Постанова № 74640920, 22.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/20/18 Справа № 204/1656/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

при секретарі Попазовій Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИЛА:

16 березня 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 21.02.2008 року між ним та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №DNK0A820870217, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 15950,29 доларів США на термін до 20.02.2013 року. В порушення умов договору відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв’язку з чим, станом на 10.11.2014 року, утворилась заборгованість перед банком в розмірі 61136,52 доларів США, а саме: заборгованості за тілом кредиту - 9352,14 доларів США, заборгованості за процентами за користування кредитом - 3662,88 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом - 5359,20 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором у розмірі 39834,95 доларів США, штраф (фіксована частина) - 16,89 доларів США, штраф (процентна складова) - 2910,46 доларів США. Тому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість в загальному розмірі 61136,52 доларів США, що еквівалентно 904820,50 грн. та судові витрати по справі.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості за тілом кредиту у розмірі 138411,67 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 54210,62 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 79316,16 грн., пеню за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором у розмірі 100000,00 грн., а також штрафи відповідно до договору: штраф (фіксована частина) у розмірі 249,97 грн., штраф (процентна складова) у розмірі 43074,80 грн., судові витрати по справі у розмірі 3654,00 грн., а всього 418917,22 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 72-73 т.1).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Згідно абз. 3 п. 3 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Також п. 8 ч. 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, в редакції, що діє з 15.12.2017 року, передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст.ст. 128-130 ЦПК України, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток ПАТ КБ “ПриватБанк”, ОСОБА_2 та його представнику ОСОБА_3, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, часткового скасування та зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 21 лютого 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 (позичальник) було укладено кредитно-заставний договір №DNK0A820870217, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 15950,29 доларів США з відсотковою ставкою за користування кредитом в розмірі 9,00 річних з кінцевою датою погашення кредиту — 20.02.2013 року (а.с. 9-14 т.1).

У пункті 4.5 договору кредиту сторонами погоджено, зокрема, що з метою виконання зобов’язань щодо погашення заборгованості, позичальник доручає банку списувати кошти зі своїх поточних рахунків у будь-якій валюті.

Відповідно до пунктів 4.4, 16.1.8, 16.6 зазначеного вище кредитного договору, погашення заборгованості здійснюється шляхом сплати щомісячних платежів в період сплати в розмірі 427,77 дол. США для погашення заборгованості за кредитом, винагородою та процентами за користування ним. Періодом сплати у пункті 16.1.9 визначено з 24 по 28 число кожного місяця.

У відповідності до п. 4.6 договору, кошти, отримані банком від позичальника для погашення заборгованості, направляються для її погашення в такій черговості: для відшкодування витрат/збитків, яких зазнав банк за договором; для оплати неустойки; для оплати простроченої заборгованості за винагородами; для оплати простроченої заборгованості за процентами; для оплати простроченої заборгованості за наданим кредитом; сума, що залишається, направляється на погашення заборгованості в такій послідовності: за винагородами, за процентами, за наданим кредитом.

Згідно п. 13.2 кредитного договору №DNK0A820870217 від 21.02.2008 року, у випадку порушення позичальником зобов’язань, передбачених статтями 5.2.2 та 5.2.3 договору, щодо сплати винагороди та процентів, позичальник сплачує пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожен день прострочки.

Згідно п. 13.3 даного кредитного договору, у випадку порушення позичальником зобов’язань щодо повернення основної суми кредиту, передбаченого статтею 5.2.4 договору, позичальник сплачує пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки. При цьому проценти за користування кредитом на суму такого простроченого платежу додатково до вищевказаної пені не нараховуються.

При порушенні позичальником будь-якого грошового зобов’язання за договором понад 30 календарних днів, банк має право нарахувати, а позичальник зобов’язується сплатити банку штраф у розмірі 250,00 грн. плюс 5% від суми невиконаного зобов’язання (п. 13.9 кредитного договору).

Пунктом 13.11 кредитного договору його сторони встановили строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, винагороди та процентів за користування кредитом, неустойки тривалістю у 5 років.

Договором також передбачено забезпечення виконання зобов’язань з повернення кредитних коштів шляхом передачі в заставу автомобіля ОСОБА_4 2003 року випуску, д.н. НОМЕР_1 (пункти 7.1, 16.7).

Через неможливість ОСОБА_2 належно сплатити борг по кредиту, заставний автомобіль ОСОБА_4 в добровільному порядку був переданий відповідачем банку для подальшої реалізації, що підтверджується копією акту прийому-передачі автомобіля від 06.10.2008 року, в якому зазначено, зокрема, що ОСОБА_2 своїм підписом поручає ПАТ КБ «ПриватБанк» реалізувати автомобіль за ринковою ціною та направити виручені кошти на погашення заборгованості (а.с. 164 т.1).

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за кредитним договором №DNK0A820870217 від 21.02.2008 року, станом на 10.11.2014 року банком нарахована заборгованість у розмірі 61136,52 доларів США, що за курсом НБУ (станом на 10.11.2014 року 14,80 грн.) становить 904820,50 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9352,14 доларів США, що еквівалентно 138411,67 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 3662,88 доларів США, що еквівалентно 54210,62 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 5359,20 доларів США, що еквівалентно 79316,16 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором у розмірі 589557,26 грн., що еквівалентно 39834,95 доларів США, а також штрафів: фіксована частина 249,97 грн., що еквівалентно 16,89 доларів США, та процентна складова 43074,80 грн., що еквівалентно 2910,46 доларів США.

Наявність та розмір вказаної заборгованості підтверджується наданим банком детальним розрахунком на аркушах 4-7, 135-142 т.1, 62-67 т.3 із застосуванням курсу долара до гривні, згідно позовних вимог, станом на 10.11.2014 року в розмірі 14,80 грн. до 1 дол. США.; представлений банком розрахунок боргу є арифметично правильним та відповідає умовам договору.

Колегія звертає увагу, що представлений банком розрахунок заборгованості здійснений з відрахуванням грошових коштів, що були отримані від реалізації заставного автомобіля; 01.06.2012 року на погашення пені зараховано 17819,28 грн., що еквівалентно 2229,50 дол. США, та штрафу в сумі 15180,71 грн., що еквівалентно 1899,37 дол. США; викладене підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 140 т.1), копіями меморіальних ордерів від 01.06.2012 року та випискою по рахунку (а.с. 134 т.1).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, встановивши наявність кредитних правовідносин між сторонами та правомірно нараховану за умовами договору заборгованість, яка не була погашена повністю після реалізації заставного автомобіля, – місцевий суд, з урахуванням змісту позовних вимог, дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 138411,67 грн., процентів за користування кредитом - 54210,62 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 79316,16 грн. а також пені за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором.

Колегія звертає увагу, що рішення місцевого суду в частині стягнення вказаних вище нарахувань за кредитним договором у національній валюті та в частині зменшення розміру пені до 100000,00 грн. – позивачем не оскаржується, апеляційна скарга банком не подана.

Доводи апелянта про те, що здійснене місцевим судом зменшення розміру пені є недостатнім – безпідставні та необґрунтовані, заборгованість за тілом кредиту, за відсотками є значною.

Розмір присудженого до стягнення боргу підтверджується наданими позивачем розрахунками заборгованості, що є математично правильними, відповідають умовам договору і містять відрахування у зв»язку з реалізацією заставного автомобіля, та випискою з особового рахунку відповідача (а.с. 4-7, 135-142 т.1, 2–218 т.2, 62-67 т.3).

Твердження відповідача щодо непогодження з наданим позивачем розрахунком заборгованості є необґрунтованими та безпідставними; будь-яких доказів на підтвердження своєї позиції, зокрема, власного розрахунку заборгованості, відповідачем не представлено.

Колегія наголошує, що ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2017 року у даній справі було призначено судово-економічну експертизу для з’ясування розміру заборгованості, станом на 10.11.2014 року, за кредитно-заставним договором №DNK0A820870217 від 21 лютого 2008 року, відповідно до змісту умов вказаного договору. Оплату експертизи зобов'язано здійснити ОСОБА_2, відповідно до його клопотання (а.с. 136-138 т. 3).

Згідно листа Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз №3651/52-17 від 08.12.2017 року матеріали цивільної справи повернуто без виконання експертизи, у зв’язку з неоплатою ОСОБА_2 вартості експертизи (а.с. 144 т.3).

Клопотання про повторне направлення справи для проведення судової експертизи відповідачем не заявлено, що стверджується матеріалами справи, протоколом та звукозаписом судового засідання суду апеляційної інстанції.

Колегія наголошує, що у правовій позиції Верховного Суду України в справі №6-2003цс15 зазначено, що, цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, відповідно до статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Враховуючи вищевикладене, стягнення на користь банку пені за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором у розмірі 100000,00 грн., – колегія вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» штрафів у розмірі 249,97 грн. (16,89 дол. США) та 43074,80 грн. (2910,46 дол. США), оскільки пунктом 13.9 кредитного договору передбачено, що вказані штрафи стягуються за порушення позичальником строків платежів (а.с.13 т.1). Отже, вищевказані штрафи є несправедливим подвійним нарахуванням неустойки, тому стягненню не підлягають.

На зазначене місцевий суд уваги не звернув, неправильно застосував матеріальний закон, що призвело до винесення неправомірного рішення в частині стягнення з відповідача штрафів, яке підлягає скасуванню у даній частині з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення штрафів.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. З матеріалів справи вбачається, що в судах першої чи другої інстанцій заява про застосування позовної давності ні в письмовій, ні в усній формі не надавалась, тому питання щодо застосування позовної давності судом не вирішується.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного вище, враховуючи правильне застосування місцевим судом положень ст. 88 ЦПК України, в редакції, що діяла по 14.12.2017 року, колегія дійшла висновку, що рішення місцевого суду підлягає частковому скасуванню та зміні.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2016 рокув частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» за кредитним договором №DNK0A820870217 від 21.02.2008 року штрафу (фіксована частина) в розмірі 249,97 грн. та штрафу (процентна складова) у розмірі 43074,80 грн. – скасувати; в частині загального розміру грошової суми, стягнутої з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», – змінити, зменшивши з 418917,22 грн. на 375592 (триста сімдесят п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто дві) грн. 45 коп.

В задоволенні позовної вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення штрафів – відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий

Судді