Постанова № 74640941, 04.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/2281/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Обрізка І.М., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 15 лютого 2018 року, ухвалене головуючим суддею Новосадом М.Д. о 12:46 у м. Червонограді, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного військового комісаріату, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Міністерства оборони України про зобов’язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Львівського обласного військового комісаріату про зобов’язання подати на розгляд Міністерству оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги у розмірі, встановленому ст.16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та заяву з документами, подану для призначення одноразової грошової допомоги згідно п.7 Постанови Кабінету Міністрів України №499 від 28.05.2008 року.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 15 лютого 2018 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись із судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції обставини, що мають значення для справи, з’ясовані неповно, висновки суду не відповідають встановленим обставинам, а також порушені норми матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» №499 від 28.05.2008 року та «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» №975 від 25.12.2013 року не встановлюють права на грошову допомогу, а лише визначають порядок розгляду документів, обов’язки та права військових комісаріатів та Міністерства оборони України. Львівський обласний військовий комісаріат не виконав обов’язку, визначеного зазначеними постановами Кабінету Міністрів України та не передав документів до Міністерства оборони України, таким чином позбавивши його права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги. Зазначає, що відповідач перебрав на себе повноваження Міністерства оборони України та прийняв протиправне рішення.

Просить скасувати рішення суду і ухвалити постанову, якою задовольнити позов.

В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, що підтверджується копією посвідчення серії Є №085143 від 22.12.2015 року.

Згідно довідок до акту МСЕК серії 10 ААБ № 115787 від 06.12.2012 року та серії 10 ААВ № 898437 від 14.12.2015 року причиною інвалідності позивача є поранення (контузія) та захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу в період з 31.10.1984 року по 13.12.1986 року, у тому числі з 07.01.1985 року по 13.12.1986 року приймав участь у бойових діях в Демократичній Республіці Афганістан, що підтверджується копією довідки Червоноградського міського військового комісаріату від 26.05.2017 року №27.

Згідно витягу з протоколу Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв - структурного підрозділу Міністерства оборони України №791 від 26.04.2012 року, поранення (контузія) і захворювання ОСОБА_1 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

26.05.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського обласного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності 3 групи, яке пов’язане з виконанням військової служби в Демократичній Республіці Афганістан, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Листом №5169 від 08 червня 2017 року Львівський обласний військовий комісаріат повідомив ОСОБА_1 про те, що документи позивача не були відправлені до Міністерства оборони України, оскільки позивачем не надано копію документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.Зазначено, що особам, яким встановлена інвалідність до 01.01.2014 року, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідно до пп.4 п.2 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 28.05.2008 року №499.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що ОСОБА_1 звернувся до Львівського обласного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності 3 групи відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», однак в позовній заяві просить зобов’язати відповідача вчинити дії, а саме, подати на розгляд Міністерству оборони України висновок щодо можливості виплати йому одноразової грошової допомоги та заяву з документами, подану для призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №499 від 28.05.2008 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», тобто вчинити дії, про вчинення яких не звертався до відповідача і у вчиненні яких відповідач не відмовляв.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його таким, що зроблений з порушенням норм матеріального права і зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону№ 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Враховуючи вищенаведене, право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Апеляційний судом встановлено, що 26.05.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського обласного військового комісаріату із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв’язку з отриманням інвалідності, внаслідок травми, отриманої при виконанні обов’язків військової служби .

На час подання позивачем заяви щодо виплати одноразової грошової допомоги механізм розгляду такої заяви визначався постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Порядок №975).

Згідно з п.3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мали право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що одноразова грошова допомога повинна призначатись і виплачуватись в порядку, що діяв на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Апеляційний суд звертає увагу, що оскільки позивач отримав право на призначення вказаної допомоги з 06.12.2013 року, тобто з дня, зазначеного у довідці медико-соціальної експертної комісії, то він має право на її призначення та виплату згідно з Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №499 від 28.05.2008 року (далі-Порядок №499).

Пунктом 3 Порядку №499 передбачено, що особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військкомату (далі - уповноважений орган) такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності та рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва); копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Пунктом 7 Порядку №499 встановлено, що керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в п.п. 3 і 4 цього Порядку.

Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Таким чином, для отримання вказаної допомоги передбачений певний порядок, дотримання якого є обов'язковим.

Як встановлено апеляційним судом з матеріалів справи, такий порядок відповідачем дотриманий не був. Львівський обласний військовий комісаріат всупереч Порядку №499 не виконав покладених на нього обов’язків, зокрема, в 15-денний строк з дня реєстрації документів, поданих позивачем, не подав головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати військовослужбовцю одноразової грошової допомоги.

Апеляційний суд також звертає увагу, що законом не передбачено такої підстави відмови у виплаті одноразової грошової допомоги як відсутність документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Крім того, такий документ був наданий позивачем.

Відповідач - Львівський обласний військовий комісаріат, як суб’єкт владних повноважень, на якого покладений статтею 77 КАС України обов’язок довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, не довів правомірності своєї бездіяльності, а саме, неподання головному розпорядникові бюджетних коштів в 15-денний строк з дня реєстрації документів, поданих позивачем, висновок щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, чим позбавив його права на отримання одноразової грошової допомоги, відтак заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства» ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM" № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції при ухваленні рішення порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то відповідно до ст. 317 КАС України судове рішення підлягає скасуванню, а порушені права – відновленню шляхом зобов’язання відповідача вчинити відповідні дії.

Відповідно до статті 139 КАС України апеляційний суд не встановлює новий розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 243, 310, 315, 317, 321, 322, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 15 лютого 2018 року справі № 459/2844/17скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Львівського обласного військового комісаріату щодо неподання на розгляд Міністерству оборони України висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в розмірі відповідно до ст.16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та заяву з документами ОСОБА_1

Зобов’язати Львівський обласний військовий комісаріат подати на розгляд Міністерству оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (НОМЕР_1) в розмірі відповідно до статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та заяву з документами ОСОБА_1, подану для призначення одноразової грошової допомоги згідно пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України №499 від 28.05.2008 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повне судове рішення складене 12.06.2018 року