Постанова № 74640949, 04.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/12655/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на постанову Львівського окружного адміністративного суду 20 листопада 2017 року у справі за позовом дочірнього підприємства «Сан Гарден» до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,

суддя(і) у І інстанції ОСОБА_2,

час ухвалення рішення 10 год. 57 хв.

місце ухвалення рішення м. Львів

дата складення повного тексту рішення 27 листопада 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Сан Гарден» (далі – ДП «Сан Гарден») звернулося до суду з адміністративними позовами, об’єднаними у одне провадження ухвалами суду від 22 серпня 2017 року та від 7 вересня 2017 року, у яких просило визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці ДФС (далі – Митниця) про визначення коду товару:

від 13 жовтня 2016 року № КТ-209000014-0194-2016;

від 10 листопада 2016 року № КТ-209000014-0224-2016;

від 6 квітня 2017 року КТ-UA 2090000-0068-2017;

від 27 квітня 2017 року № КТ-UА 209000-0114-2017;

від 28 квітня 2017 року № КТ-UА 209000-0113-2017;

від 3 липня 2017 року № КТ-UА 209000-0160-2017;

від 3 липня 2017 року № КТ-UА 209000-0159-2017;

від 25 липня 2017 року № КТ-UА 2090000-0185-2017.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року у справі № 813/1651/17 позов було задоволено повністю. При задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що Митницею не було належним чином надано оцінку представленим ДП «Сан Гарден» доказам на підтвердження задекларованого позивачем коду імпортованого товару, а також не виконанно обов’язку суб’єкта владних повноважень щодо доведення правомірності прийнятих оспорюваних позивачем рішень.

У апеляційній скарзі Митниця просила зазначене судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову ДП «Сан Гарден»у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Наполягає на тому, що оспорювані ДП «Сан Гарден» рішення про визначення коду товару згідно із Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі – УКТ ЗЕД) були прийняті у відповідності до отриманих висновків Спеціалізованої лабораторії з низань експертизи та досліджень ДФС (далі – СЛЕД ДФС) – тепер Департамент податкових та митних експертиз ДФС (далі – ДПМЕ ДФС). Надані ДП «Сан Гарден» результати досліджень у сторонніх організаціях мають інформаційний, довідковий характер та не створюють підстав для перегляду прийнятих відповідачем рішень про визначення коду УКТ ЗЕД імпортованого позивачем товару. Окрім того, вони надавалися ДП «Сан Гарден», переважно, вже після прийняття Митницею оспорюваних у даній справі рішень.

Таким чином, на переконання апелянта, всі оскаржувані рішення про визначення коду товару винесені Митницею на підставі результатів досліджень, призначених та проведених з дотриманням вимог Митного кодексу України (далі – МК) і відповідачем правомірність таких рішень підтверджено належними та допустимими доказами. При цьому суд першої інстанції у оскаржуваній постанові від 20 листопада 2017 року не зазначив жодної норми законодавства, яку б порушила Митниця.

Позивач подав апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу та письмові пояснення, у яких зазначив, що його позиція щодо опису та коду імпортованої тканини підтверджується висновками Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 27 червня 2017 року № 3080, від 17 листопада 2017 року № 6039.

Окрім того, впродовж 2016 - 2017 років на замовлення позивача було складено ряд висновків у ДП «Львівстандартметрологія», ДП «Кривбасстандартметрологія» та Інституті текстильної промисловості ОСОБА_3 (м. Лодзь), які підтверджували позицію ДП «Сан Гарден» щодо опису та коду імпортованої тканини.

У залежності від дати виготовлення зазначені результати досліджень надавались позивачем митному органу на стадії митного оформлення до прийняття рішення про визначення коду товару або ж у ході адміністративного оскарження, однак були ним проігноровані.

Правильність позиції ДП «Сан Гарден» додатково підтверджена самою ДФС України на зустрічі 12 липня 2017 року за сприяння Європейської Бізнес Асоціації та Ради бізнес-омбудсмена між ДП «Сан Гарден» та керівництвом ДФС України за участі в.о. Голови ДФС України ОСОБА_4В та у листі ДФС України від 22 грудня 2017 року.

Окрім того, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 6 червня 2016 року у справі № 813/737/16, яку залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, було визнано протиправним та скасовано рішення Митниці про визначення коду товару № КТ-209000013-0439-2015 від 11 грудня 2015 року за аналогічним типом тканини ДП «Сан Гарден» (артикул 10207757, 10150776) та встановлено правильність класифікації того ж самого типу тканини за кодом УКТ ЗЕД НОМЕР_1.

Окрім того, просить апеляційний суд врахувати рішення Європейського суду з прав людини від 24 листопада 2016 року у справі ТОВ «Полімерконтейнер» проти України» (заява № 23620/05).

Представники апелянта у ході апеляційного розгляду підтримали доводи, викладені у апеляційній скарзі. Просили суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі, скасувати постанову суду першої інстанції та у задоволенні позову ДП «Сан Гарден».

Представник ДП «Сан Гарден» у судовому засіданні апеляційного суду заперечив огбгунтованість доводів апелянта. Просив залишити постанову суду першої інстанції без змін,а апеляційну скаргу Митниці – без задоволення.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується учасниками справи, ДП «Сан Гарден» на підставі контракту від 18 травня 2012 року (з урахуванням додаткових угод та змін) тривалий час здійснює імпорт на територію України тканин виробника «Zhejsang Zhaoxin Weaving Co.Ltd» (Китай).

При цьому під час проведення митного оформлення ДП «Сан Гарден» у всіх випадках заявляло до митного оформлення товар за кодом згідно із УКТ ЗЕД 551512100 (ставка ввізного мита 0%), а оспорюваними позивачем рішеннями Митниці про визначення коду товару від 13 жовтня 2016 року № КТ-209000014-0194-2016; від 10 листопада 2016 року № КТ-209000014-0224-2016; від 6 квітня 2017 року КТ-UA 2090000-0068-2017; від 27 квітня 2017 року № КТ-UА 209000-0114-2017; від 28 квітня 2017 року № КТ-UА 209000-0113-2017; від 3 липня 2017 року № КТ-UА 209000-0160-2017; від 3 липня 2017 року № КТ-UА 209000-0159-2017; від 25 липня 2017 року № КТ-UА 2090000-0185-2017 код товару згідно із УКТ ЗЕД було змінено на НОМЕР_2 (ставка ввізного мита 5%).

Таким чином, на переконання апеляційного суду, суть вказаного публічно-правового спору зводиться до перевірки обгрунтованості та правомірності прийнятих Митницею рішень, якими було змінено задекларований позивачем код товару згідно із УКТ ЗЕД на той, який вказано у оспорюваних рішеннях, що потягнуло за собою збільшення ставки ввізного мита з 0 % до 5 %.

Порядок проведення класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності врегульовано приписами статті 69 МК, якими встановлено таке:

1. Товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

2. Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

3. На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

4. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

5. Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

6. Штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

7. Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

8. Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.

Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 650, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 липня 2012 року за № 1085/21397, було затверджено Порядок роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України (далі – Порядок № 650).

Положеннями пункту 1 Порядку № 650 було встановлено, що він визначає порядок роботи відділу митних платежів (далі - ВМП), підрозділу митного оформлення (далі - ПМО) та митного поста під час здійснення контролю правильності класифікації товарів, прийняття попередніх рішень про класифікацію товарів та рішень про визначення коду товару, здійснення митних процедур, пов'язаних з контролем правильності класифікації товарів при митному контролі та оформленні товарів, що переміщуються через митний кордон України (далі - товари), порядок взаємодії з іншими структурними підрозділами митного органу при вирішенні питань класифікації товарів, а також здійснення оформлення та реєстрації рішень, надання звітності та інші питання роботи ВМП, ПМО, митного поста у напрямі класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД.

Відповілно до пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 650 контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності:

опису товару в митній декларації процедурі декларування згідно з вимогами статті 257 МК;

відомостей про товар та коду товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, з врахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 МК;

заявленого коду товару відомостям, наведеним у базі даних «Класифікаційні рішення» програми «Інспектор 2006» ЄАІС. При цьому така відповідність поділяється на три категорії:

а) ідентичні товари;

б) подібні (аналогічні) товари;

в) товари, які не підпадають під вимоги підпунктів «а» та «б» абзацу четвертого цього пункту, але мають схожі:

характеристики, які є визначальними для класифікації товару;

призначення або принцип дії яких є основним для класифікації товару;

перевірки відповідності заявленого опису товару та коду товару згідно з УКТ ЗЕД відомостям, наведеним у попередньому рішенні про класифікацію товару згідно з УКТ ЗЕД (далі – ПРК), у разі якщо до митного контролю та митного оформлення разом з пакетом документів надається ПРК.

У випадку, передбаченому підпунктом «а» абзацу четвертого цього пункту, класифікація товару згідно з УКТ ЗЕД проводиться без додаткових процедур контролю.

У випадку, передбаченому підпунктом «б» абзацу четвертого цього пункту, перевіряється відповідність характеристик товару критеріям, визначальним для класифікації товару згідно з УКТ ЗЕД за наведеними характеристиками товару в рішенні про визначення коду товару (далі - Рішення).

У випадку, передбаченому підпунктами «б», «в» абзацу четвертого цього пункту, виявлені Рішення на ідентичні або подібні (аналогічні) товари беруться до уваги.

У разі якщо заявлений товар не передбачений підпунктами «а» - «в» абзацу четвертого цього пункту, процедура контролю правильності класифікації товару здійснюється відповідно до цього Порядку.

Згідно із положеннями пункту 5 розділу ІІІ Порядку № 650 у разі неможливості однозначно перевірити правильність класифікації товару на підставі задекларованих відомостей відповідно до вимог статті 69 МК декларант або уповноважена ним особа письмово повідомляється про необхідність надання додаткових документів чи відомостей, необхідних для підтвердження задекларованого ним коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

У разі відмови у наданні декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів чи відомостей посадовою особою митного органу здійснюються митні формальності за наявними документами та відомостями з використанням довідкової інформації. При проведенні цих митних формальностей або підтверджується код товару, або надається відмова в митному оформленні та за наявності достатньої інформації виноситься Рішення (пункт 6 розділу ІІІ Порядку № 650).

Відповідно до пункту 7 розділу ІІІ Порядку № 650 у разі письмового підтвердження декларантом або уповноваженою ним особою готовності надати додаткові документи чи відомості перевірка правильності класифікації товару згідно з УКТ ЗЕД проводиться після їх надання.

Пунктом 14 розділу ІІІ Порядку № 650 передбачено, що Рішення приймається посадовими особами відділу митних платежів (далі - ВМП) або уповноваженими особами підрозділу митного оформлення (далі - ПМО) чи митного поста на підставі встановлених характеристик товару, які є визначальними для класифікації товару, згідно з Основними правилами інтерпретації УКТ ЗЕД.

У разі неможливості однозначно перевірити правильність класифікації товару на підставі задекларованих відомостей посадовою особою ВМП письмово повідомляється про необхідність надання додаткових документів чи відомостей, необхідних для підтвердження задекларованого коду товару згідно з УКТ ЗЕД. При цьому виконуються процедури відповідно до пунктів 6, 7, 8 цього розділу.

Відповідно до пункту 9 розділу ІІІ Порядку № 650 якщо для вирішення питання класифікації товару виникає потреба в спеціальних знаннях з різних галузей науки, техніки, мистецтвознавства тощо або у використанні спеціального обладнання і техніки, то митний орган може звернутися до спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення або до іншої експертної установи (організації).

На підставі системного аналізу вказаних правових ном апеляційний суд дійшов висновку, що здійснення контролю за правильністю класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД, покладено на органи доходів і зборів. На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі неможливості однозначно перевірити правильність класифікації товару на підставі задекларованих відомостей такими посадовими особами письмово повідомляється декларанта або уповноважену ним особу про необхідність надання додаткових документів чи відомостей, необхідних для підтвердження задекларованого коду товару згідно з УКТ ЗЕД. При цьому висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер і жоден із них сам по собі не може бути безумовною підставою для визначення такого коду та має оцінюватися у сукупності з іншими даними.

Разом із тим, на підставі наявних матеріалів справи та встановлених у ході апеляційного розгляду обставин суд апеляційної інстанції дійшов переконання, що Митницею не у повній мірі при прийнятті оспорюваних ДП «Сан Гарден» рішень про визначення коду товару було дотримано вимог вказаних нормативних актів.

Так, дійшовши висновку про неможливості однозначно перевірити правильність класифікації товару позивачем на підставі задекларованих відомостей посадові особи відповідача не повідомили письмово ДП «Сан Гарден» про необхідність надання додаткових документів чи відомостей, необхідних для підтвердження задекларованого ним коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

Надані у ході апеляційного розгляду відповідачем докази на підтвердження повідомлення представника позивача про необхідність надання додаткової інформації про те, чи комплексні синтетичні (поліефірні) текстуровані нитки, з яких виготовлено імпортовану ДП «Сан Гарден» тканину, є високоміцними, на переконання апеляційного суду, не можуть розцінюватися як доказ виконання приписів частини 3 статті 69 МК та пунктів 5, 7, 14 розділу ІІІ Порядку № 650, оскільки вони не стосуються відомостей, необхідних для підтвердження задекларованого позивачем коду товару згідно з УКТ ЗЕД 551512100, а свідчать про намагання відповідача отримати від ДП «Сан Гарден» додаткових доказів на обґрунтування можливості застосування коду УКТ ЗЕД НОМЕР_2.

Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до частини 8 статті 69 МК висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер, відповідачем.

При цьому пунктом 13 розділу ІІІ Порядку № 650 передбачено, що класифікація товарів за запитами ПМО або митного поста здійснюється посадовими особами ВМП на основі документів та відомостей, які передаються до ВМП разом із запитом.

Виходячи із наведених правових норм апеляційний суд погоджується із позивачем у тому, що класифікація товару повинна здійснюватися посадовими особами ВМП на підставі аналізу всіх документів та відомостей, що передаються разом із запитом. При цьому жоден із них не має вирішального значення, має інформаційний або довідковий характер і оцінюється у сукупності з іншими доказами на підтвердження того чи іншого коду товару згідно з УКТ ЗЕД. Відтак, врахування чи неврахування того чи іншого носія доказової інформації має бути обґрунтованим у відповідному рішенні відповідача.

Разом із тим, оспорювані ДП «Сан Гарден» рішення Митниці про визначення коду товару у графі 3 «Документи, якими керувалися під час прийняття Рішення» не містять посилань на ті документи, які надавалися позивачем при декларуванні імпортованого товару на підтвердження коду згідно з УКТ ЗЕД 551512100, а у графі 4 «Висновок» не зазначено причини їх неврахування при прийнятті таких рішень.

Одночасно апеляційний суд звертає увагу на те, що судом першої інстанції було доречно враховано, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України у редакції на час вирішення даного спору завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 статтею 71 КАС України було встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому приписами частини 3 статті 2 КАС України було встановлено, що у справах щодо оскарження, зокрема, рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Окрім того, згідно із приписами статті 9 Конституції України та статей 17, 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Положеннями частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суду з прав людини, у пункту 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» зазначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів у суді правомірності прийнятих ним рішень про визначення коду товару від 13 жовтня 2016 року № КТ-209000014-0194-2016; від 10 листопада 2016 року № КТ-209000014-0224-2016; від 6 квітня 2017 року КТ-UA 2090000-0068-2017; від 27 квітня 2017 року № КТ-UА 209000-0114-2017; від 28 квітня 2017 року № КТ-UА 209000-0113-2017; від 3 липня 2017 року № КТ-UА 209000-0160-2017; від 3 липня 2017 року № КТ-UА 209000-0159-2017; від 25 липня 2017 року № КТ-UА 2090000-0185-2017, а відтак вони обґрунтовано визнані протиправними і скасовані судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року у справі № 813/1651/17 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Л.П.Іщук

ОСОБА_5

Постанова у повному обсязі складена 12 червня 2018 року.