Постанова № 74641131, 22.05.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/2315/17

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Потапчук В.О.

суддів: Шляхтицького О.І. , Семенюка Г.В.

при секретарі - Алексєєвій Н.М.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 адміністративну справу за апеляційною скаргою Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року прийняту в порядку письмово провадження по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» до Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання протиправними дії, скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство «Миколаївобленерго» (далі - ПАТ «Миколаївобленерго», позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання протиправними дії відповідача та скасування постанови від 06 листопада 2017 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 516 657,44грн. по виконавчому провадженню №23587047.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про стягнення виконавчого збору від 06 листопада 2017 року, по виконавчому провадженню №23587047. В решті позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з вказаною постановою Заводський ВДВС міста Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначено, що рішення винесено з порушенням норм матеріального права, у зв’язку з чим апелянт просив скасувати оскаржуване рішення та прийняту нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заводського ВДВС міста Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року.

26 квітня 2018 року до Одеського апеляційного адміністративного суду надано ПАТ «Миколаївобленерго» відзив на апеляційну скаргу, згідно якого товариство погоджується з висновком суду першої інстанції та просить оскаржувану постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Управління патрульної поліції у м.Одесі Департаменту патрульної поліції, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Обставини справи.

06 листопада 2017 року Заводським відділом ДВС міста Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області було винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 516 657,44 грн. по виконавчому провадженню №23587047.

Вказане виконавче провадження було відкрито 08 жовтня 2003 року, на підставі рішення Господарського суду Миколаївської області від 29 липня 2003 року по справі №12/157, про стягнення з позивача на користь ДП “Енергоринок” 50 064 447,29 грн.

03 листопада 2017 року відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв’язку з виконанням позивачем рішення в повному обсязі, згідно з виконавчим документом.

06 листопада 2017 року відповідачем прийнято Постанову про стягнення з товариства виконавчого збору у розмірі 516 657,44грн. по виконавчому провадженню №23587047.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Висновок суду першої інстанції.

Частково задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен був закінчити виконавче провадження №23587047, в порядку встановленому Законом №606, та відповідно не стягувати з позивача виконавчий збір.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України ”Про виконавче провадження” №606-XIV від 21 квітня 1999 року та Закону України ”Про виконавче провадження” №1404-VIII від 02 червня 2016 року.

Джерела права й акти їх застосування.

Згідно частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 1 Закону № 606, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною другою статті 25 Закону № 606 державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 606 у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону № 606 у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

05 жовтня 2016 року набув чинності Закон №1404, згідно з яким примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини сьомої Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404 виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Оцінка суду.

Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що позивачем виконано рішення в повному обсязі у строки, встановлені ухвалами Господарського суду Миколаївської області від 18 серпня 2004 року, 15 липня 2004 року та 03 листопада 2009 року, тобто без примусового виконання рішення суду.

До того ж, відділ державної виконавчої служби не заперечує щодо самостійного виконання товариством у наданий судом строк рішення Господарського суду Миколаївської області від 29 липня 2003 року по справі №12/157, про стягнення з позивача на користь ДП “Енергоринок” 50 064 447,29 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову ПАТ «Миколаївобленерго», оскільки позивачем своєчасно у встановлений ухвалами Господарського суду Миколаївської області від 18 серпня 2004 року, 15 липня 2004 року та 03 листопада 2009 року строк самостійно виконано вимоги вказаного рішення від 29 липня 2003 року, таким чином у відповідача були відсутні підстави для примусового виконання вказаного рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених Законом «Про виконавче провадження» №606.

Окрім того, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що виконавче провадження було розпочато відповідно до Закону України ”Про виконавче провадження” №606-XIV від 21 квітня 1999 року, таким чином, виконавчі дії, які були розпочаті до набрання чинності Законом №1404-VIII від 02 червня 2016 року, мають бути закінченні в порядку встановленому Законом №606, тобто з урахуванням принципу дії закону в часі застосуванню підлягає той закон або нормативно-правовий акт, під час дії якого настали/мали місце події (факти).

У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1 рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Так в рішенні Європейського суду з прав людини у справі ”Броньовський проти Польщі” від 22 червня 2004 року, Заява №31443/96, вказано, що чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач повинен був закінчити виконавче провадження №23587047, в порядку встановленому Законом №606, та відповідно не стягувати з позивача виконавчий збір, таким чином, оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору від 06 листопада 2017 року, по виконавчому провадженню №23587047, підлягає скасуванню, що правильно було встановлено судом першої інстанції.

Окрім того, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови позивачу у задоволенні позову в частинні визнання протиправними дій відповідача, оскільки його дії були зумовлені нечіткістю та протиріччям правової норми, яка є обов’язковою для застосування відповідачем.

Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 316, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області – залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» до Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання протиправними дії, скасування постанови – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 23 травня 2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4