.І.П.” (код ЄДРПОУ 35474775) сплачений судовий збір в сумі 5383,57 грн. (п’ять тисяч триста вісімдесят три гривні, 57 копійок).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального права, а також невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.

15.05.2018р. позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін по справі, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 23.10.2017 № 5923, направлень від 24.10.2017 № 8388, № 8389, головним державним ревізором-інспектором відділу моніторингу ризикових операцій управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_3 та заступником начальника відділу моніторингу ризикових операцій управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_4 була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «К.І.П.» з питань дотримання податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Сеолан» за листопад 2014 року, ТОВ «ПСВ-Енергопроммонтаж» за грудень 2015 року, ТОВ «Будпроектком» за січень 2016 року, ТОВ «ТБК «Бастіонбуд» за лютий 2016 року, ТОВ «Оксітан» за березень 2016 року та за квітень 2016 року, ТОВ «Ультрасол» за квітень 2016 року, ТОВ «Компанія Крат» за червень 2016 року, за липень 2016 року, а також ТОВ «Технобуд-Поліс» за листопад 2016 року, грудень 2016 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів, робіт, послуг.

За результатами проведеної перевірки 06.11.2017 відповідачем складено акт № 17597/20/40-14-12-11/35474775 , відповідно до якого встановлено порушення ТОВ «К.І.П.» п.198.1 п.198.2 п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню до бюджету у розмірі 287124 грн., в тому числі за листопад 2014 року на суму 44318 грн., за січень 2016 року на суму 87500,00 грн., за лютий 2016 року на суму 1499,00 грн., за березень 2016 року на суму 46997, 00 грн., за квітень 2016 року на суму 46958,00 грн., за листопад 2016 року 11571,00 грн., за грудень 2016 року на суму 48281,00 грн.); п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України: платником податків не надано контролюючому органу в ході перевірки оригінали/копії перевірки господарських операцій з контрагентами.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом 21.11.2017 було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено податкове зобов’язання податку на додану вартість на загальну суму 287124,00 грн., з яких за податковими зобов’язаннями та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 71781,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «К.І.П.» є законними та обґрунтованими, підтверджені доказами, які містяться в матеріалах справи та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції частково, а саме по взаємовідносинах позивача з контрагентами ТОВ «Сеолан», ТОВ «ПСВ-Енергопроммонтаж», ТОВ «Будпроектком», ТОВ «ТБК «Бастіонбуд», ТОВ «Ультрасол», ТОВ «Компанія Крат» та зазначає наступне.

Так, відповідно до п.198.1. Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод (п198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України , сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов’язань, перераховує суми податку до бюджету.

Відповідно до п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «К.І.П.» та ТОВ «Особливе Конструкторсько-Технологічне бюро «Харківського заводу транспортного машинобудівництва» укладено договір оренди нежитлового приміщення № 01/01-170/1 від 01.01.2017, відповідно до якого орендодавець - ТОВ «Особливе Конструкторсько-Технологічне бюро «Харківського заводу транспортного машинобудівництва» надає орендарю – позивачу по справі в платне термінове користування нежитлові приміщення третього поверху від офіс № 335, що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, загальною площею 17,4 кв. м (а.с.23-26).

До вказаного договору оренди сторонами були складені та підписані додаткові угоди № 1 від 01.09.2017, № 2 від 01.10.2017 та на виконання умов укладеного договору сторонами підписано акт приймання-передачі в оренду вказаних нежитлових приміщень від 01.01.2017 (а.с.27, 28, 29).

16.11 2015 між позивачем та підрядником - ТОВ «Будпроектком» укладено договір підряду № 1611-15 від 16.11.2015, відповідно до якого підрядник зобов’язується на свій ризик виконати роботи по реконструкції фасадів (а.с.57-61).

На виконання умов вказаного договору підряду сторонами укладено накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів № 654 від 16.11.2015, № 655 від 16.11.2015, довідку про вартість будівельних робіт і затрат за січень 2016 року (а.с. 34, 62-68). Виконання договору підряду підтверджується також актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 за січень 2016 року та відомістю ресурсів, розрахунком № 1-2, договірною ціною, локальним кошторисом на будівельні роботи, відомістю ресурсів до нього (а.с.35-55). Проведення розрахунків між сторонами підтверджується платіжними дорученнями № 15 від 13.01.2016, № 16 від 13.01.2016, № 17 від 13.01.2017 (а.с.99-100).

27.10.2016 року між ТОВ «К.І.П.» та ТОВ «Технобуд-Поліс» укладено договір підряду № 2710/1 від 27.10.2016 (а.с.81-84), на підтвердження виконання якого сторонами укладено накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів № 355 від 16.11.2016, № 350 від 15.11.2015, № 344 від 07.11.2016, № 340 від 07.11.2016, № 316 від 31.10.2016, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 05/12 від 05.12.2016 (а.с.85-92, а.с.78). Проведення розрахунків за вказаним договором підтверджується також платіжними дорученнями № 749 від 30.11.2016, № 777 від 05.12.2016 (а.с.95-96).

10.03.2016 року між ТОВ «Ультрасол» та ТОВ «К.І.П.» укладено договір купівлі-продажу № 03/16, на виконання умов якого сторонами підписано видаткову накладну № 40 від 18.04.2016, рахунок на оплату № 40 від 18.04.2016 (а.с.73-74). Проведення розрахунків за вказаним договором підтверджено платіжним дорученням № 210 від 18.04.2016 (а.с.106).

Як свідчать матеріали справи, з метою підтвердження реальності господарських правовідносин з контрагентами ТОВ "Сеолан" та ТОВ "ТБК "Бастіонбуд" позивачем надано копії документів первинного бухгалтерського обліку, а саме: податкову накладну від 28.11.2014р. № 2801, видаткову накладну 3281114-01 від 28.11.2014р., розрахунок на оплату № 2711-04 від 27.11.2014р., платіжне доручення № 596 від 26.11.2014р., платіжне доручення 597 від 26.11.2014р., платіжне доручення №85 від 16.02.2016р.

Зі змісту акту перевірки № 17597/20/40-14-12-11/35474775 від 06.11.2017 встановлено, що підставою для встановлення порушень ТОВ «К.І.П.» вимог Податкового кодексу України стало відсутність звітності щодо трудових ресурсів у вказаних вище контрагентів позивача, неподання податкових декларацій з ПДВ контрагентами та невстановлення відповідно до ЄРПН придбання товарів контрагентами.

Проте, вказані обставини спростовуються наданими позивачем доказами, які наявні в матеріалах справи, зокрема, первинною документацію за всіма господарськими операціями між ТОВ «К.І.П.» та його контрагентами, що підтверджує реальність здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон № 996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з вимог наведених норм Податкового кодексу України, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та підставою для нарахування податкового кредиту і податкового зобов'язання з податку на додану вартість є податкова накладна.

На підтвердження позовних вимог позивачем також надані податкові декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року, за грудень 2015 року, за січень 2016 року, за лютий 2016 року, за березень 2016 року, за квітень 2016 року, за червень 2016 року, за липень 2016 року, за грудень 2016 року, за листопад 2016 року, разом із квитанціями до декларацій (а.с.11-132).

Відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не може ставитися у залежність від отримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб’єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то такі наслідки мають тягнути відповідальність саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження його розміру. При цьому, платник податку не повинен відповідати за наслідки невиконання контрагентом його зобов’язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати штрафні санкції.

Згідно з п.36.5 ст.36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційного з'ясування обставин справи в адміністративному судочинстві зобов’язаний суб’єкт владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що податковий кредит для цілей визначення об'єкту оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для визначення об’єкту оподаткування податком на прибуток мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій та враховуючи, що позивачем виконано вищевказані вимоги по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «Сеолан», ТОВ «ПСВ-Енергопроммонтаж», ТОВ «Будпроектком», ТОВ «ТБК «Бастіонбуд», ТОВ «Ультрасол», ТОВ «Компанія Крат» та надано первинні документи на підтвердження вчинення господарських операцій, тому позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення в частині нарахованих сум по вказаним контрагентам підлягають задоволенню.

Стосовно правомірності формування податкового кредиту позивачем по господарським взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Оксітан» колегія суддів зазначає наступне.

10.02.2016 року між ТОВ «Оксітан» та ТОВ «К.І.П.» укладено договір купівлі-продажу № 02/16 (а.с.71-72), на виконання умов якого сторонами підписано видаткову накладну № 70 від 06.12.2016, рахунок на оплату № 70 від 06.04.2016 (а.с.69, 70).

З метою підтвердження виконання умов договору позивачем долучено до матеріалів справи платіжні доручення № 153 від 18.03.2016, № 192 від 06.04.2016, № 194 від 07.04.2016 (а.с.103, 104, 105).

В суді апеляційної інстанції представником відповідача надані пояснення стосовно того, що директора контрагента позивача ТОВ «Оксітан» ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. ст. 27, ч. 1 ст. 205-1 КК України та на підтвердження вказаних обставин відповідачем долучено до матеріалів справи копію вироку Джержинського районного суду м. Харкова від 15.06.2017р. по справі № 638/8467/17 (т. 2 а.с. 223).

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як свідчать матеріали справи договір купівлі-продажу від 10.02.2016р. № 02/16 (а.с.71-72) від імені ТОВ «Оксітан» підписано директором ОСОБА_5, однак відповідно до змісту наявного в матеріалах вироку Джержинського районного суду м. Харкова від 15.06.2017р. по справі № 638/8467/17 встановлено, що ОСОБА_5, передаючи особисті анкетні дані, а саме: копію облікової картки платника податків та копію паспорту громадянина України, для внесення їх у документи, які відповідно до чинного законодавства подаються для державної реєстрації (перереєстрації) юридичної особи ТОВ «Оксітан» (код ЄДРПОУ 39727017), не буде здійснювати ніякої фінансово-господарської діяльності та виконувати обов’язки директора та засновника, а лише формально рахуватиметься на даних посадах.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів вважає, що правовідносини позивача з контрагентом ТОВ «Оксітан» вчинені без наміру створення правових наслідків.

У правовому висновку Верховного Суду України від 14.03.2017р., сформульованому у справі № 21-2239а16 (826/757/13-а), йдеться про те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Із врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які складені у відносинах з ТОВ «Оксітан», не є достатніми доказами фактичного виконання операцій.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, виконано обов’язок покладений на нього відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, та доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині нарахування позивачу податкового зобов’язання по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Оксітан».

11.06.2018р. відповідачем надано до суду апеляційної інстанції розрахунок по оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню з якого судом встановлено, що по взаємовідносинах з ТОВ «Оксітан» позивачу збільшено податкове зобов’язання податку на додану вартість на суму 75638,62 грн., з яких за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 18909,66 грн.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були неправильно застосовані норми чинного матеріального та процесуального права, і як наслідок апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2017р. № НОМЕР_1, яким збільшено позивачу податкове зобов’язання з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Оксітан» на суму 75638,62 грн., з яких за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 18909,66 грн. підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2018 по справі № 820/5740/17 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 21.11.2017р. № НОМЕР_1, яким збільшено позивачу податкове зобов’язання з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Оксітан» на суму 75638,62 грн., з яких за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 18909,66 грн. скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.П." до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення по взаємовідносинах з ТОВ «Оксітан» відмовити.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2018р. по справі №820/5740/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_6Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повний текст постанови складено 12.06.2018.