Постанова № 74641392, 30.05.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 520/977/17

Категорія: 10.3 Головуючий в 1 інстанції: Луняченко В.О. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Домусчі С.Д.,

– ОСОБА_1,

за участю: секретар судового засідання – Ніцевич О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського районного суду м. Одеси, яка прийнята в місті ОСОБА_1 15 листопада 2017 року у складі суду: судді Луняченка В.О., по справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Управління соціального захисту населення в Київському районі департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про зобов’язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась із адміністративним позовом до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Управління соціального захисту населення в Київському районі департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради України, в якому просила суд: зобов'язати перерахувати та виплатити на її користь субсидію з 1995 року по 2016 роки, допомогу по догляду за дитиною-інвалідом з 2004 по 2016 роки, та компенсацію витрат на купівлю життєво-необхідних ліків з 2004 по 2016 роки, матеріальної допомоги з 1995 року по 2016 роки.

Постановою Київського районного суду м. Одеси, яка прийнята в місті ОСОБА_1 15 листопада 2017 року у складі суду: судді Луняченка В.О., заявлений позов задоволено частково, зокрема зобов'язано Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради розглянути питання та виплатити ОСОБА_2 Філаретівній компенсацію за надання соціальних послуг інвалідам І та ІІ групи за 2016 рік з урахуванням наявного в неї паспорту зразка СРСР, та відмовлено у задоволенні позовних вимог про зобов'язання нарахування та виплати субсидії за 2016 рік, часткової компенсації витрат на купівлю життєво - необхідних ліків за 2016 рік у розмірі 6523 грн., матеріальної допомоги за 2016 рік.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на постанову Київського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про зобов’язання вчинити певні дії.

Доводи апеляційної скарги позивач обґрунтовує тим, що судом першої інстанції допущено неповне з’ясування обставин, що мають істотне значення по справі, порушено норми матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, 1953 року, є інвалідом дитинства 2 групи, безстроково, непрацездатна і проживає разом з сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, інвалідом дитинства 2 групи безстроково, в однокімнатній приватизованій квартирі у Київському районі міста ОСОБА_1. Сукупний прибуток родини складається із пенсії позивачки та її сина.

19.12.2011 року позивачка звернулася до Управління соціального захисту населення в Київському районі департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради з заявою про призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги.

Позивачку було попереджено про необхідність надання необхідних документів для призначення компенсації до 19.03.2012 року, про що свідчить її підпис у графі «ознайомився» у поданій заяві.

У встановлений законодавством термін позивачкою не було надано до Управління відповідних документів, на підставі чого було винесено рішення від 19.03.2012 року про відмову в призначенні компенсації фізичним особам, які надають послуги.

Відповідні заяви, по яким було винесено рішення про відмову в призначенні компенсації фізичним особам, які надають послуги з підстав зазначених раніше, позивачка надавала до Управління 15.02.2013 року, 27.11.2013 року, 30.05.2014 року та 26.12.2014 року.

10.09.2015 року ОСОБА_2 у черговий раз звернулася до Управління з заявою про призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги.

18.12.2015 року управлінням було розглянуто заяву, перевірено надані заявницею документи та винесено рішення про призначення компенсації з 10.09.2015 року по 10.03.2016 року.

12.03.2016 року ОСОБА_2 повторно звернулася до Управління з заявою про призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги.

На підставі поданої заяви та наданих документів, 21.04.2016 року Управлінням було винесено рішення про призначення компенсації ОСОБА_2 на період з 12.03.2016 року по 03.11.2037 року.

У зв'язку із відсутністю у позивачки паспорта громадянина України Управління було вимушено звернутися до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області з запитом щодо належності до громадянства України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно роз'яснень Мінсоцполітики від 25.10.2016 року № 604/19/71-16, у зв'язку з тим, що паспорт ОСОБА_2 є недійсним, то призначати одноразову матеріальну грошову допомогу, субсидії та інші грошові виплати, не можна, 02.11.2016 року було винесено рішення про закриття особової справи ОСОБА_2

Також в суді першої інстанції було встановлено, що Протоколом № 12 розгляду Піклувальною радою Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 08.04.2016 року було прийнято рішення про надання адресної одноразової грошової допомоги в особливих випадках та надано компенсація коштів, витрачених ОСОБА_2 на своє лікування та лікування сина у загальному розміру 13000 гривень, виходячи із проведеної звірки наданих чеків з медичною документацією (на сина 10000 грн., та на позивачку 3000 грн.).

Крім того, 07.10.2013 року рішенням Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про відмову в призначенні соціальної допомоги ОСОБА_2 було відмовлено у призначені житлової субсидії, у зв'язку з несплатою обов'язкового 10%-го платежу за житлово-комунальні послуги. У подальшому на звернення позивачки щодо нарахування та виплати субсидії виносились рішення про відмову на зазначених підставах.

Проаналізувавши обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволення, зокрема лише в рамках зобов'язання Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради розглянути питання та виплатити ОСОБА_2, компенсацію за надання соціальних послуг інвалідам І та ІІ групи за 2016 рік с урахуванням наявного в неї паспорту зразка СРСР, а в частині інших позовних вимог було відмовлено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 6 Положення «Про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива», затвердженого Постановою КМУ № 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» від 21.10.1995 (далі – Положення), - субсидія призначається одній із зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб, в окремих випадках на підставі рішення районної, районної у мм. Києві і Севастополі держадміністрації та виконавчого органу міської і районної ради або утвореної ними комісії та акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства субсидія може призначатися особі, яка не зареєстрована, але фактично проживає у житловому приміщенні (будинку) на підставі договору найму (оренди) житла (далі - орендар), якщо їй нараховується плата за житлово-комунальні послуги, або індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію. Субсидія не може призначатися одночасно за місцем реєстрації особи та місцем її фактичного проживання.

Пунктом 7 Положення зазначено, що субсидія розраховується виходячи з кількості зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб (осіб, які фактично проживають), яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги, у тому числі осіб, призваних на строкову військову службу.

Пункт 12 Положення вказує, що субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг призначається виходячи із середньомісячного сукупного доходу осіб, зазначених у пункті 7 цього Положення, за два квартали, що передують місяцю, що передує місяцю, з якого призначається субсидія, а субсидія на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива - виходячи з розміру доходу за попередній календарний рік.

Також, вказаним Положенням передбачається і порядок припинення надання раніше призначеної субсидії, зокрема згідно абзацу 1 п. 20 це відбувається за поданням житлово-експлуатаційних організацій, житлово-будівельних (житлових) кооперативів, об'єднань співвласників багатоквартирного будинку та організацій, що надають житлово-комунальні послуги, якщо громадянин, якому призначено субсидію, не сплачує вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії, за винятком випадків, пов'язаних із затримкою виплати заробітної плати, пенсії тощо, яка підтверджується відповідними документами, - з місяця, в якому надійшло таке подання. Подання надається зазначеними організаціями структурним підрозділам з питань соціального захисту населення до 10 числа місяця, що настає за місяцем, в якому виникли такі обставини.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин, у зв'язку із тим, що 25.01.2013 року до Управління соціального захисту населення в Київському районі департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради надійшло подання КП «Теплопостачання міста ОСОБА_1» про несплату ОСОБА_2 обов'язкового платежу за послуги теплопостачання упродовж усього періоду отримання субсидії, крім наданої адресної муніципальної допомоги на оплату боргу послуг теплопостачання у 2009 році у сумі 2623,00 грн., у 2011 році - 1000 грн., у 2012 році - 1000 грн. з проханням про припинення виплати субсидії, а також подання КП «ЖКС «Чорноморський» з проханням припинити виплати субсидії ОСОБА_2, у зв'язку з несплатою обов'язкового платежу за надання послуг СДПТ та вивозу сміття з 01.01.2011 року по 31.01.2013 року, рішенням Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про відмову в призначенні соціальної допомоги від 07.10.2013 року ОСОБА_2 було відмовлено у призначені житлової субсидії, у зв'язку з несплатою обов'язкового 10%-го платежу за житлово-комунальні послуги. У подальшому на звернення ОСОБА_2 щодо нарахування та виплати субсидії виносились рішення про відмову на зазначених підставах.

Також, судом першої інстанції вірно встановлено відсутність підстав для скасування чи зміни рішення (прийнятого згідно з Протоколом № 12 розгляду Піклувальною радою Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 08.04.2016 року), про надання адресної одноразової грошової допомоги в особливих випадках та надання компенсація коштів, витрачених ОСОБА_2 на своє лікування та лікування сина у загальному розміру 13000 гривень, розрахованого на підставі проведеної звірки наданих чеків з медичною документацією (на сина 10000 грн., та на позивачку 3000 грн.).

Крім того, з аналізу матеріалів справи вбачається, що в рамках розгляду даного спору в суді апеляційної інстанції було встановлено, що позивачем під час судових засідань зазначались та шляхом надання письмових доказів обґрунтовувалися позовні вимоги лише щодо зобов'язання перерахувати та виплатити на її користь субсидію з 1995 року по 2016 роки, допомогу по догляду за дитиною-інвалідом з 2004 по 2016 роки, та компенсацію витрат на купівлю життєво-необхідних ліків з 2004 по 2016 роки.

Вимогу в частині виплати матеріальної допомоги з 1995 року по 2016 роки позивач розглядає, як сукупність усіх інших вказаних вимог адміністративного позову, не виділяючи дану позицію як самостійну складову предмету позову та не конкретизуючи, яку саме матеріальну допомогу не було виплачено у 2016 році, та яке рішення про відмову у виплаті або нарахуванні даної матеріальної допомоги оспорюється в рамках адміністративного спору.

Колегія суддів, також, наголошує на тому, що Ухвалою суду від 26.05.2017 року судом було залишено без розгляду, у зв'язку із пропуском строку звернення до суду, частина позовних вимог про зобов'язання перерахувати та виплатити на користь позивача субсидію з 1995 року по 2015 роки, допомогу по догляду за дитиною - інвалідом з 2004 по 2015 роки, компенсацію витрат на купівлю життєво - необхідних ліків з 2004 по 2015 роки, матеріальної допомоги з 1995 року по 2015 роки (т. 2 а/с 229).

Тому, додатково надані позивачем, в рамках розгляду справи в апеляційному проваджені, листи, повідомлення, рішення, тощо, за різні періоди часу до 2016 року, не приймаються до уваги судом, з огляду на те що вони не кореспондують вказаним в адміністративному позові вимогам.

Таким чином, колегія суддів, вважає рішення суду першої інстанції щодо незадоволення позовних вимог в частині про зобов'язання нарахування та виплати субсидії за 2016 рік, часткової компенсації витрат на купівлю життєво - необхідних ліків за 2016 рік у розмірі 6523 грн., матеріальної допомоги за 2016 рік, таким, що цілком відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи.

Також, вважається вірним висновок суду першої інстанції про те, що відмова у виплаті ОСОБА_2 компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги після винесення рішення про призначення такої компенсації є незаконною, так як посилання відповідача на роз’яснення Мінсоцполітики від 25.10.2016 року № 604/19/71-16 (де вказано, що паспорт ОСОБА_2 є недійсним, а отже призначити їй одноразову матеріальну грошову допомогу, субсидії та інші грошові виплати, не можна) є неправомірним.

В обґрунтування даної позиції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 1 «Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги», затвердженого Постановою № 558 від 29.04.2004 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги» (далі - Порядок): непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, що обслуговуються соціальними службами), призначається щомісячна компенсаційна виплата (далі - компенсація).

Пункт 2 Порядку вказує, що компенсація призначається і виплачується структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради за місцем проживання, перебування особи, якій надаються соціальні послуги, з дня подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, яка їх потребує, заяв разом з документами, зазначеними у пункті 6 цього Порядку.

Пункт 11 Порядку визначає, що виплата компенсації провадиться щомісяця до 1 числа місяця, що настає за тим, в якому фізична особа надавала соціальні послуги, і триває до дня припинення їх надання.

Підстави припинення й зупинення виплати компенсації також передбачені даним Порядком, є вичерпними, та до їх переліку не входять обставини наведені відповідачем, а саме: посилання відповідача на роз’яснення Мінсоцполітики від 25.10.2016 року № 604/19/71-16, де вказано, що паспорт ОСОБА_2 є недійсним, а отже призначити їй одноразову матеріальну грошову допомогу, субсидії та інші грошові виплати, не можна.

Тому, колегія суддів зазначає, що згідно норм чинного законодавства, питання про відповідність паспорта ОСОБА_2 зразку паспорта громадянина України взагалі не являється підставою для припинення/зупинення виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги.

Таким чином, позиція суду першої інстанції щодо визнання неправомірним рішення про зупинення вказаної виплати є обґрунтованою, та такою, що відповідає нормам чинного законодавства.

Суд першої інстанції, також, вірно вважає рішення про зупинення виплати ОСОБА_2 компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги вже після рішення про призначення такої компенсації, незаконним, тому як при наявності прийнятого рішення з надання певної категорії соціальної послуги, яка передбачена діючим законодавством, у особи, якої дана соціальна допомога стосується, наявні певні сподівання на отримання даної допомоги і виникає право власності на ті кошти соціальної допомоги, які їй повинні виплатити відповідні органи, а отже позбавлення такої особи таких виплат з непередбачених законом підстав є неправомірним та протиправним.

При розгляді питання, пов'язаного із захистом права на виплати зі сфери соціального забезпечення, суд першої інстанції вірно застосовує практику Європейського суду з прав людини стосовно гарантування та тлумачення права власності, яке закріпленостаттею 1 Протоколу 1 до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною згідно Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, і є частиною законодавства України. Європейськім судом з прав людини надається надзвичайно широке автономне тлумачення поняття «майно» у світлі Конвенції, до змісту якого включається не тільки рухоме, нерухоме майно, матеріальні та нематеріальні права, в тому числі, акції, ліцензії, патенти, але й право вимагати виплати боргу з держави, економічні права, які пов'язані з веденням підприємницької діяльності, правомірні очікування щодо певного стану речей у майбутньому, право на пенсію та виплати з системи соціального забезпечення тощо. На думку Європейського суду це право підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу 1. Тобто, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.

Суд першої інстанції вірно зазначив рішення: «Стек та інші проти Сполученого Королівства» (Stec and Others v. the United Kingdom, рішення Великої палати від 12 квітня 2006р.), так як в даному рішенні суд наголосив на тому, що в сучасній демократичній державі багато осіб протягом усього свого життя або ж його частини, коли йдеться про засоби для існування, перебувають у повній залежності від виплат за соціальним страхуванням або соціальним забезпеченням та рішення у справі «Сук проти України» від 10 березня 2011 року, де Європейський суд повторив, що поняття «майно» в першій частині статті 1 Протоколу 1 має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Заяви уряду про те, що не було остаточного і такого, що підлягало виконанню рішення, яке б підтверджувало право заявника на такі виплати, та що національне законодавство чітко передбачало, що виплата забезпечення, про яке йдеться, може здійснюватись лише у випадку наявності достатніх бюджетних коштів Європейським судом були відхилені.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення заявленого позову, проте, з урахуванням висновків щодо протиправності дій Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо припинення виплати ОСОБА_2 компенсації за надання соціальних послуг інвалідам І та ІІ групи, щодо протиправності рішення про закриття особової справи ОСОБА_2 від 02.11.2016 року, помилково це не визначив в резолютивній частині рішення, а тому судове рішення має бути змінено та викладено в новій редакції в резолютивній частині.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2017 року – змінити, виклавши абзац другий її резолютивної частини в наступній редакції:

«Визнати протиправними дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо припинення виплати ОСОБА_2 компенсації за надання соціальних послуг інвалідам І та ІІ групи.

Визнати протиправним та скасувати рішення про закриття особової справи ОСОБА_2 від 02.11.2016 року.

Зобов’язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради поновити виплату ОСОБА_2 компенсацію за надання соціальних послуг інвалідам І та ІІ групи та виплатити компенсацію за надання соціальних послуг інвалідам І та ІІ групи з моменту припинення її виплати.».

В іншій частині постанову Київського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець