Постанова № 74640772, 04.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/2078/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Обрізка І.М., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року, ухвалене головуючим суддею Крутько О.В. у м. Львові о 14:42, повний текст складений 12.02.2018 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова про визнання протиправними дій, зобов’язання до вчинення дій,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова про визнання неправомірними дій щодо відмови у нарахуванні, перерахунку та виплаті державної пенсії та додаткової пенсії відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.11.2011 року; зобов’язання здійснити перерахунок та виплату державної пенсії у зв’язку з підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у відповідності до положень ст.ст.8, 19, 21, 22, 46, 58, 92 Конституції України, ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплатити з урахуванням підвищення мінімальної пенсії за віком з 01.11.2011 року заборгованість з урахуванням уже виплачених сум відповідно до ч.3 ст.67 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року адміністративний позов задоволений частково: визнано протиправними дії щодо відмови в перерахунку та виплаті державної та додаткової пенсій з 1 січня по 2 серпня 2014 року у розмірах, встановлених статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції за вказаний період; зобов'язано здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсій з 1 січня по 2 серпня 2014 року у розмірах, встановлених статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції за вказаний період; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 оскаржила рішення суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції обставини, що мають значення для справи, з’ясовані неповно, висновки суду не відповідають встановленим обставинам та порушені норми матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом не взято до уваги те, що при визначенні розміру спірних виплат застосуванню підлягають статті 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як правового акту вищої юридичної сили, а не постанова Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав особи, що постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, що суперечить ст.71 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», де зазначено, що дія положень цього закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього закону та ст. 21, 22 Конституції України. Покликається також на те, що Кабінет Міністрів України не наділений владними повноваженнями щодо встановлення розмірів пенсії, а уповноважений визначити порядок їх обчислення, відповідно до ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, Кабінет Міністрів України може видавати підзаконні нормативно – правові акти у сфері соціального захисту населення на підставі та на виконання законів України, але не заміняти приписи законів своїми нормативно – правовими актами.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апелянт в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу з підстав, що у ній зазначені.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується посвідченням серії А № 074410 від 20.03.1996 року. Позивачу встановлено ІІ групу інвалідності довічно зі ступенем втрати професійної працездатності – 80%.

Судом також встановлено, що у спірний період – з 01.11.2011 року позивач отримувала пенсію по інвалідності у розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» № 745 від 06.07.2011 року, а згодом - Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 1210 від 12.11.2011 року.

ОСОБА_1 неодноразово зверталася до органів Пенсійного фонду, у прокуратуру, до народних депутатів із заявами, скаргами, клопотаннями перерахувати їй пенсію, вважаючи, що розмір пенсій має бути визначений за нормами ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, яка діяла на момент призначення пенсії.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково адміністративний позов, виходив з того, що ОСОБА_1 має право на перерахунок основної і додаткової пенсії лише з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року, оскільки у вказаний період визначення порядку та розмірів виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не було делеговано Кабінету Міністрів України. За інший оспорюваний період (з 01.11.2011 року по 31.12.13 року та з 03.08.2014 року по день ухвалення рішення у справі) правове регулювання визначення порядку та розмірів виплат громадянам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи було змінено, тому за вказаний період відсутні підстави для перерахунку пенсії.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції і зазначає наступне.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, що діяла станом на 01.11.2011 року) розмір пенсії для інвалідів, відносно яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим, зокрема, для осіб ІІ групи інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Так, розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до І категорії, передбачений ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, що діяв станом на 01.11.2011 року) встановлюється в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 53 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, що діяла станом на 01.11.2011року) додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, та щомісячна компенсація сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується повністю, незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, що діяла станом на 01.11.2011 року) у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4.

Відтак, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року (в редакції Закону, що діяв станом на 01.11.2011 року) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), інвалідом ІІ групи, то вона має право на отримання державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно висновків Європейського суду з прав людини перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»). «Майном» може бути як «існуюче майно», так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні «легітимні сподівання» на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 року у справі «Ганс-Адам II проти Німеччини»). «Легітимні сподівання» за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).

У даному випадку легітимні сподівання позивача на перерахунок пенсії передбачені чинними нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто вони є конкретними. Таким чином, на них поширюється режим «існуючого майна».

Крім того, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 10.03.2011 у справі «Сук проти України» (заява N 10972/05) - вказав, що Закон про Державний бюджет України не може вносити зміни до чинного законодавства. У разі необхідності зміни чи доповнення вносяться спочатку до відповідних законів. Якщо у проекті Закону про Державний бюджет України не забезпечується в межах наявних ресурсів фінансування в повному обсязі витрат, передбачених законодавством України, Верховна Рада України приймає Закон про Державний бюджет України, не змінюючи чинного законодавства. Це законодавство діє протягом бюджетного року в частині, що не суперечить Закону про Державний бюджет України (пункт 12.)

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року визначено, що законом про Держбюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя в законодавстві, і, як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

У пункті 26 рішення Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення № 5-рп/2002 від 20.03.2002 року, № 7-рп/2004 від 17.03.2004 року, №20-рп/2004 від 01.12.2004 року, № 6-рп/2007від 09.07.2007 року).

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 року у справі № 21-977во10, від 03.12.2010 року у справі № 21-44а10).

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, позивач має право на державну та додаткову пенсію у розмірах, встановлених статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з моменту припинення такої виплати - 01.11.2011 року, а висновки суду першої інстанції зроблені з порушенням норм матеріального права.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції в частині безпідставності пропуску позивачем строку звернення до суду, даний строк пропущений позивачем з поважних причин, оскільки ОСОБА_1 постійно після припинення виплати пенсії у розмірах, встановлених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зверталась у різні інстанції для поновлення своїх порушених прав, а тому даний строк пропущений з поважних причин.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням того, що постанова суду прийнята із неправильним застосуванням норм матеріального права, то така підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою слід задовольнити позовні вимоги, зобов’язавши відповідача провести позивачу перерахунок пенсії з 01.11.2011 року.

Відповідно до статті 139 КАС України апеляційний суд не встановлює новий розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 243, 246, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року у справі № 813/5002/17 скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити позов.

Визнати протиправними дії Галицького об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 (НОМЕР_1) державної та додаткової пенсій у розмірах, встановлених статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.11.2011 року.

Зобов'язати Галицьке об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (НОМЕР_1) державної та додаткової пенсій у розмірах, встановлених статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.11.2011 року з урахуванням раніше виплачених сум.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повне судове рішення складене 12.06.2018 року