Постанова № 74641020, 07.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 рокуЛьвів№876/3995/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Бруновської Н.В., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 травня 2018 року про повернення позовної заяви у справі №809/691/18, винесене головуючим суддею Матуляк Я.П. у м. Івано-Франківську, за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Військової частини А 0780 про визнання протиправним та скасування наказу №6-РС від 15.03.2018 та поновлення на роботі,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_2 з позовною заявою до командира військової частини А0780 про визнання незаконним та скасування наказу за №6-РС від 15.03.2018 року, поновлення на військовій службі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.04.2018 року дану позовну заяву залишено без руху, у зв’язку з її невідповідністю вимогам статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення вказаних недоліків.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 4 травня 2018 р. позовну заяву повернуто позивачу.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій вказує на те, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права внаслідок невідповідності висновків судді обставинам справи. Зокрема доводи апелянта зводяться до того, що суд помилково прийшов до висновку про те що в даній справі необхідно застосувати строк звернення до суду саме для оскарження наказу ТВО командувача 14 авіаційного корпусу генерал – майора ОСОБА_3 за №031-пм від 6 вересня 2002 р. про звільнення позивача з військової служби за обвинувальним висновком, що набрав законної сил, оскільки із змісту позовної заяви слідує, що саме командир в/ч 0780 проявив бездіяльність коли видавав наказ № 6-рс від 15 березня 2018 р., коли останньому надійшли для розгляду по суті відповідні документи із Командування Повітряних Сил Збройних Сил України по обставинах звільнення позивача у вересні 2002 р., з урахуванням наведення нових обставин щодо звільнення позивача з військової служби, а саме ухвали ВСУ, якою вирок військового суду Івано – Франківського гарнізону від 05.07.2002 р. в частині засудження та визнання позивача винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 423 КК України скасовано та закрито справу в цій частині на підставі п. 2 ст. 6 КПК України ( в редакції 1960 р.). Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що позивачем пропущений строк звернення до суду із адміністративним позовом та, крім цього, вказує на те, що з часу ухвалення Верховним Судом України рішення від 14.05.2003р. до дати звернення до суду із даним позовом пройшло близько 15 років і за цей час у позивача була реальна можливість звернутись до суду із позовом за захистом своїх прав та інтересів. Натомість жодних вагомих та належних підстав для поновлення строку позивачем не представлено. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи позивач апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у апеляційній скарзі, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідач в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. Просив розгляд справи перенести на інше число, оскільки єдиний уповноважений представник військової частини убуває у відрядження 7 червня 2018р. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує наступне. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.04.2018 року дану позовну заяву залишено без руху, у зв’язку з її невідповідністю вимогам статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення вказаних недоліків шляхом: вказання представником власного реєстраційного номера облікової картки платника податків за його наявності або номеру і серії паспорта громадянина України, адреси електронної пошти або ж повідомлення про її відсутність; місця проживання чи перебування, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номеру і серії паспорта громадянина України, відомі номери засобів зв’язку та адреса електронної пошти особи, в інтересах якої діє представник; подання обґрунтування порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод, інтересів позивача; подання письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав; подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду разом з доказами поважності причин його пропуску.

На виконання вимог ухвали суду, 02.05.2018 року від ОСОБА_1 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду поштовим зв’язком надійшла позовна заява (доповнення) від 30.04.2018 року.

Як слідує зі змісту вказаної позовної заяви (доповнення) від 30.04.2018 року, ОСОБА_1 просить суд зобов’язати командира військової частини А0780 скасувати наказ тво командувача 14 авіаційного корпусу генерал-майора ОСОБА_3 за № 031-пм від 16.09.2002 року про звільнення ОСОБА_2 з військової служби за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, як такий, що виданий незаконно та необґрунтовано, а також поновити ОСОБА_2 на військовій службі на посаді, яку останній займав до звільнення або на рівнозначній посаді.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю наказу за №031-пм від 16.09.2002 року, яким ОСОБА_2 звільнено з військової служби за пунктом 63 підпунктом «З» (у зв’язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили), оскільки у відповідності до ухвали Верховного Суду України від 14.05.2003 року вирок військового суду Івано-Франківського гарнізону від 05.07.2002 року в частині засудження та визнання ОСОБА_2 винним в скоєнні злочину за ч. 2 ст. 423 КК України скасовано та закрито справу в цій частині на підставі п. 2 ст. 6 КПК в редакції закону 1960 року за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину, а відтак ОСОБА_2 підлягав поновленню на публічній службі та подальшому звільненню з військової служби на загальних підставах.

Одночасно у позовній заяві (доповнення) від 30.04.2018 року, ОСОБА_1 заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке мотивоване поважністю причин його пропуску, оскільки тільки 24.03.2018 року через засоби поштового зв’язку ОСОБА_2 дізнався про те, що відповідач своїм наказом за № 6-РС від 15.03.2018 року не в повній мірі захистив його право, передбачене статтею 8 Закону України «Про соціальний та правовий обов’язок військовослужбовців та членів їх сімей».

Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що адміністративний позов подано після закінчення строків, встановлених законодавством, а наведені представником позивача підстави пропущення строку звернення до адміністративного суду не визнані судом поважними.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Таким чином, встановленим строком для звернення до адміністративного суду із зазначеними вище позовними вимогами є місячний строк.

Судом першої інстанції правильно вказано, що перебіг строку звернення до суду для заявлених позовних вимог розпочався з моменту коли ОСОБА_2 дізнався про ухвалене Верховним Судом України рішення від 14.05.2003 року, яке в свою чергу слугує підставою для внесення змін або ж скасування наказу про звільнення.

Даний позов поданий до суду 16.04.2018 року, тобто позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та позивачем не додано до позовної заяви жодних доказів, які підтверджують реальні труднощі в реалізації ним свого права на звернення до суду з даним позовом в установлені законом строки.

Суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги доводи, наведені представником позивача у позовній заяві (доповнення) від 30.04.2018 року стосовно поважності причин пропуску строку звернення до суду, оскільки прийняття командиром військової частини А0780 наказу від 15.03.2018 року за №6-РС, який отриманий ОСОБА_2 24.03.2018 року жодним чином не може свідчити про виникнення підстав для оскарження наказу за № 031-пм від 16.09.2002 року, оскільки моментом виникнення спірних правовідносин є прийняття Верховним Судом України рішення від 14.05.2003 року стосовно ОСОБА_2 Одночасно, ОСОБА_1 не наведено жодної обставини, яка б вказувала на неможливість позивача звернутись із вимогою про внесення змін до наказу за № 031-пм від 16.09.2002 року на підставі обставин встановлених ухвалою Верховного Суду України від 14.05.2003 року та вирішення питання про поновлення на військовій службі, протягом тривалого часу (більше 14 років).

Враховуючи наведене та те, що з часу ухвалення Верховним Судом України рішення від 14.05.2003 року до дати звернення представника позивача з позовом пройшло близько 15 років, суд прийшов до переконання, що за цей час у ОСОБА_2 була реальна можливість звернутися до суду із позовом за захистом своїх прав та інтересів.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позов поданий представником позивача із пропущенням строків звернення до адміністративного суду, а підстав для поновлення зазначеного процесуального строку немає.

Що стосується доводів апелянта про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що в даній справі необхідно застосувати строк звернення до суду саме для оскарження наказу ТВО командувача 14 авіаційного корпусу генерал – майора ОСОБА_3 за № 031-пм від 6 вересня 2002 р., а позов стосується бездіяльності командир в/ч 0780 щодо видачі наказу № 6-рс від 15 березня 2018 р., то такі є необґрунтованими і безпідставними, з огляду на наступне.

Як слідує зі змісту позовної заяви (доповнення) від 30.04.2018 року, позивач просить суд зобов’язати командира військової частини А0780 скасувати наказ тво командувача 14 авіаційного корпусу генерал-майора ОСОБА_3 за № 031-пм від 16.09.2002 року про звільнення ОСОБА_2 з військової служби за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, як такий, що виданий незаконно та необґрунтовано, а також поновити ОСОБА_2 на військовій службі на посаді, яку останній займав до звільнення або на рівнозначній посаді, тобто позивач просить скасувати наказ про звільнення позивача від 16.09.2002 року.

Згідно із ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 283, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 травня 2018 року про повернення позовної заяви у справі №809/691/18 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови складно 12.06.2018р.