Рішення № 74640934, 12.06.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/652/18

12 червня 2018 рокум. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень від 26.10.2016 № 179251-13, від 19.06.2017 № 102645-13.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання у справі.

Тернопільським окружним адміністративним судом у судовому засіданні у даній справі, яке проводилося 01.06.2018 оголошувалася перерва для ознайомлення представником позивача з відзивом на позовну заяву.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є власником 1/2 частини нежилого приміщення, приміщення піднавісу, що знаходиться за адресою: вул. Зелена,1а, с. Домаморич, Тернопільський район, Тернопільська область. Враховуючи те, що позивач є власником зазначеного приміщення, відповідач 26.10.2016 прийняв податкове повідомлення – рішення № 179251-13, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості у розмірі 10618,65 грн. за податковий період 2015 р. та 19.06.2017 прийняв податкове повідомлення – рішення № 102645-13, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості у розмірі 5950,20 грн. за податковий період 2016 р. Обґрунтовуючи протиправність зазначених рішень представник позивача послалася на Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII (далі – Закон № 71-VIII), яким з 01.01.2015 введено в дію статтю 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки".

Посилаючись на приписи статті 4 ПК України представник позивача зазначила, що підпунктом 4.1.9 даної статті визначено, що податкове законодавство України ґрунтується на таких приписах: стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

З урахуванням зазначених вимог чинного законодавства представник позивача вважає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Таким чином, представник позивача вважає, що застосування відповідачем положень ПК України з урахуванням внесених змін з метою оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року, а тому відповідач безпідставно нарахував позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості у розмірі 10618,65 грн. за податковий період 2015 р.

Представник позивача також зазначила, що обов’язковою умовою чинності нормативно – правового акта органу місцевого самоврядування є його оприлюднення в офіційних виданнях та друкованих засобах масової інформації.

Таким чином, оскільки рішення Домаморицької сільської ради щодо встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є нормативно – правовим актом, однак всупереч вимогам чинного законодавства його не було оприлюднено в офіційних друкованих засобах масової інформації, то на його підставі нарахування податку не може бути здійснене.

Представник позивача в судове засідання 12.06.18 не з’явилася, подала до суду заяву від 11.06.2018 в якій просить розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

В судове засідання 12.06.18 представник відповідача також не з’явилася, подала до суду клопотання в якому просить розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Водночас у відзиві на позовну заяву представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи тим, що оскаржені дії відповідача щодо прийняття на підставі пункту 266.7 статті 266 ПК України оскаржених податкових повідомлень – рішень здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та ПК України.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі, суд, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та розглянув дану справу в порядку письмового провадження відповідно до частини дев’ятої статті 205 КАС України.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як слідує з матеріалів справи, що позивач є власником 1/2 частини нежилого приміщення, приміщення піднавісу, що знаходиться за адресою: вул. Зелена,1а, с. Домаморич, Тернопільський район, Тернопільська область, про що свідчить рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно (арк. справи 10).

Відповідач згідно підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України 26.10.2016 прийняв податкове повідомлення-рішення № 179251-13, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості у розмірі 10618,65 грн. за податковий період 2015 р. та 19.06.2017 прийняв податкове повідомлення – рішення № 102645-13, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості у розмірі 5950,20 грн. за податковий період 2016 р.

Законом № 71-VІІІ з 01.01.2015 введено в дію статтю 266 ПК України "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки".

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до статті 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Як слідує з матеріалів справи, рішенням двадцять шостої сесії шостого скликання Домаморицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 31.01.2015 № 281 "Про встановлення ставок", встановлено ставки податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки. Зокрема, підпунктом 1.1 пункту 1 зазначеного рішення затверджено ставку податку для нежитлової нерухомості на 2015 рік, яка перебуває у власності фізичних осіб – 0,1% -1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м. бази оподаткування, а саме: ОСОБА_3 – 1% (арк. справи 36-37).

Відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності - згідно якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Статтею 5 ПК України визначено порядок співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, а саме: для регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, застосовуються поняття, правила та положення, які встановлено Податковим кодексом України.

Відповідно до частини третьої статті 27 Бюджетного кодексу України, закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Таким чином, враховуючи те, що оскільки "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" введено в дію Законом № 71-VІІІ, який набрав чинності з 01.01.2015, а податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки встановлено в с. Домаморич Тернопільського району Тернопільської області 31.01.2015 рішенням двадцять шостої сесії шостого скликання Домаморицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області № 281 "Про встановлення ставок", суд дійшов висновку, що застосування відповідачем положень ПК України з урахуванням внесених змін з метою оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Аналогічна позиція висловлена і Верховним Судом у судових рішень, зокрема у: постанові від 19.04.2018 у справі № 826/17232/16, постанові від 13.02.2018 у справі 805/2715/16-а, постанові від 07.02.2018 у справі № 810/832/17, у постанові від 13.02.2018 по справі № 826/16171/16, а тому відповідно до статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно нарахував позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості у розмірі 10618,65 грн. за податковий період 2015 р., а тому податкове повідомлення – рішення від 26.10.2016 № 179251-13 є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас, як слідує з матеріалів справи, що рішенням четвертої сесії сьомого скликання Домаморицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 31.01.2016 № 23 "Про внесення змін в рішення сесії сільської ради № 318 від 12.10.2015 "Про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік", встановлено на 2016 рік ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (арк. справи 38-40).

При цьому, відповідно до пункту 12.5 статті 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 статті 12 ПК України.

Однак, пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України № 909-VIII від 24.12.2015 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" визначено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Тобто, в даному випадку зазначеним рішенням не встановлюється новий податок, а лише вносяться зміни в рішення сесії сільської ради № 318 від 12.10.2015 "Про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік", яким затверджено ставки на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб за 2016 рік та яким має бути запроваджено механізм справляння та порядок сплати зазначеного податку встановленого ПК України, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому підпунктом 12.3.4 пункту 12.3.4 статті 12 ПК України.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач 19.06.2017 прийняв податкове повідомлення – рішення № 102645-13, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості у розмірі 5950,20 грн. за податковий період 2016 р. на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та ПК України, а тому позовні вимоги позивача в цій частині є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд не бере до уваги твердження представника позивача на те, що рішення двадцять шостої сесії шостого скликання Домаморицької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 31.01.2015 № 281 "Про встановлення ставок", яким встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не було офіційно оприлюднене, оскільки позивач не надав, а суд не здобув доказів, які б підтверджували зазначене.

Водночас, як слідує із доводів представника відповідача у відзиві на позовну заяву, що зазначене рішення сільської ради було розміщено на інформаційному стенді ради, а також копія рішення надавалась усім бажаючим у порядку запитів на інформацію відповідно до статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI.

Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку, що слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 451,63 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, код РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ 39403535) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень від 26.10.2016 № 179251-13, від 19.06.2017 № 102645-13,- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 26.10.2016 № 179251-13, яким визначено суму податкового зобов'язання ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, код РНОКПП НОМЕР_1) за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості у розмірі 10618,65 грн. за податковий період 2015 р.

У задоволенні позовних вимог щодо визнання протправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 19.06.2017 № 102645-13, прийнятого ГУ ДФС у Тернопільській області (місцезнаходження: 46003, м. Тернопіль, вул. Білецька, 1, код ЄДРПОУ 39403535), яким визначено суму податкового зобов'язання ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, код РНОКПП НОМЕР_1) за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості у розмірі 5950,20 грн. за податковий період 2016 р.,- відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, код РНОКПП НОМЕР_1) судові витраті на суму 451 (чотириста п’ятдесят одну) грн. 63 (шістдесят три) коп. сплаченого судового збору згідно квитанції №0.0.1004859770.1 від 05.04.18.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 червня 2018 року.

Головуючий суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.