Постанова № 74640381, 04.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа №826/4951/17 Головуючий у І інстанції - Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач - Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря: Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2018 (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України, Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України, Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними дій Державної фіскальної служби України щодо ненадання відповіді на питання, поставлення у заяві №01/11 від 07.11.2016 та не надав відповідної інформації; зобов'язання Державної фіскальної служби України розглянути заяву позивачів 01/11 від 07.11.2016 та надати обґрунтовану відповідь по поставлені в ній питання.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2018 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що відповідачем не було надано обґрунтованої відповіді на їх заяву №01/11 від 07.11.2016 згідно всіх пунктів що в ній зазначені згідно Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок протиправних дій відповідачів порушено конституційні права та інтереси позивачів як власників житлового будинку та землі, їх звернення з приводу порушень підлеглими підрозділами Державної фіскальної служби України належно не розглянуто, їм не надано відповіді по суті порушених у зверненні питань.

Позиція відповідачів обґрунтована тим, що твердження позивачів є надуманими та такими, що не підтверджуються документально, відповідачі при розгляді звернення та наданні відповіді на нього діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.

Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачі звернулися до ДФС України із заявою від 07.11.2016 №01/11, у якій просили контролюючий орган розглянути питання щодо порушення працівниками структурних підрозділів прав позивачів і норм чинного законодавства і видати розпорядження щодо проведення розслідування, повідомити позивачів про результати розслідування, надати обґрунтовані та повні відповіді по суті викладених у заяві доводів.

Листом від 30.11.2016 №38180/7/99-99-13-03-01-17 ДФС України, зокрема, повідомило позивачів про те, що ДФС України, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 р. №236, ст. 19-1 Податкового кодексу України, надіслала звернення позивачів до Головного управління ДФС у Львівській області і доручила вказаному управлінню з'ясувати обставини порушених у заяві позивачів питань, вжити необхідних заходів та надати відповідь у відповідності до чинного законодавства.

Листом від 07.12.2016 №6183/10/13-01-13-01-18 ГУ ДФС у Львівській області надано відповідь по суті порушених у заяві позивачів питань, про що повідомлено ДФС України.

Позивачі, не погоджуючись з наданою відповіддю звернулись з даним адміністративним позовом до суду.

Як вбачаться з матеріалів справи, заява позивачів від 07.11.2016 №01/11 за своїм змістом містить звернення, що підлягають розгляду у відповідності до Закону України «Про доступ до публічної інформації» та питання, що потребуються відповіді у відповідності до Закону України «Про звернення громадян». Крім того, в поданій заяві міститься скарга до Державної фіскальної служби України на бездіяльність її структурних підрозділів.

Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Статтями 1-4, 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що є публічною інформацією, що є запитом на публічну інформацію, мета даного Закону, гарантії права на доступ до публічної інформації та принципи такого доступу.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Запит на доступ до публічної інформації зводиться до прохання надати інформацію, якою вже володіє розпорядник. Закон України «Про доступ до публічної інформації» надає право доступу вже до існуючої інформації і не вимагає створення у відповідь на запит нової інформації.

Публічною інформацією є те, що заздалегідь зафіксовано будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Законом України «Про звернення громадян» встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме зі змісту листа ГУ ДФС у Львівській області від 07.12.2016 №6183/10/13-01-13-01-18, позивачам надано відповідь щодо підстав для нарахування земельного податку та визначення його розмірів. Разом із тим щодо надання публічної інформації, зазначено, що позивачі просили надати відповіді на ситуативні завдання, що не підпадає під визначення публічної інформації. Позивачам повідомлено, що для отримання консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства платник податків може звернутися в порядку ст. 52 Податкового кодексу України.

Позивачами також запитувалась інформації щодо виконання/невиконання судових рішень по справах №2а-14567/11/1370, №813/6766/14, №813/3694/14, №813/3085/16, №2а-7121/12/1370, №813/625/14, натомість обґрунтованої відповіді, роз'яснення чи посилання на підставу виконання/невиконання судових рішень позивачу надано не було, а було здійснено лише цитування норм законодавства, які є підставою для відмови позивачу у наданні запитуваної інформації.

Судом першої інстанції зазначено, що лист від 30.11.2016 №38180/7/99-99-13-03-01-17 не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України. Такий лист носить тільки інформаційний характер і жодним чином не може порушувати прав та інтересів позивачів.

Колегія суддів не погоджується з таким твердженням суду першої інстанції, оскільки право позивачів на отримання запитуваної інформації чітко закріплено і гарантовано у нормах чинного законодавства України.

Суд першої інстанції зазначає, що твердження позивачів з приводу того, що прийняті рішення і надані відповіді ДФС України та її територіальними органами порушують їх конституційні права, а саме конституційні права на безперешкодне і мирне володіння приватною власністю та інші права та свободи є не обґрунтованими, так як ДФС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямована на реалізацію державної податкової політики, а не на політику управління землекористування та політики в сфері власності.

Крім того, вимоги позивачів щодо надання інформації щодо нормативних документів податкового органу є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236, а саме п.п. 78 п. 4 Положення, ДФС відповідно до покладених на неї завдань оприлюднює на єдиному веб-порталі та в офіційному друкованому виданні ДФС акти та інші офіційні документи з питань, що належать до її компетенції, до якої є вільний доступ.

Разом із тим, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено питання не реагування Державної фіскальної служби України на невиконання Личаківською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області відповідних судових рішень; питання не реагування відповідача на скаргу позивачів щодо чергового порушення їх прав Личаківською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області викладених у п.4 заяви №01/11 від 07.11.2016; питання не реагування відповідача на ненадання підлеглими йому структурними органами інформації позивачам відповідно до п.5 заяви №01/11 від 07.11.2016.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі не отримали згідно судових рішень копії актів обстеження і опису майна від 24.02.2011, що були складені за адресою м. Львів, вул. Лісна, 8а, копії документів установи, яка згідно чинного законодавства подавала у податковий орган інформацію про площу земельної ділянки позивача, на яку нараховувався земельний податок у 2003-2011 роках, оскільки у листі ГУ ДФС у Львівській області від 07.12.2016 №6183/10/13-01-13-01-18 та у запереченнях відсутні будь-які пояснення щодо надання цих документів і докази на підтвердження виконання рішення по даному питанню; позивач не отримував згідно рішення суду пояснень, чому земельний податок, який був нарахований у 2008-2010 роках при площі землі 0,1790 га (1790 м2), є значно менший ніж податок за землю, який був нарахований в 2003-2007 роках при площі 0,1536 (1536 м2), оскільки у листі ГУ ДФС у Львівській області від 07.12.2016 №6183/10/13-01-13-01-18 та у запереченнях відсутні будь-які пояснення щодо цього питання.

При цьому, у листі ГУ ДФС у Львівській області від 07.12.2016 №6183/10/13-01-13-01-18 взагалі не згадується про невиконання Личаківською ОДПІ судового рішення №813/3694/14.

Крім того, позивачі просили ДФС України надати перелік тих нормативних документів, які регулюють конкретні спірні правовідносини, а також інтернет-адреси, за якими можна ознайомитись з цими документами, натомість Личаківською ОДПІ зазначено, що позивачі самі можуть знайти на веб-порталі ДФС України відповідні нормативні документи, що вказують на правомірність та законність дій працівників податкової інспекції, разом із тим, відповідних реквізитів чи посилань на документи позивачам надано не було, що свідчить про відсутність повної відповіді на поставлені питання.

Вищевикладені обставини вказують на те, що Державна фіскальна служба України не об'єктивно та не у повній мірі перевірила викладені у заяві позивачів №01/11 від 07.11.2016 факти, що призвело до непоновлення порушених прав.

Судом першої інстанції не було досліджено та не встановлено факт бездіяльності ДФС України з приводу виконання/невиконання Личаківською ОДПІ рішень суду №813/625/14, №813/3694/14, №813/6766/14, №813/3085/16.

Натомість, відповіді та пояснення відповідача не місять запитуваної інформації, а наведено лише перелік показників, які використовуються для нарахування земельного податку і таблиці із нарахованим та сплаченим позивачами земельним податком. Відображення даної інформації не є виконанням судового рішення, не містить відповіді на запитувану інформацію та не вказує на отримання запитуваної інформації позивачами.

Суд першої інстанції, не дослідив докази позивачів на підтвердження того, що Личаківською ОДПІ не виконано низку судових рішень щодо них, а ДФС України не було відредаговано на дане порушення, про яке позивачі зазначають у запиті від 07.11.2016 №01/11, не було досліджено обставини не реагування відповідача на порушення Личаківською ОДПІ прав позивачів та не надання підлеглими структурними підрозділами інформації позивачам по відповідним пунктам заяви від 07.11.2016 №01/11.

Колегія суддів дослідивши відповідь, надану на заяву позивачів від 07.11.2016 №01/11, дійшла до висновку, що відповіді по суті усіх поставлених питань надано не було. Суб'єкт владних повноважень, як розпорядник запитуваної інформації при наданні відповіді на заяви (звернення) не може надавати формальні чи неповні відповіді, розпорядник інформації зобов'язаний провести чіткий аналіз звернення та надати повну, обґрунтовану відповідь по суті звернення та на всі поставленні питання. Не надання відповіді на будь-яке з поставлених питань, також повинно бути обґрунтовано з наведенням причин та посилань, чому така відповідь не може бути надана.

У судовому засідання представник податкового органу не представила доказів щодо проведення перевірки фактів викладених у заяві позивачів від 07.11.2016 №01/11, надання повної та обґрунтованої відповіді по суті всіх поставлених питань у заяві, матеріали справи не містять листів відповідачів із такими відповідями, натомість листи-відповіді, що наявні в матеріалах справи і на які посилається представник відповідача не дають конкретної відповіді на заяву позивачів від 07.11.2016 №01/11, а лише стосуються частини поставлених питань або містять абстрактну та неконкретизовану, у відповідності до звернення, інформацію, що призвело до порушення їхніх прав, як запитувачів інформації.

При цьому, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ, тому задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Відповідачем не наведено обґрунтованих підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, зокрема доказів того, що відповідь надано з дотриманням Закону України «Про доступ до публічної інформації» чи Закону України «Про звернення громадян», не надано обґрунтованим пояснень щодо неможливості надання такої відповіді.

Посилання ДФС України на те, що податковий орган не повинен займатися деталізованою перепискою із заявниками не може бути підставою для ненадання повної відповіді по суті звернення та по суті всіх поставлених питань, оскільки отримання та надання відповіді чітко закріплено нормами чинного законодавства.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2018- скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо ненадання інформації ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України розглянути заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3 від 07.11.2016 №01/11 та надати обґрунтовану відповідь по всім пунктам зазначеним в даній заяві.

Постанова набирає законної з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 11.06.2018.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна