Постанова № 74641152, 12.06.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року справа №805/968/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року у справі № 805/968/18-а (головуючий І інстанції - Шувалова Т. О.) за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними, скасування та зобов’язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року ОСОБА_2 (надалі – позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (надалі – відповідач), з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про визнання дій Міністерства оборони України протиправними, скасування п. 17 Протоколу № 133 засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.12.2017 року, зобов’язання Міністерства оборони України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до абз. 4 пп. 3 пункту 6 Постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 25 грудня 2013 року №975, у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у зв’язку з настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок травми, пов’язаної з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, а також встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, зобов'язавши відповідача в місячний термін надати суду звіт про його виконання (а. с. 3-7, 38-43).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_2.

Скасовано п. 17 Протоколу № 133 засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.12.2017 року.

Зобов’язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу відповідно до абз. 4 пп. 3 пункту 6 Постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 25 грудня 2013 року № 975, у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у зв’язку з настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок травми, пов’язаної з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_2 щодо зобов'язання Міністерства оборони України надати суду звіт про виконання судового рішення (а.с. 85-88).

Відповідач із таким судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог .

На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що при зверненні за одноразовою грошовою допомогою, позивачем не надано повний пакет документів, а саме, не надано копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме, що воно не пов’язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, чим порушив вимоги п. 11 Порядку № 975, у зв’язку з чим, неможливо вирішити питання про право позивача (загалом) на отримання одноразової грошової допомоги та прийняття рішення про призначення та виплату такої допомоги. На переконання апелянта, твердження суду першої інстанції щодо підтвердження обставин поранення витягом із протоколу засідання ЦВЛК по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранення, контузії, травми, каліцтва військовослужбовців, а також висновком судово-медичного експерта, згідно якого поранення, контузія та захворювання позивача пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії є безпідставним та необґрунтованим, вважаючи, що висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи не може бути документом, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов’язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що при розгляді справи суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зобов’язання нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, вказуючи при цьому, що відповідні питання належать до компетенції Міністерства оборони України, а не до компетенції суду.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

12 червня 2018 року від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив, серед іншого, розглядати справу за його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у судове засідання також не е з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У відповідності п.2 ч. 1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

На підставі ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами в межах та доводів апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.

Позивач, ОСОБА_2, відповідно до військового квитка Маріупольського ОМВК Донецької області серії АА № 199106 від 26.12.2006 року є учасником бойових дій (а.с. 11).

Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної-військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 1202 від 21 березня 2016 року, вогнепальне осколкове поранення спини, рядового у відставці ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, наслідком якого є шкіряний рубець у лівій лопатковій ділянці 8,0*0,3-3,5 см, що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 653/Ж від 17 березня 2016 року, виданого Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи, що в подальшому призвело до розвитку: «Стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ у вигляді післятравматичної та дисциркуляторної енцефалопатії 2-3 ст., прогресуючого перебігу, з вираженим церебростенічним синдромом, вестибуло-координатроними розладами, емоційно-вольовою нестійкістю, мнестичним зниженням, вегето-судинною нестійкістю, частими лікворо-динамічними кризами, стійко вираженим цефалічним синдромом. Післятравматичного церебрального арахноїдиту з розсіяною органічною симптоматикою, вираженими лікворо-динамічними порушеннями, центральною вестибулярною дисфункцією ІІІ ст., що підтверджено медичними та військово-обліковими документами. Травма, поранення (контузія) і захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 16).

Довідкою до акту первинного огляду медико-соціальною комісією серії АВ № 0599846 від 19 травня 2016 року позивачу, з 10 травня 2016 року встановлено третю групу інвалідності за отримання поранення, яке пов’язано з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії (а.с. 14-15).

У 2016 році позивач звертався до Донецького обласного військового комісаріату з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності при виконанні обов'язків військової служби в ДРА, але отримав відповідь що його документи не були відправлені у зв’язку з відсутністю документа, який би свідчив про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме, про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Вважаючи, що Донецький обласний військовий комісаріат належним чином не розглянув заяву про виплату одноразової грошової допомоги та подані до цієї заяви документи, позивач звернувся до суді з позовною заявою на дії Донецького обласного військового комісаріату.

Постановою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 вересня 2017 року у справі № 263/9551/17 Донецький обласний військовий комісаріат зобов’язано в 15-денний строк подати на розгляд Міністерству оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 та його заяву з документами, подану ОСОБА_2 для призначення одноразової грошової допомоги згідно п. 7 Постанови Кабінету міністрів України від 28.05.2008 року № 499 (а. с.14-22)

Вказана постанова набрала законної сили 06 листопада 2017 року, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Так, згідно вимог ч. 1 ст. 255 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року), постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі,, для їх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

У листопаді 2017 року позивач, через Донецький обласний військовий комісаріат звернувся із заявою до відповідача про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку із отриманням ІІІ групи інвалідності внаслідок поранення, яке пов’язано з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, надавши, при цьому, всі необхідні документи (а.с. 18).

Відповідно до витягу з протоколу засідання Міністерства оборони України з питань розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22 грудня 2017 року за № 133, відповідач, за результатами розгляду документів позивача, відмовив останньому в призначенні одноразової грошової допомоги у зв’язку із тим, що заявником не надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги…., затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 25.12.2013 року № 975. Відповідач також зазначив, що висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи, який складено зі слів заявника, та висновок Центральної віськово-лікарської комісії Міністерства оборони України, які подані разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення (а.с. 12).

Не погоджуючись із такими діями відповідача, ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі – Закон № 2011-ХІІ), Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 28.05.2009 № 499 (надалі - Порядок №499).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 2011-ХІІ, сфера дії цього закону поширюється, зокрема на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Приписами ч. 2 ст. 16-2 Закону № 2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених в пп. 5-9 п. 2 ст. 16 цього Закону призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю інвалідності та ступеня втрати ним працездатності, у розмірі визначеному Кабінетом ОСОБА_3 України.

Частиною 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом ОСОБА_3 України.

Так, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначений Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 25.12.2013 року № 975 (надалі - Порядок № 975).

Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Матеріали справи свідчать, що довідкою до акту первинного огляду медико-соціальною комісією серії АВ № 0599846 від 19 травня 2016 року позивачу, з 10 травня 2016 року встановлено третю групу інвалідності за отримання поранення, яке пов’язано з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, а відтак, позивач має право на отримання спірної одноразової грошової допомоги по інвалідності.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Апелянт обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що при зверненні за одноразовою грошовою допомогою, позивачем не надано повний пакет документів, а саме, не надано копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме, що воно не пов’язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, чим порушив вимоги п. 11 Порядку № 975, вважаючи, при цьому, що висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи не може бути документом, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов’язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

З приводу вказаного доводу апелянта, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Пунктом 21.21. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке затверджене наказом ОСОБА_3 оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 передбачено, що за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців-учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово - медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально - профілактичному закладі).

Згідно з п. 21.3 цього положення, причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК (військово-лікарська комісія) цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.

Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн (63-94-п), посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Матеріали справи свідчать, що позивачем на підтвердження причин та обставин поранення надано до відповідача:

- висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 17.03.2016 року № 653/ж, відповідно до якого визначено, що описаний у висновку рубець є наслідком загоєння рани, яка могла утворитись внаслідок осколочного поранення, яке виникло внаслідок розривної дії снаряду, могло бути спричинено в період проходження служби під час виконання бойових дій у 1986 році (а. с. 13);

- витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 21 березня 2016 року № 1202, відповідно до якого визначено, що травма, поранення та захворювання, так, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а. с. 16).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Центральною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України на запит адвоката про надання роз’яснень щодо питання по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв та обставин, пов’язаних із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення або вчиненням дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, 26 травня 2017 року надано відповідь за вих. № 2524, де зазначено, що у разі надходження до Центральної військово-лікарської комісії документів, що містять інформацію про отримання військовослужбовцями захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв за обставин, пов’язаних із вчиненням ними кримінального чи адміністративного правопорушення або вчиненням дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, Комісією виноситься постанова: “Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку так, пов’язане з проходженням військової служби” згідно підпункту “в” пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення “Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України”, затвердженого наказом ОСОБА_3 оборони України від 14.08.2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року № 1109/15800 (а.с. 17).

Таким чином, Центральною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України чітко зазначено, що у разі отримання поранення в наслідок обставин пов’язаних із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або вчиненням дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння надається висновок іншого змісту, де зазначає, що поранення сталось в результаті нещасного випадку.

В даному випадку, у витязі із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 1202 від 21 березня 2016 року зазначено, що травма, поранення (контузія) і захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 16).

Таким чином, враховуючи, що позивач надав суду в повному обсязі необхідну медичну документацію, яка підтверджує, що наявне у позивача осколкове поранення спини отримані ним і пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідачем неправомірно відмовив ОСОБА_2 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв’язку із тим, що останнім не надано документу, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги…., затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 25.12.2013 року № 975.

Щодо посилання апелянта, що при розгляді справи суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зобов’язання нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, вказуючи при цьому, що відповідні питання належать до компетенції Міністерства оборони України, а не до компетенції суду, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити про таке.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету ОСОБА_3 Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_3 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова “може”

Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, оскільки рішенням Жовтневого районного суду, що набрало законної сили, встановлено що позивач, як військовослужбовець отримав поранення та захворювання, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку № 975.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №276/322/17 (адміністративне провадження №К/9901/2174/17).

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні. Доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, оскільки вони суперечать чинному законодавству та не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні вимоги про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду не оскаржувалось.

Повний текст постанови складено 12 червня 2018 року.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року у справі № 805/968/18-а – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді Е.Г. Казначеєв

ОСОБА_5