Постанова № 74641240, 05.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И

05 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/281/18

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: ОСОБА_1

суддів: Шляхтицького О.І. , Семенюка Г.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_2 адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру України у Миколаївській області, третя особа Єланецька районна державна адміністрація Миколаївської області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2018 року ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3, позивач), звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру України у Миколаївській області (далі – відповідач, ГУ Держгеокадастру), третя особа Єланецька районна державна адміністрація Миколаївської області (далі – Єланецька РДА) про:

- визнання протиправними дії ГУ Держгеокадастру щодо припинення договору оренди землі загальною площею 15,0 га з кадастровим номером 4823080700:03:000:0011, укладеного 10 листопада 2003 року між Єланецькою РДА та ОСОБА_3, зареєстрованого ДП "Єланецький РЦ ДЗК" 17 листопада 2003 року, про що у книзі державної реєстрації договорів оренди зроблено запис № 30;

- зобов'язання ГУ Держгеокадастру розглянути питання про поновлення строку дії договору оренди землі загальною площею 15,0 га з кадастровим номером 4823080700:03:000:0011, укладеного 10 листопада 2003 року між Єланецькою районною державною адміністрацією Миколаївської області та ОСОБА_3, зареєстрованого ДП "Єланецький РЦ ДЗК" 17 листопада 2003 року, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди зроблено запис № 30.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області закрито.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до приписів ст. 311 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, що склались між позивачем та відповідачем щодо продовження дії договору оренди, є правовідносинами, що пов'язані та витікають з виконання господарського договору оренди землі, тобто відповідач у спірних правовідносинах не здійснює владних повноважень відносно позивача, оскільки діють як сторони господарського договору, у зв'язку з чим, спір щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії щодо поновлення договору оренди, є підвідомчими господарським судам.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.4 ст. 11 ЦК України у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб'єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставою виникнення/припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п.10 ч.2 ст. 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із ч.1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Тобто рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним можуть розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку позовна вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 6 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права користування земельною ділянкою), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.

Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.

Разом з тим, відповідно до п.1 ч.1. ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в даних спірних правовідносинах, договір оренди земельної ділянки був укладений Єланецькою РДА саме з фізичною особою – ОСОБА_3, тобто і стороною в даній справі є фізична особа, що в свою чергу, виключає можливість розгляду даної справи в порядку господарського судочинства.

Таким чином суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що даний спір підлягає розгляду в порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2018 року відмовлено у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_3 до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди землі та визнання договору оренди землі поновленим.

З мотивувальної частини вищезазначеної ухвали вбачається, що: "позивач оскаржує дії відповідача як суб'єкта владних повноважень підчас виконання ним управлінських функцій, таким чином суд приходить до висновку, що подана заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та у відкритті провадження за поданим позовом - необхідно відмовити.

Відповідно до ч.5 ст. 186 ЦПК України роз'яснити позивачу, що він має право звернутись із даним позовом до Миколаївського окружного адміністративного суду."

Вищевказана ухвала Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2018 року набрала законної сили 07 лютого 2018 року.

На виконання даної ухвали, ОСОБА_3 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства.

З системного аналізу вимог чинного законодавства та обставин справи, а також з метою забезпечення доступу особи до правосуддя, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі.

Таким чином, суд першої інстанції допустив порушення процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, у зв’язку з чим судове рішення, відповідно до ч.4 ст. 320 КАС України, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 320, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року скасувати

Справу №814/281/18 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, третя особа Єланецька районна державна адміністрація Миколаївської області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії,- направити до Миколаївського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 05 червня 2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1Судді ОСОБА_2 ОСОБА_4