Постанова № 74640806, 12.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/2622/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Обрізка І.М., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року про повернення позовної заяви, винесену головуючим суддею Главач І.А. у м. Івано - Франківську, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Калуської міської ради Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення №162 від 25.07.2017 року,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до виконавчого комітету Калуської міської ради Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення №162 від 25.07.2017 року «Про затвердження тарифу на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій в м. Калуші» та зобов’язання бухгалтерії КП «ЖЕО №1» та КП «ЖЕО №4» здійснити перерахунок плати за житлово – комунальні послуги 25.07.2017 року та повернути кошти.

Ухвалою судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог про зобов’язання комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 1» здійснити перерахунок плати за житлово-комунальні послуги з 25.07.2017 року та повернути кошти на особистий рахунок споживача.

Ухвалою судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року адміністративний позов залишено без руху, оскільки в позовній заяві не зазначено реєстраційного номеру облікової картки платника податків за його наявності, відомих номерів засобів зв’язку, офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти відповідача; обґрунтування порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод, інтересів позивача; відомостей про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб’єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт.

Ухвалою судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року позовну заяву повернуто апелянту, оскільки позивачем не виконано ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху від 05.02.2018 року.

ОСОБА_1оскаржив ухвалу суду про повернення позовної заяви. Вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про повернення позову.

В апеляційній скарзі зазначає, що позивач не зобов’язаний в позовній заяві зазначати, яким чином порушуються права позивача оскаржуваним рішенням, оскільки він є споживачем послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, незалежно від того, яким би підприємством вони не надавались, а неправомірно підняті тарифи/ціни на послуги порушують його права. Покликається на те, що даний спір є публічно – правовим, а тому ним вірно обрано спосіб захисту порушеного права.

Просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Виконавчий комітет Калуської міської ради Івано-Франківської області подав відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на те, що обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації – позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у суду немає правових підстав для задоволення позову. Вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про повернення позову, оскільки позивачем не виконано ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України апеляційний суд розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву позивачу, виходив з того, що ОСОБА_1 не усунув недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, оскільки не вказав жодних відомостей про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб’єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт, та не надав жодних підтверджуючих документів про такі обставини. Також позивач в обґрунтування позовних вимог не вказав, яким чином порушуються його права оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Калуської міської ради Івано-Франківської області.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції і надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, зазначає наступне.

Вимоги, що пред'являються до змісту позовної заяви, чітко визначені у ст.160 КАС України, відповідно до якої у позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Також позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб, а також документ про сплату судового збору, всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) та інші (ст. 161 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Таким чином, якщо позивач не дотримав якоїсь із вимог до позовної заяви і відсутність певної інформації не дає можливості вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі та виконати обов'язок з повідомлення про це осіб, які беруть участь у справі, суддя залишає позовну заяву без руху і пропонує позивачеві виправити виявлені недоліки.

При вирішенні питання про відкриття провадження в адміністративній справі необхідно визначитися з такими питаннями: які саме права, свободи чи інтереси позивача порушені, в чому саме вони полягають і якими саме рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень вони порушені; чи належать спірні правовідносини до публічно-правових; чи не підлягають порушені права чи інтереси фізичної або юридичної особи захисту в порядку іншого судочинства.

Ст.160 КАС України стандартизує структуру позовної заяви - містить перелік загальних для всіх позовних заяв елементів (реквізитів), які дають необхідну інформацію для вирішення судом питання про відкриття провадження в адміністративній справі.

Разом з тим, суд не повинен тлумачити положення статті у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі.

Крім цього, у низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, зазначені рішення Суду свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.02.2018 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху від 05.02.2018 року, в якій зазначив ідентифікаційний номер, номер засобу зв’язку, обґрунтування позовних вимог та заяву про зменшення позовних вимог.

Суд першої інстанції постановив ухвалу про повернення позовної заяви, вважаючи, що позивач недоліки, вказані в ухвалі про залишення позовної заяви без руху не усунув, зокрема, не обґрунтував порушення оскаржуваним рішенням його прав, свобод, інтересів; не зазначив відомостей про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до нього або належність його до суб’єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1, на виконання ухвали судді про залишення позовної заяви без руху, на власний розсуд обґрунтував порушення його прав оскаржуваним рішенням та зазначив про свою належність до суб’єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт, оскільки він є споживачем послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.

Суддя першої інстанції, повертаючи позов і зазначаючи про невиконання вимог ухвали про залишення позову без руху, формально підійшов до вирішення питання про відкриття провадження у справі, чим завадив позивачу у доступі до суду.

Апеляційний суд зазначає, що недоведеність порушення прав ОСОБА_1 оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Калуської міської ради може бути підставою для відмови у задоволенні позову, проте, зазначене не є перешкодою для відкриття провадження у справі.

Відповідно до статті 320 КАС України оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення питання, то таку ухвалу слід скасувати, а справу слід направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до статті 139 КАС України апеляційний суд не встановлює новий розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 243, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року про повернення позовної заяви у справі №809/162/18 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4