Постанова № 74641221, 29.05.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/6869/17

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: ОСОБА_1

суддів: Семенюка Г.В. , Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_2 адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року прийняте у відкритому судовому засіданні об 12:24 по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (далі - ТОВ «Дунайська імпортна компанія», позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби (далі Відповідач, або Одеська митниця ДФС) в якому позивач з урахуванням уточнення до позову просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA500060/2017/000137/2 від 28 серпня 2017 року.

2. Визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00862 від 28 серпня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що документи подані декларантом для митного оформлення товару за ціною контракту відповідають вимогам ст.53 Митного кодексу України, є належними та допустимими, підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей, а тому визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» звернулося до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначено, що рішення винесено з порушенням норм матеріального права, у зв’язку з чим апелянт просив скасувати оскаржуване рішення та прийняту нове, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року.

Згідно приписів ст. 311 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Обставини справи.

05 липня 2017 року TOB “Дунайська імпортна компанія” (Покупець за контрактом) уклала зовнішньо-економічний Контракт №341/17 з Фірмою “FRUTOPOLIS S.A.” (Греція) (Продавець за контрактом) (а.с.21-29).

Відповідно до умов контракту №341/17 п. 1.1. Продавець зобов’язаний поставляти, а Покупець приймати та оплачувати товар, вказаний у Специфікаціях, які є невід’ємною частиною контракту, в порядку та на умовах обумовлених в Контракті.

Суд встановив, що згідно з Специфікацією №58 від 25.08.2017 р. до контракту та інвойсу №115 від 25 серпня 2017 року (а.с.30) фірма “FRUTOPOLIS S.A.” поставила ТОВ “Дунайська імпортна компанія” наступний товар:

- персики свіжі, класу А, у пластикових ящиках – 1305 шт., на 16 дерев’яних піддонах, врожай 2017 р. країна виробництва – Греція, виробник FRUTOPOLIS S.A., вага “брутто” – 13104 кг., вага “нетто” – 12211 кг. на загальну суму: 4518,07 евро, де 0,37 евро за 1 кг без транспортних витрат;

- персики свіжі, класу В, у пластикових ящиках – 82 шт., на 1 дерев’яних піддонах, врожай 2017 р. країна виробництва – Греція, виробник FRUTOPOLIS S.A., вага “брутто” – 833 кг., вага “нетто” – 777 кг. на загальну суму: 155,40 евро, де 0,20 евро за 1 кг без транспортних витрат;

-нектарини свіжі, класу В у пластикових ящиках – 78 шт., на 11 дерев’яних піддонах, врожай 2017 р. країна виробництва – Греція, виробник FRUTOPOLIS S.A., вага “брутто” – 811 кг., вага “нетто” – 757 кг. на загальну суму: 249,81 евро, де 0,33 евро за 1 кг без транспортних витрат.

01 березня 2016 року між ТОВ “Дунайська імпортна компанія” та ТОВ “Брокерська Експедиційна компанія “Атаман-Груп” укладений договір про надання послуг по декларуванню товарів №211/16 (а.с.40-42).

На виконання умов зазначеного Договору декларантом ОСОБА_3, з метою митного оформлення товару для підтвердження його митної вартості до митного поста “Одеса-порт” Одеської митниці ДФС була подана електрона митна декларація № UA500060/2017/015337 (а.с.43-45), в якій було визначено митну вартість Товару, що імпортується, за основним методом - за ціною зовнішньо-економічного контракту № 341/17 від 05 липня 2017 року.

Для підтвердження митної вартості товару позивач надав документи, які підтверджують митну вартість товару, а саме: зовнішньоекономічний контракт, специфікацію до контракту про постачання товару, інвойс, прайс-листи виробника, пакувальний лист, сертифікат походження товару, митна декларація країни відправлення, документи, які підтверджують транспортні витрати (контракти з перевізниками, рахунок-фактура, автотранспортна накладна, договір-заявка, довідка про транспорті витрати, книжка МДП) та інші документи, обумовлені ч. 2 ст. 53 МК України та які підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять розбіжностей.

28 серпня 2017 року Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500060/2017/000137/2 де зазначено, що надані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що пі підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У зв’язку з чим, митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом (а.с. 16-18).

Суд встановив, що в № UA 500060/2017/000137/2 рішенні зазначено ,що відомості, що містяться у копії митної декларації країни відправлення є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей щодо митної вартості товарів, зазначених у митній декларації та додаемх до неї документах, тому не визначення класу товару (А, В) у митній декларації країни відправлення виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до усов ч. 1 ст. 54 МК України. Також зазначено, що в довідці про транспортні витрати б/н від 25 серпня 2017 року не вказані умови поставки (а.с.18).

Декларанту було запропоновано відповідно до ст.53 МК України для підтвердження заявленої митної вартості протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також відповідно до ст.254 МК України запропоновано подати переклад копії митної декларації країни відправлення на українську мову, а також додаткові документи.

28 серпня 2017 року позивач надіслав повідомлення № 2808-1, в якому зазначено, що усі витребувані митними органами документи, що підтверджують ціну товару по контракту, надав своєчасно та інші документи надаватися не будуть (а.с.77).

З метою забезпечення повноти оподаткування митним органом проведено аналіз баз даних ЄФІС та встановлено, що рівень митної вартості товарів (застосовано обґрунтовану гнучкість у застосуванні резервного методу), митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, а саме:

- рівень митної вартості товару №1 є більшим (МД від 25 серпня 2017 року № UA500060/2017/015215, UA500060/2017/015226, від 27 серпня 2017 року № UA125010/2017/007163), та становить 0,55 дол. USD за кг. нетто, ніж заявлено декларантом 0,52 дол. USD;

- рівень митної вартості товару №2 є більшим (МД від 25 серпня 2017 року № UA500060/2017/015215, UA500060/2017/015226, від 27 серпня 2017 року № UA125010/2017/007163), та становить 0,55 дол. USD за кг. нетто, ніж заявлено декларантом 0,32 дол. USD;

- рівень митної вартості товару №4 є більшим (МД від 22 серпня 2017 року № UA500060/2017/01505, UA500060/2017/015006, від 27 серпня 2017 року № UA125010/2017/007163), та становить 0,55 дол. USD за кг. нетто, ніж заявлено декларантом 0,48 дол. USD;

28 серпня 2017 року відповідач видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00862 від 28 серпня 2017 року. (а.с19-20)

Не погоджуючись з вищевказаним позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Висновок суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні спірних рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/000137/2 від 28 серпня 2017 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00862 від 28 серпня 2017 року відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, пропорційно, своєчасно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та Митному кодексу України.

Джерела права й акти їх застосування.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ст. 1 Митного кодексу України, законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Статтею 543 Митного кодексу України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 Митного кодексу України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Відповідно п.п. 23, 24 ст. 4 Митного кодексу України, митне оформлення – це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з положеннями Митного кодексу України, орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до п. 2 ч. 2 зазначеної статті Кодексу, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 цієї статті Кодексу передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.

Таким чином, орган доходів і зборів має право вимагати від декларанта додаткові документи при наявності визначених законом підстав, визначених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

Згідно ч. 1 статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 337 Митного кодексу України визначено, що контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з наказом Міністерства фінансів України № 599 від 24 травня 2012 року “Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення” до підтверджувальних документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт, (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містять реквізити сторін суму та умови платежу, інші відомості відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до заявленого рахунка-фактури про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення на одиницю виміру (вагу) товару на 1 кілометр маршруту.

Оцінка суду.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме згідно п.3.1 зовнішньоекономічного контракту № 341/17 від 05 липня 2017 року, оплата за товар здійснюється на умовах: протягом 14 днів після митної очистки Товару Покупцем; на умовах 100% передплати зі сторони покупця, інших умов сплати за товар у контракті не наведено. Проте згідно з наданим інвойсом № 115 від 25 серпня 2017 року вартість товарів становить 7 612,54 євро (а.с.30).

При цьому надати повну інформацію про документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів, означає надати реквізити як зовнішньоекономічного договору (контракту), так і рахунку фактури (інвойсу), згідно з яким здійснюється оплата. Саме ці документи і дозволяють ідентифікувати платіжне доручення з поставкою оцінюваного товару. Ідентифікація платіжного доручення з певною поставкою товару може бути здійсненна також шляхом посилання на специфікацію до договору, на основі якої було постановлено відповідний товар.

Без ідентифікації на основі посилання на такі документи платіжне доручення як доказ не може вважатися достатнім для доведення митної вартості певної партії товару. Так само платіжне доручення не є достатнім доказом митної вартості певної поставки товару в разі зазначення у ньому лише зовнішньоекономічного договору, на основі якого здійснена поставка певного товару.

Отже, платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж (у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури (інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті це загальна сума всіх платежів, які були здійсненні або повинні бути здійсненні покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов’язаних із продавцем осіб для виконання зобов’язань продавця.

Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що в експортній митній декларації від 13 серпня 2017 року № GRЕX410100060613 (а.с.36-37) не визначено клас (А, В) товарів, що не дає змоги перевірити вартість товару за якісними характеристиками.

Окрім того, судом встановлено, що митна декларація країни відправлення складена грецькою мовою та переклад на українську мову ТОВ “Дунайська імпортна компанія” до митного органу не надала. Оскільки відомості, що містяться у вказаній МД є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей щодо митної вартості товарів, зазначених МД та доданих до неї документів, - невизначення класу товару (А, В) у МД країни відправлення виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до ч.1 ст.54 МК України.

Відповідно стандартного правила 3.11 розділу 3 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (дата приєднання України від 05 березня 2011 року згідно Закону України “Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком I до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур”) зміст декларації на товари визначається митною службою. Письмова форма декларації на товари повинна відповідати типовій формі ООН. У разі застосування автоматизованого митного оформлення формат декларації на товари, яка подається електронним способом, базується на міжнародних стандартах електронного обміну даними.

Згідно розділу V Додатку до рекомендації № 1 “Формуляр-зразок” Організації Об’єднаних Націй для зовнішньоторговельних документів. Керівні принципи для застосування” (2001) для сектору офіційного контролю відносяться документи, що необхідні для контролю товарів у межах зовнішньоторгових операцій, який здійснюється різними офіційними та неофіційними органами в країнах експорту, імпорту, транзиту. Здійснення контролю є необхідним в цілях, які можуть бути згруповані таким чином, зокрема, стягнення мит та податків, забезпечення надходжень (експортна декларація товарів, єдині адміністративні документи, вантажна декларація та інші).

Враховуючи відсутність у копії митної декларації країни відправлення та доданих до неї документах визначення класу товару (А, В), орган доходів і зборів не мав можливості перевірити числове значення заявленої митної вартості відповідно до умов ч.1 ст. 54 МК України.

Згідно офіційного правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс), - це міжнародні правила по тлумаченню найбільш широко використовуваних торговельних термінів в області зовнішньої торгівлі, у них зазначені яка з сторін договору – купівлі продажу повинна здійснити необхідні для перевезення та страхування дії, коли продавець передає товар покупцю та які витрати не се кожна з сторін. Обрані сторонами умови зовнішньоекономічного договору умови поставки товару визначають те, які витрати включаються до ціни, що була фактично сплачена або належить до сплати за оцінювані товари або іншими словами, визначають конкретні складові митної вартості товарів.

Відсутність в наданій позивачем довідці про вартість перевезення відомостей щодо умов поставки товарів згідно з правилами Інкотермс зумовило неповноту відомостей про митну вартість товарів, та виключило можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч.1 ст.54 МК України (а.с.69).

Частиною 2 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Виходячи з норм цивільного законодавства та законодавства, що регулює порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, ціна зовнішньоекономічного договору є обов'язковою умовою договору, та за умови відсутності ціни товару в договорі, документ в якому вона зазначена фактично, в цьому випадку - інвойс є невід'ємною частиною договору.

Інвойс - це основний документ, згідно з яким оплачуються товари та послуги відповідно до вказаних у ньому умов. В комерційній практиці супровідний документ, що надається продавцем покупцеві і вміщує перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони будуть поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання і зведення про відправника і одержувача.

Дослідивши матеріали справи колегією суддів також встановлено, що згідно контракту № 341/17 від 05 липня 2017 року оплата за товар Покупцем можуть здійснюватися на умовах 100% передплати з боку Покупця, вартість товару вказується в інвойсі на кожну партію товару. Оплата товарів здійснюється покупцем на підставі інвойсу, відповідно до п 4.5 контракту інвойс повинен містити інформацію про вартість товару. Сума за контрактом № 341/17 від 05 липня 2017 року на постачання товару складає 500 000 євро, а в інвойсі № 115 від 25 серпня 2017 зазначено 7 612,54 євро.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за наявними вищевикладеними розбіжностями у документах, які були виявлені посадовою особою митниці під час митного оформлення, у митного органу обґрунтовано виникли підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої позивачем митної вартості товарів.

Статтею 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно пункту 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296) запис щодо рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів, учиняється таким чином: якщо за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадовою особою митного органу встановлено ризик виявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість, у тому числі невірне визначення митної вартості, або якщо за результатом розгляду поданих декларантом або уповноваженою ним особою документів, які підтверджують митну вартість товарів, встановлені підстави для запиту документів, перелік яких визначений частинами третьою та/або четвертою статті 53 Кодексу, посадова особа митного органу у графі Для відміток митного органу ДМВ на паперовому носії робить запис про необхідність подання документів для підтвердження митної вартості товарів із складенням переліку таких документів, зазначає час, дату і прізвище, ставить свій підпис та проставляє відбиток особистої номерної печатки.

Таким чином, керуючись ч. 3, ч. 5 ст. 53 МК України, з метою перевірки обґрунтованості заявленої позивачем митної вартості товару, Одеською митницею ДФС повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Частиною 1 статті 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Пунктами 2,3 частини 6 статті 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

У зв’язку з вищевикладеним та у відповідності до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості № UА 500060/2017/000137/2 від 28 серпня 2017 року.

Дослідивши текст вказаного рішення колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що він містить достатньо обґрунтуванні причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 МК України, декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Також згідно з ч.4 статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказ Міністерства фінансів України 24 травня 2012 року № 598 у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів вказується про проведення процедури консультацій між органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів. По товару № 2 було обрано другорядний метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості з урахуванням інформації, яка наявна в органі доходів і зборів, між декларантом та Одеською митницею ДФС були проведені шляхом обміну електронними повідомленнями консультація, про що наявні записи у рішенні про коригування митної вартості товарів, по товарам було обрано другорядний метод визначення митної вартості резервний, оскільки відповідно до п. 2 ст. 58 МК України використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п. 3 статті 58 МК України застосовують другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 Кодексу.

Відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом Державної митної служби України від 13 липня 2012 року № 362 під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовуються такі джерела інформації як спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (ЄАІС ДМСУ); інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю та інші.

Відповідно до статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною 8 ст. 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та за результатом проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано резервний метод визначення митної вартості. При цьому відповідач зазначив, що в зв’язку з відсутністю в органі доходів і зборів інформації щодо вартості операцій з ідентичними товарами та подібними (аналогічними) відповідно до ст.59, 60 МК України неможливим є застосування методу за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Застосування відповідно до ст.59, 60 МК України методів визначення митної вартості на основі віднімання та додавання виявилось неможливим в зв’язку з відсутністю в органі доходів і зборі інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.

Таким чином, враховуючи, що митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методів, зазначених у ст.58-63 МК України, за результатами проведених консультацій між органом доходів та зборів та декларантом щодо заявлених товарів у митній декларації було обрано метод визначення митної вартості - резервний, про що наявний запис у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/000137/2 від 28 серпня 2017 року.

Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, у графі 33 рішення зазначаються обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості; послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Декларанту додатково були роз'яснені вимоги п.2 ч. 3 статті 52 МК України на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:- у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Статтею 306 Митного кодексу України встановлено, що способом забезпечення сплати митних платежів є, зокрема, фінансові гарантії.

Згідно ч.1 ст. 308 Митного кодексу України розмір фінансової гарантії визначається органом доходів і зборів виходячи з суми митних платежів, що підлягає сплаті при випуску товарів для вільного обігу на митній території України або при вивезенні товарів за межі цієї території у митному режимі експорту. Статтею 309 Митного кодексу України встановлено, що забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією здійснюється у формах: - надання фінансової гарантії, виданої гарантом (гарантія, що надається у вигляді документа); - внесення коштів на відповідний рахунок або в касу органу доходів і зборів (грошова застава).

Відповідно до ст. 310 Митного кодексу України фінансові гарантії надаються органам доходів і зборів під час або до декларування товарів до митного режиму транзиту, попереднього декларування товарів, до їх прибуття на митну територію України та під час декларування товарів до митних режимів, що передбачають сплату митних платежів або передбачають перебування товарів під митним контролем до моменту закінчення дії відповідного митного режиму. Фінансові гарантії надаються: - у вигляді документа; - у вигляді внесення декларантом, уповноваженою ним особою, перевізником або гарантом грошової застави на відповідний рахунок органу доходів і зборів.

Як вбачається з матеріалів справи, товар, який надійшов на адресу позивача було випущено у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сплатою різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартість товарів, визначеною органом доходів та зборів шляхом надання гарантій відповідно до розділу 10 МК України.

Крім того, декларанту роз'яснено його право у відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 52 МК України оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів.

При цьому, позивачем було випущено товар у вільний обіг та лише після спливу 5 місяців рішення оскаржено до суду. Також протягом цього часу позивачем до митного органу не надавалося будь-яких додаткових документів.

Згідно частини 6 статті 54 МК України Одеською митницею ДФС була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що наявність у наданих уповноваженою особою декларанта до митного оформлення товару документах вищевказаних розбіжностей, слугувало достатньою підставою для відмови ТОВ “ Дунайська імпортна компанія” у розмитненні товарів за заявленою уповноваженою особою декларанта митною вартістю (за основним методом визначення митної вартості), та коригування митної вартості товару, а тому Одеською митницею ДФС, на думку суду, обґрунтовано, правомірно, та з дотриманням вимог ст.55 Митного кодексу України, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012року №598, прийнято спірні рішення про коригування митної вартості товарів, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З системного аналізу вимог діючого законодавства та обставин справи колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що Одеська митниця ДФС під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 28 серпня 2017 року №UA500060/2017/000137/2, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00862 від 28 серпня 2017 року діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову ТОВ “Дунайська імпортна компанія” до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, є правильним.

Інші доводи товариства зазначені в апеляційній скарзі колегія суддів до уваги також не приймає, оскільки вони не спростовують висновку викладеного у рішенні суду першої інстанції з яким погоджується суд.

Правова позиція Європейського суду.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 316, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 30 травня 2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1Судді ОСОБА_4 ОСОБА_2